Постанова

від 13.05.2015 по справі 902/1729/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2015 р. Справа № 902/1729/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Олексюк Г.Є.

суддів Гудак А.В.

суддів Гулова А.Г.

при секретарі судового засідання Юрчук Ю.М.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача Колективного підприємства "Військово - мисливське господарство "Петрик" на рішення господарського суду Вінницької області від 17.02.15 р.

у справі № 902/1729/14 (суддя Матвійчук В.В. )

позивач Заступника військового прокурора Вінницького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, квартирно - експлуатаційного відділу м. Вінниці

відповідач Колективного підприємства "Військово-мисливське господарство "Петрик"

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача : Малинівська сільська рада Літинського району Вінницької області

про повернення земельної ділянки

за участю представників сторін:

прокурор - Рижий Ю.С.

позивача 1 - Смілка В.І. , представник, довіреність у справі

позивач 2 - Ткачук О.С., представник, довіреність у справі

відповідача - не з'явився

третя особа - не з'явилась

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 17 лютого 2015 року у справі 902/1729/14 (суддя Матвійчук В.В.) позовні вимоги Заступника військового прокурора Вінницького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Квартирно - експлуатаційного відділу м. Вінниці до Колективного підприємства "Військово - мисливське господарство "Петрик" про повернення земельної ділянки задоволені повністю.

Повернуто земельну ділянку площею 494,4 га в с. Петрик Літинського району Вінницької області, зайняту Колективним підприємством "Військово-мисливським господарством "Петрик" на користь Міністерства оборони України.

Стягнуто з Колективного підприємства "Військово-мисливське господарство "Петрик" до спеціального фонду державного бюджету України 1218 грн. судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд керувався положеннями ч.1 ст.13 Конституції України, ст. 65 Земельного кодексу України,ч.2 ст. 90, ст.ст.77,126, ч.2 ст. 152,ст. 212 Земельного кодексу України, ст.1., ч.1 ст.2 Закону України "Про використання земель оборони", ст.ст.3, 10 Закону України "Про Збройні Сили України", пунктом 2 Положення "Про Міністерство оборони України" та прийшов до висновку, що спірна земельна ділянка відноситься до земель оборони, а тому була повернута на користь Міністерства оборони України.

Не погодившись з постановленим рішенням, відповідач Колективне підприємство "Військово - мисливське господарство "Петрик" звернувся з апеляційною скаргою, в якій вказує, що оскаржуване рішення є незаконним, оскільки порушує права осіб, які не були залучені до участі у справі, а справу було розглянуто без належного відповідача.

Апелянт у скарзі наголошує, що Колективне підприємство "Військово - мисливське господарство "Петрик" не є належним відповідачем у справі, у зв"язку з чим рішення місцевого суду підлягає скасуванню та припиненню провадження у справі.

На думку скаржника, належним відповідачем у справі є Малинівська сільська рада, яка є власником спірної земельної ділянки. Крім того,вважає , що учасниками справи є Вінницька обласна державна адміністрація та Літинська районна державна адміністрація .

Так, скаржник вказує, що згідно довідки від 25.02.2015 року за № 28-28-0.3-937/2-15, наданої відділом держземагенства у Літинському районі Вінницької області, земельна ділянка площею 494,4 га., яка була в користуванні мисливського господарства "Петрик" на території Малинівської сільської ради за межами населених пунктів, відповідно до форми 6-зем "Звіт про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності", станом на 01.01.2015 року, перебуває в землях запасу Малинівської сільської ради, землі державної власності.

Скаржник наголошує, що суд порушив право власника земельної ділянки - Малинівської сільської ради на участь у справі та ухвалив рішення, яке впливає на права та обов'язки Малинівської сільської ради.

Вважає, що судом першої інстанції грубо порушені норми процесуального та матеріального права, а тому просить рішення господарського суду Вінницької області від 17 лютого 2015 року у справі № 902/1729/14 скасувати та припинити провадження у вказаній справі.

Крім того, просить винести окрему ухвалу в зв»язку з встановленням істотних порушень норм процесуального права головуючим суддею в наслідок неналежного виконання ним своїх обов»язків судді ,що призвело ,на думку апелянта, до порушення прав і законних інтерерісів територіальної громади села Петрик Літинського району Вінницької області.

