Рішення

від 17.02.2015 по справі 902/1729/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 лютого 2015 р. Справа № 902/1729/14

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Заступника військового прокурора Вінницького гарнізону в інтересах держави - в особі Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці

до : Колективного підприємства «Військово-мисливське господарство «Петрик»

про повернення земельної ділянки

при секретарі судового засідання Солоненко Т.В..

за участю прокурора Сопівника А.С. та представників сторін:

позивача 1: Панасюка В.М. за довіреністю № 220/868/д від 17.11.2014 року

позивача 2: Ткачук О.С. за довіреністю № 39 від 08.01.2015 року;

відповідача : не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Заступник військового прокурора Вінницького гарнізону звернувся до господарського суду Вінницької області з позовом в інтересах держави - в особі Міністерства оборони України на Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці про повернення земельної ділянки площею 494,4 га в с. Петрик Літинського району Вінницької області зайнятої Колективним підприємством «Військово-мисливське господарство «Петрик» на користь Міністерства оборони України.

Позовні вимоги мотивовані тим, що земельну ділянку земель оборони площею 494,4 га військового містечка № 84 в с. Петрик Літинського району Вінницької області відповідач використовує самовільно в комерційних цілях на підставі правовстановлюючих документів, які визнані недійсними в судовому порядку.

Ухвалою суду від 11.12.2014 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/1729/14 з призначенням до розгляду на 25.12.2014 року та зобов'язано прокурора і сторін надати докази необхідні для вирішення спору в даній справі.

Ухвалою суду від 25.12.2014 року розгляд справи відкладено на 13.01.2015 року з підстав невиконання сторонами вимог суду в частині надання доказів необхідних для вирішення спору в даній справі.

Ухвалою суду від 13.01.2015 року продовжено строк розгляду справи на 15 днів, розгляд справи відкладено на 17.02.2015 року та зобов'язано відповідача надати суду пояснення щодо обставин викладених в позовній заяві та докази в підтвердження своїх доводів.

На визначену судом дату з'явився прокурор та представники позивача. Відповідач правом участі в засідання суду не скористався, визначених судом доказів не надав. Пояснень причин невиконання вимог суду останнім також не надано.

Водночас, 17.02.2015 року до суду надійшло клопотання № 14 від 17.02.2015 року за підписом директора ВМГ «Петрик» Сіваченка С.І. в якому останній просить перенести судове засідання по справі у зв'язку з хворобою.

Розглянувши дане клопотання, заслухавши думку учасників процесу щодо нього, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення виходячи з наступного.

У пункті 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (надалі Постанова) зазначено, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Військово-мисливське господарство «Петрик», всупереч вимогам ухвали суду від 13.01.2015 року, не надало визначених судом документів та не забезпечило явку уповноваженого представника на визначену дату в судове засідання, а причини неявки, вказані в клопотанні, не є поважними з огляду на зміст п.3.9.2 Постанови, оскільки відповідач не позбавлений був можливості забезпечити явку в засідання іншого представника, що є підставою для відмови в задоволенні клопотання .

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників позивачів, оцінивши наявні докази на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом встановлено наступне.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 17.07.2013 по справі № 18/13/2012/5003 визнано недійсним рішення 7 сесії 22 скликання Літинської районної ради Вінницької області від 23.02.1997 «Про затвердження технічної документації по встановленню меж земельних ділянок та видачу державних актів на право постійного користування землею» в частині затвердження технічної документації по встановленню меж землекористування та видачі державного акту на право постійного користування землею військово-мисливському господарству «Петрик» площею 494,4 га. та визнано недійсним Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серія 1-ЗН №000008 від 28.02.1997 на загальну площу 494,4 га виданого військово-мисливському господарству «Петрик» в с. Петрик Літинського району Вінницької області. Вказане рішення набрало законної сили.

За змістом частини третьої статті 35 ГПК України не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, рішенням суду від 17.07.2013 по справі № 18/13/2012/5003 встановлено, що 12.04.1973 року виконкомом Літинської районної Ради депутатів трудящих прийнято рішення № 101 «Про затвердження акту на право користування землею радгоспу «Вінницький» селище Петрик», яким затверджено окружну границю землекористування радгоспу «Вінницьке», селище Петрик, згідно складеного проектного плану акту на право користування землею. Радгоспу «Вінницький» видано державний акт на право користування землею.

На цей час радгосп «Вінницький» входив до складу підрозділів Міністерства оборони.

20 вересня 1996 року створений суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа колективне підприємство Військово-мисливське господарство «Петрик», яке не є структурною одиницею Міністерства Оборони України, засноване на колективній формі власності.

05 листопада 1996 року 8 сесією 22 скликання Вінницької обласної ради народних депутатів прийнято рішення «Про приведення у відповідність юридичного і фактичного користування землями військово-мисливського господарства «Петрик».

Рішенням 7 сесії 22 скликання Літинської районної ради народних депутатів Вінницької області від 28.02.1997 року затверджено технічну документацію по встановленню меж землекористування та вирішено видати Державний акт на право постійного користування землею площею 494,4 га військово - мисливському господарству «Петрик».

