Постанова

від 08.04.2015 по справі 910/22412/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2015 року Справа № 910/22412/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого : Полянського А.Г.,

суддів: Кравчука Г.А., Мачульського Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 16.02.2015 у справі Господарського суду№ 910/22412/14 м. Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ДАР-КО" до Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" простягнення 1 636 404,67 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: пр. Педан О.Т., дов. від 11.11.2014 № б/н; відповідача: пр. Мерженко Т.П., дов. від 28.01.2015 № 437-ню;

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ДАР-КО" (далі - Товариство "ДАР-КО") звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою, у якій просило стягнути на його користь з Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" (далі - Залізниця) 1 636 404,67 грн. заборгованості, яка складається з: основної заборгованості за договором купівлі-продажу від 31.01.2011 № ПЗ/БМЕС-1172/НЮ у розмірі 1 568 242,59 грн., інфляційних втрат у розмірі 58 388,80 грн. та 3 % річних у розмірі 9 773,28 грн.

Позовні вимоги Товариство "ДАР-КО", посилаючись на норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) обґрунтовувало тим, що між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансбуд-2" (далі - Товариство "Трансбуд-2") 04.06.2012 було укладено договір про відступлення права вимоги, за яким до нього перейшло право вимоги заборгованості Залізниці за договором купівлі-продажу від 31.01.2011 № ПЗ/БМЕС-1172/НЮ дев'яти квартир, розташованих за адресою: Хмельницька обл., Хмельницький р-н, смт. Чорний Острів, вул. Глібова, 25А. Надіслану на адресу Залізниці претензію про сплату заборгованості останнє залишило без відповіді та задоволення, у зв'язку з чим спірна сума заборгованості з урахуванням інфляційних втрат та 3 % річних підлягає стягненню у судовому порядку.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 19.11.2014 (суддя Трофіменко Т.Ю.) позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2015 (колегія суддів: Суховий В.Г., Жук Г.А., Мальченко А.О.) рішення Господарського суду м. Києва від 19.11.2014 залишено без змін.

Судові рішення прийнято з мотивів, викладених Товариством "ДАР-КО" у позовній заяві.

Залізниця звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2015 і рішення Господарського суду м. Києва від 19.11.2014 скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові. Викладені у касаційній скарзі вимоги Залізниця обґрунтовує посиланням на обставини справи, окремі положення укладеного між Залізницею та Товариством "Трансбуд-2" договору купівлі-продажу від 31.01.2011, приписи ст. ст. 241, 512-517, 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст. ст. 33, 34, 101, 105 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а також судову практику вирішення спорів Верховним Судом України.

Товариство "ДАР-КО" не скористалось правом, наданим ст. 111 2 ГПК України, та відзиву на касаційну скаргу Залізниці до Вищого господарського суду України не надіслало, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Залізниці не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі матеріалів справи встановлено, що:

- між Товариством "Трансбуд-2" (продавець) та Залізницею (покупець) 27.01.2011 було укладено договір купівлі-продажу № ПЗ/БМЕС-1172/НЮ (далі - Договір купівлі-продажу), за яким на умовах визначених в договорі продавець передає, а покупець приймає майнові права на приміщення в житловому будинку за адресою: Хмельницька обл., Хмельницький р-н, смт. Чорний Острів, вул. Глібова, 25А, а саме: квартири № 1, № 2, № 4, № 5, № 6, № 7, № 8, № 9, № 10 загальною площею 663,5 кв.м. Перелік видів робіт, що виконані в приміщеннях, приведені в додатку № 2 до Договору купівлі-продажу. Попередній план (за проектом) приміщення додається до Договору купівлі-продажу як додаток № 1;

- за приписами п. 4.1 Договору купівлі-продажу вартість майнових прав на приміщення на дату його укладання, за умови здійснення платежу у розмірі 100% складає 3 151 625,00 грн. у т.ч. ПДВ - 525 270,83 грн. Внесення грошових коштів, зазначених в п. 4.1 договору, проводиться покупцем в національній валюті України, шляхом банківського переказу на поточний рахунок продавця на протязі 366 днів з моменту його підписання (п. 4.3 Договору купівлі-продажу);

- в результаті неповної оплати вартості квартир у Залізниці за Договором купівлі-продажу утворилась заборгованість перед Товариством "Трансбуд-2";

- 04.06.2012 між Товариством "Трансбуд-2" (цедент) та Товариством "ДАР-КО" (цесіонарій) укладено договір про відступлення права вимоги, за яким останнє стало кредитором Залізниці за договором купівлі-продажу від 31.01.2011 № ПЗ/БМЕС-1172/НЮ дев'яти квартир, розташованих за адресою: Хмельницька обл., Хмельницький р-н, смт. Чорний Острів, вул. Глібова, 25А та набуло права вимоги заборгованості за придбані квартири на суму 1 800 000,00 грн. (далі - Договір відступлення);

