Постанова

від 18.02.2015 по справі 821/181/15-а

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2015 р.м. ХерсонСправа № 821/181/15-а

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бездрабка О.І.,

при секретарі - Транчуковій О.С.,

за участю:

представника позивача - Душинової І.А.,

представника відповідача - Пєріна А.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Новотроїцький маслосирзавод" до Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Публічне акціонерне товариство "Новотроїцький маслосирзавод" (далі - позивач, ПАТ "Новотроїцький маслосирзавод") звернулося з позовом до Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - відповідач, Генічеська ОДПІ), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.01.2015 р. № 0000012200, яким позивачу збільшено суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 113648,31 грн., з яких за основним платежем на 75765,54 грн., за штрафними санкціями на 37882,77 грн., № 0000022200, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на прибуток на 119330,72 грн., з яких за основним платежем на 79553,81 грн., за штрафними санкціями на 39776,91 грн.

Свої вимоги мотивує протиправністю висновків Генічеської ОДПІ щодо нікчемності правочинів, укладених з ТОВ "ТМФ "Транспосервіс-ЛТД", ТОВ "Маріком", ПМП "Мария", ПП "Авто-Агро-Світ", ПП "Агрегат-Ресурс", ТОВ "Грант Пласт", оскільки реальність їх здійснення підтверджено первинними бухгалтерськими документами. Висновки акту перевірки ґрунтуються не на документах бухгалтерського обліку, а на висновках актів перевірок контрагентів позивача. Відповідачем не надано жодного доказу щодо недійсності правочинів, а у судовому порядку договори не визнано недійсними. Жодним законом не передбачено право контролюючого органу самостійно, в позасудовому порядку визнавати нікчемними правочини. Вказує на те, що юридична відповідальність має індивідуальних характер, а тому позивач не може нести відповідальність за порушення, допущені його контрагентами.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, вказавши на те, що збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість та з податку на прибуток за результатами перевірки та за спірними податковими повідомленнями-рішеннями проведено у зв'язку з визнанням нікчемними правочинів, укладених з ТОВ "ТМФ "Транспосервіс-ЛТД", ТОВ "Маріком", ПМП "Мария", ПП "Авто-Агро-Світ", ПП "Агрегат-Ресурс", ТОВ "Грант Пласт". Зазначає, що визнання договорів недійсними відноситься до компетенції суду, а не контролюючого органу. Податковий кредит та витрати по відносинах з ТОВ "ТМФ "Транспосервіс-ЛТД", ТОВ "Маріком", ПМП "Мария", ПП "Авто-Агро-Світ", ПП "Агрегат-Ресурс", ТОВ "Грант Пласт" сформовано на підставі видаткових та податкових накладних, що повністю узгоджується з вимогами Податкового кодексу України. Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, так як ПАТ "Новотроїцький маслосирзавод" неправомірно формувало податковий кредит та витрати по господарських операціях з ТОВ "ТМФ "Транспосервіс-ЛТД", ТОВ "Маріком", ПМП "Мария", ПП "Авто-Агро-Світ", ПП "Агрегат-Ресурс", ТОВ "Грант Пласт". Актами перевірок цих контрагентів не підтверджено реальність господарських операцій. Також зазначає, що видаткові накладні та товарно-транспортні накладні мають дефекти, оскільки у видаткових накладних відсутнє прізвище особи, яка відвантажила та яка отримала матеріали, що не дає змоги ідентифікувати особу, якою здійснено операцію, а у товарно-транспортних накладних відсутня посада особи, яка дозволила відпуск вантажу та одержала вантаж, в розділі "відомості про вантаж - з вантажем слідують документи" вказана лише накладна, але відсутня дата та номер накладної, відсутні довіреності на перевезення паливно-мастильних матеріалів. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідачем у період з 02.12.2014 р. по 08.12.2014 р. проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ПАТ "Новотроїцький маслосирзавод" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні правових відносин з ТОВ "ТМФ "Транспосервіс-ЛТД" за травень 2012 року, з ТОВ "Маріком" за травень 2012 року, з ПМП "Мария" за червень 2012 року, з ПП "Авто-Агро-Світ" за липень 2012 року, з ПП "Агрегат-Ресурс" за вересень 2012 року, з СК "Альянс Інвест" за серпень 2013 року, з ТОВ "Грант Пласт" за грудень 2013 року, з ТОВ "Корса Пакувальні Технології" за травень 2014 року, за результатами якої складено акт від 15.012.2014 р. № 601/22-1/00447586.