У відзиві на апеляційну скаргу Квартирно - експлуатаційний відділ зазначає, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, а суд при розгляді справи не допустив порушень матеріального та процесуального права.

Вважає безпідставним висновок відповідача про те, що Колективне підприємство "Військово-мисливське господарство "Петрик" не є належним відповідачем у справі. Натомість, зауважує, що в матеріалах справи наявні акти обстеження земель оборони військового містечка №84 (зокрема, акт від 19.06.2014р. та 17.09.2014р.) якими встановлено, що саме це колективне підприємство використовує земельну ділянку, в тому числі і в комерційних цілях.

Позивач вважає недоцільним твердження скаржника про те, що дана земельна ділянка перебуває у власності Малинівської сільської ради. На думку позивача, спірна земельна ділянка є державною власністю.

З огляду на положення ч.2 ст. 20 Земельного кодексу України зауважує, що змін цільового призначення земельної ділянки не було, а згідно листа Відділу Держземагенства у Літинському районі Вінницької області від 11 березня 2015 року №8-280.1-1140/2-15 при складанні звіту на 01.01.15 Ф-6 зем "Звіт про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності земельна ділянка площею 494,4 га була знята з обліку та перенесена до земель запасу Малинівської сільської ради.

Вказує, що підставою такої дії стало рішення господарського суду Вінницької області від 17.07.2013 року по справі №18/13/2012/5003, яким задоволено позов заступника Військового прокурора Вінницького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Літинської районої ради Вінницької області та Колективного підприємства "Військово-мисливське господарство "Петрик" та скасовано частково "рішення 7 сесії 22 скликання від 23.02.1997року в частині затвердження технічної документації по встановленню меж земельних ділянок та видачу державного акту на право постійного користування землею Військово-мисливського господарства "Петрик", а також визнано недійсним Державний акт 1-ВН №000008 від 28.02.1997 року на право постійного користування земельною ділянкою площею 494,4 га, виданий Військово-мисливському господарству "Петрик".

Позивач вважає недоцільним покликання представника відповідача на те, що аналогічна позовна вимога вже розглядалась судом та посилання на матеріали господарської справи № 18/13/2012/5003.

Крім того, наголошує, що на момент ухвалення оспорюваного рішення земельна ділянка площею 494,4 га в с. Петрик Літинського району Вінницької області, відносилась до земель оборони та перебувала у державній власності, що зокрема підтверджується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою від 12.04.1973 року, матеріалами господарської справи 18/13/2012/5003, матеріалами адміністративної справи № 2а-1682-10.

За таких обставин, просив апеляційну скаргу Колективного підприємства "Військово - мисливського господарства "Петрик" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Вінницької області від 17.02.2015 р.у даній справі без змін.

Ухвалою суду від 15 квітня 2015 року до участі в справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено Малинівську сільську раду Літинського району Вінницької області/

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Малинівська сілька рада в письмових поясненнях з приводу апеляційної скарги зазначає, що Колективне підприємство "Військово - мисливське господарство "Петрик" не є і не може бути відповідачем у даній справі, оскільки не є власником (користувачем) спірної земельної ділянки.

Крім того, зазначає, що Колективне підприємство "Військово-мисливське господарство "Петрик" було користувачем спірної земельної ділянки на підставі державного акту 1-ВН № 000008 від 28.02.1997 р. на право постійного користування земельною ділянкою площею 494,4 га. Разом з тим, рішенням господарського суду Вінницької області від 17.07.2013 р. у справі №18/13/2012/5003 визнано недійсним державний акт 1-ВН № 000008 від 28.02.1997 р. на право постійного користування земельною ділянкою площею 494,4 га, виданий Військово- мисловському господарству "Петрик". Зазначене рішення набуло законної сили 02 лютого 2014 року.

Позивач - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Вінниці неодноразово звертався з клопотаннями до Вінницької обласної державної адміністрації за отриманням дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі площею 494,4 га на території Малинівської сільської ради Літинського району, проте позивачу відмовлено у задоволені таких клопотань.

Третя особа повністю підтримує апеляційну скаргу, просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 17 лютого 2015 року у справі № 902/1729/14.

