Ухвала

від 17.06.2015 по справі 821/181/15-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2015 р.м.ОдесаСправа № 821/181/15-а

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О.І. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федусик А.Г.,

суддів - Шевчук О.А. та Зуєвої Л.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року по справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Новотроїцький маслосирзавод" до Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Новотроїцький маслосирзавод" (далі ПАТ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ від 05 січня 2015 року №0000012200 та за №0000022200.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року позовні вимоги задоволено частково. Суд визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення ДПІ від 05 січня 2015 року №0000012200 та за №0000022200.

Не погоджуючись з постановою суду, ДПІ подала апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 02 грудня 2014 року по 08 грудня 2014 року ДПІ проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ПАТ з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні правових відносин з ТОВ "ТМФ "Транспосервіс-ЛТД" за травень 2012 року, з ТОВ "Маріком" за травень 2012 року, з ПМП "Мария" за червень 2012 року, з ПП "Авто-Агро-Світ" за липень 2012 року, з ПП "Агрегат-Ресурс" за вересень 2012 року, з СК "Альянс Інвест" за серпень 2013 року, з ТОВ "Грант Пласт" за грудень 2013 року, з ТОВ "Корса Пакувальні Технології" за травень 2014 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 15 грудня 2014 року № 601/22-1/00447586, яким встановлено порушення ПАТ п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит по податку на додану вартість на загальну суму 88419,31 грн., в т.ч. за травень 2012 року, червень 2012 року, липень 2012 року, вересень 2012 року, грудень 2012 року, серпень 2013 року, жовтень 2013 року, травень 2014 року, та п.138.2 ст.138 ПК України, в результаті чого завищено валові витрати на загальну суму 388817,70 грн., в т.ч. за І півріччя 2012 року на суму 193273,35 грн., за 9 місяців 2012 року на суму 160958,35 грн., за 2012 рік на суму 24596,00 грн., за 2013 рік на суму 9990,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток підприємств на загальну суму 81451,91 грн., у т.ч. І півріччя 2012 року на суму 40587,40 грн., за 9 місяців 2012 року на суму 33801,25 грн., за 2012 рік на суму 5165,16 грн., за 2013 рік на суму 1898,10 грн..

На підставі висновків акту перевірки та в зв`язку з виявленими порушеннями відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 05 січня 2015 року №0000012200, яким позивачу збільшено суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 113648,31 грн., з яких за основним платежем на 75765,54 грн., за штрафними санкціями на 37882,77 грн., та за №0000022200, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на прибуток на 119330,72 грн., з яких за основним платежем 79553,81 грн., за штрафними санкціями на 39776,91 грн..

Винесення вказаних податкових повідомлень-рішень і стало підставою для звернення ПАТ з позовом до суду.

Вирішуючи справу та задовольняючи вимоги суд першої інстанції виходив з того, що за відсутності доказів проведення позивачем фіктивних господарських операцій з ТОВ "ТМФ "Транспосервіс-ЛТД", ТОВ "Маріком", ПМП "Мария", ПП "Авто-Агро-Світ", ПП "Агрегат-Ресурс", ТОВ "Грант Пласт" та при наявності належним чином оформлених первинних документів по операціях з придбання товарів у цих постачальників, висновок ДПІ про завищення позивачем податкового кредиту та витрат за такими операціями є протиправним. Крім того, суд зазначив, що викладені в акті перевірки висновки ДПІ про нікчемність вчинених позивачем правочинів є передчасними та безпідставними, оскільки відповідні судові рішення щодо цих правочинів відсутні.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх правильними з огляду на наступне.

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Положенням пп.139.1.9 ст.139 ПК України встановлено, що не включаються до складу валових витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Крім того, відповідно до п.198.1. ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

Згідно п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, на ряду з іншим, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.201.10. ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що в перевіряємий ДПІ період позивач, на ряду з іншими, мав господарські відносини з ТОВ "ТМФ "Транспосервіс-ЛТД", ТОВ "Маріком", ПМП "Марія", ПП "Авто-Агро-Світ", ПП "Агрегат-Ресурс", ТОВ "Гранд Пласт".

Так, 21 травня 2012 року між позивачем та ТОВ "ТМФ "Транспосервіс-ЛТД" укладено договір поставки нафтопродуктів № 643, 25 травня 2012 року між позивачем та ТОВ "Маріком" укладено договір № 222 на поставку нафтопродуктів, 11 червня 2012 року між ПАТ "Новотроїцький маслосирзавод" та ПМП "Мария" укладено договір поставки № 024, 02 липня 2012 року між позивачем та ПП "Авто-Агро-Світ" укладено договір поставки № 26, 05 червня 2012 року між ПАТ "Новотроїцький маслосирзавод" та ПП "Агрегат-Ресурс" укладено договір поставки № 1206/5-1, 14 грудня 2012 року між позивачем та ТОВ "Гранд Пласт" укладено договір поставки № 37.

