Ухвала

від 29.01.2015 по справі п/811/669/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

29 січня 2015 рокусправа № П/811/669/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Поплавського В.Ю.

суддів: Сафронової С.В. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Надточія В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 травня 2014 року по справі № П/811/669/14 за позовом приватного підприємства «Ніфа» до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство «Ніфа» звернулося до суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0011111520 від 21 серпня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 135 888,00 грн., за основним платежем та 67 944,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та податкового повідомлення-рішення № 0000820151 від 10 червня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 142 682,00 грн. за основним платежем та 71 341,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки податкового органу щодо нікчемності правочину між позивачем та ТОВ «Созидатель» ґрунтуються виключно на даних, отриманих з акту перевірки ТОВ «Созидатель». Але висновки акту перевірки не можуть вважатися беззаперечним доказом нікчемності угоди між позивачем та ТОВ «Созидатель», оскільки вказаним актом не спростовується факт здійснення господарської операції. Разом з тим, наявні первинні документи підтверджують саме факт здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ «Созидатель», що надає право позичу для формування податкового кредиту та валових витрат. Крім того, позивач зазначає, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена лише законом, а не актом перевірки платника податків, незважаючи на факти, які в цьому акті відображені.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.05.2014 адміністративний позов задоволено в повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0011111520 від 21 серпня 2013 року, винесене Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 135 888,00 грн. за основним платежем та 67 944,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000820151 від 10 червня 2013 року, винесене Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 142 682,00 грн. за основним платежем та 71 341,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі. Відповідач зазначає, що при проведенні перевірки господарської діяльності позивача, було використано акт Кіровоградської ОДПІ від 08.04.2013 року про результати перевірки ТОВ «Созидатель», яким зафіксовано, що підприємством сформовано податковий кредит за рахунок постачальників, по яким актами зустрічних перевірок встановлено нереальність проведених операцій, відсутності ознак товарності проведених операцій. У зв'язку з не підтвердженням податкового кредиту з податку на додану вартість у ПП «Ніфа» по взаємовідносинам з ТОВ «Созидатель» відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем у період з 23 по 24 травня 2013 року проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ПП «Ніфа» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Созидатель» за період з 01.09.2012 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої складено акт № 75/22-7/32222249 від 27.05.2013 р., висновками якого, зокрема, є порушення позивачем:

- п.138.2, п.138.4, п.138.8 ст.138 та п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (зі змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на прибуток за 2012 рік на суму 142 682,00 грн., в тому числі за ІІІ квартал 2012 р. в розмірі 88 514,00 грн. та за VІ квартал 2012 р. в сумі 54 168,00 грн.;

- п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 135 887,30 грн., в тому числі за вересень 2012 р. в сумі 84 298,94 грн., за жовтень в сумі 20 096,69 грн., за листопад 2012 р. в сумі 27 741,67 грн. та за грудень 2012 р. в сумі 3 750,00 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення, які позивачем оскаржені до ДПС у Кіровоградській області.

Рішенням Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 19.08.2013 р. про результати розгляду первинної скарги залишено без змін податкове повідомлення рішення № 0000820151 від 10.06.2013 р. та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000810152 від 10.06.2013 р. в частині 1 грн. застосованих штрафних санкцій.

21 серпня 2013 року за результатами розгляду первинної скарги Кіровоградською ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області винесено нове податкове повідомлення-рішення № 0011111520.

Позивачем подано повторну скаргу до Міністерства доходів і зборів України, яку рішенням Міністерства доходів і зборів України від 23.09.2013 р. залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін з урахуванням рішення прийнятого за розглядом первинної скарги.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про помилковість висновків податкового органу.

Відповідно до п.138.1. ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з приписами пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

Отже, задля правомірного формування валових витрат, вищевказані витрати повинні бути підтверджені первинними, розрахунковими документами, на підставі яких платником податків здійснюється відображення господарської операції в податковому обліку.

Відповідно до п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

При цьому, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2. ст.198 ПК України).

Згідно з п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України).

Згідно з п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, одним із основних видів діяльності ПП «Ніфа» є, зокрема, будівництво житлових і нежитлових будівель, для здійснення якої позивач має ліцензію. Крім того, ПП «Ніфа» має дозвіл на провадження виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію обладнання підвищеної небезпеки № 149.09.35-45.21.1.

Згідно договору оренди землі від 24.09.2010 року ПП «Ніфа» має у користуванні земельну ділянку для комерційного використання під розміщення промислової бази відповідно до декларації про початок виконання будівельних робіт.

