Рішення

від 17.02.2015 по справі 127/27/15-ц

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/27/15-ц

Провадження № 2/127/1294/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(З А О Ч Н Е)

17 лютого 2015 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого-судді Луценко Л.В.,

при секретарі Завадюк О.І.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до приватного підприємства «ЕТАЛОН-АГРО» про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до приватного підприємства «ЕТАЛОН-АГРО» про стягнення коштів, який в процесі судового розгляду збільшила, мотивуючи свої вимоги тим, що 14.02.2012 року між позивачем та відповідачем був укладений попередній договір, відповідно до умов якого відповідач взяв на себе зобов'язання переобладнати нежитлове приміщення - зал обслуговування №10, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в двокімнатну квартиру з відповідним оформленням в установленому порядку, а також частини земельної ділянки, на якій розташоване вищезазначене майно, з послідуючим оформленням та укладанням між сторонами договору купівлі-продажу цього майна. Дані дії мали бути вчинені строком до 5 місяців від дня укладення договору від 14.02.2012 року, тобто до 14.07.2012 року.

Позивач в рахунок передоплати вартості квартири сплатила відповідачу 578 000 грн. Проте, до даного часу відповідач своє зобов'язання не виконав.

Вважає, що оскільки договір від 14.02.2012 року, укладений між сторонами, є попереднім, так як його сторони зобов'язались протягом 5 місяців укласти основний договір купівлі-продажу майна, то останній мав би бути укладений у формі, встановленій для основного договору.

Так, договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченні, натомість попередній договір від 14.02.2012 року укладений між сторонами в простій письмовій формі, хоча також підлягав нотаріальному посвідченню, а відтак даний правочин є нікчемним, що в свою чергу зобов'язує відповідача повернути позивачу усі отримані ним грошові кошти з врахуванням інфляції та процентів за безпідставне користування ними.

А тому, вищевикладені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом, в якому просила стягнути з відповідача на її користь грошові кошти у розмірі 913 384,49 грн., з них: 578 000 грн. - безпідставно отримані грошові кошти; 145 367,00 грн. - збитки від інфляції; 50 575,00 грн. - 3% річних; 139 442,49 грн. - відсотки за користування чужими коштами; а також витрати щодо сплати судового збору у розмірі 3 532,20 грн. за подання позову до суду та 121,80 грн. за подання заяви про забезпечення позову до суду; та витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача у розмірі 180,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю ОСОБА_1 збільшені позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила суд останні задовольнити з підстав, зазначених у позові, не заперечувала проти винесення заочного рішення.

Представник відповідача до судового засідання не з'явився із невідомих суду причин, хоча про день, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином через оголошення в газеті «Вінниччина» від 06.02.2015 року №10 (22952) (а.с.49).

Оскільки у справі достатньо доказів для встановлення прав та взаємовідносин сторін та враховуючи те, що представник позивача не заперечує, відповідно до ст.224 ЦПК України, суд ухвалює заочне рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача в судовому засіданні, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, в судовому засіданні достовірно встановлено, що 14.02.2012 року в м. Вінниці між позивачем та відповідачем був укладений попередній договір купівлі-продажу квартири, за умовами якого позивач передала кошти в сумі 418 000 грн. в рахунок передоплати вартості нерухомого майна, а саме квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 директору ПП «ЕТАЛОН-АГРО» ОСОБА_3 (а.с.8), про що також свідчать квитанції ПП «ЕТАЛОН-АГРО» до прибуткового касового ордера №14/02 від 14.02.2012 року на суму 100 000 грн.; №15/02 від 15.02.2012 року на суму 100 000 грн.; №16/02 від 16.02.2012 року на суму 100 000 грн.; №17/02 від 17.02.2015 року на суму 118 000 грн. (а.с.43).

Окрім того, із матеріалів справи встановлено, що позивачем на підставі квитанцій ПП «ЕТАЛОН-АГРО» до прибуткового касового ордера №124 від 12.04.2012 року на суму 80 000 грн. та №125 від 13.04.2012 року на суму 80 000 грн., було додатково сплачено відповідачу грошові кошти у розмірі 160 000 грн. в рахунок договірних зобов'язань щодо передоплати вартості нерухомого майна від 14.02.2012 року (а.с.44).

Таким чином, позивачем було передано відповідачу кошти в рахунок передоплати вартості нерухомого майна, а саме квартири, що розташована за адресою: м. Вінниця, вул. Квятека, 35 а, у загальному розмірі 578 000 грн.

Відповідно до умов вищезазначеного попереднього договору для реалізації своїх намірів щодо укладення в майбутньому договору купівлі-продажу відповідач взяв на себе зобов'язання переобладнати нежитлове приміщення - зал обслуговування №10, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в двокімнатну квартиру з відповідним оформленням в установленому порядку, а також частини земельної ділянки, на якій розташоване вищезазначене майно, з послідуючим оформленням та укладенням між сторонами договору купівлі-продажу цього майна. Дані дії мали бути вчинені строком до 5 місяців від дня укладення договору від 14.02.2012 року, тобто до 14.07.2012 року.

У відповідності до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, в тому числі правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі (ч.1 ст.635 ЦК України).

Зі змісту статті 657 ЦК України встановлено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Таким чином, оскільки законодавцем чітко визначена форма укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна - письмова форма, яка підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації, а тому попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна в силу статті 635 ЦК України має бути укладений у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи попередній договір від 14.02.2012 року укладений між сторонами в простій письмовій формі, а відтак сторонами не дотримана форма вчинення правочину встановлена законом.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч.1 ст.215 ЦК України), в тому числі недодержання форми вчинення правочину, встановленої законом.

Згідно ч.1 ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Частина 2 статті 215 ЦК України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Отже, правочин, вчинений з недодержанням в момент вчинення правочину форми вчинення останнього, є недійсним (нікчемним), оскільки його недійсність встановлена законом.

А відтак, попередній договір купівлі-продажу квартири від 14.02.2012 року, укладений між сторонами по справі, є недійсним (нікчемним).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (ч.1 ст.216 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч.2 ст.1212 ЦК України).

Отже, у зв'язку з тим, що договір купівлі-продажу нерухомого майна - квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 не було укладено, а попередній договір від 14.02.2012 року є недійсним (нікчемним), грошові кошти в сумі 578 000 грн. відповідач набув без достатньої правової підстави, які зобов'язаний повернути позивачеві.

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ст.236 ЦК України).

Згідно ч.2 ст.1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Оскільки, між сторонами не було встановлено розміру процентів, суд вважає за можливе з урахуванням положень ст.ст.8, 1048 ЦК України визначити їх розмір на рівні облікової ставки НБУ.

Окрім того, у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищенаведене суд погоджується з розрахунком заборгованості відповідача, здійсненого позивачем в особі її представника, та яка становить 913 384,49 грн. та має наступний вигляд:

578 000 грн. - безпідставно отримані грошові кошти;

145 367,00 грн. - збитки від інфляції за період з березня 2012 року по грудень 2014 року включно;

50 575,00 грн. - 3% річних за період з березня 2012 року по січень 2015 року включно;

139 442,49 грн. - відсотки за користування чужими коштами за період з березня 2012 року по січень 2015 року включно.

Згідно ст.ст.10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають ріні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

А тому, суд, оцінюючи допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги позивача знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а тому підлягають задоволенню.

Окрім того, згідно ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до ч.1 ст.79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Зокрема, до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать: витрати на правову допомогу; витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчинення інших дій, необхідних для розгляду справи; витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача (ч.3 ст.79 ЦПК України).

А тому, судовий збір, понесений позивачем у розмірі 3 654 грн., відповідно до квитанції №1735 8991 4512 986 від 05.01.2015 року на суму 3 532,20 грн. (а.с.1), та відповідно до квитанції №1735 891 4513 178 від 05.01.2015 року на суму 121,80 грн. (а.с.15), а також витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача у розмірі 180,00 грн., згідно квитанції №44 від 02.02.2015 року (а.с.48), підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 11, 203, 215, 216, 220, 536, 625, 635, 655, 657, 1048, 1212, 1214 ЦК України, ст.ст.10, 56, 60, 79, 84, 88, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з приватного підприємства «ЕТАЛОН-АГРО», ідентифікаційний код 32648091, місцезнаходження якого за адресою: м. Вінниця, вул. Келецька, 53, кім.106, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, яка проживає в Федеративній Республіці Німеччини за адресою: АДРЕСА_2, грошові кошти у розмірі 913 384 (дев'ятсот тринадцять тисяч триста вісімдесят чотири) грн. 49 коп., з них: 578 000 (п'ятсот сімдесят вісім тисяч) грн. 00 коп. - безпідставно отримані грошові кошти; 145 367 (сто сорок п'ять тисяч триста шістдесят сім) грн. 00 коп. - збитки від інфляції; 50 575 (п'ятдесят тисяч п'ятсот сімдесят п'ять) грн. 00 коп. - 3% річних; 139 442 (сто тридцять дев'ять тисяч чотириста сорок дві) грн. 49 коп. - відсотки за користування коштами.

Стягнути з приватного підприємства «ЕТАЛОН-АГРО» на користь ОСОБА_2 витрати щодо сплати судового збору у розмірі 3 654 (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири) грн. 00 коп. та витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача у розмірі 180 (сто вісімдесят) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: