Ухвала

від 17.02.2015 по справі 826/2089/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про закриття провадження у справі

17 лютого 2015 року м. Київ№ 826/2089/15 14:18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Катющенка В.П., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за поданнямДержавної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві до Приватного підприємства «РАНДАТ-1» про зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках платника податків, - В С Т А Н О В И В:

11.02.2015 о 13 год. 15 хв. до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшло подання Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ, заявник) про зупинення видаткових операцій платника податків - Приватного підприємства «РАНДАТ-1» (далі - підприємство) на рахунках платника.

В обґрунтування подання податкова інспекція зазначила, що, у зв'язку з наявністю у відповідача заборгованості перед бюджетом у розмірі 372918,64 грн., контролюючим органом прийнято рішення про опис майна у податкову заставу та направлено лист з вимогою надати документи для опису майна, проте відповідач вимог податкового керуючого не виконав, що відповідно до статті 89 Податкового кодексу України є підставою для звернення до суду з поданням про зупинення видаткових операцій.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.02.2015 подання заявника залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків подання до 12.02.2015 року до 14:00 год.

Відповідно до ухвали суду від 12.02.2015 відкрито провадження у зазначеній справі та призначено справу до судового розгляду на 16.02.2015 на 12 год. 00 хв.

У судовому засіданні 16.02.2015 судом оголошено перерву до 17.02.2015 у зв'язку з витребуванням у сторін додаткових документів.

У судових засіданнях представники заявника підтримали вказане подання з підстав, викладених у поданні. При цьому зазначали, що сам факт не надання документів на вимогу контролюючого органу є достатньою підставою для зупинення видаткових операцій.

Представники відповідача в судових засіданнях заперечували проти задоволення подання з підстав, викладених у письмових запереченнях, посилаючись на відсутність заборгованості у відповідача. Крім того, звертали увагу, що отримавши 29.12.2014 податкову вимогу, рішення про опис майна у податкову заставу та лист про надання інформації, у якому вимагалось надати перелік майна з метою складення акта опису майна в одному конверті, 14.01.2015 та 27.01.2015 звернулись до заявника з листами, у яких зазначали про відсутність заборгованості, тобто про відсутність підстав виникнення зазначеної у податковій вимозі суми боргу, а також щодо усунення недоліків в інформаційній системі показників стану розрахунків платника податку, а саме: з проханням достовірно відобразити в інформаційній системи податкового зобов'язання в податку на додану вартість грошову суму в розмірі 264321 грн. платника податку, граничний строк відображення якої настав 18.07.2013. Вказана сума грошового зобов'язання в розмірі 264321 грн. виникла на підставі податкових повідомлень-рішень № 0003722210 та № 000371220 від 21.05.2013 і стала узгодженою між сторонами 18.07.2013, однак станом на червень 2013 року ПП «РАНДАТ-1» було задекларовано від'ємне значення в сумі 298551, що підтверджується податковою декларацією № 1500026582 від 20.06.2013. Тобто, за твердженням відповідача, станом на 01.07.2013 сума, що підлягала бюджетному відшкодуванню ПП «РАНДАТ-1» становила 298551 грн., а ПП «РАНДАТ-1» мав зобов'язання перед бюджетом в розмірі 264321 грн. Однак, контролюючим органом у 2013 взагалі не відображено суму грошового зобов'язання ПП «РАНДАТ-1» в інформаційній системі податкових розрахунків платника податків у 2013 році, а внесено вказану суму в 2014 році. Проте відповіді на вказані звернення відповідач не отримав.

