Постанова

від 19.12.2014 по справі 804/18875/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2014 р. Справа № 804/18875/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., одноособово розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донпостач - Запчастина» до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Донпостач - Запчастина» (далі - ТОВ «Донпостач - Запчастина», позивач) звернулось до суду з позовом до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - Новомосковська ОДПІ, відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Новомосковської ОДПІ від 30.10.2014 р. № 0019711703, від 30.10.2014 р. № 0003812201 та від 30.10.2014 р. № 0003802201.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що контролюючим органом за результатами проведеної планової виїзної документальної перевірки позивача встановлено порушення положень Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого, на думку відповідача, платником податків занижено податок на прибуток у 2013 році на суму 800597, 00 грн., занижено податок на додану вартість у сумі 87449, 00 грн. та завищено на суму 90632, 20 грн., неправильно утриманий податок з доходів фізичних осіб до бюджету у сумі 5233, 60 грн. За результатами перевірки відповідачем складено акт від 07.10.2014 р. № 521/221/32341745, на підставі якого відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 30.10.2014 р. № 0019711703, від 30.10.2014 р. № 0003812201 та від 30.10.2014 р. № 0003802201. З висновками акту перевірки позивач не погоджується та вважає, що вони не відповідають фактичним обставинам, не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства України. Представником позивача зазначено, що в обґрунтування висновків акту перевірки ТОВ «Донпостач - Запчастина» відповідач посилається на акти перевірок контрагентів-постачальників позивача ПП «Індбудтраст», ТОВ «НВП «Югтехсервіс», ТОВ «Арагон Торг», ТОВ «Бізнесстандарт» з висновками про не підтвердження господарських операцій з контрагентами - постачальниками та покупцями. Позивач наголошує, що до перевірки підприємством надано до контролюючого органу належним чином оформлені первинні документи, які підтверджують факт реального виконання договорів поставки, тому висновки відповідача про вчинення позивачем порушень податкового законодавства не є обґрунтованими та не можуть бути покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень. Представник позивача звернулась до суду з заявою про розгляд справи в порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримала, просила суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представником відповідача 08.12.2014 р. подано до суду заперечення проти адміністративного позову, в обґрунтування яких зазначено, що за результатами перевірки ТОВ «Донпостач - Запчастина» контролюючим органом встановлено відсутність об'єктів оподаткування з постачальниками ПП «Індбудтраст», ТОВ «НВП «Югтехсервіс», ТОВ «Арагон Торг», ТОВ «Бізнесстандарт» та ТОВ «Донпостач», нереальність господарських операцій, встановлено порушення позивачем положень ПК України. Контролюючим органом зроблено висновок про відсутність фактичного постачання товарів у зв'язку з ненаданням до перевірки в повному обсязі та належним чином складених первинних документів та на підставі наявної у відповідача податкової інформації щодо контрагентів позивача - актів перевірок, якими не підтверджено реальність проведення операцій по ланцюгу постачання. Відповідач вважає, що прийняті на підставі акту перевірки податкові повідомлення-рішення від 30.10.2014 р. № 0019711703, від 30.10.2014 р. № 0003812201 та від 30.10.2014 р. № 0003802201 є правомірними та обґрунтованими. У зв'язку з вищевказаним, відповідач в письмових запереченнях та представники відповідача в судовому засіданні 17.12.2014 р. зазначали про необґрунтованість позовних вимог та просили суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У відповідності до ст. 128 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази по справі, враховуючи пояснення представника позивача та представника відповідача, проаналізувавши чинне законодавство, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ТОВ «Донпостач - Запчастина» (код ЄДРПОУ 32341745) зареєстроване 04.02.2003 р., перебуває на податковому обліку в Новомосковській ОДПІ.

