Рішення

від 17.02.2015 по справі 310/259/15-ц

БЕРДЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 310/259/15-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

17 лютого 2015 року м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді Прінь І.П.,

при секретарі Бевз О.А.,

за участю: прокурора Войкової О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бердянську цивільну справу за позовом Бердянського міжрайонного прокуратура Запорізької області, в інтересах держави, до Бердянської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення Бердянської міської ради, визнання недійсним державного акта на право приватної власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2015 року Бердянський міжрайонний прокурор, в інтересах держави, звернувся до суду з зазначеним вище позовом. В позові вказує на те, що п. 5.10 рішення Бердянської міської ради № 41 від 25.02.2010 року «Про передачу у власність та в оренду земельних ділянок, продовження терміну розробки проекту відведення, та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок» затверджено проект відведення земельної ділянки та передано ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,0864 га, в межах норм безоплатної приватизації, з присвоєнням поштової адреси: АДРЕСА_1 для індивідуального дачного будівництва. ОСОБА_3 був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК №911820.

25.10.2011 року ОСОБА_3 продав вказану земельну ділянку ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу №2492 від 25.10.2011р. Реєстрація права власності на земельну ділянку за ОСОБА_2 була здійснена 22.07.2014р., що підтверджується інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Прокурор просить визнати недійсним та скасувати п. 5.10 рішення Бердянської міської ради № 41 від 25.02.2010р., визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯК №911820, витребувати з володіння ОСОБА_2 спірну земельну ділянку та передати її територіальній громаді м. Бердянська.

В обґрунтування позову вказує на те, що в ході прокурорської перевірки було встановлено, що рішенням № 41 від 25.02.2010року «Про передачу в оренду та у власність земельних ділянок, продовження терміну розробки проекту відведення, та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок» було затверджено проекти відведення та передано у власність громадянам, у тому числі і відповідачу ОСОБА_3, земельні ділянки для індивідуального дачного будівництва з порушенням вимог ст.ст. 51,60,61,84,118 ЗУ України, ст.ст.85,88,89,90 Водного кодексу України, п.2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, ст. 9 ЗУ «Про державну експертизу землевпорядної документації», ст.ст. 12,19 ЗУ «Про планування та забудову територій», ст.ст. 1,16,17 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», п.3.39 ДБН 360-92 «Планування і забудова міських і сільських поселень», чим грубо порушено вимоги законодавства та не дотримано порядок набуття права власності на землю.

За повідомленням Бердянської міської ради від 12.12.2014р. з посиланням на Генеральний план м. Бердянська, який був затверджений рішенням Бердянської міської ради №8 від 25.06.2009р., земельна ділянка по АДРЕСА_1 розміщується частково на території зелених насаджень спеціального призначення та частково на території, яка передбачення для створення магістралі загальноміського значення. Відповідно до проектних рішень Генерального плану розвитку міста будівництво нових дачних районів в межах міста Бердянська не передбачено. Заборона на будівництво нових дачних районів в міських населених пунктах, також передбачена пунктом 3.39 ДБН 360-92 «Планування і забудова міських і сільських поселень».

Відповідно до схеми місцезнаходження земельної ділянки, остання знаходиться на території міста Бердянська, в межах двокілометрової зони прибережної захисної смуги Азовського моря. А тому надання цієї земельної ділянки у власність для ведення індивідуального дачного будівництва є порушенням вимог ст.60 Земельного кодексу України та ст.ст. 88,90 Водного кодексу України, якими передбачено, що земельні ділянки прибережних захисних смуг можуть передаватися лише на умовах оренди для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

П. 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 5 листопада 2004 року №434, встановлено, що у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об'єктів, природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку з урахуванням конкретної ситуації. Однак у затвердженому спірним рішенням міської ради проекті землеустрою розміри і межі прибережної захисної смуги Азовського моря не враховано, що унеможливлює відведення такої земельної ділянки.

Представник позивача ОСОБА_4 позовні вимоги, викладені в позовній заяві, підтримала, просить їх задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Причину неявки суду не повідомили, заперечень щодо позову не подали.

Представник Бердянської міської ради у судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи без його участі.

