Ухвала

від 28.04.2015 по справі 821/4597/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2015 р.м.ОдесаСправа № 821/4597/14

Категорія: 9.3 Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Бітова А.І.

суддів - Милосердного М.М.

- Ступакової І.Г.

в зв'язку з неприбуттям учасників процесу в судове засідання справа розглянута згідно п.2 ч.1 ст. 197 КАС України,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної фінансової інспекції в Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом Генічеської районної державної лікарні ветеринарної медицини до Державної фінансової інспекції в Херсонській області про визнання протиправним та скасування пункту вимоги,

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2014 року Генічеська районна державна лікарня ветеринарної медицини (далі Генічеська РДЛВМ) звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної фінансової інспекції (далі ДФІ) в Херсонській області про визнання нечинним та скасування п.2 вимоги Генічеської міжрайонної ДФІ в Херсонській області від 30 липня 2014 року №43-29/1858 "Про усунення порушень".

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував на те, що позивачем проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача, якою були встановлені окремі недоліки та порушення, та скеровано вимогу, у п.2 якої міститься вимога забезпечити поновлення коштів по загальному фонду кошторису установи на суму 371 152, 04 грн. Кошториси лікарні ветмедецини за ревізійний період по загальному та спеціальному фонду складено та затверджено в установленому порядку, видатки на заробітну плату та нарахування на заробітну плату були передбачені кошторисами як по загальному так і спеціальному фондах установи, а тому, позивач не погоджується з п.2 вимоги з причини їх правової і документальної необґрунтованості.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що позивачем неправомірно включено витрати на оплату праці лаборантів та санітарів ветмедецини до видатків загального фонду кошторису установи замість спеціального, що призвело до незаконного покриття за рахунок коштів загального фонду витрат за період з 01 січня 2011 року по 01 квітня 2014 року на загальну суму 371 152, 04 грн.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2015 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано п.2 вимоги Генічеської МДФІ в Херсонській області від 30 липня 2014 року №43/29/1858 "Про усунення порушень".

В апеляційній скарзі ДФІ в Херсонській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ДФІ в Херсонській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Інспекторами Генічеської МДФІ Херсонської області у період з 25 березня 2014 року по 23 червня 2014 року було проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01 січня 2011 року по 01 квітня 2014 року, за результатами якої складено акт № 43-27/60 від 01 липня 2014 року.

Як зазначено в п.2 акту ревізії, інспектори дійшли висновку про наявність в діях позивача порушень, передбачених ч.4 ст. 13 БК України, п.23 "Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №228 від 28 лютого 2002 року.

Такий висновок було зроблено у зв'язку з тим, що за період з 01 січня 2011 року по 01 квітня 2014 року було проведено використання коштів загального фонду кошторису на виплату заробітної плати на загальну суму 371 152, 04 грн. (в тому числі нарахувань ЄСВ в сумі 98 842, 94 грн.) 3-х лаборантів та 2-х ветсанітарів, які виконували роботу по проведенню лабораторних досліджень та приготування реактивів і робочих розчинів державної ветеринарно-санітарної експертизи на ринку, за які грошові кошти надходили до спеціального фонду кошторису.

Один примірник акту ревізії було отримано відповідачем та підписано із запереченнями, які висновком ДФІ від 28 липня 2014 року не прийняті.

30 липня 2014 року на адресу позивача відповідачем була направлена вимога за №43-29/1858 "Про усунення порушень", якою, зокрема п.2 позивача зобов'язано внести зміни до кошторисів щодо зменшення бюджетних асигнувань в сумі 371 152, 04 грн.

Не погоджуючись з п. 2 вказаної вимоги ДФІ, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що чинним законодавством не передбачено такого заходу впливу до одержувача бюджетних коштів, яким є лікарня, як покладення на нього зобов'язання зменшити бюджетні асигнування, отже вимога ДФІ в цій частині не ґрунтується на законі.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71, 72 КАС України, ст. 51, 55 БК України, ст. 1, 97 Закону України "Про ветеринарну медицину", п.п.1.1, 1,6 Положення про державну лабораторію ветеринарно-санітарної експертизи на ринку, затвердженого Наказом Державного департаменту ветеринарної медицини №16 від 15 квітня 2002 року, Постанови Кабінету Міністрів України №478 від 15 серпня 1992 року "Про перелік протиепізоотичних, лікувальних, лабораторно-діагностичних, радіологічних та інших ветеринарно-санітарних заходів, що проводяться органами державної ветеринарної медицини за рахунок відповідних бюджетних та інших коштів", п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року №228 "Про порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ".

В апеляційній скарзі ДФІ в Херсонській області вказується, що в вимозі вимагалося від позивача внести зміни до кошторисів щодо зменшення бюджетних асигнувань в сумі 371 152, 04 грн., вимога спрямована на коригування роботи підконтрольної установи та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і, у цій частині, вона є обов'язковою.

Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянта, виходячи з наступного.

Відповідно до п.1.1. Положення про державну лабораторію ветеринарно-санітарної експертизи на ринку, затвердженого Наказом Державного департаменту ветеринарної медицини №16 від 15 квітня 2002 року (далі Положення) Державна лабораторія ветеринарно-санітарної експертизи на ринку (далі - лабораторія) функціонує на ринках (зоологічних ринках), ринкових комплексах усіх типів, торгівельних майданчиках тощо незалежно від форми власності (далі - ринок), де організовано продаж тварин, продукції тваринного і рослинного походження, кормів тваринного і рослинного походження, кормових добавок та ін. (далі - продукція) де є обов'язковим проведення ветеринарно-санітарної експертизи.

Функціонування ринку, на якому не організована ветеринарно-санітарна експертиза продукції, що є об'єктом державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду, за відсутності лабораторії забороняється.

Згідно до ст. 1 Закону України "Про ветеринарну медицину", державний ветеринарно-санітарний контроль - функції, що виконуються державними інспекторами ветеринарної медицини та/або уповноваженими лікарями ветеринарної медицини і полягають у постійному забезпеченні виконання встановлених чинним законодавством ветеринарно-санітарних заходів та технічних регламентів.

Пунктом 1.6 Положення передбачено, що у штат лабораторії входять лікарі ветеринарної медицини, фельдшери (лаборанти) ветеринарної медицини. Чисельність фахівців встановлюється залежно від кількості проведених експертиз продукції в середньому за робочий день, а також виходячи з обсягу робіт щодо здійснення державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду за об'єктами, розташованими на території ринку.

Додатком 1 до п.1.6 Положення встановлено орієнтовну кількість працівників лабораторії на ринку, в залежності від кількості умовних експертиз, проведених за один робочий день.

Крім лаборантів, кількість яких залежить від кількості умовних експертиз, проведених за один робочий день, до штату лабораторії на ринку мають входити: завідувач лабораторії, лікар ветеринарної медицини, технік-трихінелоскопіст, санітар ветеринарної медицини.

Згідно посадових розписів до штату лабораторії Генічеської РДЛВМ входять завідувачі лабораторії - лікарі ветеринарної медицини, лаборанти та ветсанітар. На вказаних осіб покладено виконання ряд функцій, передбачених їх посадовими інструкціями.

Відповідно до ст. 97 Закону України "Про ветеринарну медицину", якому і відповідає п.п.1.23 Положення, фінансування та матеріально-технічне забезпечення діяльності лабораторії здійснюються за рахунок коштів загального та спеціального фондів державного бюджету.

Статтею 98 Закону України "Про ветеринарну медицину" визначено види послуг, що надаються державною службою ветеринарної медицини як за рахунок коштів заявників (власників тварин), так і за рахунок коштів Державного бюджету України згідно з переліком та у розмірах, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Перелік заходів, що проводяться органами державної ветеринарної медицини та джерела їх фінансування затверджено постановою Кабінету Міністрів України №478 від 15 серпня 1992 року "Про перелік протиепізоотичних, лікувальних, лабораторно-діагностичних, радіологічних та інших ветеринарно-санітарних заходів, що проводяться органами державної ветеринарної медицини за рахунок відповідних бюджетних та інших коштів" (далі Постанова №478). В додатках 1, 2 та 3 до зазначеної постанови наведено перелік ветеринарно-санітарних та лабораторно-діагностичних заходів, що проводяться органами державної ветеринарної медицини за рахунок коштів державного бюджету, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим і місцевих бюджетів.

Відповідно до Постанови №478, працівники Генічеської РДЛВМ, відповідно до їх функціональних повноважень, зобов'язані проводити ветеринарно-санітарні та лабораторно-діагностичні заходи, джерелами фінансування яких законодавчо передбачено як кошти власників тварин і тваринницької продукції, так і кошти державного бюджету, що також відповідає нормам ст. 97 Закону України "Про ветеринарну медицину".

Приписами ст. 51 БК України передбачено, що основним плановим документом бюджетної установи, який надає повноваження щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на бюджетний період відповідно до бюджетних призначень, є кошторис.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року №228 затверджено Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ (далі Порядок №228),

Відповідно до п.1 Порядку №228, кошторис бюджетних установ має такі складові частини:

- загальний фонд, який містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією видатків бюджету на виконання бюджетною установою основних функцій або розподіл надання кредитів з бюджету за класифікацією кредитування бюджету;

- спеціальний фонд, який містить обсяг надходжень із спеціального фонду бюджету на конкретну мету та їх розподіл за повною економічною класифікацією видатків бюджету на здійснення відповідних видатків згідно із законодавством, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов'язаних з виконанням установою основних функцій, або розподіл надання кредитів з бюджету згідно із законодавством за класифікацією кредитування бюджету.

Згідно п.5 Порядку №228 установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду.

Пунктом 19 Порядку №228 передбачено, що розподіл видатків або надання кредитів з бюджету спеціального фонду проекту кошторису проводиться виключно в межах і за рахунок відповідних надходжень, запланованих на цю мету в зазначеному фонді.

Відповідно до п.23 Порядку №228 видатки спеціального фонду кошторису за рахунок власних надходжень плануються у такій послідовності за встановленими напрямами використання, на погашення заборгованості установи з бюджетних зобов'язань за спеціальним та загальним фондом кошторису та на проведення заходів, пов'язаних з виконанням основних функцій, які не забезпечені (або частково забезпечені) видатками загального фонду.

При цьому розпорядник бюджетних коштів здійснює коригування обсягів узятих бюджетних зобов'язань за загальним фондом кошторису для проведення видатків з цих зобов'язань із спеціального фонду кошторису відповідно до бюджетного законодавства".

Отже, відповідно до норм Бюджетного кодексу та Порядку №228 основним плановим документом бюджетної установи є кошторис, який складається з загального та спеціального фондів Державного бюджету. Бюджетні установи мають право провадити діяльність виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисами.

Порядком №228 передбачено, що видатки спеціального фонду кошторису здійснюються бюджетною установою на проведення заходів, пов'язаних з виконанням її основних функцій, які не забезпечені (або частково забезпечені) видатками загального фонду. При цьому зазначені нормативні документи не містять переліку видатків за кодами економічної класифікації, на які саме необхідно спрямовувати кошти, отримані до спеціального фонду.

Крім того, ч.4 ст. 13 БК України, п.23 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого Постановою кабінету Міністрів України №465 та ч.7 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський фінансову звітність в Україні" №966 не передбачають обов'язку лікарні здійснювати виплату заробітної плати саме за рахунок спеціального фонду.

