Ухвала

від 10.02.2015 по справі 809/2654/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2015 року Справа № 876/572/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу приватного підприємства фірми ,,Теплодар" на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства фірми ,,Теплодар" до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

28 серпня 2013 року приватне підприємство фірма (ППФ) ,,Теплодар" звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (далі - Коломийська ОДПІ) від 15 серпня 2013 року за №0000112201.

Постановою від 29 листопада 2013 року Івано-Франківський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні позову в повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ППФ ,,Теплодар" подало апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на доводи позивача про реальний характер господарських операцій з товариством з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) ,,Едветайзинг-Експерт".

За таких обставин, позивач вважає протиправним податкове повідомлення-рішення, а тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Оскільки особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, апеляційний суд у відповідності до п. 2 ч.1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає можливим здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив, що на підставі висновків позапланової виїзної документальної перевірки ППФ ,,Теплодар" з питань документального підтвердження господарських відносин з ТзОВ ,,Едветайзинг-Експерт", їх реальності та повноти відображення в обліку за жовтень 2011 року, оформленої актом від 08.08.2013 року №138/22- 01/32699570, Коломийська ОДПІ 15 серпня 2013 року прийняла податкове повідомлення-рішення за №0000112201, яким визначила позивачу грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 6058,50 грн., в тому числі 4039,00 грн. за основним платежем та 2019,50 грн. за штрафними санкціями.

Висновки податкового органу базуються на тому, що підприємство позивача на порушення вимог пункту 198.6 статті 198, пункту 201.11 статті 201 Податкового кодексу (ПК) України допустило завищення податкового кредиту у жовтні 2011 року на загальну суму 4039,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в судовому засіданні не встановлена реальна можливість ТзОВ ,,Едветайзинг-Експерт" здійснювати господарську діяльність по поставці товару ППФ ,,Теплодар", що підтверджує доводи відповідача про факт безтоварності господарських операцій позивача з його контрагентом у жовтні 2011 року.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права та є вірними.

Так, з акту перевірки апеляційний суд вбачає, що на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з ТзОВ ,,Едветайзинг-Експерт" позивач надав відомість по рахунку 631 ,,Розрахунки з вітчизняними постачальниками" за жовтень 2011 року (а.с. 22), банківську виписку по особовому рахунку №26000118923 ППФ ,,Теплодар" за 11.10.2011 року та платіжне доручення №186 від 11.10.2011 року на суму 24 235,20 гривень (а.с. 21), видаткову накладну №3 від 12.10.2011 року і податкову накладну №1110 від 11.10.2011 року на загальну суму 24 235,20 грн. в тому числі ПДВ - 4 039,20 грн. (а.с. 19-20).

Відповідно до вказаних документів ТзОВ ,,Едветайзинг-Експерт" на виконання умов договору поставки за №041/11 від 12.10.2011 року здійснило для ППФ ,,Теплодар" поставку товарів, а саме: сіль таблетовану в кількості (50 шт.) по ціні 2,67 грн. за одиницю та пом'якшувач води (1 од.) за ціною 20062,50 грн. Загальна вартість товарів склала 24235,20 гривень, з яких ПДВ - 4 039,20 грн.

На підставі виданої ТзОВ ,,Едветайзинг-Експерт" податкової накладної №1110 від 11.10.2011 року позивач відніс до складу податкового кредиту за жовтень 2011 року суму податку на додану вартість в розмірі 4039,20 грн. Податкова накладна відображена у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, даним декларації з ПДВ за жовтень 2011 року.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу (ПК) України визначено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтею 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності (пункт 198.1).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).

Відповідно п. 201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, право на нарахування податкового кредиту обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів, робіт, послуг, основних фондів, нематеріальних активів, в ціні яких платником податку-покупцем сплачений (нарахований) податок на додану вартість, та їх використання у власній господарській діяльності.

Статтею 1 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку, що будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, яка призводить до руху активів (майна, коштів тощо) платників податків у процесі її здійснення.