У висновку акту перевірки зазначено, що перевіркою встановлено порушення:

1) п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит по податку на додану вартість на загальну суму 88419,31 грн., в т.ч. за травень 2012 року, червень 2012 року, липень 2012 року, вересень 2012 року, грудень 2012 року, серпень 2013 року, жовтень 2013 року, травень 2014 року у сумі 88419,31 грн.;

2) п.138.2 ст.138 ПК України, в результаті чого завищено валові витрати на загальну суму 388817,70 грн., в т.ч. за І півріччя 2012 року на суму 193273,35 грн., за 9 місяців 2012 року на суму 160958,35 грн., за 2012 рік на суму 24596 грн., за 2013 рік на суму 9990 грн., що призвело до заниження податку на прибуток підприємств на загальну суму 81451,91 грн., у т.ч. І півріччя 2012 року на суму 40587,40 грн., за 9 місяців 2012 року на суму 33801,25 грн., за 2012 рік на суму 5165,16 грн., за 2013 рік на суму 1898,10 грн.

Як вбачається з акту перевірки висновки Генічеської ОДПІ про неправомірне формування ПАТ "Новотроїцький маслосирзавод" податкового кредиту та витрат по відносинах з ТОВ "ТМФ "Транспосервіс-ЛТД", ТОВ "Маріком", ПМП "Мария", ПП "Авто-Агро-Світ", ПП "Агрегат-Ресурс", ТОВ "Грант Пласт" ґрунтуються на наявності актів контрагентів позивача, якими не підтверджено реальність здійснення господарських відносин у зв'язку з відсутністю цих підприємств за юридичними адресами.

Також Генічеська ОДПІ зазначає, що видаткові накладні та товарно-транспортні накладні мають дефекти, оскільки у видаткових накладних відсутнє прізвище особи, яка відвантажила та яка отримала матеріали, що не дає змоги ідентифікувати особу, якою здійснено операцію, а у товарно-транспортних накладних відсутня посада особи, яка дозволила відпуск вантажу та одержала вантаж, в розділі "відомості про вантаж - з вантажем слідують документи" вказана лише накладна, але відсутня дата та номер накладної, відсутні довіреності на перевезення паливно-мастильних матеріалів.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 05.01.2015 р. № 0000012200, яким позивачу збільшено суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 113648,31 грн., з яких за основним платежем на 75765,54 грн., за штрафними санкціями на 37882,77 грн., № 0000022200, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на прибуток на 119330,72 грн., з яких за основним платежем на 79553,81 грн., за штрафними санкціями на 39776,91 грн.

Порядок формування податкового кредиту та валових витрат визначено Податковим кодексом України.

Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Положеннями п.138.1 ст.138 ПК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктом 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку

Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, з точки зору податкового законодавства України головними умовами для віднесення сплаченого при придбанні товару ПДВ до складу податкового кредиту, а понесених витрат - до валових витрат є використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності платника податків у межах оподатковуваних операцій та належне документування сплаченого ПДВ.

Судом встановлено, що ПАТ "Новотроїцький маслосирзавод" мало господарські відносини з ТОВ "ТМФ "Транспосервіс-ЛТД" у травні 2012 року, ТОВ "Маріком" у травні 2012 року, ПМП "Марія" у червні 2012 року, ПП "Авто-Агро-Світ" у липні 2012 року, ПП "Агрегат-Ресурс" у вересні 2012 року, ТОВ "Гранд Пласт" у грудні 2012 року.

1) 21.05.2012 р. між позивачем та ТОВ "ТМФ "Транспосервіс-ЛТД" укладено договір поставки нафтопродуктів № 643, на виконання умов якого ТОВ "ТМФ "Транспосервіс-ЛТД" у травні 2012 року поставило позивачу мазут на загальну суму 106798 грн., з яких ПДВ - 17799,67 грн., що підтверджується рахунком-фактурою від 21.05.2012 р. № ТС-0000643, видатковою накладною від 21.05.2012 р. № ТС-0000594, податковою накладною від 21.05.2012 р. № 84, товарно-транспортною накладною від 21.05.2012 р. № 21/5, накопичувальною відомістю за рахунком № 631 за період з 01.05.2012 р. по 30.06.2012 р., платіжними дорученнями від 04.05.2012 р. № 2656, від 29.05.2012 р. № 2797, від 31.05.2012 р. № 2806, від 07.06.2012 р. № 2820, від 08.06.2012 р. № 2832, випискою по банківському рахунку № 26007702780921 за період з 07.05.2012 р. по 07.05.2012 р., обліковою відомістю по приходу за період з 01.05.2012 р. по 30.05.2012 р., обліковою відомістю по витратам за період з 01.05.2012 р. по 31.05.2012 р., звітом про залишки та використання енергетичних матеріалів і продуктів перероблення нафти за травень 2012 року.