Також, відповідно ст. 55 БК України, захищеними видатками бюджету визнаються видатки загального фонду бюджету, обсяг яких не може змінюватися при здійсненні скорочення затверджених бюджетних призначень. Захищеними видатками Державного бюджету України визначаються видатки загального фонду на: оплату праці працівників бюджетних установ; нарахування на заробітну плату; придбання медикаментів та перев'язувальних матеріалів, та ін.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно показників кошторисів лікарні на 2011, 2012 та 2013 роки та 2014 роки: - протягом 2011-2013 років, січня-квітня 2014 року за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету передбачалось фінансування видатків лікарні в основному на виплату заробітної плати, нарахування на неї, оплату комунальних послуг та капітальних видатків.

Протягом 2011-2013 років, січня-квітня 2014 року за рахунок коштів спеціального фонду Державного бюджету передбачалось фінансування видатків лікарні на виплату заробітної плати з нарахуваннями та на оплату комунальних послуг (незабезпечені видатками загального фонду), а також видатків на заходи пов'язані з організацією діяльності лікарні, що відповідає вимогам ч.4 ст. 13 БК України та п.23 Порядку №228.

Отже, кошториси лікарні на 2011-2013 роки , січня-лютого 2014 року по загальному та спеціальному фонду складено та затверджено в установленому порядку, видатки на заробітну плату та нарахування на заробітну плату були передбачені затвердженими кошторисами, як по загальному так і по спеціальному фондах установи.

Ревізією не виявлено порушень щодо дотримання законодавства при складанні, розгляді і затвердженні кошторисів та при складанні штатних розписів на 2011-2014 роки.

Згідно з п.п.5, 8 ст. 51 БК України, розпорядники бюджетних коштів беруть зобов'язання та проводять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, все інше буде вважатися бюджетними правопорушеннями. Контроль за видатками Державного бюджету здійснюється казначейством, яке проводить платежі у разі наявності відповідного бюджетного зобов'язання для платежу у бухгалтерському обліку, відповідності напрямків витрачання бюджетних коштів бюджетному асигнуванню та наявності розпорядника бюджетних коштів невикористаних бюджетних асигнувань.

Судова колегія вважає, що витрачання бюджетних коштів позивачем, у тому числі і виплата заробітної плати лаборантів та санітарів лабораторії здійснювалось відповідно до бюджетних асигнувань, напрямків витрачання та наявності невикористаних бюджетних асигнувань, що підтверджується також актом ревізії, де вказано про відсутність порушень Порядку складання, розгляду та затвердження кошторисів витрат бюджетних асигнувань та штатних розписів.

Крім того, нарахування та виплата заробітної плати саме спеціалістам ветеринарної медицини здійснюється на підставі постанови Кабінету Міністрів України №1298, якою затверджені та визначені граничні розміри посадових окладів працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників за рахунок як загального який фінансується не у повному обсязі), так і за рахунок спеціального фондів державного бюджетів, тобто власних надходжень лікарні, а не на підставі ч.4 ст.13 БК України, як стверджує відповідач.

Відповідно до затверджених у встановленому порядку штатних розписів загального фонду лікарні на 2011, 2012, 2013 та 2014 роки, заробітна плата завідувача, лікаря, лаборанта та ветсанітара лабораторії включена до загального фонду кошторису. До того ж, в Акті ревізії відсутні будь-які посилання на порушення позивачем порядку складання та затвердження і штатних розписів, відповідно до яких здійснювалося виплата заробітної плати лаборантам та санітарам.

Крім того, судова колегія критично ставиться до доводів ДФІ в Херсонській області в апеляційній скарзі, які дублюють посилання в запереченнях на адміністративний позов, та які мотивовано спростовані судом першої інстанції, а тому не можуть бути взяті до уваги при апеляційному розгляді справи.

За таких обставин, судова колегія вважає, що висновок суду першої інстанції про протиправність та скасування п.2 вимоги №43-29/1858 "Про усунення порушень" від 30 липня 2014 року є правильним.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Херсонській області залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2015 року залишити без змін..

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які брали участь у справі, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Бітов А.І.

Суддя: Милосердний М.М.

Суддя: Ступакова І.Г.