Крім того, представники відповідача зазначали, що заявником було сформовано податкову вимогу № 13541-26 від 19.11.2014, в якій зазначається, що станом на 19.11.2014 сума податкового боргу ПП «РАНДАТ-1» за узгодженими грошовими зобов'язаннями з податку на додану вартість складає 46287,39 грн., але звідки було вираховано дану суму і яким чином вона стосується вищевказаних повідомлень-рішень на зовсім іншу суму не зрозуміло, як і не зрозуміло, чому у податкову вимогу не увійшла сума, визначена у податкових повідомленнях-рішеннях. Відповідач вважає, що такі дії контролюючого органу призвели до безпідставного формування податкового боргу платника податку ПП «РАНДАТ-1» в 2014, оскільки станом на 19.11.2014 заборгованість ПП «РАНДАТ-1» перед бюджетом відсутня. Крім того, у 2014 році контролюючий орган прийняв рішення про надання ПП «РАНДАТ-1» свідоцтва платника єдиного податку, що підтверджує той факт, що заборгованості не існувало, а також на момент прийняття податкової вимоги про сплату податку на додану вартість платник податку ПП «РАНДАТ-1» був платником єдиного податку, а тому вимагати у платника єдиного податку сплатити податок на додану вартість є незаконними діями з боку контролюючого органу. Відповідач також наголошує, що право податкової застави виникає у разі несплати грошового зобов'язання, втім, на його думку, податкової заборгованості у ПП «РАНДАТ-1» не існувало, у зв'язку з чим відповідач 16.02.2015 звернувся до суду з позовом про визнання протиправною податкової вимоги та зобов'язання відповідача відкликати податкову вимогу.

У судовому засіданні 17.02.2015 представниками сторін подано заяву про розгляд справи у письмовому провадженні, з огляду на що та відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив про продовження розгляду справи у письмовому провадженні.

Заслухавши доводи представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується подання, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступних висновків.

Приватне підприємство «РАНДАТ-1» (код ЄДРПОУ 35590825) на момент розгляду справи перебуває на обліку як платник податків у ДПІ в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві та є платником єдиного податку IV групи.

Відповідачем в банківських установах відкрито наступні рахунки:

- 26009446607 (українська гривня), АТ «Райффайзен Банк Аваль» (МФО 300805),

- 260000867301 (українська гривня), ПАТ «Міський Комерц. Банк» (МФО 339339.).

За посиланнями заявника, станом на день звернення контролюючого органу до суду з даним поданням у Приватного підприємства «РАНДАТ-1» існує борг перед бюджетом на загальну суму 372918,64 грн.

Вказаний податковий борг виник на підставі: податкового повідомлення - рішення форми «Р» від 21.05.2013 № 0003712210 про збільшення суми грошового зобов'язання на 298889,25 грн., в тому числі 264321,00 грн. - основний платіж, 34568,25 грн. - штрафні санкції, податкових декларацій платника єдиного податку - юридичної особи за І-ІІ квартали 2014 року від 23.07.2014, в якій самостійно визначено суму до сплати у розмірі 16675,05 грн., та за І-ІІІ квартали 2014 року від 23.10.2014, в якій самостійно визначено суму до сплати у розмірі 16675,05 грн.

Податкове повідомлення-рішення від 21.05.2013 № 0003712210 було оскаржено відповідачем до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.07.2013 у справі № 826/8007/13-а позовна заява Приватного підприємства «РАНДАТ-1» залишена без розгляду.

У зв'язку з наявністю податкового боргу контролюючим органом на виконання вимог статті 59 Податкового кодексу України складена податкова вимога від 19.11.2014 № 13541-25 на суму 46287,39 грн.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Відповідно до підпунктів 89.1.1 пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації,- з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку.

Пунктом 89.3 статті 89 Податкового кодексу України встановлено, що опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

23.12.2014 заступником начальника ДПІ в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві винесено рішення про опис майна Приватного підприємства «РАНДАТ-1» у податкову заставу за № 29109.

Одночасно на адресу платника було направлено лист від 23.12.2014 № 29109/10/26-54-25-24, яким зобов'язано відповідача у десятиденний термін з моменту отримання даного листа надати перелік майна (згідно наданої форми), яке перебуває у власності підприємства (господарському віданні або оперативному управлінні), балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу, з метою складання акту опису майна, на яке поширюється право податкової застави, при цьому зазначити місце розташування визначеного майна.