- за відступлення права вимоги цесіонарій сплачує цеденту винагороду у розмірі 1 800 00,00 грн. Розрахунок за відступлення права вимоги можливий у вексельній формі. (пункти 5 та 6.2. Договору відступлення);

- відповідно до п. 9 Договору відступлення цедент взяв на себе зобов'язання письмово повідомити Залізницю про відступлення права вимоги;

- на виконання умов Договору відступлення 05.03.2013 Товариство "ДАР-КО" передало Товариству "Трансбуд-2" емітований ним простий вексель номіналом 1 800 000,00 грн.;

- з посиланням на укладений Договір відступлення, а також проведені в подальшому заліки зустрічних однорідних вимог, Товариство "ДАР-КО" листом № 14 від 17.07.2014 звернулось до Залізниці з претензією на суму 1 568 242,59 грн. Відповіді на дану претензію, як і доказів сплати заявленої суми матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав (частина друга ст. 656 ЦК України).

За приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог Залізниця посилалась на те, що у відповідності до п. 11.1 Договору купівлі-продажу Товариство "Трансбуд-2" мало письмово погодити з нею заміну кредитора, скріпивши її підписами та печаткою сторін, а за відсутності такого погодження будь-які угоди щодо відступлення права вимоги є недійсними. Аналогічні доводи Залізниці містяться і у її касаційній скарзі.

Між тим, вказані заперечення Залізниці не встановлюють недійсності (нікчемності) правочину в розумінні ст. 204 ЦК України і за результатами їх повного та всебічного дослідження як місцевим, так і апеляційним господарськими судами, обґрунтовано відхилені з огляду на наступне.

У відповідності до п. 1 частини першої ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша ст. 516 ЦК України).

Правовий аналіз наведених вище положень ЦК України свідчить про те, що за загальним правилом заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг та порядок виконання ним своїх обов'язків, не погіршує становище боржника та не зачіпає його інтересів, однак сторони не позбавлені можливості додатково врегулювати порядок заміни кредитора у договорі.

У п. 11.1 Договору купівлі-продажу сторони додатково погодили, що зміни і доповнення до цього договору або будь-які угоди, пов'язані з цим договором, не будуть відповідати дійсності до тих пір, поки вони не будуть складені у письмовій формі і належним чином підписані сторонами.

Як з'ясовано господарськими судами попередніх інстанцій матеріали справи не містять доказів належного погодження із Залізницею відступлення права вимоги заборгованості за Договором купівлі-продажу, однак в подальшому Залізницею було вчинено ряд дій, які у своїй сукупності свідчать про наступне його визнання та схвалення, у тому числі:

- направлено на адресу Товариства "ДАР-КО" претензію від 20.06.2013 № НЮ-16-201/13п з вимогою усунути недоліки в будинку по вул. Глібова, 25А, смт. Чорний острів, Хмельницького р-ну, Хмельницької обл.;

- підписано 30.11.2013 з Товариством "ДАР-КО" акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.12.2013, за яким заборгованість Залізниці перед Товариством "ДАР-КО" становить 1 800 0000,00 грн.;

- підписано з Товариством "ДАР-КО" протоколи про залік взаємних вимог: від 23.12.2013 на суму 133 319,53 грн. (а.с. 65) та від б/д на суму 98 437,88 грн. (а.с. 66), у яких містяться посилання на Договори відступлення та купівлі-продажу, акти звірки взаємних розрахунків і наявну у Залізниці перед Товариством "ДАР-КО" заборгованість;

- підписано після проведення заліків зустрічних однорідних вимог 01.08.2014 з Товариством "ДАР-КО" акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.08.2014, за яким заборгованість Залізниці перед Товариством "ДАР-КО" зменшилась на зараховану суму та становить 1 568 242,59 грн.

За таких обставин, враховуючи встановлення фактів обізнаності, визнання та схвалення конклюдентними діями боржника заміни кредитора у Договорі купівлі-продажу, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарські суди попередніх інстанцій правомірно і обґрунтовано стягнули з Залізниці на користь Товариства "ДАР-КО" 1 568 242,59 грн. основної заборгованості за договором купівлі-продажу від 31.01.2011 № ПЗ/БМЕС-1172/НЮ.

Відповідно до частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат перевірено та визнано арифметично вірним, відтак колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарськими судами попередніх інстанцій правомірно задоволено позовні вимоги Товариства "ДАР-КО" і в частині стягнення на його користь з Залізниці інфляційних втрат у розмірі 58 388,80 грн. та 3 % річних у розмірі 9 773,28 грн.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог статті 43 ГПК України постанова Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2015 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Залізниці зводяться до переоцінки доказів та не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 та 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2015 у справі № 910/22412/14 Господарського суду м. Києва - без змін.

Головуючий суддя А.Г. Полянський

Суддя Г.А. Кравчук

Суддя Г.М. Мачульський