В судове засідання з'явився прокурор, який підтримав рішення господарського суду Вінницької області від 17 лютого 2015 р. Вважає оскаржуване рішення законним та прийнятим у відповідності до чинного законодавства.

Представник позивача 1 заперечив щодо вимог апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення залишити без змін, додатково пояснив, що відповідач незаконно займає спірну земельну ділянку. Державний акт від 1973 року на спірну земельну ділянку є чинним ,а земельна ділянка відноситься до земель Міністерства оборони України. Крім того, вказав,що Малинівська сільська рада ніяких рішень щодо земельної ділянки, яка є предметом даного розгляду , не приймала.

Представник позивача 2 - заперечила щодо вимог апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві. Просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення господарського суду Вінницької області від 17.02.2015 р. у справі № 902/1729/14 залишити без змін.

Відповідач, третя особа в судове засідання не з'явились, про час та місце апеляційного перегляду справи повідомлені належним чином та заздалегідь, про що свідчать повідомлення відділення поштового зв'язку про вручення поштового відправлення ( а.с.178, 179).

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки відповідач, третя особа належним чином повідомлялись про час та місце апеляційного перегляду справи, враховуючи обмеженість строків вирішення спору, явка сторін обов'язковою не визнавалась, судова колегія не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та визнала за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача та третьої особи.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Заслухавши пояснення прокурора, представників позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Військово - мисливського господарства "Петрик" до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.

Так, Заступник військового прокурора Вінницького гарнізону звернувся до господарського суду Вінницької області з позовом в інтересах держави - в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці про повернення земельної ділянки площею 494,4 га в с. Петрик Літинського району Вінницької області, зайнятої Колективним підприємством "Військово-мисливське господарство "Петрик" на користь Міністерства оборони України.

Підставою звернення прокурора до суду з позовом було те, що спірна земельна ділянка площею 494,4 га військового містечка № 84 в с.Петрик Літинського району Вінницької області самовільно використовує у комерційних цілях Колективне підприємство "Військово - мисливське господарство "Петрик", на підставі правовстановлюючих документів, які визнані судом недійсними.

Як вбачається з матеріалів справи, попередньо заступником Вінницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, КЕВ м. Вінниці до Літинської районної ради Вінницької області, Колективного підприємства "Військово-мисливське господарство "Петрик" заявлявся позов про скасування рішення та визнання недійсним державного акту на право користування земельною ділянкою, яка до 1997 року знаходилась у постійному користуванні Міністерства оборони України в особі структурного підрозділу - радгоспу "Вінницький" на підставі державного акту на право користування землею, виданого на підставі рішення виконкому Літинської районної ради Вінницької області від 12.04.1972р.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 17.07.2013р. у справі № 18/13/2012/5003 позов задоволено, визнано недійсним рішення 7 сесії 22 скликання Літинської районної ради Вінницької області від 23.02.1997р. "Про затвердження технічної документації по встановленню меж земельних ділянок та видачу державних актів на право постійного користування землею" в частині затвердження технічної документації по встановленню меж землекористування та видачі державного акту на право постійного користування землею військово-мисливському господарству "Петрик" площею 494,4 га. та визнано недійсним державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серія 1-ВН №000008 від 28.02.1997р. на загальну площу 494,4 га виданого військово-мисливському господарству "Петрик" в с. Петрик Літинського району Вінницької області ( а.с. 36-46).

Зазначене вище рішення господарського суду Вінницької області від 17.07.2013р. постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 04.02.2014 р. залишено без змін ( а.с.47-57).

В подальшому, з метою проведення інвентаризації земель Міністерства оборони України, будівель і споруд на підставі наказу № 195 від 24.12.2013 р.була створена комісія квартирно - експлуатаційного відділу м. Вінниці . Разом з тим, як вбачається з Актів від 19.06.2014 р. та 17.09.2014 р. було проведено обстеження земельної ділянки загальною площею 494,4 га в с. Петрик та встановлено, що вказану земельну ділянку займає КП "Військово - мисливське господарство "Петрик" ( а.с. 59-60; 61-62).

Враховуючи дану обставину, зокрема та , що спірна земельна ділянка має статус земель оборони, а нею без відповідних правових підстав користується відповідач , прокурор звернувся з даним позовом до суду.

