Постанова

від 09.02.2015 по справі 821/4597/14

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2015 р.м. ХерсонСправа № 821/4597/14 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хом'якової В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Генічеської районної державної лікарні ветеринарної медицини до Державної фінансової інспекції в Херсонській області про визнання протиправним та скасування пункту вимоги,

встановив:

Генічеська районна державна лікарня ветеринарної медицини (позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної фінансової інспекції в Херсонській області (відповідач), в якому просить визнати не чинним та скасувати пункт 2 вимоги Генічеської міжрайонної державної фінансової інспекції в Херсонській області від 30.07.2014 року № 43-29/1858. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Генічеської районної державної лікарні ветеринарної медицини за період з 01.01.2011 по 01.04.2014 року, якою були встановлені окремі недоліки та порушення, що відображені в акті № 01.07.2014року № 43-27/60, та скеровано вимогу "Про усунення порушень". У пункті 2 вимоги про усунення порушень міститься вимога забезпечити поновлення коштів по загальному фонду кошторису установи на суму 371152,04 грн. Кошториси лікарні ветмедецини за ревізійний період по загальному та спеціальному фонду складено та затверджено в установленому порядку, видатки на заробітну плату та нарахування на заробітну плату були передбачені кошторисами як по загальному так і спеціальному фондах установи. Позивач не погоджується з пунктом 2 Вимоги від 30.07.2014 з причини їх правової і документальної необґрунтованості, тому звернувся з даним позовом до суду.

Відповідач подав заперечення на позовну заяву в якому зазначив, що Генічеська районна державна лікарня ветеринарної медицини є державною установою ветеринарної медицини для здійснення профілактичних, діагностичних лікувальних, та протиепізоотичних заходів. Зазначає, що позивачем неправомірно включено витрати на оплату праці лаборантів та санітарів ветмедицини до видатків загального фонду кошторису установи замість спеціального, що призвело до незаконного покриття за рахунок коштів загального фонду витрат за період з 01.01.2011 по 01.04.2014 року на загальну суму 371152,04 грн. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Від представників сторін надійшли заяви про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає за можливе розглянути адміністративну справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Інспекторами Генічеської міжрайонної державної фінансової інспекції Херсонської області у період 25.03.2014 по 23.06.2014р. було проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності в Генічеській державній лікарні ветеринарної медицини за період з 01.01.2011 р. по 01.04.2014р. За результатами перевірки складено акт № 43-27/60 від 01.07.2014р. Як зазначено в п.2 акту ревізії, інспектори дійшли висновку про наявність в діях позивача порушень, передбачених ч. 4 ст. 13 Бюджетного Кодексу України, п. 23 "Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 228 від 28.02.2002р. Такий висновок було зроблено у зв'язку з тим, що за період з 01.01.2011-01.04.2014р.р. було проведено використання коштів загального фонду кошторису на виплату заробітної плати на загальну суму 371152,04 грн. (в тому числі нарахувань ЄСВ в сумі 98842,94 грн.) 3-х лаборантів та 2-х ветсанітарів, які виконували роботу по проведенню лабораторних досліджень та приготування реактивів і робочих розчинів державної ветеринарно-санітарної експертизи на ринку, за які грошові кошти надходили до спеціального фонду кошторису. Тому витрати на виплату зарплати та нарахування єдиного внеску на загальне державне соціальне страхування повині проводитись також за рахунок коштів спеціального фонду кошторису.

Один примірник акту ревізії було отримано відповідачем та підписано із запереченнями, які висновком ДФІ від 28.07.2014 не прийняті.

30.07.2014р. на адресу позивача відповідачем була направлена вимога за № 43-29/1858 "Про усунення порушень", якою, зокрема п.2 позивача зобов'язано внести зміни до кошторисів щодо зменшення бюджетних асигнувань в сумі 371152,04 гривень.

Не погоджуючись з п. 2 вказаної вимоги ДФІ, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Перевіряючи обґрунтованість п. 2 вказаної вимоги на предмет її узгодженості з нормами діючого законодавства, суд вказує на наступне.

Відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" від 26 січня 1993 року № 2939-XII (далі - Закон № 2939-XII), здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Президентом України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

Орган державного фінансового контролю у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими законодавчими актами, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів. Згідно із пунктом 7 статті 10 Закону № 2939-XII органу державного фінансового контролю надається право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства. Таким чином, вимоги органів ДФІ мають відповідати критеріям законності і обґрунтованості, визначеним ст. 19 Конституції України та ст. 2 КАС України.

Процедуру проведення Держфінінспекцією та її територіальними органами інспектування визначено затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 р. №550 "Порядком проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами" (далі - Порядок проведення інспектування). За змістом пунктів 35, 38 - 47, абзаців 1, 2 пункту 48, пунктів 49 - 52 Порядку проведення інспектування, акт ревізії повинен містити: висновок про наявність або відсутність порушень законодавства, а також у разі наявності визначений в установленому законодавством порядку розмір збитків, завданих державі чи об'єкту контролю внаслідок таких порушень. з обов'язковим посиланням на норми законів чи інших нормативно-правових актів, які порушено, та зазначенням винних у їх допущенні осіб.

Якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Письмова вимога органу державного фінансового контролю за своєю правовою суттю є рішенням суб'єкта владних повноважень, породжує для зобов'язаної особи правові наслідки у вигляді необхідності вчинення певних дій, а відтак, з огляду на приписи ст.8 Конституції України, має, по-перше, містити чітке викладення суті владного припису, котре унеможливлює неоднозначне розуміння як змісту, так і порядку виконання висунутої органом управління вимоги, у по-друге, допускати реальну можливість виконання владного припису.

Як видно з матеріалів ревізії, орган державного фінансового контролю вважає, що позивачем допущено порушення вимог ч.4 ст.13 Бюджетного кодексу України та п.23 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228.

При цьому саме порушення, на думку ревізорів, полягало у тому, що лікарнею проведено використання коштів загального фонду кошторису в загальній сумі 371152,04 грн. на виплату заробітної плати (та нарахувань на неї) 3-х лаборантів та 2-х ветсанітарів. Виплата заробітної плати вказаним особам проводиться за рахунок коштів загального фонду, попри те, що працівники виконували роботу, за яку грошові кошти надходили до спеціального фонду кошторису ветеринарної лікарні. На думку відповідача, дані працівники повинні отримувати заробітну плату за рахунок коштів спеціального фонду кошторису .

Суд вважає помилковими висновки органу державного фінансового контролю про вчинення позивачем порушень законодавства з огляду на наступне.

Відповідно до п.п.1, 2, 3 Положення про районні державні лікарні ветеринарної медицини, затвердженого наказом Державного комітету ветеринарної медицини України від 28 жовтня 2008 року №238, (далі - Положення) є державними установами ветеринарної медицини для здійснення профілактичних, діагностичних, лікувальних та протиепізоотичних заходів. Структурними підрозділами лікарень, зокрема, є державні лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи на ринках (де відсутні районні державні лабораторії ветеринарної медицини). Основні завдання лікарень ветеринарної медицини передбачені у п.5 Положення, в тому числі до них віднесено проведення заходів щодо профілактики і ліквідації хвороб тварин , лікування тварин, які страждають на хвороби та недуги, лабораторних досліджень, ветеринарно-санітарної експертизи товарів, видача відповідних ветеринарних документів здійснюється за рахунок їх власників згідно з тарифами відповідно до статті 99 Закону України "Про ветеринарну медицину".

Наказом Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України від 15 квітня 2002 року №16, затверджено Положення про державну лабораторію ветеринарно-санітарної експертизи на ринку.

Пунктами 1.1, 1.2, 1.5 - 1.7, 1.10, 1.23 - 1.25 цього Положення визначено, що державна лабораторія ветеринарно-санітарної експертизи на ринку (далі - лабораторія) функціонує на ринках (зоологічних ринках), ринкових комплексах усіх типів, торгівельних майданчиках тощо незалежно від форми власності (далі - ринок), де організовано продаж тварин, продукції тваринного і рослинного походження, кормів тваринного і рослинного походження, кормових добавок та ін. (далі - продукція) і де є обов'язковим проведення ветеринарно-санітарної експертизи. Лабораторія здійснює обов'язковий державний ветеринарно-санітарний контроль за якістю та безпекою усієї підконтрольної продукції, що реалізується, у т. ч. харчових продуктів тваринного походження, які призначаються для харчування людей, та дотриманням ветеринарно-санітарних правил торгівлі на ринках.