Вказані документи отримані відповідачем 29.12.2014, що підтверджується матеріалами справи та визнавалось представниками відповідача у судовому засіданні.

Як вбачається з доданих до подання матеріалів, 11.02.2015 у зв'язку з не наданням платником податків документів для здійснення опису майна у податкову заставу, податковим керуючим було складено акт за № 2 про відмову платника податків від опису майна у податкову заставу.

В підпункті 20.1.32 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України закріплено право контролюючого органу на звернення до суду, якщо платник податків перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків шляхом накладення арешту на цінні папери та/або кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску, а також визначених контролюючим органом грошових зобов'язань платника податків, погашення податкового боргу), та зобов'язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом.

Пунктом 89.4 статті 89 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо платник податків не допускає податкового керуючого для здійснення опису майна такого платника податків у податкову заставу та/або не подає документів, необхідних для такого опису, податковий керуючий складає акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу.

Контролюючий орган звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, заборону відчуження таким платником податків майна та зобов'язання такого платника податків допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу.

Відповідно до ч. 1 ст. ст. 183 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів щодо, зокрема, зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках платника податків.

При цьому, відповідно до п. 2 ч. 5 зазначеної статті цього Кодексу суд ухвалою відмовляє у прийнятті подання у разі, якщо із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

Спір про право в контексті розглядуваної норми має місце в разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у статті 183 3названого Кодексу.

Зокрема, спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням податкового органу, що було підставою для виникнення обставин для внесення відповідного подання. У даній справі відповідною підставою є виникнення у платника податкового боргу, у зв'язку з наявністю якого податковим керуючим направлено лист і в подальшому складено акт відмови.

Згідно листа Вищого адміністративного суду № 149/11/13-11 від 02.02.2011, спір про право в контексті розглядуваної норми має місце в разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у статті 183 з позначкою 3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зокрема, спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням податкового органу, що було підставою для виникнення обставин для внесення відповідного подання. При цьому, незгода платника податків із рішеннями податкових органів щодо застосування спеціальних заходів, згаданих у статті 183 3 Кодексу адміністративного судочинства України, може підтверджуватися не лише зверненням із відповідним адміністративним позовом. Суд може встановити наявність спору також із змісту заперечень платника податків, стосовно якого внесено подання. Зокрема, платник податків може заперечувати розмір податкового боргу, що стягується, або факт узгодження податкових зобов'язань, з яких виник податковий борг; склад майна, щодо якого застосовується адміністративний арешт; заперечувати наявність податкового боргу, у зв'язку з яким накладено адміністративний арешт, або законність проведення перевірки, недопущення до якої призвело до застосування адміністративного арешту тощо.

Водночас, Вищий адміністративний суд України звертає увагу, що від наявності спору про право слід відрізняти заперечення обставин, що зумовили звернення податкового органу з відповідним поданням. Зокрема, підставами для звернення з поданням про зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках платника податків є недопущення посадових осіб органів державної податкової служби до обстеження територій та приміщень, визначених у підпункті 20.1.11 статті 20 Податкового кодексу України (пункт 20.1.15.2 підпункту 20.1.15 статті 20 Податкового кодексу України); у разі якщо платник податків перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених Податковим кодексом України (підпункт 20.1.16 Податкового кодексу України, частина друга пункту 89.4 Податкового кодексу України, частина друга пункту 91.4 Податкового кодексу України).

При цьому Кодекс адміністративного судочинства України не містить переліку будь-яких критеріїв такої незгоди як підстави для висновку про існування спору про право. А тому у кожному конкретному випадку в залежності від змісту правовідносин суд повинен оцінити форму вираження відповідної незгоди учасника провадження на предмет існування спору. Така незгода має втілюватися у вчиненні учасником процесу об'єктивно необхідних дій для відновлення порушеного права.