Новомосковською ОДПІ з 10.09.2014 р. по 30.09.2014 р. проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Донпостач - Запчастина» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 р. по 31.12.2013 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 р. по 31.12.2013 р.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 07.10.2014 р. № 521/221/32341745, за висновками якого відповідачем встановлено порушення ТОВ «Донпостач - Запчастина»:

- п.п.14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 135.1, 135.2, п.п. 135.5.4 п.135.5 ст. 135, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п.п. 159.1.2 п. 159.1 ст. 159 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток у 2013 р. на суму 800597, 00 грн., в тому числі за 3 квартал 2011 р. - 118240, 00 грн., за 4 квартал 2011 року - 49817, 00 грн., за 2012 р. - 433505, 00 грн., за 2013 р. - 199035, 00 грн.;

- п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 198.2, 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 87449, 00 грн., в тому числі за рахунок його заниження на суму 178081, 00 грн. по наступних періодах: липень 2011 р. - 30636, 00 грн., серпень 2011 р. - 630, 00 грн., вересень 2011 р. - 69167, 00 грн., березень 2012 р. - 4757, 00 грн., квітень 2012 р. - 31794, 00 грн., травень 2012 р. - 13193, 00 грн., липень 2012 р. - 13409, 00 грн., жовтень 2012 р. - 123, 00 грн., грудень 2012 р. - 9000, 00 грн., січень 2013 р. - 2530, 00 грн., липень 2013 р. - 376, 00 грн., грудень 2013 р. - 2466, 00 грн.) та завищення на суму 90632, 00 грн. у періодах: жовтень 2011 р.- 4831, 00 грн., листопад 2011 р. - 4125, 00 грн., грудень 2011 р. - 786, 00 грн., січень 2012 р. - 790, 00 грн., лютий 2012 р. - 1668, 00 грн., червень 2012 р. - 20823, 00 грн., серпень 2012 р. - 7489, 00 грн., вересень 2012 р. - 6427, 00 грн., листопад 2012 р. - 4579, 00 грн., лютий 2013 р. - 3277, 00 грн., березень 2013 р. - 2683, 00 грн., квітень 2013 р. - 1008, 00 грн., травень 2013 р. - 5655, 00 грн., червень 2013 р. - 11441, 00 грн., серпень 2013 р. - 3415, 00 грн., вересень 2013 р. - 2914, 00 грн., жовтень 2013 р. - 56, 00 грн., листопад 2013 р. - 1590, 00 грн.);

- п.п. 164.1.1 п. 164.1 ст. 164, п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України, результаті чого встановлено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в розмірі 5233, 60 грн., по періодах: жовтень 2013 р. - 795, 00 грн., листопад 2013 р. - 2219, 00 грн., грудень 2013 р. - 2219, 00 грн.;

- п. 119.2 ст. 119 ПК України в частині подання не в повному обсязі розрахунку 1-ДФ за 4 квартал 2013 р.

На підставі акту перевірки від 07.10.2014 р. № 521/221/32341745, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення форми «Р»:

- від 30.10.2014 р. № 0019711703 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді з/п» на загальну суму 7052, 00 грн., в тому числі, за основним зобов'язанням 5233, 60 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1818, 40 грн.;

- від 30.10.2014 р. № 0003812201 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» на загальну суму 958732, 00 грн., в тому числі, за основним платежем 800597, 00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 158135, 00 грн.;

- від 30.10.2014 р. № 0003802201 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» на загальну суму 131173, 50 грн., в тому числі за основним платежем 87449, 00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 43724, 50 грн.

Правомірність прийняття контролюючим органом податкових повідомлень-рішень від 30.10.2014 р. № 0019711703, від 30.10.2014 р. № 0003812201 та від 30.10.2014 р. № 0003802201 є предметом розгляду в даній адміністративній справі.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що основним видом діяльності ТОВ «Донпостач - Запчастина» є неспеціалізована оптова торгівля, зокрема торгівля запасними частинами до сільськогосподарської техніки.

Судом встановлено, що позивач у перевіряємий період мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Арагон Торг». Придбання товару (запасних частин до сільськогосподарської техніки) позивачем здійснювалось на підставі видаткових накладних від 16.05.2012 р. № 168 та від 20.06.2012 р. № 982, податкових накладних від 16.05.2012 р. № 168 та від 20.06.2012 р. № 982. Оплата за придбаний товар здійснена позивачем у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями від 23.05.2012 р. № 526 та від 20.06.2012 р. № 780. Придбаний товар позивач реалізований наступним покупцям - суб'єктам господарювання: СФХ «Перспектива», ТОВ «ТД Союзпродукт», СТОВ «Україна», ФГ «Міішин та Мішин», СФХ «Дуфала» та фізичним особам. Залишок нереалізованого товару обліковується та зберігається позивачем на складі, що підтверджуюється матеріалами справи.

