Рішення

від 19.02.2015 по справі 910/12365/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.2015Справа №910/12365/14

За позовом комунального підприємства "Шляхово - експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них" Печерського району м. Києва

до товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР ЕЛЕКТРОННОГО ПРОДАЖУ"

про стягнення 202 469,50 грн.

Головуючий суддя: Головатюк Л.Д.

Суддя Ковтун С.А.

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники сторін

Від позивача не прибув

Від відповідача Опря Н.Л.(за довіреністю)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 34 196,54 грн.

В своїй позовній заяві позивач зазначає, що відповідно до розрахунку вартості орендної плати за нежиле приміщення в підземному пішохідному переході Арсенальна площа за травень 2014 року (далі розрахунок) відповідачу було нараховано вартість орендної плати в розмірі 34196, 54 грн. Однак незважаючи на це позивач сплатив тільки частину орендної плати, а саме - 6000 грн.

Як на підставу своїх позовних вимог позивач посилається на додаткову угоду до Договору № 3 від 27.11.2003, якою були внесені зміни, а саме: «Абзац 1 пункту 1.3. Договору викласти в новій редакції. За користування орендованим приміщенням Орендар сплачує Орендодавцю 25% річної орендної плати в розмірі 20589 (двадцять тисяч вісімдесят дев'ять) грн. в рік без ПДВ 20%.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.

75% орендної плати, яку повинен був сплачувати Орендар, направляється на погашення вартості ремонтних робіт, яка складає згідно кошторису 578167 (п'ятсот сімдесят вісім тисяч сто шістдесят сім )грн.».

Позивачем відповідно до абзацу 1 пункту 1.3. Договору (зі змінами та доповненнями) було розраховано орендну плату, яку згідно умов Договору повинен сплатити відповідач в період з грудня 2003 року по лютий 2011 року (враховуючи, що термін дії Договору - 8 років).

Відповідно до п. 1.3. Договору Відповідач 75% орендної плати повинен був сплачувати на погашення вартості ремонтних робіт, яка складає згідно кошторису 578167 грн. Дану суму Відповідач погасив у вигляді вартості ремонтних робіт у період з грудня 2003 року по лютий 2011 року включно.

А отже, на переконання позивача, починаючи з 19.12.2011 відповідачем повинна сплачуватись орендна плата за Договором в повному обсязі (100%).

Ухвалою господарського суду м. Києва від 26.06.2014 порушено провадження у справі №910/12365/14 та призначено до розгляду на 10.07.2014.

Представники сторін в судове засідання 10.07.2014 не з'явилися, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи, були належним чином повідомлені. Розгляд справи відкладено на 22.07.2014.

Представник позивача з'явився в судове засідання 22.07.2014, надав пояснення по суті справи та подав додаткові докази по справі.

Представник відповідача в судове засідання 22.07.2014 не з'явився, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений. Розгляд справи відкладено на 21.08.2014.

Представник позивача з'явився в судове засідання 21.08.2014, надав пояснення по суті справи та подав додаткові докази по справі.

Представник відповідача в судове засідання 21.08.2014 не з'явився, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений.

Представники позивача подав клопотання про продовження строку розгляду справи. Суд задовольнив дане клопотання.

Розгляд справи відкладено на 09.09.2014.

Представник позивача з'явився в судове засідання 09.09.2014, надав пояснення по суті справи та подав додаткові докази по справі.

Суд розглянув клопотання позивача про заміну первісного відповідача належним відповідачем. Суд задовольнив дане клопотання та замінив первісного відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Універсальний консультант" належним відповідачем - товариством з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР ЕЛЕКТРОННОГО ПРОДАЖУ"(код ЄДРПОУ 32045173).

Розгляд справи відкладено на 28.10.2014.

Представники позивача та відповідача з'явилися в судове засідання 28.10.2014, надали пояснення по суті справи та подали додаткові докази по справі.

Представник відповідача подав суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні, обгрунтовуючи це тим, що будь-яких змін до Договору щодо збільшення розміру орендної плати, сторонами не вносилось, то відповідно умови договору, змінені Додатковою угодою № 3 про внесення змін та доповнень до Договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № 96 від 19.12.2002, є чинними, а отже розмір річної орендної плати станом на день розгляду справи в суді складає 20589 грн. або 1715,75 грн. в місяць без ПДВ 20%.

Таким чином, зміна позивачем умов договору щодо розміру річної орендної плати без належного оформлення таких змін шляхом укладання додаткової угоди, на думку позивача, є безпідставним.

Безпідставним, на переконання відповідача, є також і нарахування розміру орендної плати за травень місяць 2014 року шляхом перемноження індексів інфляції за попередні роки, починаючи з 2004 року.