Аналізуючи встановлені обставини справи, Рівненський апеляційний господарський суд вважає за необхідне врахувати наступні положення чинного законодавства України.

Відповідно до ч.1 ст.13 Конституції України - земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 65 Земельного кодексу України визначено, що землями промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності. Порядок використання земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення встановлюється законом.

За змістом ст. 1 Закону України "Про використання земель оборони" та ст. 77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про Збройні Сили України" земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України "Про використання земель оборони" військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України.

За приписами ст.ст. 3, 10 Закону України "Про Збройні Сили України" встановлено, що Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України. Забезпечення окремих видів діяльності Збройних Сил України може проводитися державними підприємствами, що створюються у встановленому порядку Міністерством оборони України.

Відповідно до п. 2 Положення "Про Міністерство оборони України", затвердженого Указом Президента України від 21.08.1997 р. № 888, встановлено, що Міністерство оборони України утворює, реорганізовує та ліквідовує в установленому порядку призначені для забезпечення окремих видів діяльності Збройних Сил підприємства, установи та організації, контролює їх діяльність; здійснює управління військовим майном і майном підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління.

За змістом Положення про порядок надання в користування земель для потреб Збройних сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженого наказом Міністра оборони України від 22.12.1997р. № 483, право надання згоди на вилучення земельних ділянок для потреб Збройних Сил України належить Міністерству оборони України.

Згідно ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

З огляду на вищенаведені норми чинного законодавства , судова колегія вважає за необхідне зауважити таке.

Як зазначалось вище, рішенням господарського суду Вінницької області від 17.07.2013р. у справі № 18/13/2012/5003 позов задоволено, визнано недійсним рішення 7 сесії 22 скликання Літинської районної ради Вінницької області від 23.02.1997р. "Про затвердження технічної документації по встановленню меж земельних ділянок та видачу державних актів на право постійного користування землею" в частині затвердження технічної документації по встановленню меж землекористування та видачі державного акту на право постійного користування землею військово-мисливському господарству "Петрик" площею 494,4 га. та визнано недійсним державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серія 1-ВН №000008 від 28.02.1997р. на загальну площу 494,4 га виданого військово-мисливському господарству "Петрик" в с. Петрик Літинського району Вінницької області ( а.с. 36-46).

Даним рішенням встановлено, що 12.04.1973 року виконкомом Літинської районної Ради депутатів трудящих прийнято рішення №101 "Про затвердження акту на право користування землею радгоспу "Вінницький" селище Петрик", яким затверджено окружну границю землекористування радгоспу "Вінницьке", селище Петрик, згідно складеного проектного плану акту на право користування землею Радгоспу "Вінницький" видано державний акт на право користування землею.( а.с. 20).

20 вересня 1996 року створений суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа колективне підприємство Військово-мисливське господарство "Петрик", яке не є структурною одиницею Міністерства Оборони України, засноване на колективній формі власності.

05 листопада 1996 року 8 сесією 22 скликання Вінницької обласної ради народних депутатів прийнято рішення "Про приведення у відповідність юридичного і фактичного користування землями військово-мисливського господарства "Петрик".

Рішенням 7 сесії 22 скликання Літинської районної ради народних депутатів Вінницької області від 28.02.1997 року затверджено технічну документацію по встановленню меж землекористування та вирішено видати Державний акт на право постійного користування землею площею 494,4 га військово - мисливському господарству "Петрик".

28.02.1997 року, відповідно до рішення Літинської районної ради народних депутатів Вінницької області, військово - мисливському господарству "Петрик" видано державний акт на право постійного користування землею 494,4 га для внутрішньогосподарських потреб 1-ВН № 000008 (а.с.32-35).

26.07.2006 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 431-р "Про передачу цілісних майнових комплексів військових радгоспів до сфери управління Мінагрополітики", відповідно до якого прийнято пропозицію Мінагрополітики та Міноборони щодо передачі цілісних майнових комплексів військових радгоспів до сфери управління Мінагрополітики згідно з додатком, в якому, окрім інших, значиться Військовий радгосп "Вінницький" (с. Петрик Літинського району Вінницької області).

Відповідно до наказу Міністерства аграрної політики України та Міністерства оборони України № 553/562 від 28.09.2006 року "Про передачу цілісних майнових комплексів військових радгоспів Міністерства оборони України до сфери управління Міністерства аграрної політики України", передано станом на 1 серпня 2006 року із сфери управління Міністерства оборони України до сфери управління Міністерства аграрної політики України цілісні майнові комплекси військових радгоспів згідно з переліком.

У 2010 році військовий прокурор Вінницького гарнізону звернувся до Ленінського районного суду в інтересах Міністерства оборони України з адміністративним позовом про скасування рішення 8 сесії 22 скликання Вінницької обласної ради народних депутатів від 05 листопада 1996 року.

Постановою Ленінського районного суду м. Вінниці від 14.09.2010 року у адміністративній справі № 2а-1682-10 в позові прокурору відмовлено ( а.с.195-198).

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2011 року, постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 14.09.2010 року скасовано. ( а.с.199-200).

Додатковою постановою Київського апеляційного адміністративного суду у вказаній справі від 19.04.2011 року, яка залишена без змін постановою Вищого адміністративного суду України від 10.11.2011 року, скасовано рішення Вінницької обласної ради народних депутатів 8 сесії 22 скликання від 05.11.1996 року. Підставою скасування зазначено невідповідність даного рішення законодавству, оскільки ним незаконно вилучено землі оборони з постійного користування Міністерства оборони та передано у користування колективному підприємству "Військово-мисливське господарство "Петрик" ( а.с.201-203).

Судова колегія апеляційної інстанції наголошує, що в рішенні суду від 17.07.2013р. у справі №18/13/2012/5003, яке набрало законної сили встановлено, що спірна земельна ділянка загальною площею 494,4 га, яка використовується в комерційних цілях " Військово-мисливським господарством "Петрик" відноситься до земель оборони ( а.с.44).

Відповідно до ч.3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно з п. 2.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011р. № 18 не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус.

У рішенні від 25.07.2002р. по справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Покликання апелянта та Малинівської сільської ради на те, що спірна земельна ділянка перенесена до земель запасу Малинівської сільської ради суд оцінює критично і зазначає таке.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 15 квітня 2015 року з Міністерства оборони України були витребувані відомості, що земельна ділянка площею 494,4 га, яка розташована в с. Петрик, Літинського району Вінницької області відноситься до земель оборони та передана їм на підставі державного акту на право постійного користування та перебуває у них на обліку. Крім того ,з КЕВ м. Вінниці була витребувана довідка форми 6 - зем "Звіт про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності" станом на 01.01.14р. та станом на 01.01.15р..

На виконання ухвали суду КЕВ м.Вінниця були надані відомості щодо розбіжностей в обліку площ земельних ділянок станом на 01 жовтня 2014р., лист № 460 від 05.02.2015р., лист № 8-28-0.1-704/2-15 від 13 лютого 2015р., лист № 665 від 25.02.2015р., лист № 8-28-0.1-1140/2-15 від 11 березня 2015р.,постанова Ленінського районного суду м.Вінниця № 2а-1682/10 від 14.09.2010р., постанова Київського апеляційного аміністративного суду від 12.04.2011р., Додаткова постанова Київського апеляційного аміністративного суду від 12.04.2011р,ухвала Вищого адміністративного суду України від 10.11,2011 р.,які долучені до матеріалів справи (а.с. 189-203).

Як вбачається з довідки Відділу Держкомзему у Літинському районі Вінницької області від 11.03.2015 р. № 8-28-0.1-1140/2-1 , з посиланням на рішення господарського суду Вінницької області № 18/13/2012/5003 від 17 липня 2013р. , при складанні звіту станом на 01.01.2015 р. Ф-6зем, земельна ділянка Військово - мисливського господарства "Петрик "площею 494,4 га знята з обліку та перенесена до земель запасу Малинівської сільської ради ( а.с.194)

При цьому , в матеріалах справи відсутні докази того, яким чином та на підставі чого зазначена вище земельна ділянка була знята з обліку і перенесена до земель запасу Малинівської сільської ради.

