Рішення

від 16.02.2015 по справі 911/5375/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"16" лютого 2015 р. Справа № 911/5375/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер», смт. Ювілейне, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альбатрос Сі Фуд», смт. Калинівка, Васильківський район

про стягнення 65 114,40 грн.

Суддя Щоткін О.В.

за участю представників сторін:

позивач - Бердишева О.П. предст., дов. №05 від 12.01.2015р.;

відповідач - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер» (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альбатрос Сі Фуд» (відповідач) про стягнення 65 114,40 грн. заборгованості за договором про надання комплексу логістичних послуг №КЛ 110 від 01.01.2014р., яка складається з: 43 409,60 грн. основного боргу та 21 704,80 грн. штрафу.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.12.2014р. у справі №911/5375/14 було порушено провадження та призначено до розгляду на 19.01.2015р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.01.2015 розгляд справи було відкладено на 09.02.2015, у зв'язку з неявкою в судове засідання повноважного представника відповідача.

09.02.2015 року через канцелярію суду відповідач надав відзив, у якому проти позову заперечує та просить відмовити у його задоволенні в повному обсязі.

В судовому засіданні 09.02.2015 року була оголошена перерва в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України на 16.02.2015 року, у зв'язку з усним клопотанням сторін з метою проведення звірки взаємних розрахунків.

Представник позивача в судовому засіданні 16.02.2015 року надав до суду підписаний з боку ТОВ «Лідер» акт звірки взаємних розрахунків.

Відповідач у судове засідання 16.02.2015 не забезпечив явку свого повноважного представника, хоча про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином та завчасно, що підтверджується підписом повноважного представника відповідача на бланку оголошення перерви, про причини неявки суд не повідомив, обґрунтоване клопотання про відкладення до суду не надсилав, акт звірки не надав.

Згідно п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, а також зважаючи на строки, передбачені ст. 69 ГПК України щодо терміну розгляду справи, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами, відповідно до статті 75 ГПК України, за відсутності представника відповідача.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, 16.02.2015 у судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, суд,

встановив:

01 січня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІДЕР» (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЬБАТРОС СІ ФУД» (Замовник) був укладений Договір про надання комплексу логістичних послуг № КЛ110 (надалі - Договір)

Згідно п. 1.1. Договору, Виконавець зобов'язується надати комплекс наступних логістичних послуг:

-по зберіганню у холодильних камерах продуктів харчування, які знаходяться в глибокій заморозці, далі за текстом названих Товар;

-по завантаженню-розвантаженню Товару;

- по сортуванню, підборні Товару та формуванню замовлень для доставки Товару згідно замовлень Замовника;

- транспортно-експедиційні логістичні послуги щодо доставки товару згідно графіку доставки і заявок Замовника до клієнтів, розташованих у регіонах, що зазначені в Додатку №3 , який є невід'ємною частиною цього Договору;

- та інші послуги згідно Додатків №1.2;

а Замовник - прийняти та своєчасно сплатити вартість послуг.

На виконання умов даного Договору у березні 2014 року позивачем були надані відповідачу логістичні послуги на загальну суму 48 949,30 грн., що підтверджується Актом № 1335191 приймання-здавання робіт (послуг) за період 16 по 31 березня 2014 року від 31.03.2014 року, який був підписаний та скріплений печатками сторін, без жодних зауважень щодо якості, переліку чи вартості отриманих відповідачем послуг.

Згідно п. 7.3. Договору, плата за логістичні послуги перераховується Замовником на розрахунковий рахунок Виконавця щомісячно, таким чином:

100 % (сто відсотків) вартості резерву паллетомісць на наступний місяць авансом, до 25 числа місяця перед звітним, згідно додатку по резервуванню паллетомісць;

залишок вартості послуг - не пізніше 10 числа поточного місяця за попередній місяць.

Як стверджує позивач, станом на день подання позовної заяви, логістичні послуги за вищезазначеним Актом оплачені частково, у зв'язку з чим заборгованість по оплаті вартості логістичних послуг складає 43 409,60 грн., яку і просить стягнути позивач.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що фактично між сторонами склались відносини з надання послуг.

Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зважаючи на вищевикладене та те, що надані позивачем послуги, які були прийняті відповідачем, не оплачені ним у повному обсязі, доказів оплати суду відповідачем не надано, вимога позивача про стягнення суми основного боргу є обґрунтованою та правомірною.

Разом з тим, варто зазначити, що під час розгляду справи, судом встановлено, що 25.04.2014 року відповідачем, відповідно до платіжного доручення № 2572 були частково оплачені логістичні послуги по акту №1335191 на суму 10 635,45 грн.

Враховуючи вказані обставини, суд прийшов до висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 43 409,60 грн. заборгованості за надані за період з 16 по 31 березня 2014 року послуги підлягає частковому задоволенню у розмірі 38 313,84 грн.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що надані за період з 16 по 31 березня 2014 року послуги вже були ним оплачені в повному обсязі, на підтвердження чого надав платіжне доручення № 2571 від 25.04.2014.

Стосовно даних тверджень відповідача, суд зазначає наступне.

У графі «призначенні платежу» платіжного доручення № 2571 від 25.04.2014, яке надав відповідач на підтвердження своїх заперечень, зазначено «оплата за логістичні послуги по рахунку № 1335185 від 15.03.2014 року».

Як вбачається з матеріалів справи, даний рахунок був виставлений відповідачу для оплату послуг, наданих по акту № 1335185 за період з 01 по 15 березня 2014 року , однак позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги за період з 16 по 31 березня 2014 року по акту № 1335191 .

З огляду на вищевикладене, платіжне доручення № 2571 від 25.04.2014 не може слугувати належним доказом оплати послуг по акту № 1335191 наданих у період з 16 по 31 березня 2014 року, оскільки дані кошти були сплачені за послуги надані за період з 01 по 15 березня 2014 року.

Враховуючи вищевказане, заперечення відповідача не приймаються судом до уваги.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 50% штрафу від суми простроченого платежу у розмірі 21 704,80 грн., в порядку п. 8.1. Договору, відповідно до умов якого, у випадку порушення Замовником термінів оплати послуг, більше одного дня Замовник сплачує на користь Виконавця штраф у розмірі 20% від суми заборгованості, більше двох днів - 50% від суми заборгованості.

Пунктом 7.3.1. встановлено, що відповідач має сплатити авансом 100% вартості резерву паллетомісць на наступний місяць 25 числа місяця перед звітним та залишок вартості послуг до 10 числа поточного місяця.

Всупереч даному пункту, як вбачається з матеріалів справи, відповідач лише 25 квітня 2014 року частково оплатив надані у період з 16 по 31 березня 2014 року послуги, тобто з перевищенням дводенного строку.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарський відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених дим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Враховуючи те, що відповідач прострочив виконання зобов'язання більше ніж на два дні, суд прийшов до висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача штрафу є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Водночас, суд зазначає, що позивач просить стягнути 50 % штрафу від суми заборгованості у розмірі 43 409,60 грн., однак розмір простроченої заборгованості складає 48 949,29 грн., а отже штраф за несвоєчасну сплату даної суми становить 24 474,65 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

З аналізу даної норми вбачається, що господарський суд у даному випадку не має права з власної ініціативи виходити за межі заявлених позовних вимог.

Відтак, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача штрафу такою, що підлягає задоволенню у розмірі визначеному позивачем - 21 704,80 грн.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 38 313,84 грн. боргу та 21 704,80 грн. штрафу. В іншій частині позову суд відмовляє.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альбатрос Сі Фуд» (08623, Київська обл., Васильківський р-н, смт. Калинівка, вул. Залізнична, 49-Б, код ЄДРПОУ 36633115) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер» (52005, Дніпропетровська обл., Дніпропетровський р-н, смт. Ювілейне, вул. Радгоспна,98, код ЄДРПОУ 32193187) - 38 313 (тридцять вісім тисяч триста тринадцять) грн. 84 коп. боргу, 21 704 (двадцять одну тисячу сімсот чотири) грн. 80 коп. штрафу та 1 684 (одну тисячу шістсот вісімдесят чотири) грн. 02 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення: 20.02.2015р.

Суддя Щоткін О.В.