Так, відповідно до п. 1.3. Договору розмір Орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць. Отже, як вбачається з цього пункту договору, сторони передбачили порядок нарахування щомісячної орендної плати шляхом множення встановленого сторонами в договорі розміру орендної плати за місяць на індекс інфляції за попередній місяць. Разом з тим, відповідачем помилково нараховується індекс інфляції за попередній місяць на суму орендної плати з включенням до неї індексу інфляції за попередній період, починаючи з часу укладання договору. З Розрахунку вартості орендної плати за травень 2014 року від 31.05.2014 чітко вбачається, що розмір орендної плати за травень 2014 року, крім того, що визначено виходячи з самовільно встановленої відповідачем річної орендної плати в розмір 78525,00 грн. (договором встановлено 20589 грн. на рік), та ще й нараховано шляхом перемноження суми орендної плати за місяць на індекси інфляції за 2004-2014 рік, тобто за період 10 років.

Таке нарахування є безпідставним, адже сторонами Договору не було передбачено в ньому можливості визначення розміру орендної плати за кожний наступний місць шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць (тобто вже з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць) на індекс інфляції за поточний місяць.

Виходячи з умов укладеного між сторонами Договору, відповідач вважає, що розмір орендної плати за травень 2014 року складає: 1715,75 грн. (сума визначена Договором) * 103,3% (індекс інфляції за травень 2014 року) = 1772,37 грн.

Безпідставним відповідач вважає також нарахування плати за вивезення сміття, що не передбачено п. 1.7 Договору серед обов'язкових платежів, що сплачуються орендодавцю окрім орендної плати. Більш того, позивачем не доведено належними доказами понесені ним витрати на вивезення сміття з розрахунку 1 урна*1 раз* 15 днів, відшкодування яких ним включено до розрахунку орендної плати.

Також відповідач у своєму відзиві наголосив, що позивачем не надано взагалі розрахунку розміру орендної плати за кожний місяць в період з березня 2011 року по травень 2014 року, тобто за період, за стягненням заборгованості за який позивач звернувся до суду, а отже позивачем не доведено правильності нарахування боргу. Як вбачається з Розрахунку вартості орендної плати за травень 2014 року від 31.05.2014, в ньому міститься лише посилання на наявність у відповідача боргу за 2011 рік в сумі 208 867,60 грн., боргу за 2012 рік в сумі 258 418,11 грн., за 2013 рік 292 085,55 грн., за січень 2014 року - 25 754,11 грн., за лютий 2014 року - 25414,68 грн.. за березень 2014 року - 25981,97 грн., за квітень 2014 року - 26 619,66 грн. та при цьому не наводиться розрахунок заборгованості за ці періоди.

На думку відповідача, у зв'язку з відсутністю розрахунків заборгованості за вказаний вище період, ні відповідач, ні суд не може їх проаналізувати та визначити правильність їх нарахування. Крім того, є всі підстави вважати, що до всіх розрахунків боргу включені ті самі складові, що й до розрахунку орендної плати за травень 2014 року, а саме: орендна плата на місяць, плата за землю, накладні видатки, експлуатаційні витрати, вивезення сміття та пеня.

Підсумовуючи викладене у відзиві на позовну заяву, відповідач зазначив:

Як вбачається з Договору сторонами не було встановлено відповідальності за несвоєчасну сплату грошових зобов'язань. А отже, нарахування позивачем пені як такої, ще й в розмірі, що є більшим від подвійної облікової ставки Національного банку України, ще й за період, що перевищує півроку протягом однорічного строку позовної давності є безпідставним.

Враховуючи вище викладене, та беручи за основу Розрахунок вартості орендної плати за травень 2014 року від 31.05.2014, а також якщо припустити правильність визначення відсотку накладних видатків ШЕУ за травень 2014 року в розмірі 13,9%, то відповідач вважає, що загальний розмір орендної плати та експлуатаційних видатків за травень 2014 року має складати 6438 грн. (але аж ніяк не 34 196,53 грн. (!!!)), в тому числі:

- орендна плата 2126,84 грн. з ПДВ (1715,75 грн. (сума визначена Договором) * 103,3% (індекс інфляції за травень 2014 року) =1772,37 грн. + 20% ПДВ)

- плата за землю в розмірі 2 777,44 грн. з ПДВ 20%;

- накладні видатки в розмірі 295,63 грн. (2126,84 грн. (розмір орендної плати з ПДВ)* 13,9% (відсоток накладних видатків по ШЕУ))

- експлуатаційні витрати в розмірі 1238,83 грн.

