Ухвала

від 17.02.2015 по справі 826/17775/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/17775/14 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

17 лютого 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку ст. 41 КАС України апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Катех-Електро» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2014 року підприємство з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Катех-Електро» (далі - Позивач, ТОВ «ПІІ ТОВ «Катех-Електро») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - Відповідач, ДПІ в Оболонському районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.11.2014 року: №0011642201 в частині збільшенні сум податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 162 450,00 грн., у тому числі за основним платежем - 108 300,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 54 150,00 грн.; №0011652201 в частині збільшення сум податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 763 349,00 грн., у тому числі за основним платежем - 508 899,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 254 450,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.12.2014 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем доведено відсутність фактів порушення податкового законодавства. Крім іншого, суд першої інстанції наголосив на тому, що Відповідачем не подано жодних доказів нікчемності та безтоварності укладеного Позивачем з ТОВ «Дніпрокомунсервіс Плюс» договору, на підставі якого ПІІ ТОВ «Катех-Електро» було сформовано податковий кредит з ПДВ та збільшено валові витрати.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує на неповному дослідженні судом всіх фактичних обставин справи та перевірки їх доказами, що спричинило прийняття неправильного рішення.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явились, а тому справа розглядалась за їх відсутності у відкритому судовому засіданні без фіксування останнього за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Вирішуючи вказану справу, суд першої інстанції встановив, що у вересні - жовтні 2014 року працівниками ДПІ в Оболонському районі на підставі наказів від 28.08.2014 року №1701 та від 17.09.2014 року №1908 у відповідності до ст. ст. 20, 77, 82 ПК України проведено планову виїзну перевірки ПІІ ТОВ «Катех-Електро» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 року по 31.12.2013 року. У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем: п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на 2013 рік на загальну суму 145 438,00 грн.; п. 153.1.4 п. 153.1 ст. 153 ПК України, в результаті чого ПІІ ТОВ «Катех-Електро» занижено податок на прибуток на 106 400,00 грн.; п. п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. п. 200.1, 200.2, 200.4 ст. 200, п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185 ПК України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 547 992,00 грн. Результати перевірки зафіксовані в акті від 20.10.2014 року №1147/22-1/26-54-22-01-20006134. На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем 05.11.2014 року винесені податкові повідомлення-рішення форми «Р»: №0011642201, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 377 757,00 грн., у тому числі за основним платежем - 251 838,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 125 919,00 грн.; №0011652201, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 821 988,00 грн., у тому числі за основним платежем - 547 992,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 273 996,00 грн..

При цьому, як вірно встановлено судом першої інстанції, Позивач погодився з висновками податкового органу в частині збільшення сум податкових зобов'язань по взаємовідносинах з ТОВ «Елтекс» та сплатив 58 639,00 грн. податку на додану вартість (за основним платежем - 39 039,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 19 546,00 грн.) згідно платіжного доручення від 11.11.2014 року №2617 (т. 1 а.с. 63) і 227 307,00 грн. податку на прибуток (за основним платежем - 143 538,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 71 769,00 грн. та пені - 12 000,00 грн.) згідно платіжного доручення від 11.11.2014 року №2618 (т. 1 а.с. 64).

Вирішуючи питання про правомірність формування Позивачем валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість, судом першої інстанції встановлено, що між ПІІ ТОВ «Катех-Електро» (Покупець) та ТОВ «Дніпрокомунсервіс Плюс» (Постачальник) укладено договір постачання від 20.12.2012 року №325ДП (далі - Договір) (т. 1 а.с. 65-66), за умовами якого Постачальник зобов'язався передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язався сплатити і прийняти катанку мідну, заготовку мідну відповідно до листів-заявок, оформлених накладних, виставлених рахунків-фактур або додатків-специфікацій до цього договору, що є невід'ємною його частиною.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що найменування товару, його кількість, якість узгоджуються сторонами і вказуються в листах-заявках, оформлених накладних, виставлених рахунках-фактурах або додатках-специфікаціях.

Згідно п. 2.1 вказаного Договору Постачальник здійснить постачання товару Покупцеві на умовах FCA смт. Коцюбинське згідно ІНКОТЕРМС 2000 р. Після закінчення Постачання згідно частини першої цього пункту весь ризик пошкодження товару переходить на Покупця. За домовленістю сторін можливі інші умови поставки.

Відповідно до п. 5.1 Договору приймання товару по кількості і якості відбувається відповідно з Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення по кількості та якості № П-6 та П-7.

Про реальність виконання договірних зобов'язань, на переконання суду першої інстанції, свідчать наявні у матеріалах справи копії: специфікацій на поставку товару (т. 4 а.с. 68-69); видаткових накладних (т. 1 а.с. 70); прибуткових накладних (т. 1 а.с. 72-73); товарно-транспортних накладних (т. 1 а.с. 74-75); податкових накладних (т. 1 а.с. 76,78); платіжних доручень (т. 1 а.с. 80-89); журналу довіреностей (т. 4 а.с. 21).

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що придбаний у ТОВ «Дніпрокомунсервіс Плюс» товар (заготовка мідна) був використаний останнім у власній господарській діяльності для виробництва кабельно-провідникової продукції, про що свідчать наявні у матеріалах справи копії: накладних, приходних накладних, накладних-вимог, актів оприбуткування та вимог (т. 1 а.с. 99-174).

При цьому, як вірно підкреслив суд першої інстанції, у подальшому вироблена з використанням придбаного у ТОВ «Дніпрокомунсервіс Плюс» товару продукція була реалізована Позивачем з метою отримання прибутку ТОВ «РемБудПостач», ПАТ «Трест Київпідземшляхбуд-2», ТОВ «Будівельна компанія «Нове місто», ТОВ «Торговий дім «Буделектрокабель», ТОВ «Космонова», ТОВ «Торговий дім Одеського кабельного заводу «Одескабель», ПП «Квант-Електро», ТОВ «МГрупп», ВАТ «Завод Фіолент», ТОВ «Статус-Електро», ТОВ «Грандсервіс Україна», ТОВ «Баєр Електро», ТОВ «Науково-виробниче об'єднання «Інтерпроектмонтажбудсервіс», ПП «Технотон Енерго», ПП «Електрокомплекс», ТОВ «Інтеграл-2», ТОВ «Еней», ТОВ «Вірма-Електросвіт», ВАТ «Запоріжсталь», Кооператив «Електромашина», ТОВ «Електрик Груп», ТОВ «Укренергогарант», ТОВ «Спеценергокабель», ТОВ «Мастер-Кабель Україна», ТОВ «Торговий дім «Укркабель», ПП «Грантекс», ТОВ «Данова», ТОВ «Карат ЛТД», ТОВ «Південна Промислова Компанія», ТОВ «Торговий дім «Катех», ПП «Прогрес-Т», ТОВ «Промкабель-Електрика», ПП «Електрокомплект», ТОВ «Промавтоматика Вінниця», ТОВ «ТК «Карат», ТОВ «Балтик-Світло», ПП «Науково-виробнича фірма «Інтелект», ТОВ «Енергія світла ПМК», ТОВ «Завод Молот ЛТД», ТОВ «Елкор», про що свідчать наявні у матеріалах справи копії: договорів, видаткових накладних, довіреностей, товарно-транспортних накладних (т. 2 а.с. 7-143, 186-221; т. 3 а.с. 1-230).

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції дійшов до висновку, що підстав для визнання безтоварним укладеного Позивачем з ТОВ «Дніпрокомунсервіс Плюс» Договору немає. При цьому, суд наголосив на тому, що податковим органом як суб'єктом владних повноважень не доведено, що господарські операції Позивача є фіктивними або безтоварними, не доведено недобросовісності Позивача та його контрагента. Крім того, доказів визнання нікчемною угоди суду не надано, а отже висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Приписи ч. 1 ст. 208 ГК України визначають, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Враховуючи положення зазначених вище статей ГК України, колегія суддів вважає за необхідне підкреслити той факт, що для визнання правочину такого, що укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, необхідно встановити факт наявності у контрагентів або контрагента такої мети.