Так, отримавши 29.12.2014 податкову вимогу, лист від 23.12.2014 № 29109/10/26-54-25-24, яким зобов'язано відповідача у десятиденний термін з моменту отримання даного листа надати перелік майна (згідно наданої форми), яке перебуває у власності підприємства (господарському віданні або оперативному управлінні), балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу, з метою складання акту опису майна, на яке поширюється право податкової застави, та рішення про опис майна Приватного підприємства «РАНДАТ-1» у податкову заставу за № 29109 від 23.12.2014, відповідач 14.01.2015 та 27.01.2015 звернувся до заявника з заявами про достовірне відображення в інформаційній системі податкового зобов'язання з податку вартість грошову суму в розмірі 264321 грн. на підставі податкових повідомлень-рішень № 0003722210 та № 000371220 від 21.05.2013, граничний строку сплати якої є 18.07.2013, а також повідомлення відомостей щодо виникнення грошового зобов'язання, зазначеного в податковій вимозі № 13541-25 від 19.11.2014 у розмірі 46287,39 грн.

При цьому у судовому засіданні представники відповідача просили суд врахувати, що заявником не враховано задеклароване підприємством від'ємне значення в сумі 298551, що підтверджується податковою декларацією № 1500026582 від 20.06.2013 та не надано будь-якої відповіді станом на час звернення з даним поданням до суду відповідачу на його звернення від 14 та 27.01.2015.

При цьому, подана представником заявника 17.02.2015 на адресу суду копія відповіді на адресу ПП «РАНДАТ-1» від 12.02.2015 на звернення останнього від 14.01.2015, судом до уваги не береться, позаяк доказів направлення її на адресу підприємства не надано, й така відповідь надана підприємству після звернення з даним поданням до суду.

Крім того, за посиланнями представників відповідача, податкова вимога не містить заборгованості відповідача за податковим повідомленням-рішенням, що у даному випадку не відповідає вимогам Податкового кодексу України, позаяк, за твердженнями заявника, виникла до винесення податкової вимоги.

Крім того, відповідачем надано копію позовної заяви до Державної податкової інспекції у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві з відбитком штампу служби діловодства Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.02.2015 про визнання протиправною та такою, що підлягає відкликанню податкової вимоги від 19.11.2014 № 13541-25 та зобов'язання вчинити певні дії.

Наведене у сукупності та активні дії відповідача дають суду підстави для висновку про наявність спору про право у виниклих правовідносинах.

Пунктом другим ч. 5 ст. 183 3 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд ухвалою відмовляє у прийнятті подання в разі, якщо, зокрема, із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

У разі ж постановлення судом ухвали про відкриття провадження у справі суд приймає у триденний строк, але не пізніше ніж протягом 96 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення заявника до суду, постанову по суті заявлених вимог, яка підлягає негайному виконанню (абз. 1 ч. 8 ст. 183 3 Кодексу адміністративного судочинства України).

Разом з тим, згідно п. 5 Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 22.04.2011р. № 571/11/13-11 в разі виявлення судом обставин щодо наявності спору про право після відкриття провадження у справі за відповідним поданням, судам необхідно закривати провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відповідні вимоги не можуть бути розглянуті в порядку окремого виду адміністративного судочинства, яким є провадження за поданням податкового органу.

Так, в силу норми п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відтак, враховуючи наведене, в даному випадку вбачається спір про право, що, у свою чергу, зумовлює висновок суду про наявність підстав для закриття провадження у даній справі за поданням ДПІ у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Керуючись п. 1 ч. 1. ст. 157, ст. 183 3 , ст. ст. 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Закрити провадження у справі № 826/2089/15 за поданням Державної податкової інспекції у у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві до Приватного підприємства «РАНДАТ-1» зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках платника податків.

2. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 24 годин з моменту її винесення.

Суддя В. П. Катющенко