2) 25.05.2012 р. між позивачем та ТОВ "Маріком" укладено договір № 222 на поставку нафтопродуктів, на виконання умов якого ТОВ "Маріком" у травні 2012 року поставило позивачу мазут на загальну суму 107200 грн., з яких ПДВ 17866,67 грн., що підтверджується рахунком-фактурою від 25.05.2012 р. № МА-0000222, видатковою накладною від 25.05.2012 р. № МА-0000186, податковою накладною від 25.05.2012 р. № 47, товарно-транспортною накладною від 25.05.2012 р., накопичувальною відомістю за рахунком № 631 за період з 01.05.2012 р. по 30.06.2012 р., платіжними дорученнями від 14.06.2012 р. № 2852, від 15.06.2012 р. № 2863, від 18.06.2012 р. № 2870, від 22.06.2012 р. № 2888, виписками по банківському рахунку № 26007702780921 за 12.06.2012 р., 19.06.2012 р., 27.06.2012 р., обліковою відомістю по приходу за період з 01.05.2012 р. по 30.05.2012 р., обліковою відомістю по витратам за період з 01.05.2012 р. по 31.05.2012 р., звітом про залишки та використання енергетичних матеріалів і продуктів перероблення нафти за травень 2012 року.

3) 11.06.2012 р. між ПАТ "Новотроїцький маслосирзавод" та ПМП "Мария" укладено договір поставки № 024, на виконання якого ПМП "Мария" у червні 2012 року поставило позивачу мазут на загальну суму 17930 грн., з яких ПДВ - 2988,33 грн., що підтверджується рахунком-фактурою від 11.06.2012 р. № м-00000147, видатковою накладною від 11.06.2012 р. № м-108, податковою накладною від 11.06.2012 р. № 130, накопичувальною відомістю за рахунком № 631 за період з 01.06.2012 р. по 30.06.2012 р., платіжними дорученнями від 14.06.2012 р. № 2854, від 18.06.2012 р. № 2871, обліковою відомістю по приходу за період з 01.06.2012 р. по 30.06.2012 р., обліковою відомістю по витратам за період з 01.06.2012 р. по 31.06.2012 р., звітом про залишки та використання енергетичних матеріалів і продуктів перероблення нафти за червень 2012 року.

4) 02.07.2012 р. між позивачем та ПП "Авто-Агро-Світ" укладено договір поставки № 26, на виконання умов якого ПП "Авто-Агро-Світ" у липні 2012 року поставило позивачу мазут на загальну суму 155210 грн., з яких ПДВ - 25868,33 грн., що підтверджується рахунком-фактурою від 12.07.2012 р. № а-00000028, видатковою накладною від 12.07.2012 р. № а-00159, податковою накладною від 12.07.2012 р. № 138, товарно-транспортною накладною ААК № 21, накопичувальною відомістю за рахунком № 631 за період з 01.07.2012 р. по 30.08.2012 р., платіжними дорученнями від 16.07.2012 р. № 2985, від 20.07.2012 р. № 3013, від 02.08.2012 р. № 3041, від 06.08.2012 р. № 3059, від 07.08.2012 р. № 3078, від 09.08.2012 р. № 3089, від 10.08.2012 р. № 3108, випискою по банківському рахунку № 26007702780921 за період з 16.07.2012 р. по 16.07.2012 р., обліковою відомістю по приходу за період з 01.07.2012 р. по 31.07.2012 р., обліковою відомістю по витратам за період з 01.07.2012 р. по 31.07.2012 р., звітом про залишки та використання енергетичних матеріалів і продуктів перероблення нафти за липень 2012 року.

5) 05.06.2012 р. між ПАТ "Новотроїцький маслосирзавод" та ПП "Агрегат-Ресурс" укладено договір поставки № 1206/5-1, на виконання якого ПП "Агрегат-Ресурс" у вересні 2012 року поставило позивачу товар на загальну суму 37940 грн., з яких ПДВ - 6323,33 грн., що підтверджується рахунком-фактурою від 05.09.2012 р. № СФ-0001339, видатковою накладною від 27.09.2012 р. № РН-0000953, податковими накладними від 06.09.2012 р. № 18, від 10.09.2012 р. № 33, від 11.09.2012 р. № 41, від 12.09.2012 р. № 47, від 13.09.2012 р. № 55, від 14.09.2012 р. № 62, накопичувальною відомістю за рахунком № 371 за період з 01.09.2012 р. по 30.09.2012 р., подорожнім листом вантажного автомобіля від 27.09.2012 р. № 008050, платіжними дорученнями від 10.09.2012 р. № 3246, від 12.09.2012 р. № 3261, від 13.09.2012 р. № 3278, виписками по банківському рахунку № 26007702780921 за 11.09.2012 р., 06.09.2012 р., 14.09.2012 р., обліковою відомістю по приходу за період з 27.09.2012 р. по 27.09.2012 р.

6) 14.12.2012 р. між позивачем та ТОВ "Гранд Пласт" укладено договір поставки № 37, на виконання умов якого ТОВ "Гранд Пласт" у грудні 2012 року поставило позивачу товар на загальну суму 29515,20 грн., з яких ПДВ - 4919,20 грн., що підтверджується рахунком-фактурою від 13.12.2012 р. № СФ-0000250, видатковою накладною від 14.12.2012 р. № РН-0000188, податковою накладною від 14.12.2012 р. № 160, накопичувальною відомістю за рахунком № 631 за період з 01.12.2012 р. по 31.12.2012 р., подорожнім листом вантажного автомобіля від 14.12.2012 р. № 008123, платіжними дорученнями від 17.12.2012 р. № 3930, від 18.12.2012 р. № 3941, від 20.12.2012 р. № 3958, від 21.12.2012 р. № 3977, випискою по банківському рахунку № 26007702780921 за період з 19.12.2012 р. по 19.12.2012 р., обліковою відомістю по приходу за період з 01.12.2012 р. по 30.12.2012 р.

Аналіз наданих позивачем податкових та видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, інших первинних та платіжних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та витрат по операціях з ТОВ "ТМФ "Транспосервіс-ЛТД", ТОВ "Маріком", ПМП "Мария", ПП "Авто-Агро-Світ", ПП "Агрегат-Ресурс", ТОВ "Грант Пласт", які були предметом перевірки.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV ) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп.2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.п.2.15 та п.п.2.16 п.2 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Із досліджених у судовому засіданні первинних документів, оформлених за результатами господарської діяльності позивача із ТОВ "ТМФ "Транспосервіс-ЛТД", ТОВ "Маріком", ПМП "Мария", ПП "Авто-Агро-Світ", ПП "Агрегат-Ресурс", ТОВ "Грант Пласт", вбачається, що зазначені первинні документи повністю відповідають ознакам первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік, тобто, господарські та бухгалтерські документи, отримані позивачем від ТОВ "ТМФ "Транспосервіс-ЛТД", ТОВ "Маріком", ПМП "Мария", ПП "Авто-Агро-Світ", ПП "Агрегат-Ресурс", ТОВ "Грант Пласт", є дійсними.

У судовому засіданні представник відповідача вказав на те, що видаткові та товарно-транспортні накладні мають дефекти, оскільки у видаткових накладних (по відносинах з ТОВ "ТМФ "Транспосервіс-ЛТД", ТОВ "Маріком", ПМП "Мария", ПП "Авто-Агро-Світ", ПП "Агрегат-Ресурс", ТОВ "Гранд Пласт") відсутнє прізвище особи, яка відвантажила та яка отримала матеріали, що не дає змоги ідентифікувати особу, якою здійснено операцію, а у товарно-транспортних накладних (по відносинах з ТОВ "Маріком", ПП "Авто-Агро-Світ") відсутня посада особи, яка дозволила відпуск вантажу та одержала вантаж, в розділі "відомості про вантаж - з вантажем слідують документи" вказана лише накладна, але відсутня дата та номер накладної. Дефектність видаткових та товарно-транспортних накладних свідчить про відсутність належного документального підтвердження господарських операцій позивача з вищевказаними контрагентами.