Відповідно до договору про закупівлю робіт за державні кошти №5 від 02.08.2012 р., укладеного між Відділом освіти Кіровоградської районної державної адміністрації (замовник) та ПП «Ніфа» (підрядник), останнє взяло на себе зобов'язання виконати роботи з реконструкції будівлі Покровської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів і здати закінченні роботи в порядку і строк встановлений цим договором, а замовник зобов'язується прийняти роботи і оплатити їх.

Згідно з договором №15 від 06.08.2012 року позивач залучив ТОВ «Созидатель», що було необхідним для часткового виконання договору, укладеного позивачем з Відділом освіти Кіровоградської районної державної адміністрації, де дане підприємство є замовником, а позивач підрядником.

ТОВ «Созидатель» виконало для позивача необхідний об'єм робіт на суму 810 323,81 грн., в т.ч. ПДВ 135 888,00 грн., що підтверджується податковими накладними та актами приймання виконаних будівельних робіт. Оплата проведена в повному обсязі, що підтверджується первинними документами та відображено в акті.

Дані роботи позивачем, як підрядником, в подальшому передано замовнику Відділу освіти Кіровоградської районної державної адміністрації, підтвердженням чого являються акти приймання - виконаних будівельних робіт та податкові накладні.

Таким чином, здійснення господарської операції було зафіксоване первинними бухгалтерськими документами, розрахунки здійснені у безготівковій формі.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Вищенаведені документи, якими позивач підтверджує виконання укладених договорів, містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідної господарської операції.

На момент укладення та реалізації вказаних вище договорів вказаний контрагент позивача мав зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, був зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Відповідачем доказів анулювання свідоцтва про реєстрацію контрагента позивача в якості платників податку на додану вартість, виключення його з реєстру платників податку на додану вартість не надано, податкові накладні, на підставі яких позивачем суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту, складені означеним підприємствами у відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України.

Факт виконання робіт позивачем, як підрядником, відповідачем не заперечується.

Частиною 2 статті 71 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається саме на відповідача (якщо він заперечує проти адміністративного позову).

Доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку позивача матеріали справи не містять.

Також укладений позивачем з означеним вище підприємством договір не містить умов та ознак, які б свідчили про їх суперечність інтересам держави та суспільства або порушували публічний порядок.

Чинним законодавством України не передбачено обов'язку сторони договору перевіряти повноваження контрагента на підписання первинних бухгалтерських та податкових документів, як і не передбачено відповідальності сторони договору за порушення її контрагентом вимог чинного законодавства при укладанні договору. У тому випадку, якщо не доказано обізнаності сторони договору про факт порушення законодавства його контрагентом на момент укладання договору, вважається, що така сторона діяла правомірно.

Укладений позивачем договір відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданим, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними та податковими документами.

Належні докази, які б свідчили про порушення з боку контрагента позивача, які б позбавляли позивача права на віднесення відповідних сум до валових витрат та податкового кредиту відповідачем не подані, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Посилання відповідача, що ТОВ «Созидатель» сформовано податковий кредит за рахунок постачальників, по яким актами зустрічних перевірок встановлено нереальність проведених операцій, за встановлених вище фактичних обставин не може бути підставою для висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

Виходячи з затвердженого Наказом Державної податкової служби України № 984 від 22.12.2010 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, акт перевірки лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених порушень законодавства. При цьому контролюючий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин.

Проте такі висновки щодо контрагентів позивача не можуть бути підставою для визнання відсутності фактичного здійснення господарських операцій, а також підставою для настання негативних наслідків для платника податку - отримувача послуг (позивача). Статтею 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Із змісту вищенаведених норм вбачається, що Податковий кодекс України не ставить право позивача на формування валових витрат та податкового кредиту в залежність від декларування постачальниками, в тому числі і по ланцюгу постачання, своїх податкових зобов'язань та/або від сплати ними сум податку на додану вартість до бюджету.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Отже, якщо контрагент позивача і не виконав своїх зобов'язань щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цього підприємства і така відповідальність не може бути покладена на позивача.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку, застосував до правовідносин, як виникли між сторонами по справі норми права, які регулюють саме ці правовідносини і зробив обґрунтований висновок про задоволення позовних вимог.

Передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 травня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого Адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Повний текст виготовлено 18 лютого 2015 року.

Головуючий: В.Ю. Поплавський

Суддя: С.В. Сафронова

Суддя: Д.В. Чепурнов