ТОВ «Донпостач - Запчастина» у перевіряємий період також мав господарські відносини з ПП «Інбудтраст», яким на підставі податкових та видаткових накладних до позивача поставлені запчастини в асортименті. Оплата за придбаний товар здійснена позивачем у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями від 07.07.2011 р., 11.07.2011 р., 17.08.2011 р., 15.09.2011 р., 17.10.2011 р., 05.12.2011 р., 06.12.2011 р. В подальшому придбаний товар реалізований позивачем наступним покупцям: ТОВ «Авантехсервіс», ТОВ «АВМ-Агро», ВАТ «Агротехсервіс Новомосковський», ПП Альтарис», «АРТ-Бізнес Плюс», ФХ «Артеміда.Лад», КФХ «Аудит», СТОВ «Вікторія», ТОВ «Вінд АФ», Вище професійне училище № 2, ТОВ «Донбас-Днепр», ТОВ ТПК «Донбас-Запад», ФХ Дружба, СФХ «Дуфала», ТОВ «Інвартехінвест» та іншим суб'єктам господарювання. Залишок нереалізованого товару обліковується та зберігається позивачем на складі, що підтверджуюється матеріалами справи.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ТОВ «Донпостач - Запчастина» у перевіряємий період мало господарські відносини з НВП «Югтехсервіс», яким на підставі видаткових накладних (від 16.11.2012 р. № Рн-773, від 05.07.2012 р. № Рн-534, від 10.10.2012 р. № Рн-662, від 29.08.2012 р. № Рн-555, від 27.06.2012 р. № Рн-423, від 21.06.2012 р. № Рн-404) та податкових накладних (від 12.11.2012 р. № 31, від 05.07.2012 р. № 11, від 08.10.2012 р. № 18, від 09.10.2012 р. № 23, від 27.08.2012 р. № 58, від 27.08.2012 р. № 60, від 15.06.2012 р. № 33 до позивача поставлені запчастини в асортименті. Оплата за придбаний товар здійснена позивачем у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями від 15.06.2012 р. № 729, від 05.07.2012 № 880, від 09.07.2012 р. № 884, від 10.07.2012 р. № 913, від 27.08.2012 р. № 1215, від 08.10.2012 р. № 1389, від 09.10.2012 №1397, від 12.11.2012 р. № 1538. В подальшому придбаний товар реалізований позивачем наступним покупцям, зокрема ПП «Росток», КФГ «Лакс», АФ ТОВ «Рассвет», ПП «Шератон», ТОВ АФ «Вінд», НВФХ Компанія «Маис», ТОВ «АФ Світанок», СТОВ «Агросвіт» та іншим суб'єктам господарювання. Залишок нереалізованого товару обліковується та зберігається позивачем на складі, що підтверджуюється матеріалами справи.

02.09.2011 р. між ТОВ «Донпостач - Запчастина» (покупець) та ТОВ «Харопторг Ексім ЛТД» (продавець) укладено договір № 0902-11 купівлі-продажу, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця запасні частини до сільськогосподарської техніки, а покупець приймає товар та сплачує його вартість.

На підставі договору № 0902-11 від 02.09.2011 р. до позивача поставлені запчастини в асортименті, що підтверджується видатковою накладною від 30.09.2011 р. № 660 та податковою накладною від 30.09.2011 р. № 660. Оплата за придбаний товар здійснена позивачем у безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням від 25.12.2011 р. № 1281. В подальшому придбаний товар реалізований позивачем, зокрема, ТОВ «Донснаб-Днепр» та фізичним особам. Залишок нереалізованого товару обліковується та зберігається позивачем на складі, що підтверджують матеріали перевірки.

14.03.2012 р. між ТОВ «Донпостач - Запчастина» (покупець) укладено договір поставки № 14/03-12 з ТОВ «Бізнесстандарт ЛТД» (продавець), предметом якого є поставка запчастин до сільськогосподарської техніки у кількості та асортименті відповідно до накладних. За умовами п. 2 договору сума договору складає 500000, 00 грн.

На виконання умов договору № 14/03-12 до позивача поставлені запчастини в асортименті, що підтверджується податковими та видатковими накладними. Оплата за придбаний товар здійснена позивачем у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями. В подальшому придбаний товар реалізований позивачем наступним покупцям, зокрема ТОВ «АВМ-Агро», ТОВ «Агроком», ФХ «Алігатор», ПП «Агротехпостач плюс», ТОВ «Арвіс-Транс», ТОВ АФ «Вінд», ТОВ «Донснаб-Днепр», ТОВ ТПК «Донснаб-Запад», ТОВ «Донтехсервіс», ТОВ «ХарковАгроснаб», ФХ «Червона-Долина», ФГ БФГ «Ясна Поляна» та фізичним особам. Залишок нереалізованого товару обліковується та зберігається позивачем на складі, що підтверджується матеріалами справи.

ТОВ «Донпостач - Запчастина» у перевіряємий період також мало господарські відносини з ТОВ «АгроеспортДніпро», яким згідно податкової накладної від 14.03.2012 р. № 40 та видаткової накладної від 19.03.2012 р. № ЗЧ0103 до позивача поставлені запчастини в асортименті. Оплата за придбаний товар здійснена позивачем у безготівковій формі, що підтверджується банківською випискою від 14.03.2012 р. № ЗЧ-ЗЧ00055. В подальшому придбаний товар реалізований позивачем СТОВ «Злагода».

21.03.2005 р. між ТОВ «Донпостач - Запчастина» (покупець) та ТОВ фірма «Харківагроснаб» (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 9, за умовами якого продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити запчастини до сільськогосподарської техніки у кількості та асортименті відповідно до накладних. Загальна сума договору складає 1000000, 00 грн. Пунктом 3 договору передбачено умови поставки - склад продавця; завантаження та транспортування товару здійснюється за рахунок покупця. Оплата товару за умовами договору здійснюється шляхом перерахування коштів з розрахункового рахунку покупця на розрахунковий рахунок продавця. У відповідності до додаткової угоди до договору, сторонами продовжено строк дії договору до 31.12.2011 р.

На виконання умов договору № 9 до позивача поставлені запчастини в асортименті, що підтверджується податковими та видатковими накладними за період з 07.07.2011 р. по 27.12.2013 р. Оплата за придбаний товар здійснена позивачем у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями. В подальшому придбаний товар реалізований позивачем наступним покупцям, зокрема ТОВ «Авангард», ТОВ «Авантехтранс», ТОВ «АВМ-Агро», ТОВ «Авто-Адрес», ПП «Аграрій-2007», ТОВ «Агроднепрцентр», ТОВ «Агро-Інвест» та іншим суб'єктам господарювання та фізичним особам. Залишок нереалізованого товару обліковується та зберігається позивачем на складі, що підтверджується матеріалами справи.

Між ТОВ «Донпостач - Запчастина» (покупець) та ТОВ «Арті» (постачальник) 11.01.2012 р. укладено договір купівлі-продажу № А-00000015, за умовами якого постачальник зобов'язується на умовах, визначених договором, передавати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується на умовах, визначених договором, приймати та оплачувати цей товар у кількості та асортименті вказаному у замовленні.

На виконання умов договору № А-00000015 відповідно до податкових та видаткових накладних до позивача поставлені запчастини в асортименті. Оплата за придбаний товар здійснена позивачем у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями. В подальшому придбаний товар реалізований позивачем наступним покупцям-контрагентам. Залишок нереалізованого товару обліковується та зберігається позивачем на складі, підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Підпунктом 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Фактичність здійснення господарських операцій ТОВ «Донпостач - Запчастина» з постачальниками та подальша реалізація товарів, а також рух активів в процесі господарської діяльності підтверджуються наступними первинними документами: договорами, договором на транспортування вантажів, видатковими накладними, податковими накладними, актами приймання-передачі, платіжними дорученнями, оборотно-сальдовими відомостями, подорожніми листами, свідоцтвами про державну реєстрацію транспортних засобів.

Судом встановлено, що перевезення товару від наведених вище постачальників та подальше транспортування споживачам здійснювалось ТОВ «Донпостач - Запчастина» власним автотранспортом на підставі подорожніх листів службового автомобіля «Таврія» пікап (державний номер АЕ5845АЕ) та ЗАЗ 110557 (державний номер АЕ6489АЕ). На підтвердження цього позивачем до матеріалів справи надані копії Свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів та подорожних листів.

