Ухвала

від 22.05.2015 по справі 310/259/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №310/259/15

Справа № 22-ц/778/2709/15 Головуючий у 1-й інстанції: Прінь І.П.

Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Савченко О.В.,

суддів: Сапун О.В.,

Кочеткової І.В.,

При секретарі: Остащенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Бердянського міжрайонного прокурора Запорізької області, в інтересах держави до Бердянської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення Бердянської міської ради, визнання недійсним державного акта на право приватної власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 17 лютого 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2015 року Бердянський міжрайонний прокурор в інтересах держави звернувся до суду з позовом до Бердянської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування п.5.10 рішення Бердянської міської ради №41 від 25 лютого 2010 року про затвердження проекту відведення земельної ділянки та передачу її у власність, визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку. Вказав, що оскаржуване рішення суперечить вимогам ст.ст.51, 58-60, 116,118,186-1 Земельного кодексу України та ст.ст.85, 90 Водного кодексу України, оскільки земельна ділянка, яка надана у власність фізичній особі, розташована на території Бердянської коси в межах двокілометрової зони прибережної захисної смуги Азовського моря, а відтак, відноситься до земель водного фонду. Крім того, на порушення вимог ст. 9 Закону України „ Про державну експертизу землевпорядної документації" проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність не пройшов обов'язкову державну експертизу, тоді як землі рекреаційного призначення підлягають такій експертизі.

З цих підстав просив визнати незаконним та скасувати п.п.5.10 рішення Бердянської міської ради №41 від 25 лютого 2010 року та виданий на його підставі державний акт на право власності на земельну ділянку, витребувати спірну земельну ділянку у ОСОБА_2 та передати її територіальній громаді.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 17 лютого 2015 року позовні вимоги задоволено. Визнано незаконним та скасовано п.5.10 рішення сімдесят дев'ятої сесії V скликання Бердянської міської ради №41 від 25 лютого 2010 року "Про передачу в оренду та у власність земельних ділянок, продовження терміну розробки проекту відведення та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок", яким затверджено проект відведення земельної ділянки та передано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,0864га з присвоєнням поштової адреси: АДРЕСА_1 для індивідуального дачного будівництва.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3, виданий 17 травня 2010р. Бердянською міською радою на ім'я ОСОБА_3, на земельну ділянку площею 0,0864га для ведення індивідуального дачного будівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Витребувано з володіння ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) земельну ділянку вартістю 81423,36 грн., площею 0,0864га, кадастровий номер НОМЕР_4, яка знаходиться в АДРЕСА_1, та передати її територіальній громаді м. Бердянська.

Стягнуто з Бердянської міської ради Запорізької області (ЄДРПОУ 20525153), ОСОБА_2 ( ІПН НОМЕР_1), ОСОБА_3 ( ІПН НОМЕР_2) судовий збір на користь держави у розмірі 81,20 грн. з кожного.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В засідання апеляційного суду належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду справи відповідачі повторно не з'явилися, про час і місце судового розгляду повідомлені завчасно у передбаченому законом порядку, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення судових повісток. Апелянт ОСОБА_2 вдруге направила клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з її хворобою. Колегія суддів визнала причини повторної неявки апелянта і її представника у судове засідання неповажними і такими, що не перешкоджають розгляду справи по суті.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін. Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з наявності передбачених ст. ст. 59, 60, 84, 116, 118, 152 ЗК України, ст. ст. 88, 89, 90 ВК України та ст. 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" підстав для визнання недійсним державного акта, скасування його державної реєстрації та повернення земельної ділянки територіальній громаді, оскільки передача спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_3 проведена з порушенням вимог чинного законодавства та без проведення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації, у зв'язку з чим вважав позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Такі висновки суду першої інстанції є правильними, відповідають матеріалам справи й вимогам закону. При цьому доказам, поданим сторонами, судом дана належна правова оцінка (ст. 212 ЦПК України).

Судом встановлено, що рішенням Бердянської міської ради Запорізької області від 25 лютого 2010 року № 41 затверджено проект про відведення земельної ділянки площею 0,0864 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1, для індивідуального дачного будівництва. На підставі зазначеного рішення ОСОБА_3 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку від 17 травня 2010 року. 25 жовтня 2011 року ОСОБА_3 уклав договір купівлі-продажу вказаної земельної ділянки з ОСОБА_2 (а.с.11-14).

Згідно з Генеральним планом міста Бердянська, який був затверджений рішенням Бердянської міської ради від 25 червня 2009 року № 8, спірна земельна ділянка розташована в межах міста Бердянська частково на території зелених насаджень спеціального призначення та частково на території, передбаченій для створення магістралі загальноміського значення, що підтверджується листом заступника міського голови Матвєєва С.В., актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 8 травня 2013 року (а. с. 21-24, 25-31).

Відповідно до схеми місцезнаходження земельної ділянки, кадастрового плану проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, остання знаходиться в межах двокілометрової зони Азовського моря.

Згідно з виготовленою приватним підприємством "Азовгеопроект" на вимогу прокурора ситуаційною схемою земельної ділянки спірна земельна ділянка знаходиться на відстані 503 м від урізу води заливу Азовського моря (а. с. 15).

За вимогами ст. 60 ЗК України, вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Розмір та межі прибережної захисної смуги уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюються за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації.

Судом встановлено, що проект землеустрою прибережної захисної смуги Азовського моря і лиману на території міста Бердянська не розроблявся і Бердянською міською радою не затверджувався.

Відповідно до положень статей 19, 20 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі: землі житлової та громадської забудови й землі водного фонду; віднесення їх до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання відповідно до статті 21 ЗК України недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною тощо.

Згідно з пунктом "ґ" частини третьої статті 83 ЗК України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до положень частини четвертої статті 59 ЗК України (у редакції, яка була чинною на час прийняття рішення про надання земельної ділянки у власність) лише на умовах оренди громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися земельні ділянки прибережних захисних смуг для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

З огляду на системний аналіз положень вищенаведених норм законодавства при наданні в користування земельних ділянок навколо водних об'єктів та згідно з пунктом 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05 листопада 2004 року № 434, у разі відсутності землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо прибережних захисних смуг водних об'єктів, природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку з урахуванням конкретної ситуації.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-155цс14, яка відповідно до положень статті 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову, оскільки спірна земельна ділянка передана ОСОБА_3 з порушенням вимог чинного законодавства, а саме: без проведення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації, внаслідок чого видані правовстановлюючі документи підлягають скасуванню, а земельна ділянка - поверненню, оскільки отримана відповідачем без належних правових підстав.

З матеріалів справи вбачається, що суд з дотриманням вимог ст. ст. 212 - 215 ЦПК України належно оцінив надані сторонами докази, виконав всі вимоги цивільного судочинства і вирішив справу згідно з законом, вирішивши питання наявності обставин, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, сутності правовідносин, що випливають із встановлених обставин, правильно застосував правові норми до цих правовідносин і дійшов вірного висновку про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 307,308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 17 лютого 2015 року по цій справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: