Постанова

від 18.02.2015 по справі 916/3135/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2015 року Справа № 916/3135/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С.- головуючого, Костенко Т.Ф., Сибіги О.М. перевіривши матеріали касаційної скаргизаступника прокурора Одеської області на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 у справігосподарського суду Одеської області за позовомзаступника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації та Одеського обласного управління водних ресурсів до 1) Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області; 2) товариства з обмеженої відповідальністю"Одеський осетринницький комплекс"; провизнання договору оренди недійсним, визнання протиправним розпорядження, звільнення водного об'єкту в судовому засіданні взяли участь представники: від позивачаТомчук М.О., прокурор відділу Генеральної прокуратури України, посв. №000606 від 01.08.2012; від відповідача 1)не з'явились; 2)Дідик С.О. - дов. б/н від 26.11.2014; від Генеральної прокуратури УкраїниТомчук М.О., прокурор відділу, посв. №000606 від 01.08.2012; ВСТАНОВИВ:

Справа розглядалась неодноразово.

Рішенням від 10.10.2014 господарського суду Одеської області (суддя Брагіна Я.В.) відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Постановою від 16.12.2014 Одеського апеляційного господарського суду (судді: Величко Т.А. - головуючий, Таран С.В., Разюк Г.П.) рішення від 10.10.2014 господарського суду Одеської області залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що відповідно ст.257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Прокурор та позивачі пропустили строк позовної давності для звернення до господарського суду за захистом порушених прав. Доказів, які б підтверджували поважність причин пропуску строку позовної давності ні прокурор, ні позивачі до господарського суду не надали, а тому відсутні підстави для задоволення клопотання прокурора про поновлення пропущеного строку.

Не погоджуючись з судовими рішеннями заступник прокурора Одеської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на те, що господарськими судами порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 256, 261 Цивільного кодексу України; ст.ст. 43, 82, 111 28 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник вказує, що прокурором не пропущено строк позовної давності для звернення до господарського суду, оскільки прокуратурі стало відомо про обставини, які стали підставою для звернення до суду з позовом лише 25.10.2013, за результатами перевірки, проведеної за завданням прокуратури Одеської області та на підставі отриманих документів з Білгород-Дністровської районної державної адміністрації 24.08.2013.

ТОВ "Одеський осетринницький комплекс" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити в силі рішення від 10.10.2014 господарського суду Одеської області та постанову від 16.12.2014 Одеського апеляційного господарського суду

Інші учасники судового процесу не скористались правом, наданим ст. 111 2 Господарського процесуального кодексу України, відзиви на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України на момент прийняття постанови у справі не надали.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Господарськими судами встановлено, що 22.10.2007 розпорядженням Білгород-Дністровської районної державної адміністрації №1860/2007 надано згоду ТОВ "Одеський осетринницький комплекс" на оренду водойми площею дзеркала 75,0 га, терміном на 49 років, розташованої на території Підгірненської та Карналіївської сільських рад Білгород-Дністровського району Одеської області, за межами населеного пункту, для рибогосподарських потреб (риборозведення).

На підставі вказаного вище розпорядження 25.10.2007 Білгород-Дністровська районна державна адміністрація (орендодавець) та ТОВ "Одеський осетринницький комплекс" (орендар) уклали договір оренди водного об'єкту загальнодержавного значення (Карналіївське водосховище). За умовами договору орендодавець надав у користування на умовах оренди, а орендар прийняв в оренду водний об'єкт загальнодержавного значення - Карналіївське водосховище, загальною площею водного дзеркала 75,0 га, який розташований на землях Підгірненської та Карналіївської сільських рад Білгород-Дністровського району Одеської області. Водний об'єкт загальнодержавного значення надано в оренду терміном на 25 років, для риборозведення.

Вказаний договір оренди від 25.10.2007 погоджено з Одеським обласним управлінням водних ресурсів 05.12.2007. Одеське обласне управління водних ресурсів щорічно проводило перевірки дотримання умов водокористування правил експлуатації Карналіївського водосховища та не мало зауважень щодо виконання ТОВ "Одеський осетринницький комплекс" умов укладеного договору, технічних умов користування водним об'єктом з метою риборозведення.

Відповідно ч.ч. 5 та 6 ст. 51 Водного кодексу України, в редакції чинній на момент прийняття розпорядження та укладання договору, орендодавцями водних об'єктів загальнодержавного значення є Кабінет Міністрів України та місцеві державні адміністрації. Розподіл повноважень щодо передачі водних об'єктів загальнодержавного значення визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Однак, матеріали справи не містять доказів про розподіл Кабінетом Міністрів України повноважень щодо передачі водного об'єкту загальнодержавного значення - Карналіївського водосховища, загальною площею водного дзеркала 75,0 га, який розташований на землях Підгірненської та Карналіївської сільських рад Білгород-Дністровського району Одеської області.

Частиною 1 та 2 ст. 33 Закону України "Про місцеві адміністрації" визначено, що обласні державні адміністрації в межах своїх повноважень спрямовують діяльність райдержадміністрацій та здійснюють контроль за їх діяльністю. Голови райдержадміністрацій регулярно інформують про свою діяльність голів облдержадміністрацій, щорічно, та на вимогу звітують перед ними.

Згідно п.12.4 "Регламенту Білгород-Дністровської РДА", затвердженого розпорядженням голови РДА №2104/А-2007 від 29.11.2007, райдержадміністрація надсилає облдержадміністрації копії розпоряджень голови адміністрації не пізніше, ніж у тижневий термін.

Господарські суди дійшли висновку, що Одеська обласна державна адміністрація, в інтересах якої подано даний позов, як контролюючий орган Білгород-Дністровської РДА, знала про існування спірного розпорядження та договору оренди водного об'єкта, як це передбачено ст. 33 Закону України "Про місцеві державні адміністрації".

В процесі розгляду даної справи Одеською обласною державною адміністрацією не доведено про неподання їй спірних актів в порядку контролю, а також не надано заяви про визнання причин пропуску строку позовної давності поважними.

Господарські суди також дійшли висновку, що позивачі про наявність оспорюваних розпорядження і договору оренди були повідомленні в 2007 році, але до даного часу не вважали своє право порушеним і не зверталися до господарського суду за його захистом відповідно до вимог чинного законодавства у встановлений законом строк. Отже позивачі пропустили строк позовної давності для звернення до господарського суду за захистом порушеного права і доказів які б підтверджували поважність причини пропуску строку позовної давності позивачі господарським судам не надали.

Частинами 1, 2, 4 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд України у постановах від 27.05.2014 у справі № 3-23гс14 та від 23.12.2014 у справі №916/2414/13.

ТОВ "Одеський осетринницький комплекс" 29.11.2013, тобто до прийняття господарським судом рішення, заявлено про застосування строку позовної давності.

Відповідно ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частинами 1 та 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Отже, позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав.

За ст. 267 Цивільного кодексу України, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Отже, господарські суди дійшли обґрунтованого висновку, що прокурор звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації та Одеського обласного управління водних ресурсів з позовом в 2013 році, тобто після спливу позовної давності, про застосування якої відповідачем заявлено до прийняття рішення господарським судом першої інстанції. Прокурором не доведено, а матеріалами справи не підтверджено поважні причини пропуску позовної давності.

Відповідно ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє рішення місцевого господарського суду чи постанови апеляційного суду виключно на предмет правильності застосування згаданими судами норм матеріального чи процесуального права, тобто в межах юридичної оцінки фактичних обставин справи; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому судові рішення відповідають чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для їх скасування немає.

На підставі викладеного, керуючись ст.111 5 , п.1 ст.111 9 , ст.111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову від 16.12.2014 Одеського апеляційного господарського суду зі справи №916/3135/13 залишити без змін.

Головуючий В.С. Божок

Судді Т.Ф. Костенко

О.М. Сибіга