Крім того, позивачем укладений договір з ТОВ «Перша Технологічна Компанія - СТГ» від 01.08.2011 р. № 0801-11 про перевезення вантажів автомобільним транспортом. Виконання умов цього договору підтверджується актами виконаних робіт, податковими накладними. Розрахунки за отримані послуги здійснювались позивачем у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями.

ТОВ «Донпостач - Запчастина» для здійснення господарської діяльності на підставі договору оренди з ОСОБА_1 від 13.10.2013 р. № 3/10-13 орендував офісні та складські приміщення.

З проведеного судом аналізу первинних документів, суд доходить висновку щодо наявності фізичної, технічної можливості ТОВ «Донпостач - Запчастина» для здійснення господарських операцій з постачальниками ТОВ «Арагон Торг», ТОВ НВП «Югтехсервіс», ПП «Інбудтраст», ТОВ «Агроекспорт-Дніпро», ТОВ «Харопторг Ексім ЛТД», ТОВ «Бізнесстандарт ЛТД», ТОВ фірма «Харківагроснаб» щодо постачання запчастин до сільськогосподарської техніки та подальшого перепродажу придбаних запчастин споживачам.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Необхідними умовами для висновку про нікчемність угоди згідно до ст. 207 ГК України та ст. 228 ЦК України є доведення факту наявності завідомо суперечної інтересам держави та суспільства мети укладення угоди сторонами, а також наявність вини у формі умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Інтерес держави і суспільства у сплаті суб'єктами оподаткування податків випливає з обов'язку кожного сплачувати податки і збори, закріпленому в ст. 67 Конституції України та законах України про оподаткування.

Отже, суб'єктний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними належними засобами доказування.

З огляду на встановлені обставини у справі та наведені норми законодавства, угоди, які укладені між ТОВ «Донпостач - Запчастина» з ТОВ «Арагон Торг», ТОВ НВП «Югтехсервіс», ПП «Інбудтраст», ТОВ «Агроекспорт-Дніпро», ТОВ «Харопторг Ексім ЛТД», ТОВ «Бізнесстандарт ЛТД», ТОВ фірма «Харківагроснаб» оформлені належним чином: договори поставки та договори купівлі-продажу підписано уповноваженими особами, які на час підписання договорів та їх виконання мали необхідний обсяг правосуб'єктності. Спірні правочини не визнано судом недійсними і їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності правочину. Правочини з поставки товарів виконано сторонами в повному обсязі. ТОВ «Донпостач - Запчастина» на виконання умов вищевказаних договорів отримало товарно-матеріальні цінності, постачальники отримали оплату за товар.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Актом перевірки від 07.10.2014 № 521/221/32341745 не доведено факти та обставини, наявність яких необхідна для висновку про нереальність правочинів, не доведено, що операції з поставки по ланцюгу постачальники - ТОВ «Арагон Торг», ТОВ НВП «Югтехсервіс», ПП «Інбудтраст», ТОВ «Агроекспорт-Дніпро», ТОВ «Харопторг Ексім ЛТД», ТОВ «Бізнесстандарт ЛТД», ТОВ фірма «Харківагроснаб» запчастин до сільськогосподарської техніки до ТОВ «Донпостач - Запчастина» та подальший його продаж споживачам не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного придбання товарів, які не спричиняють реального настання правових наслідків по ланцюгу та здійснені для операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб, що свідчить про те, що висновки не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського обліку, що є порушенням пункту 6 Порядку № 984, згідно якого факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Суд критично оцінює посилання представника відповідача на акт № 1260/1520/35189587 від 21.11.2011 р., акт № 79/153/24437084 від 24.01.2013 р., акт № 127/1520/38164764 від 08.02.2013 р., акт № 141/1520/37918554 від 08.02.2013 р., не можуть вважатись судом безспірним доказом порушення податкового законодавства з боку позивача. З аналізу норм права вбачається, що податковим законодавством не передбачено право відповідача при складанні акту перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки іншого платника податків, як підставу для висновку про наявність порушення з боку першого.