Суд розглядає справу за відсутності відповідачів.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 268 ЦК України (в редакції закону станом на день прийняття Бердянською міською радою оскаржуваного рішення) позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акту органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Законом України „Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" від 20.12.2011 року № 4176-УІ, який набрав чинності 15.01.2012 року, п.4 ч.1 ст. 268 ЦК України був виключений.

Проте, відповідно до п.5 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акту органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.

За ст. 13, 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтями 2, 19 Закону України «Про охорону земель» визначено, що об'єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

Відповідно до ст. 45 ЦПК України, прокурор має право, з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді, в межах повноважень, визначених законом, звертатися до суду з позовною заявою (заявою), брати участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подавати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, посадові особи органів державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад і передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Частинами першою та другою статті 116 ЗК України визначено, що громадяни і юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення садівництва у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

Вибір місця розташування земельної ділянки та надання дозволу і вимог на розроблення проекту її відведення здійснюються в порядку, встановленому статтею 151 ЗК України.

Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідної місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування.

Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.

Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом (частина перша статті 126 ЗК України в редакції, яка була чинною на момент виникнення правовідносин).

Згідно із частиною третьою статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Таким чином, державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.

За змістом статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Судом встановлено, що згідно з Генеральним планом міста Бердянська, який був затверджений рішенням Бердянської міської ради №8 від 25.06.2009р. спірна земельна ділянка, на час затвердження Бердянською міською радою проекту відведення земельної ділянки, розташована частково на території зелених насаджень спеціального призначення, частково на території, яка призначена для створення магістралі загальноміського значення, що підтверджується листом заступника міського голови Матвєєва С.В.( а.с.21-23).

Як вбачається зі схеми місцезнаходження земельної ділянки (а.с.15), остання знаходиться в межах міста Бердянська, на відстані 503,5м. від урізу води Азовського моря.

Пунктом 5.10 рішення Бердянської міської ради №41 від 25.02.2010 року (а.с.13) затверджено проект відведення земельної ділянки та передано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,0864 га, в межах норм безоплатної приватизації, з присвоєнням поштової адреси: АДРЕСА_1 в м. Бердянську, для індивідуального дачного будівництва. ОСОБА_3 був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку ЯК №911820 (а.с.11), який 17.05.2010р. був зареєстрований управлінням Держкомзему у м. Бердянську в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №011026500573.

Згідно зі статтями 19, 20 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі й землі водного фонду; віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Подібний порядок встановлено й для зміни цільового призначення земель, що згідно із частиною другою статті 20 ЗК України проводиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Відповідно до статті 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною тощо.

Згідно з частиною першою статті 58 ЗК України та статтею 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об'єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню й належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

Чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.

Так, стаття 59 ЗК України передбачає обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлює можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди. Відповідно ж до частини четвертої статті 84 ЗК України землі водного фонду не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством.

Випадки передачі земель водного фонду до приватної власності, зокрема громадян, передбачені положеннями частини другої статті 59 ЗК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення правовідносин).

Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо (частина четверта статті 59 ЗК України).

Отже, за змістом зазначених норм права землі під водними об'єктами загальнодержавного значення, зокрема зайняті поверхневими водами: водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки) і каналами; іншими водними об'єктами; підземними водами та джерелами; внутрішніми морськими водами та територіальним морем, як землі, зайняті водним фондом України, а також прибережні захисні смуги вздовж річок (у тому числі струмків та потічків), морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм не могли передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України.

Крім того, за положеннями статті 60 ЗК України та статті 88 ВК України (у редакціях, які були чинними на час виникнення правовідносин) уздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Правовий режим прибережних смуг визначається статтями 60-62 ЗК України та статтями 1, 88-90 ВК України.

Відповідно до статті 60 ЗК України, статті 88 ВК України уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води. У межах прибережної захисної смуги морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється пляжна зона, ширина якої визначається залежно від ландшафтно-формуючої діяльності моря, але не менше 100 метрів від урізу води.

Згідно з пунктом 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 5 листопада 2004 року № 434, у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об'єктів, природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку з урахуванням існуючих конкретних умов забудови на час установлення водоохоронної зони.