У штат лабораторії входять лікарі ветеринарної медицини, фельдшери (лаборанти) ветеринарної медицини, ветеринарні санітари. Чисельність фахівців встановлюється залежно від кількості проведених експертиз продукції в середньому за робочий день, а також виходячи з обсягу робіт щодо здійснення державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду за об'єктами, розташованими на території ринку.

Функціонування ринку, на якому не організована ветеринарно-санітарна експертиза продукції, що є об'єктом державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду, за відсутності лабораторії забороняється.

Згідно із ст.ст. 97, 98, 99 Закону України "Про ветеринарну медицину ", фінансування та матеріально-технічне забезпечення державної служби ветеринарної медицини здійснюються за рахунок коштів загального та спеціального фондів Державного бюджету України.

Заходи щодо профілактики, локалізації, за необхідності - ліквідації хвороб тварин, лабораторно-діагностичні та регулярні радіологічні дослідження товарів, матеріально-технічне забезпечення спеціалізованим обладнанням і транспортом, створення необхідного резерву біологічних, лікувальних та дезінфекуючих препаратів і засобів, відшкодування витрат на транспортування та зберігання ветеринарних препаратів, інші ветеринарно-санітарні заходи, визначені Кабінетом Міністрів України, та забезпечення виконання загальнодержавних довгострокових програм з питань ветеринарної медицини, у тому числі загальнодержавної програми здійснення моніторингу залишкових кількостей ветеринарних препаратів та забруднюючих речовин у тваринах, продуктах тваринного походження і кормах, здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел, не заборонених законом.

Оплата проведення заходів щодо профілактики і ліквідації хвороб тварин (крім випадків, передбачених у статті 98 цього Закону), процедур контролю, інспектування та ухвалення, надання інформації, лікування тварин, які страждають на хвороби та недуги, лабораторних досліджень, ветеринарно-санітарної експертизи товарів, видача відповідних ветеринарних документів, послуг при експортно-імпортних операціях та транспортуванні територією України об'єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду здійснюється за рахунок їх власників (операторів потужностей) згідно з тарифами.

Оплата послуг спеціалістів ветеринарної медицини, які провадять ветеринарну практику, за виконання обов'язкових або необхідних протиепізоотичних заходів згідно з переліком та у розмірах, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, не заборонених законом.

Тарифи на ветеринарні послуги затверджуються відповідно до законодавства про ціни та ціноутворення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15 серпня 1992 року №478 затверджено перелік протиепізоотичних, лікувальних, лабораторно-діагностичних, радіологічних та інших ветеринарно-санітарних заходів, що проводяться органами державної ветеринарної медицини за рахунок бюджетних та інших коштів (коштів власників тварин і тваринницької продукції).

Постановами Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 р. №1348 та від 9 червня 2011 р. №641 затверджені переліки платних адміністративних послуг, які надаються Державною ветеринарною та фітосанітарною службою, органами та установами, що належать до сфери її управління, і розміри плати за їх надання.

Відповідно до ст.7 Бюджетного кодексу України, одним з основних принципів бюджетної системи є принцип цільового використання бюджетних коштів - тобто бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями. Пунктом 30 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України передбачено, що основним плановим фінансовим документом бюджетної установи, яким на бюджетний період встановлюються повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов'язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень - є кошторис.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228 затверджено Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ (далі - Порядок №228), відповідно до п.1 якого кошторис бюджетних установ має такі складові частини:

- загальний фонд, який містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією видатків бюджету на виконання бюджетною установою основних функцій або розподіл надання кредитів з бюджету за класифікацією кредитування бюджету;

- спеціальний фонд, який містить обсяг надходжень із спеціального фонду бюджету на конкретну мету та їх розподіл за повною економічною класифікацією видатків бюджету на здійснення відповідних видатків згідно із законодавством, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов'язаних з виконанням установою основних функцій, або розподіл надання кредитів з бюджету згідно із законодавством за класифікацією кредитування бюджету.

Спеціальний фонд позивача формується за рахунок надходжень коштів від надання платних послуг, пов'язаних з роботою передбаченою Статутом та іншими нормативно-правовими документами.