Суд критично відноситься до цих тверджень, оскільки, по-перше, товарно-транспортна накладна не може бути первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції з поставки товарів, та відповідно набуття права власності на нього, оскільки не відображає відомості про господарську операцію з поставки товару, а відображає відомості про господарську операцію перевезення; по-друге, окремі недоліки видаткових та товарно-транспортних накладних самі по собі не можуть бути безумовною підставою для позбавлення цих накладних сили первинних документів, а відтак позбавлення покупця права на формування податкового кредиту та витрат. Тим більше, що законодавством не передбачено визнання недійсними видаткових та товарно-транспортних накладних з таких підстав.

Дана позиція також викладена у рішеннях Вищого адміністративного суду України у справах № К/9991/8144/12 від 28.10.2013 р., № К/800/31054/13 від 14.01.2014 р.

Таким чином, господарські операції між ПАТ "Новотроїцький маслосирзавод" та ТОВ "ТМФ "Транспосервіс-ЛТД", ТОВ "Маріком", ПМП "Мария", ПП "Авто-Агро-Світ", ПП "Агрегат-Ресурс", ТОВ "Грант Пласт" з приводу поставок мазуту та товарів повністю підтверджені первинними бухгалтерськими документами.

Відповідно до положень ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Генічеська ОДПІ не надала суду належних доказів того, що на момент проведення операцій з позивачем ТОВ "ТМФ "Транспосервіс-ЛТД", ТОВ "Маріком", ПМП "Мария", ПП "Авто-Агро-Світ", ПП "Агрегат-Ресурс", ТОВ "Грант Пласт" вчиняли порушення в сфері оподаткування, документували безтоварні операції з метою формування фіктивного податкового кредиту для інших суб'єктів господарювання, та укладали нікчемні правочини, які завідомо порушують публічний порядок та суперечать інтересам держави і суспільства.

Надані суду докази не дають підстав для висновку, що вчинені позивачем господарські операції з ТОВ "ТМФ "Транспосервіс-ЛТД", ТОВ "Маріком", ПМП "Мария", ПП "Авто-Агро-Світ", ПП "Агрегат-Ресурс", ТОВ "Грант Пласт" є сумнівними, не відповідають дійсному економічному змісту і вчинені з метою одержання доходу саме за рахунок податкової вигоди за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність.

На думку суду, при здійсненні господарської операції з боку позивача обов'язковому контролю підлягають наявність у постачальника дозвільної документації на складання податкової накладної, відповідність реквізитів податкової накладної фактичним даним на момент вчинення правочину та фактична наявність товару, отримання (надання) якого документується сторонами господарської операції.

Суд зазначає, що на час здійснення господарських операцій з позивачем ТОВ "ТМФ "Транспосервіс-ЛТД", ТОВ "Маріком", ПМП "Мария", ПП "Авто-Агро-Світ", ПП "Агрегат-Ресурс", ТОВ "Грант Пласт" мали свідоцтва платників ПДВ, що не заперечується відповідачем, а тому вони мали право виписувати податкові накладні.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України від 15.05.2003 р. № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідачем не надано до суду доказів про наявність на час здійснення господарських операцій з позивачем записів у ЄДРПОУ про скасування державної реєстрації ТОВ "ТМФ "Транспосервіс-ЛТД", ТОВ "Маріком", ПМП "Мария", ПП "Авто-Агро-Світ", ПП "Агрегат-Ресурс", ТОВ "Грант Пласт" чи визнання їх установчих документів недійсними, визнання вказаних підприємств банкрутами чи припинення юридичних осіб.

Стосовно наведених в акті перевірки обставин діяльності ТОВ "ТМФ "Транспосервіс-ЛТД", ТОВ "Маріком", ПМП "Мария", ПП "Авто-Агро-Світ", ПП "Агрегат-Ресурс", ТОВ "Грант Пласт" суд зазначає, що діюче податкове законодавство України не містить норм, які б ставили в залежність право платника податку на формування податкового кредиту та витрат від можливих порушень податкової дисципліни з боку його контрагентів, або зобов'язували б платників податків контролювати дотримання своїми контрагентами норм законодавства. Можливі порушення контрагентами платника податків податкової дисципліни, у тому числі не декларування своїх зобов'язань або не сплата податку до бюджету, ще не є достатньою підставою для позбавлення платника податків права на податковий кредит з ПДВ та формування витрат по операціях з такими контрагентами. Статтею 61 Конституції України передбачено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому ПАТ "Новотроїцький маслосирзавод" не може нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства іншими особами по ланцюгу постачання. Податковий кодекс України встановлює вимоги лише щодо документального підтвердження задекларованих господарських операцій.