Однак, як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, доказів наявності у сторін Договору мети, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, Відповідачем надано не було.

Таким чином, на думку суду апеляційної інстанції, господарські операції між контрагентами мали товарний характер та не були вчинені з метою, яка завідомо суперечила інтересам держави і суспільства.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон про бухгалтерський облік) документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.

Приписи ст. 9 вказаного закону визначають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно п. 2.4 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, наявні у матеріалах справи документи містять всі обов'язкові для первинних документів реквізити та відповідають законодавчо визначеним вимогам. Поряд з цим, Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не було доведено юридичної дефектності чи невідповідності первинних документів вимогам чинного законодавства, оскільки висновки останнього ґрунтуються виключно на матеріалах акту про неможливість зустрічної звірки ТОВ «Дніпрокомунсервіс Плюс».

При цьому, відповідно до п. 1 затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 12.06.1996 року №293/1318 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Згідно з п. 5 вказаної Інструкції довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.

Приписи п. 9 Інструкції визначають, що особа, якій видана довіреність, зобов'язана не пізніше наступного дня після кожного випадку доставки на підприємство одержаних за довіреністю цінностей, незалежно від того, одержані цінності за довіреністю повністю або частково, подати працівнику підприємства, який здійснює виписування та реєстрацію довіреностей, документ про одержання нею цінностей та їх здачу на склад (комору) або матеріально відповідальній особі.

При цьому наявні у матеріалах справи копії накладних містять відомості щодо особи, уповноваженої отримати товар від контрагента Позивача, та реквізитів на отримання такого товару. Крім того, про факт складання таких довіреностей свідчить і копія журналу довіреностей (т. 4 а.с. 20-22).

Приписи пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначають, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України до витрат операційної діяльності, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що наявні у матеріалах справи документи у розумінні приписів Закону про бухгалтерський облік є первинними документами, а тому підтверджують, по-перше, реальність виконання укладених Позивачем договорів, по-друге, правомірність включення до складу валових витрат суми коштів, сплаченої на виконання останніх.

Щодо висновків суду першої інстанції про необґрунтованість висновків податкового органу щодо завищення Позивачем податкового кредиту з ПДВ, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1, п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно п. 201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.3 ст. 200 ПК України визначено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент виписування податкових накладних Позивачу ТОВ «Дніпрокомунсервіс Плюс» було зареєстровано у встановленому законом порядку як суб'єкт підприємницької діяльності, а також платником податку на додану вартість, а факт реальності господарських операції, як було встановлено раніше, підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а тому правових підстав для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у Відповідача не було.

Окрім іншого, судова колегія вважає за необхідне зауважити, що навіть встановлення факту взаємовідносин контрагента Позивача з фіктивними суб'єктами господарювання не є безумовним доказом ознак фіктивності у діяльності ПІІ ТОВ «Катех-Електро», оскільки приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування Позивачем податкового кредиту та валових витрат від добросовісності платника податку, з яким суб'єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах. При цьому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що невиконання такими особами податкових зобов'язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб'єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб'єкта господарювання.

Крім того, посилання Апелянта на використання у ході перевірки Позивача акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Дніпрокомунсервіс Плюс» колегія суддів оцінює критично, оскільки зустрічні звірки не є перевірками платника податків, письмовий документ який складається після проведення такої звірки (довідка) не може містити у собі висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб'єктом господарювання вимог чинного законодавства, у тому числі і про реальність, повноту, достовірність, господарських операцій такої особи. Тобто дані висновки не можуть братися до уваги та використовуватися податковими органами під час проведення перевірок інших платників податків, як податкова інформація чи доказова база.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Катех-Електро» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Шурко О.І.

Кузьменко В. В.