Згідно із ч.4 ст.13 Бюджетного кодексу України власні надходження бюджетних установ отримуються додатково до коштів загального фонду бюджету і включаються до спеціального фонду бюджету. Власні надходження бюджетних установ поділяються на такі групи: перша група - надходження від плати за послуги, що надаються бюджетними установами згідно із законодавством; друга група - інші джерела власних надходжень бюджетних установ. У складі першої групи виділяються підгрупи, в тому числі підгрупа 1 - плата за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю; підгрупа 2 - надходження бюджетних установ від додаткової (господарської) діяльності; підгрупа 3 - плата за оренду майна бюджетних установ, підгрупа 4 - надходження бюджетних установ від реалізації в установленому порядку майна (крім нерухомого). Бюджетний кодекс передбачає, що власні надходження бюджетних установ використовуються на: покриття витрат, пов'язаних з організацією та наданням послуг, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю (за рахунок надходжень підгрупи 1 першої групи); організацію додаткової (господарської) діяльності бюджетних установ (за рахунок надходжень підгрупи 2 першої групи); утримання, облаштування, ремонт та придбання майна бюджетних установ (за рахунок надходжень підгрупи 3 першої групи); ремонт, модернізацію чи придбання нових необоротних активів та матеріальних цінностей, покриття витрат, пов'язаних з організацією збирання і транспортування відходів і брухту на приймальні пункти (за рахунок надходжень підгрупи 4 першої групи); господарські потреби бюджетних установ, включаючи оплату комунальних послуг і енергоносіїв (за рахунок надходжень підгруп 2 і 4 першої групи); організацію основної діяльності бюджетних установ (за рахунок надходжень підгруп 1 і 3 другої групи); виконання відповідних цільових заходів (за рахунок надходжень підгрупи 2 другої групи).

Згідно з ст. 48 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Згідно із ч.9 ст.51 Бюджетного кодексу України, якщо обсяги власних надходжень бюджетних установ перевищують відповідні витрати, затверджені законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), розпорядник бюджетних коштів передбачає спрямування таких надпланових обсягів у першу чергу на погашення заборгованості з оплати праці, нарахувань на заробітну плату, стипендій, комунальних послуг та енергоносіїв. Якщо такої заборгованості немає, розпорядник бюджетних коштів спрямовує 50 відсотків коштів на заходи, що здійснюються за рахунок відповідних надходжень, і 50 відсотків коштів - на заходи, необхідні для виконання основних функцій, але не забезпечені коштами загального фонду бюджету за відповідною бюджетною програмою. У такому разі розпорядник бюджетних коштів здійснює перерозподіл обсягів узятих бюджетних зобов'язань за загальним фондом бюджету для проведення видатків за цими зобов'язаннями із спеціального фонду бюджету.

Порядком № 228 передбачено, що видатки спеціального фонду кошторису здійснюються бюджетною установою на проведення заходів, пов'язаних з виконанням її основних функцій, які не забезпечені (або частково забезпечені) видатками загального фонду. При цьому зазначені нормативні документи не містять переліку видатків за кодами економічної класифікації, на які саме необхідно спрямовувати кошти, отримані до спеціального фонду.

Згідно із п. 5 Порядку № 228 установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду.

Спеціальний фонд Генічеської районної державної лікарні ветеринарної медицини формується за рахунок надходжень коштів від надання платних послуг.

Пунктом 19 Порядку № 228 передбачено, що розподіл видатків або надання кредитів з бюджету спеціального фонду проекту кошторису проводиться виключно в межах і за рахунок відповідних надходжень, запланованих на цю мету в зазначеному фонді.

Відповідно до п. 23 Порядку № 228 видатки спеціального фонду кошторису за рахунок власних надходжень плануються у такій послідовності за встановленими напрямами використання, на погашення заборгованості установи з бюджетних зобов'язань за спеціальним та загальним фондом кошторису та на проведення заходів, пов'язаних з виконанням основних функцій, які не забезпечені (або частково забезпечені) видатками загального фонду.

При цьому розпорядник бюджетних коштів здійснює коригування обсягів узятих бюджетних зобов'язань за загальним фондом кошторису для проведення видатків з цих зобов'язань із спеціального фонду кошторису відповідно до бюджетного законодавства.