Окремо суд зазначає, що відповідачем взято до уваги інформацію, викладену в актах ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва від 17.09.2012 р. № 269/22-200/13853514 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ТМФ "Транспосервіс-ЛТД" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за травень 2012 року", ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва від 18.10.2012 р. № 824/22-225/34234502 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Маріком" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за травень 2012 року".

З аналізу положень п.73.5 ст.73 ПК України, Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2010 р. № 1232, слідує, що зустрічна звірка полягає у співставленні первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання (в даному випадку, позивача) з даними платника податків (відносно якого проводиться перевірка), з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Отже, зустрічна звірка суб`єкта господарювання може бути проведена податковим органом лише з питань взаємовідносин з певним платником податків (відносно якого проводиться основна перевірка, в ході якої і виникає необхідність ініціювання зустрічної звірки) та лише в разі наявності у розпорядженні податкового органу первинних документів або надання таких документів платником податків на обов'язковий письмовий запит податкового органу.

При цьому, діючим законодавством не передбачено відображення в акті про неможливість проведення зустрічної звірки суджень щодо відсутності об'єктів оподаткування, визнання нікчемними правочинів, так як у ньому мають зазначатись лише обставини, котрі спричинили неможливість проведення зустрічної звірки.

Таким чином, акт про неможливість проведення зустрічної звірки не може бути визнано належним та допустимим доказом вчинення платником податків порушення закону.

Підсумовуючи викладене, слід дійти висновку, що за відсутності доказів проведення позивачем фіктивних господарських операцій з ТОВ "ТМФ "Транспосервіс-ЛТД", ТОВ "Маріком", ПМП "Мария", ПП "Авто-Агро-Світ", ПП "Агрегат-Ресурс", ТОВ "Грант Пласт" та при наявності належним чином оформлених первинних документів по операціях з придбання товарів цих постачальників, висновок Генічеської ОДПІ про завищення позивачем податкового кредиту та витрат за такими операціями є протиправним.

Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного суду України, яка викладена в постанові від 31.01.2011 р. по справі № 21-47а10, та з практикою Європейського суду з прав людини у справі "Булвес" АД проти Болгарії та Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії.

Окремо слід зазначити, що стаття 215 ЦК України розрізняє нікчемні та оспорювані правочини.

Так, згідно цієї статті ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Тобто, нікчемним визнається правочин, якщо його недійсність прямо встановлена законом.

Оскільки недійсність таких правочинів визначена безпосередньо у правовій нормі, то вони вважаються недійсними з моменту їхнього укладання, незалежно від пред'явлення позову та рішення суду. Тобто, в цьому випадку визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Іншим видом недійсних правочинів є оспорювані правочини, відмінність яких від нікчемних полягає в тому, що оспорювані правочини припускаються дійсними, проте їх дійсність може бути оспорена стороною правочину або іншою зацікавленою особою.

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

З цією нормою ЦК України узгоджуються і положення ч.1 ст.207 ГК України, за якою господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наведені норми Цивільного та Господарського кодексів України вказують на оспорюваність правочину, укладеного з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави.

Отже, викладені в акті перевірки висновки Генічеської ОДПІ про нікчемність вчинених позивачем правочинів є передчасними та безпідставними, оскільки відповідні судові рішення щодо цих правочинів відсутні.

Крім того слід зазначити, що умовою для визнання правочину таким, що суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Генічеська ОДПІ не надала суду і не посилалася на наявність таких доказів, які б підтвердили наявність умислу посадових осіб позивача на укладення таких правочинів.

Також суд зазначає, що приймаючи до уваги мету, з якою відповідач здійснює свої контрольні повноваження, вбачається, що норми ст.203 та інших статей гл.16 ЦК України не відносяться ані до податкового, ані до валютного, ані до іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Вказані висновки підтверджуються і ст.20 ПК України, відповідно до якої контролюючому органу не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, а тому вони підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.8, 9, 12, 19, 71, 158-163, 167 КАС України, суд -

постановив :

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області від 05.01.2015 р. №№ 0000012200, 0000022200.

Стягнути з Державного бюджету на користь Публічного акціонерного товариства "Новотроїцький маслосирзавод" (код ЄДРПОУ 00447586) судовий збір у сумі 4659 (чотири тисячі шістсот п'ятдесят дев'ять) грн. 58 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 20 лютого 2020 р.

Суддя Бездрабко О.І.

кат. 8.3.1