Висновки відповідача не підтверджуються належними доказами стосовно відсутності об'єктів оподаткування по ланцюгу постачання ТОВ «Арагон Торг», ТОВ НВП «Югтехсервіс», ПП «Інбудтраст», ТОВ «Агроекспорт-Дніпро», ТОВ «Харопторг Ексім ЛТД», ТОВ «Бізнесстандарт ЛТД», ТОВ фірма «Харківагроснаб» запчастин до сільськогосподарської техніки до ТОВ «Донпостач - Запчастина» та подальший його продаж споживачам.

Суд вважає за необхідне зазначити, що єдиним допустимим засобом доказування нереальності правочину, вчиненого між суб'єктами господарювання може бути лише судове рішення, яким встановлена недійсність такого правочину.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно до п. п. 198.2, 198.3 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193. 1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються обов'язкові реквізити визначенні даною статтею. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів, послуг.

Пункт 198.6 ст. 198 ПК України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Отже, правомірність формування платником податку податкового кредиту визначається фактичним проведенням операцій платником податку зі своїми безпосередніми контрагентами, які оформлені належними документами.

Щодо тверджень податкового органу про те, що надані підприємством товарно-транспортні накладні заповнені з порушенням чинного законодавства, а тому не мають статусу первинного документу (ст. 76 акту перевірки), суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Згідно п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363 (далі - Правила № 363) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Досліджуючи в судовому засіданні подані позивачем товарно-транспортні накладні, судом встановлено, що в них зазначено: автомобіль перевізника, автопідприємство, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, пункт навантаження, пункт розвантаження, прізвище водія, відомості про вантаж, загальну суму відпущеного товару із зазначенням прізвищ, скріплених їх підписами та печатками позивача з підприємством-постачальником.

З огляду на викладене, у суду відсутні підстави вважати, що подані товарно-транспортні накладні не підтверджують фактичне транспортування та отримання товарно-матеріальних цінностей до позивача.

Поряд з цим, суд зазначає, що за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та подальший їх продаж, неналежне оформлення такого документу товарно-транспортна накладна не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність документального підтвердження податкового кредиту та підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання ТМЦ. Сама по собі відсутність документів на транспортне перевезення обумовленого договорами товару або неналежне оформлення вказаних документів не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій.

Відповідачем в акті перевірки також зазначено, що позивачем не надано сертифікатів якості, сертифікатів відповідності продукції, що призвело до неможливості дослідити ланцюг постачання та встановити виробника.

Суд зазначає, що відсутність зазначених відповідачем документів не може слугувати єдиною підставою для визнання безтоварності господарських операцій за наявності всіх інших обов'язкових та належно оформлених первинних документів.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що позивач формував свої витрати та податковий кредит у перевіряємому періоді на підставі первинних документів та податкових накладних, які відповідають встановленим для них вимогам, своєчасно та в межах проведених господарських операцій. Отже, у суду відсутні підстави вважати, що позивач склав свою податкову звітність з податку на додану вартість без відповідного підтвердження первинними документами.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону № 996 бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством; фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як зазначено в ч. 1 ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Підставою для отримання платником податків права на отримання податкових переваг є наявність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій.

Для вирішення спору по суті та надання оцінки правомірності проведення позивачем податкового обліку суд перевіряє відповідність вимогам законодавства первинних документів, їх наявність, що вимагається нормативно-правовими актами та безпосередньо укладеними угодами, що в свою чергу в певній мірі свідчить про реальність таких операцій.

Отже, операції, що формують податковий кредит для цілей визначення оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

У листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 зазначено, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі і нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 1936/11/13-11 від 01.11.2011 р. «Щодо підтвердження даних податкового обліку», документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Позивач мав в наявності всі первинні документи, що підтверджують обсяги задекларованих витрат. Угоди укладались підприємством в межах господарської діяльності, згідно з установчими, реєстраційними та дозвільними документами. Згідно з отриманими податковими накладними позивач мав законні підстави для включення певних сум до складу податкового кредиту.

З проведеного судом аналізу первинних документів, долучених до матеріалів справи, судом встановлено, що висновки відповідача щодо заниження ТОВ «Донпостач - Запчастина» податку на прибуток у 2013 р. на суму 800597, 00 грн. та заниження податку на додану вартість в сумі 87449, 00 грн. у 2011 - 2013 рр. не підтверджені.

Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень від 30.10.2014 р. № 0003812201 та від 30.10.2014 р. № 0003802201 та задоволення позовних вимог в частині їх скасування.

Перевіряючи правомірність прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 30.10.2014 р. № 0019711703 суд зазначає наступне.

Як вже було встановлено судом, позивачем з ОСОБА_1 (орендодавець) 13.10.2013 р. укладено договір № 3/10-13, за умовами якого орендар приймає у тимчасове платне користування офісні приміщення площею 82 кв. м., складське приміщення площею 525, 00 кв. м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

У відповідності до норм п.п. 14.1.180. п. 14 ст. 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Згідно п.п. 170.1.2 п. 170.1 ст. 170 ПК України податковим агентом платника податку - орендодавця під час нарахування доходу від надання в оренду об'єктів нерухомості, інших, ніж зазначені в підпункті 170.1.1 цього пункту (включаючи земельну ділянку, що знаходиться під такою нерухомістю, чи присадибну ділянку), є орендар. При цьому об'єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу за повний чи неповний місяць оренди. Мінімальна сума орендного платежу визначається за методикою, що затверджується Кабінетом Міністрів України, виходячи з мінімальної вартості місячної оренди одного квадратного метра загальної площі нерухомості з урахуванням місця її розташування, інших функціональних та якісних показників, що встановлюються органом місцевого самоврядування села, селища, міста, на території яких вона розташована, та оприлюднюється у спосіб, найбільш доступний для жителів такої територіальної громади. Якщо мінімальну вартість не встановлено чи не оприлюднено до початку звітного (податкового) року, об'єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеного в договорі оренди.

Підпунктом 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 ПК України передбачено, що платником податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Відповідно до п.п. 163.1.1, 163.1.2 п. 163.1 ст. 163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання)

Положеннями п.п. 164.1.1 п. 164.1 ст. 164 ПК України передбачено, що загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Згідно до п.п. 164.2.2 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору.

У відповідності до п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 759 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч. 5 ст. 762 ЦК України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно п. 4 договору оренди № 3/10-13 від 13.10.2013 р. позивача з ОСОБА_1 орендна плата здійснюється щоквартально. Тобто перший платіж, який здійснюється податковим агентом, здійснено позивачем у січні 2014 р., що підтверджується платіжними дорученнями від 13.01.2014 р. № 1359 та від 13.01.2014 р. № 1360, яким позивачем сплачено податок на доходи фізичних осіб.

Матеріалами справи підтверджено, що перевірка позивача проводилась по 2013 р. включно, за 2014 р. перевірка не проводилась.

За висновками відповідача ТОВ «Донпостач - Запчастина» в жовтні, листопаді, грудні 2013 р. не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб в розмірі 5233, 60 грн.

Суд не погоджується з такою позицією відповідача у зв'язку з необґрунтованістю.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом встановлено, що сторони в договорі оренди № 3/10-13 визначили порядок розрахунків за використання орендарем офісних приміщень та складського приміщення - щоквартально, що не суперечить положенням чинного законодавства. А отже, суд критично оцінює твердження відповідача про те, що в порушення норм ПК України позивачем не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб в жовтні, листопаді, грудні 2013 р. в розмірі 5233, 60 грн., оскільки такий податок було сплачено позивачем у січні 2014 р. по закінченню першого кварталу, що відповідає положенням договору.

Таким чином, суд доходить висновку про необґрунтованість та безпідставність податкового повідомлення-рішення від 30.10.2014 р. № 0019711703.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, податкові повідомлення-рішення прийняті контролюючим органом без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень, у зв'язку з чим оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Вирішуючи питання щодо судового збору, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, документально підтверджені позивачем судові витрати - судовий збір сплачений згідно платіжного доручення № 2693 від 11.11.2014 р. в сумі 478, 20 грн. підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області форми «Р» від 30.10.2014 р. № 0019711703.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області форми «Р» від 30.10.2014 р. № 0003812201.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області форми «Р» від 30.10.2014 р. № 0003802201.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Донпостач - Запчастина» судовий збір у розмірі 478, 20 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Суддя О.М. Неклеса