Крім того, з письмових пояснень третьої особи - Малинівської сільської ради вбачається , що Колективне підприємство "Військово-мисливське господарство "Петрик" було користувачем спірної земельної ділянки на підставі державного акту 1-ВН № 000008 від 28.02.1997 р. на право постійного користування земельною ділянкою площею 494,4 га. Разом з тим, рішенням господарського суду Вінницької області від 17.07.2013 р. у справі №18/13/2012/5003 визнано недійсним державний акт 1-ВН № 000008 від 28.02.1997 р. на право постійного користування земельною ділянкою площею 494,4 га, виданий Військово- мисливському господарству "Петрик". Зазначене рішення набуло законної сили 02 лютого 2014 року.

Рівненський апеляційний господарський суд звертає увагу сторін , що зазначеним рішенням встановлено (а.с.9 рішення ) , що земельна ділянка відноситься до земель оборони.

За таких обставин ,враховуючи наявні в матеріалах справи письмові докази( акти обстеження земельної ділянки від 19.06.2014р., від 17.09.2014р. ), судова колегія зазначає, що відповідач користується спірною ділянкою самовільно, за відсутністю відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування або за відсутністю вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними, що суперечить нормам ст.1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель".

Так, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України).

Згідно ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

За ч. 2 ст. 90 Земельного кодексу України, порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку встановленому законом.

Частиною 2 ст. 152 Земельного кодексу України встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст. 212 Земельного кодексу України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Враховуючи наведене, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, не обґрунтованими та не доведеними у встановленому законом порядку.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову та факти, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову. В силу частини 2 статті 22 ГПК України сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (частина 2 статті 43 ГПК України), якими в силу статті 32 даного Кодексу є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Розподіл обов'язку доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин справи покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Суд не вбачає підстав для залучення до участі в справі Вінницьку ОДА та Літинську РДА ,оскільки рішення у даній справі не впливає на коло їх прав та обов"язків.

Крім того, не вбачається і підстав для винесення апеляційним господарським судом окремої ухвали в порядку ст. 90 ГПК України.

Так,відповідо до частин 1 та 2 статті 90 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, виявивши при вирішенні господарського спору порушення законності або недоліки в діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, виносить окрему ухвалу, окрема ухвала надсилається відповідним підприємствам, установам, організаціям, державним та іншим органам, посадовим особам, які несуть відповідальність за ухилення від виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, в порядку та розмірі, передбачених частиною першою статті 119 цього Кодексу.

Окрема ухвала є засобом реагування господарського суду на виявленні під час судового розгляду порушення законності або суттєвих недоліків у діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, їх працівників чи посадових осіб.

Господарський суд здійснює не тільки розгляд справ, але й виконує превентивну роботу по впливу, за допомогою окремих ухвал, на організації, які порушують законодавство.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року в окремій ухвалі має бути зазначено закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його стаття, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення. Просте перерахування допущених порушень без зазначення конкретних норм чинного законодавства або перерахування норм права, порушення яких встановлено у судовому розгляді, є неприпустимим. Вказівки, що містяться в окремій ухвалі, повинні бути максимально конкретними і реальними для виконання. Окрему ухвалу як різновид судового акта може бути винесено не лише судом першої інстанції, а й судами апеляційної чи касаційної інстанцій у разі виявлення судом порушень законів та інших нормативно-правових актів.

Таким чином, підставою для винесення окремої ухвали є встановлення судом при вирішенні господарського спору порушення законності або недоліків в діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу. Тобто, окрему ухвалу може бути винесено лише, якщо зазначені обставини виявлені під час розгляду справи.

Разом з тим, апеляційним господарським судом не виявлено порушень законності при розгляді даної справи в апеляційному порядку ,відтак підстави для винесення окремої ухвали відсутні.

В силу ст.ст. 33, 38, 43,47 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, коли кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а суд, оцінивши подані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен прийняти рішення за результатами обговорення усіх цих обставин.

Апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи та вірно застосовані норми процесуального і матеріального права, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни рішення господарського суду Вінницької області від 17.02.2015 року у справі № 906/1729/14.

Керуючись ст.ст. 49,99,101,103,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Вінницької області від 17лютого 2015 року у справі № 902/1729/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Колективного підприємства «Військово-мисливське господарство «Петрик» залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Гулова А.Г.