Придбання відповідних товарів та фактична поставка підтверджується видатковими накладними, зокрема, від 21 травня 2012 року № ТС-0000594, від 25 травня 2012 року № МА-0000186, від 11 червня 2012 року № м-108, від 12 липня 2012 року № а-00159, від 27 вересня 2012 року № РН-0000953, від 14 грудня 2012 року № РН-0000188 та іншими накладними.

Також, факт реального переміщення товарів (мазут, устаткування, тощо) та їх поставки підтверджується, товарно-транспортними накладними від 21 травня 2012 року № 21/5, від 25 травня 2012 року та за ААК № 21, а також подорожніми листами вантажного автомобіля від 27 вересня 2012 року № 008050 та від 14 грудня 2012 року № 008123.

Оплата за надані товари проводилась безготівковими розрахунками, що підтверджується наданими суду платіжними дорученнями від 04 травня 2012 року № 2656, від 29 травня 2012 року № 2797, від 31 травня 2012 року № 2806, від 14 червня 2012 року № 2852, від 15 червня 2012 року № 2863, від 18 червня 2012 року № 2870, від 14 червня 2012 року № 2854, від 18 червня 2012 року № 2871, від 16 липня 2012 року № 2985, від 17 грудня 2012 року № 3930, від 18 грудня 2012 року № 3941, виписками з банківського рахунку.

Також, на вимогу покупця та для формування податкового кредиту ПАТ було отримано податкові накладні від 21 травня 2012 року, № 84, від 25 травня 2012 року, № 47 від 11 червня 2012 року № 130, від 12 липня 2012 року № 138, від 06 вересня 2012 року № 18, від 10 вересня 2012 року № 33, від 11 вересня 2012 року, № 41 від 14 грудня 2012 року № 160.

Крім того, реальне перебування товару у позивача та його використання підтверджується звітом про залишки та використання енергетичних матеріалів і продуктів перероблення нафти за травень 2012 року, обліковою відомістю по приходу за період з 01 травня 2012 року по 30 травня 2012 року, обліковою відомістю по витратам за період з 01 травня 2012 року по 31 травня 2012 року, звітом про залишки та використання енергетичних матеріалів і продуктів перероблення нафти за травень 2012 року, обліковою відомістю по витратам за період з 01 липня 2012 року по 31 липня 2012 року, звітом про залишки та використання енергетичних матеріалів і продуктів перероблення нафти за липень 2012 року, обліковою відомістю по витратам за період з 01 червня 2012 року по 31 червня 2012 року, звітом про залишки та використання енергетичних матеріалів і продуктів перероблення нафти за червень 2012 року.

Таким чином, враховуючи все вищевикладене у сукупності, та оскільки договори позивача з контрагентами в контексті вищеописаних правовідносин в судовому порядку недійсним не визнавалися, підстав для визнання їх нечинними із суті та форми не вбачається, сторони мали на меті створення реальних правових наслідків, що підтверджується первинними документами щодо надання відповідних послуг, а податкові накладні складені у відповідності до положень ПК України з зазначенням всіх необхідних реквізитів та в установленому законом порядку недійсними не визнавались, колегія суддів приходить до висновку про правомірність віднесення позивачем сум ПДВ до складу податкового кредиту та формування валових витрат по взаємовідносинам з вказаними суб'єктами господарської діяльності.

Крім того, колегія суддів зазначає, що чинним податковим законодавством не поставлено в залежність право на формування податкового кредиту та витрат від податкового обліку (стану) інших осіб, зокрема, внаслідок виявлення іншими податковими перевірками порушень чинного законодавства. Тобто, якщо суб'єкт господарювання не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, надання податкової звітності або інших вимог чинного законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки виключно щодо цієї особи. Вказані положення, також, узгоджуються зі змістом статті 61 Конституції України щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності особи.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

Доводи ДПІ викладені у апеляційній скарзі за змістом ідентичні наданим до адміністративного позову запереченням, зазначених висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційних скарг не вбачається.

Керуючись ст.ст.195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області - залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: А.Г. Федусик Суддя: Суддя: Л.Є. Зуєва О.А. Шевчук