У разі якщо податковий орган доведе узгодженість дій між платником та його контрагентом, які свідчать про здійснення операцій без наміру створити відповідні цим операціям правові наслідки з метою отримати податкову вигоду, або що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, то право платника на податковий кредит не можна вважати законним.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що за умовами ділового звичаю при виборі контрагента суб'єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація контрагента, його платоспроможність, а також ризик невиконання зобов'язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду. А відтак додатковій перевірці підлягають і фактори, якими керувався платник при виборі контрагента на відповідному ринку товарів.

Тому наявність у позивача видаткових та податкових накладних, виданих ТзОВ ,,Едветайзинг-Експерт" як виключно єдиної законодавчо визначеної підстави для підтвердження податкового кредиту, чим обґрунтовує свої вимоги позивач, є достатніми, але не вичерпними підставами для віднесення до складу податкового кредиту сум, сплаченого в ціні товару податку на додану вартість.

Суд першої інстанції належним чином дослідив надані сторонами докази та встановив, що згідно акту перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва від 31.05.2012 року №1630/22-8/35195412 зафіксована неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ ,,Едветайзинг-Експерт" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.04.2011 року по 30.11.2011 року та встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.04.2011 року по 30.11.2011 року, які підпадають під визначення статті 3 Закону України Закону України ,,Про податок на додану вартість" статей 22 і 185 Податкового кодексу України (а.с. 87-99).

За результатами аналізу документів, які є в обліковій справі ТзОВ ,,Едветайзинг-Експерт", даних податкової звітності перевіркою встановлено: у штаті товариства 0 працівників (за період з 01.04.2011 року по 30.11.2011 року звіти за формою 1-ДФ до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби не подавались); основні фонди відсутні (згідно поданої до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби за період з 01.04.2011 року по 30.11.2011 року однієї декларації з податку на прибуток за II квартал 2011 року); транспортні засоби відсутні (згідно поданої до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби за період з 01.04.2011 року по 30.11.2011 року однієї декларації з податку на прибуток за II квартал 2011 року).

Згідно даних інформаційних баз Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби у періоді, за який проводилась перевірка, відповідальними за фінансово-господарську діяльність ТзОВ ,,Едветайзинг-Експерт" (директором і головним бухгалтером) була ОСОБА_1.

Відповідно до наданого ОСОБА_1 працівникам податкової міліції пояснення вона у березні-квітні 2011 року на прохання свого знайомого підписала документи на створення ТзОВ ,,Едветайзинг-Експерт", згідно яких вона була засновником вказаного товариства. Однак, до статутного фонду товариства грошових коштів не вносила, печатки підприємства у неї ніколи не було та нею не користувалась. Лише час від часу підписувала деякі документи товариства.

За таких обставин, апеляційний суд визнає вірними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що договір купівлі-продажу, видаткова та податкова накладні зі сторони ТзОВ ,,Едветайзинг-Експерт" підписані не уповноваженою не те посадовою особою, яка як формальний засновник, керівник і головний бухгалтер вказаного товариства хоча і мала юридичне право на підписання таких документів бухгалтерського і податкового обліку, втім здійснювала це без реальної мети на зайняття підприємницькою діяльністю, без настання правових наслідків, які обумовлені таким правочином, та розуміння змісту таких документів.

Крім того, позивач не надав жодного документу на підтвердження транспортування товарів від контрагента, що в сукупності з іншими доказами свідчить про відсутність реального характеру господарських операцій.

Оцінюючи всі докази у їх сукупності, апеляційний суд погоджується з доводами суду першої інстанції щодо протиправності формування позивачем податкового кредиту по господарських операціях з вказаним контрагентом, оскільки фактичного виконання цих операцій не було.

Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність постанови суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. 195, ст. 197, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу приватного підприємства фірма ,,Теплодар" залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2013 року у справі № 809/2654/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді Л.Я. Гудим

О.М. Довгополов