28.02.1997 року, відповідно до рішення Літинської районної ради народних депутатів Вінницької області, військово - мисливському господарству «Петрик» видано державний акт на право постійного користування землею 494,4 га для внутрішньогосподарських потреб 1-ВН № 000008.

26.07.2006 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 431-р «Про передачу цілісних майнових комплексів військових радгоспів до сфери управління Мінагрополітики», відповідно до якого прийнято пропозицію Мінагрополітики та Міноборони щодо передачі цілісних майнових комплексів військових радгоспів до сфери управління Мінагрополітики згідно з додатком, в якому, окрім інших, значиться Військовий радгосп «Вінницький» (с. Петрик Літинського району Вінницької області).

Відповідно до наказу Міністерства аграрної політики України та Міністерства оборони України № 553/562 від 28.09.2006 року «Про передачу цілісних майнових комплексів військових радгоспів Міністерства оборони України до сфери управління Міністерства аграрної політики України», передано станом на 1 серпня 2006 року із сфери управління Міністерства оборони України до сфери управління Міністерства аграрної політики України цілісні майнові комплекси військових радгоспів згідно з переліком.

У 2010 році військовий прокурор Вінницького гарнізону звернувся до Ленінського районного суду в інтересах Міністерства оборони України з адміністративним позовом про скасування рішення 8 сесії 22 скликання Вінницької обласної ради народних депутатів від 05 листопада 1996 року.

Постановою Ленінського районного суду м. Вінниці від 14.09.2010 року у адміністративній справі № 2а-1682-10 в позові прокурору відмовлено. Дана постанова скасована постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року. Додатковою постановою Київського апеляційного адміністративного суду у вказаній справі від 19.04.2011 року, яка залишена без змін постановою Вищого адміністративного суду України від 10.11.2011 року, скасовано рішення Вінницької обласної ради народних депутатів 8 сесії 22 скликання від 05.11.1996 року. Підставою скасування зазначено невідповідність даного рішення законодавству, оскільки ним незаконно вилучено землі оборони з постійного користування Міністерства оборони та передано у користування колективному підприємству «Військово-мисливське господарство «Петрик».

Прокурор зазначає, що незважаючи на набрання судовим рішенням по справі № 18/13/2012/5003 законної сили, відповідач не звільнив земельної ділянки та продовжує її використовувати, в тому числі і в комерційних цілях. В підтвердження наведеної обставини прокурором надано Акт комісії Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці від 19.06.2014 року, та Акт обстеження земельної ділянки міністерства оборони України військового містечка № 84 с. Петрик Літинського району Вінницької області.

Беручи до уваги наведені обставини, суд зважає на таке.

Відповідно до ч.1 ст.13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 65 Земельного кодексу України визначено, що землями промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності. Порядок використання земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення встановлюється законом.

За змістом ст. 1 Закону України "Про використання земель оборони" та ст. 77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про Збройні Сили України" земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління.

Згідно зі ст. 3 цього Закону до структури Збройних Сил України відносяться з'єднання, військові частини, військові навчальні заклади, установи та організації, що не належать до видів Збройних Сил України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про використання земель оборони" військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України.

За приписами ст. ст. 3, 10 Закону України "Про Збройні Сили України" встановлено, що Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України. Забезпечення окремих видів діяльності Збройних Сил України може проводитися державними підприємствами, що створюються у встановленому порядку Міністерством оборони України.

Пунктом 2 Положення "Про Міністерство оборони України", затвердженого Указом Президента України від 21.08.1997 р. № 888, встановлено, що Міністерство оборони України утворює, реорганізовує та ліквідовує в установленому порядку призначені для забезпечення окремих видів діяльності Збройних Сил підприємства, установи та організації, контролює їх діяльність; здійснює управління військовим майном і майном підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління.

За змістом Положення про порядок надання в користування земель для потреб Збройних сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженого наказом Міністра оборони України від 22.12.1997 № 483, право надання згоди на вилучення земельних ділянок для потреб Збройних Сил України належить Міністерству оборони України.

Як встановлено судом, земельна ділянка, стосовно якої розглядається спір, відноситься до земель оборони.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України).

Згідно ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

За ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

За ч. 2 ст. 90 Земельного кодексу України, порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку встановленому законом.

Частиною 2 ст. 152 Земельного кодексу України встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст. 212 Земельного кодексу України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам відповідач не подав до суду жодних доказів в спростування позовних вимог.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.4 3 , 32, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Повернути земельну ділянку площею 494,4 га в с. Петрик Літинського району Вінницької області, зайняту Колективним підприємством «Військово-мисливським господарством «Петрик» (с. Петрик, Літинський район, Вінницька область, 22362, код ЄДРПОУ 23110079) на користь Міністерства оборони України (проспект Повітрофлотський, 6, м. Київ, код ЄДРПОУ 00034022).

3. Стягнути з Колективного підприємства «Військово-мисливським господарством «Петрик» (с. Петрик, Літинський район, Вінницька область, 22362, код ЄДРПОУ 23110079) до спеціального фонду Державного бюджету України 1218 (одну тисячу сімсот двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення направити відповідачеві рекомендованим листом.

Повне рішення складено 20 лютого 2015 р.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (с. Петрик, Літинський район, Вінницька область, 22362)