Відсутність окремого проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

На час прийняття спірного рішення Бердянської міської ради було наявне рішення Бердянської міської ради № 11 від 10.12.2004р., яким була встановлена 40-метрова прибережна захисна смуга вздовж Азовського мора в межах міста Бердянська, але вказане рішення було скасовано постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11.08.2010 року ( а.с.19-20).

Як вбачається з інформації виконкому Бердянської міської ради №04-0698/37 від 05.02.2015р. на момент прийняття спірного рішення діяв Генеральний план міста Бердянська, затверджений рішенням шістдесят восьмої сесії Бердянської міської ради У скликання від 25.06.2009р. №9. Проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги Азовського моря на території міста Бердянська на момент прийняття спірного рішення Бердянської міської ради не розроблявся і не затверджувався.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 5 листопада 2004 року № 434.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України в постановах від 21 травня 2014 року у справі № 6-16цс14, від 24.12.2014р. у справі №6-206цс14.

Відповідно до ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Таким чином, суд визнає, що спірне рішення прийнято Бердянською міською радою незаконно, тому позовні вимоги про визнання цього рішення незаконним та його скасування підлягають задоволенню.

Підлягають задоволенню також вимоги прокурора про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку ЯК №911820, який був виданий ОСОБА_3 на підстав незаконного рішення ради.

Судом також встановлено, що право власності на спірну земельну ділянку на сьогодні зареєстровано за ОСОБА_2, яка набула його на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки №2492 від 25.10.2011р., посвідченим приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу, та державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК 911820, виданого 17.05.2010р., що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.12).

Цивільним кодексом України передбачено засади захисту права власності. Зокрема, ст. 387 ЦК України власнику надано право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Оскільки добросовісне набуття у розумінні ст. 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком правочину, укладеного з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна із незаконного володіння.

Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, передбаченого ст. ст. 215, 216 ЦК України. У разі встановлення наявності речово-правових відносин до таких відносин не застосовується зобов'язальний спосіб захисту. У зобов'язальних відносинах захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені ст. 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача.

Спірна земельна ділянка розташована в адміністративних межах м. Бердянська Запорізької області.

Відповідно до положень Закону України « Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» з 1 січня 2013р. землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими. При цьому землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Враховуючи вищевикладене підлягають також задоволенню вимоги позивача про витребування з володіння ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0864га, яка знаходиться за адресою: м. Бердянська, АДРЕСА_1 та передачі її територіальній громаді м. Бердянська.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідачів Бердянської міської ради, ОСОБА_6, ОСОБА_3 необхідно стягнути судовий збір на користь держави у розмірі 81,20 грн. з кожного, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 13,14 Конституції України, ст. ст. 10,11,15,58-60,88,208-212 ЦПК України, ст.ст. 328,393,388 ЦК України, ст. ст. 21,58, 59, 60-62 ЗК України, ст.ст.4,88-90 ВК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати п.5.10 рішення сімдесят дев'ятої сесії V скликання Бердянської міської ради №41 від 25 лютого 2010 року "Про передачу в оренду та у власність земельних ділянок, продовження терміну розробки проекту відведення та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок", яким затверджено проект відведення земельної ділянки та передано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,0864га з присвоєнням поштової адреси: АДРЕСА_1 для індивідуального дачного будівництва.

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК №911820, виданий 17 травня 2010р. Бердянською міською радою на ім'я ОСОБА_3, на земельну ділянку площею 0,0864га для ведення індивідуального дачного будівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_1

Витребувати з володіння ОСОБА_2 ( ІПН НОМЕР_1) земельну ділянку вартістю 81423,36 грн., площею 0,0864га, кадастровий номер 2310400000:07:002:0098, яка знаходиться в АДРЕСА_1, та передати її територіальній громаді м. Бердянська.

Стягнути з Бердянської міської ради Запорізької області (ЄДРПОУ 20525153), ОСОБА_2 ( ІПН НОМЕР_1), ОСОБА_3 ( ІПН НОМЕР_2) судовий збір на користь держави у розмірі 81,20 грн. з кожного.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Бердянський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні під час проголошення рішення суду,- протягом 10 днів з дня його отримання.

Суддя: І. П. Прінь