Отже, відповідно до норм Бюджетного кодексу та Порядку № 228 основним плановим документом бюджетної установи є кошторис, який складається з загального та спеціального фондів Державного бюджету. Бюджетні установи мають право провадити діяльність виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисами.

Відповідно до частини першої пункту 49 Порядку № 228 видатки або надання кредитів з бюджету спеціального фонду бюджету провадяться виключно в межах і за рахунок відповідних надходжень до цього фонду на підставі кошторисів з урахуванням внесених до них змін.

Як вбачається з показників кошторисів Генічеської районної державної лікарні ветеринарної медицини на 2011, 2012 та 2013 роки та 2014 роки: протягом 2011-2013, січня-лютого 2014 року за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету передбачалось фінансування видатків лікарні в основному на виплату заробітної плати, врахування на неї, оплату комунальних послуг, протягом 2011-2013, січня-лютого 2014 року за рахунок коштів спеціального фонду державного бюджету передбачалось фінансування видатків лікарні на виплату заробітної плати з врахуваннями та на оплату комунальних послуг (незабезпечені видатками загального фонду), а також видатків на заходи пов'язані з організацією діяльності лікарні, що відповідає вимогам ч.4 ст.13 бюджетного кодексу України, та п.23 Порядку складання.

Отже, кошториси Генічеської районної лікарні державної ветеринарної медицини на 2011-2013., січня-лютого 2014 року по загальному та спеціальному фонду складено та затверджено в установленому порядку, видатки на заробітну плату та нарахування на заробітну плату були передбачені затвердженими кошторисами, як по загальному так і по спеціальному фондах установи.

Згідно з п.п.5, 8 ст.51 цього Кодексу розпорядники бюджетних коштів беруть зобов'язання та доводять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, все інше буде вважатися бюджетними правопорушеннями. Контроль за видатками Державного бюджету здійснюється казначейством, яке проводить платежі у разі наявності відповідного бюджетного зобов'язання для платежу у бухгалтерському обліку, відповідності напрямків витрачання бюджетних коштів бюджетному асигнуванню та наявності у розпорядника бюджетних коштів невикористаних бюджетних асигнувань.

Як вбачається з матеріалів справи витрачання бюджетних коштів лікарнею, у тому числі і виплата заробітної плати 3-лаборантів та 2-х ветсанітарів, здійснювалось відповідно до бюджетних асигнувань, напрямків витрачання та наявності невикористаних бюджетних асигнувань. Висновки ревізорів про порушення при виплаті зарплат не узгоджуються з висновком про зазначення відсутності порушень в діях позивача Порядку складання, розгляду та затвердження кошторисів витрат бюджетних асигнувань та штатних розписів відповідно до Постанови КМУ № 1298 від 30.08.2002р. "Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників ...."

Суд відмічає, що ревізією не виявлено порушень законодавства при складанні й затвердженні лікарнею кошторисів, а також штатних розписів на 2011-2014рр., що відображено в акті ревізії від 01.07.2014 № 43-27/60

Відповідно до пунктів 11.1, 11.4 Порядку обслуговування державного бюджету за видатками, затвердженого наказом Державного казначейства України від 25.05.2004 р. № 89, на спеціальні реєстраційні рахунки розпорядників бюджетних коштів, відкриті в органах Державного казначейства, зараховуються кошти, що надходять як кошти за платні послуги та кошти від вищих і підвідомчих установ, від будь-яких інших юридичних та фізичних осіб на утримання, виконання певних доручень, здійснення певних видатків, поновлення касових видатків тощо. Власні надходження бюджетної установи мають бути спрямовані на ті бюджетні програми, які передбачені призначеннями спеціального фонду державного бюджету з урахуванням вимог законодавства. Кошти спеціального фонду державного бюджету, що надійшли як власні надходження установ, зараховуються на спеціальні реєстраційні рахунки без конкретного віднесення до кодів економічної класифікації видатків, однак здійснення видатків проводиться відповідно до кошторису за конкретними кодами економічної класифікації видатків шляхом оплати рахунків за надані послуги, виконані роботи, отримані товари з урахуванням довідок про внесення змін.

Таким чином, вищенаведеними нормами законодавства не надано позивачу право включати до видатків спеціального фонду видатки на виплату заробітної плати працівникам ветеринарної медицини.

