Ухвала

від 12.02.2015 по справі 825/3462/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/3462/14 Головуючий у 1-й інстанції: Непочатих В.О. Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Бужак Н.П., Твердохліб В.А.,

за участю секретаря - Костюченка М.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Управління Державної казначейської служби України у Козелецькому районі Чернігівської області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом Управління Державної казначейської служби України у Козелецькому районі Чернігівської області до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових-повідомлень рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись із зазначеною постановою, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою адміністративний позов задовольнити повністю.

Згідно до частини четвертої ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до частини першої ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.09.2014 позивач звернувся до Управління Державної казначейської служби України у Козелецькому районі Чернігівської області з заявою про примусове виконання виконавчого листа по справі № 825/2569/14, виданого Чернігівським окружним адміністративним судом 28.08.2014, про стягнення з Відділу Держземагенства у Козелецькому районі Чернігівської області на користь ОСОБА_2 грошової компенсації за невикористані основну та додаткову відпустки за період часу з 13.11.2007 по 16.07.2014 в розмірі 40819 грн 20 коп.

На підставі виконавчого листа з рахунку Відділу Держземагенства у Козелецькому районі Чернігівської області, 12.09.2014 безспірно списано на користь позивача кошти в сумі 32056 грн 86 коп., що підтверджується копією меморіального ордеру № 9 від 12.09.2014 (а.с. 20), та надіслано виконавчий лист до Чернігівського окружного адміністративного суду як фактично виконаний з відміткою про проведення безспірного списання коштів з рахунку відділу Держкомзему в сумі 40819 грн 20 коп.

Враховуючи виконання судового рішення не в повному обсязі, позивачем 17.10.2014 було повторно пред'явлено відповідачу до виконання вищевказаний виконавчий лист для організації безспірного стягнення решти коштів в розмірі 8762 грн 34 коп. (а.с. 15), який було повернуто відповідачем без виконання та повідомлено позивача про утримання з стягнутих коштів податку з доходів фізичних осіб згідно меморіального ордеру № 9 від 12.09.2014 в розмірі 6272 грн 37 коп. та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування згідно меморіального ордеру № 10 від 12.09.2014 в розмірі 2489 грн 97 коп., про що свідчить лист Управління Державної казначейської служби України у Козелецькому районі Чернігівської області від 20.10.2014 № 01.02-04/1132 (а.с. 16).

Вважаючи свої права порушеними з боку казначейського органу та з метою їх відновлення ОСОБА_2 звернувся за захистом до суду.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача щодо утримання за меморіальним ордером № 10 від 12.09.2014 єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 2489,97 грн. та за меморіальним ордером № 9 від 12.09.2014 податку з доходів фізичних осіб в розмірі 6272,37 грн. з присудженої позивачу до стягнення суми грошової компенсації за невикористані основну та додаткову відпустки, за період часу з 13.11.2007 по 16.07.2014 в розмірі 40819,20 грн. не узгоджуються з приписами Закону та Порядку, які в даному випадку є спеціальними нормативно-правовими актами, що регулюють спірні правовідносини.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке .

Так, відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до частини п'ятої ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Частиною першою ст. 254 КАС України передбачено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Водночас, згідно положень статті 25 Бюджетного кодексу України Державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Статтею 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» визначено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, прийнятих судами, а також іншими державними органами, які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, унормовано Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (Порядок).

Пунктом 2 Порядку визначено, що безспірним списанням є операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання рішень про стягнення коштів Казначейством та його територіальними органами без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Згідно із пункту 4 Порядку органи Казначейства, зокрема, забезпечують у випадках, передбачених цим Порядком, зберігання виконавчих документів та ведення їх обліку. Після виконання виконавчого документа суду в повному обсязі такий документ повертається до суду з відміткою про його виконання.

Беззаперечними з боку відповідача залишилися висновки суду першої інстанції, а саме, що виконавчий лист, виданий на виконання рішення суду, повинен був бути виконаний відповідачем шляхом стягнення з боржника на користь стягувача суми коштів в повному обсязі та повернутий до суду з відміткою про його виконання, а в разі наявності обставин, що ускладнюють чи унеможливлюють виконання виконавчого листа у спосіб та порядок, які визначені таким документом, відповідач мав право повідомити про це суд, а також звернутися до суду з клопотанням про роз'яснення, встановлення чи зміну порядку і способу виконання судового рішення.

Підсумовуючи наведене судова колегія приходить до переконання, що дії казначейського органу неможливо трактувати, як такими, що прийняті останнім у межах та у спосіб наданих йому повноважень.

Згідно із частини першої ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Управління Державної казначейської служби України у Козелецькому районі Чернігівської області - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Н.М. Троян

Судді: Н.П. Бужак

В.А. Твердохліб

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Бужак Н.П.

Твердохліб В.А.