З наявних матеріалів справи судом зроблено висновок, що витрачання бюджетних коштів на виплату заробітної плати лікарнею здійснювалось відповідно до бюджетних асигнувань та напрямків їх використання.

При цьому суд також враховує, що державною фінансовою інспекцією не надано належних і беззаперечних доказів вчинення лікарнею порушень, оскільки з доданих до справи доказів вбачається, що ревізорами лише констатовано факти нарахування заробітної плати за рахунок коштів загального фонду кошторису (яким, до речі, передбачені ці видатки) та виконання ними робіт, пов'язаних із наданням платних послуг.

Будь-яких первинних документів, які б свідчили про те, що цими працівниками виконано роботи з надання платних послуг в конкретному об'ємі, за який до лікарні надійшли грошові кошти і на підставі яких обчислено суму заробітної плати, що повинна була, на думку ревізорів, виплачена за рахунок саме цих коштів, а не коштів загального фонду кошторису, до суду не надано.

Органом фінансового контролю взагалі не розраховувалась на підставі визначення розміру та об'єму виконаних лікарями робіт з надання платних послуг і отриманих грошових коштів - конкретна сума заробітної плати, яку належить сплачувати за рахунок спеціального фонду.

Також суд із урахуванням приписів ч.2 ст.48 Бюджетного кодексу України, п.п. 20, 23 Порядку №228 приходить до висновку, що з огляду на специфіку діяльності Лікарні, позивач не має можливості планувати доходи від платних послуг, а відтак витрати спеціального фонду по кодам КЕКВ 1111 (2111) і 1120 не можуть бути ним сплановані, оскільки неможливо передбачити доходи від надання платних послуг у майбутніх періодах.

У зв'язку з цим органом фінансового контролю не обґрунтовано свій висновок про те, що здійснена відповідно до установлених бюджетних асигнувань виплата працівникам заробітної плати за рахунок коштів загального фонду кошторису є неправомірною і що у такий спосіб покрито видатки спеціального фонду.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що Інспекцією не доведено як вчинення Лікарнею порушення, так і його розміру.

Крім того, суд враховує наступне. Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначаються Бюджетним кодексом України.

Частиною 3 статті 23 Бюджетного кодексу України обумовлено: якщо в процесі виконання бюджету зміна обставин вимагає менших бюджетних асигнувань головним розпорядникам бюджетних коштів, Міністерство фінансів України (місцевий фінансовий орган) готує пропозиції про зменшення відповідного бюджетного призначення Державного бюджету України (місцевого бюджету). Кабінет Міністрів України (Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцева державна адміністрація, виконавчий орган відповідної місцевої ради) у двотижневий строк подає до Верховної Ради України (Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної місцевої ради) у встановленому порядку пропозиції про зменшення відповідних бюджетних призначень Державного бюджету України (місцевого бюджету).

Статтею 117 Бюджетного кодексу України визначено вичерпний перелік заходів впливу до учасників бюджетних процесів за порушення бюджетного законодавства.

Чинним законодавством не передбачено такого заходу впливу до одержувача бюджетних коштів, яким є лікарня, як покладення на нього зобов'язання зменшити бюджетні асигнування, отже вимога ДФІ в цій частині не ґрунтується на законі.

Таким чином, п.2 вимоги Генічеської міжрайонної державної фінансової інспекції в Херсонській області від 30.07.2014р. № 43/29/1858 не відповідає критеріям законності і обґрунтованості.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

ДФІ не спростовано належними та допустимими доказами правове обґрунтування позовних вимог і не доведено правомірності свого рішення, оформленого у вигляді листа-вимоги, в той час як останнім доведено протиправність зазначеного рішення органу державного фінансового контролю.

Позов задовольняється в повному обсязі. Позивачу відшкодовують судові витрати.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

постановив :

Задовольнити позов Генічеської районної державної лікарні ветеринарної медицини.

Визнати протиправними та скасувати п.2 вимоги Генічеської міжрайонної державної фінансової інспекції в Херсонській області від 30.07.2014р. № 43/29/1858 "Про усунення порушень".

Відшкодувати з Державного бюджету на користь Генічеської районної державної лікарні ветеринарної медицини (код ЄДРПОУ 00710871) витрати по сплаті судового збору в сумі 73 грн. (сімдесят три гривні) 08 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Хом'якова В.В.

кат. 9.3