Більш того, як було зазначено вище Рішенням Господарського суду м. Києва від 09.08.2011 року, залишеним в силі Постановою Вищого господарського суду України № 57/146 від 01.02.2012 року, термін дії договору оренди подовжено до 19 грудня 2018 року на тих самих умовах. А отже, з урахуванням п. 1.3. Договору, це 25% від встановленого Договором розміру орендної плати.

Також: звертаємо увагу суду, що позивач в клопотанні про збільшення розміру позовних вимог зазначає, що починаючи з 19 березня 2011 року відповідачем не сплачується орендна плата в повному розмірі. При цьому, як вже було зазначено, в Розрахунку вартості орендної плати за травень 2014 року від 31.05.2014 року позивач зазначає про наявність боргу за 2011 рік в сумі 208 867,60 грн. Відповідно до претензії № 976/20.11 від 26.12.2011 року, що надана позивачем до матеріалів справи, вбачається, що сума 208 867,60 грн. включає в себе заборгованість по орендній платі за період з березня 2011 року по грудень 2011 року.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. 20 червня 2014 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення не всієї заборгованості, а лише заборгованості за травень 2014 року. І лише 21 серпня 2014 року позивач збільшив позовні вимоги на вимоги про стягнення заборгованості за інший період, в тому числі за березень-грудень 2011 року. Таким чином, з врахуванням положень ст. 257 ЦК України позивач пропустив строк позовної давності та втратив право на стягнення заборгованості по орендній платі (якщо навіть припустити, що вона є) за період до 21 серпня 2011 року. Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за весь 2011 рік є також безпідставними, як і саме нарахування цієї заборгованості.

Суд прийняв до уваги відзив відповідача.

Суд прийшов до висновку про витребування доказів, розгляд справи відкладено на 06.11.2014.

Представники позивача та відповідача з'явилися в судове засідання 06.11.2014, надали пояснення по суті справи та подали додаткові докази по справі.

Представники позивача та відповідача подали клопотання про продовження строку розгляду справи. Суд задовольнив дане клопотання.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 06.11.2014 продовжено строк розгляду справи № 910/12365/14 на п`ятнадцять днів, розгляд справи відкладено на 18.11.2014.

В судовому засіданні 18.11.2014 оголошено перерву на 25.11.2014.

В судове засідання 25.11.2014 прибули представники сторін, надали пояснення по справі та подали додаткові пояснення по справі.

Ухвалою від 25.11.2014 вирішено здійснити розгляд справи колегіально у складі трьох суддів.

Розпорядженням заступника голови господарського суду міста Києва від 25.11.2014 для здійснення колегіального розгляду справи №910/12365/14 визначеного колегіальний склад суддів : Головатюк Л.Д. (головуючий), суддя Лиськов М.О., суддя Ковтун С.А.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 25.11.2014 колегією суддів у складі : Головатюк Л.Д. (головуючий), суддя Лиськов М.О., суддя Ковтун С.А. прийнято до провадження справу № 910/12365/14 за позовом комунального підприємства "Шляхово - експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них" Печерського району м. Києва до товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР ЕЛЕКТРОННОГО ПРОДАЖУ" про стягнення 34 196,54 грн.

Розгляд справи призначено на 15.12.2014.

Розпорядженням заступника голови господарського суду міста Києва від 15.12.2014 у зв"язку з відпусткою судді Лиськова М.О. передано справу № 910/12365/14 за позовом комунального підприємства "Шляхово - експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них" Печерського району м. Києва до товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР ЕЛЕКТРОННОГО ПРОДАЖУ" про стягнення 34 196,54 грн. на розгляд колегії суддів у складі: Головатюк Л.Д. (головуючий), суддя Смирнова Ю.М., суддя Ковтун С.А.

В судове засідання 15.12.2014 прибув представник відповідача, надав пояснення по справі та подав додаткові пояснення по справі.

Представник відповідача в судове засідання 15.12.2014 не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Розгляд справи відкладено на 25.12.2014.

В судове засідання 25.12.2014 прибув представник відповідача, надав пояснення по справі та подав додаткові пояснення по справі.

Представник відповідача в судове засідання 25.12.2014 не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Розгляд справи відкладено на 20.01.2015.

В судове засідання 20.01.2015 прибув представник відповідача, надав пояснення по справі та подав додаткові пояснення по справі.

Представник позивача в судове засідання 20.01.2015 не з'явився, витребувані судом докази не подав, але через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи. Суд задовольнив дане клопотання.

Розгляд справи відкладено на 12.02.2015.

В судове засідання 12.02.2015 прибули представники позивача та відповідача, надали пояснення по справі, подали додаткові пояснення по справі та подали спільне клопотання про продовження строку розгляду справи. Суд задовольнив дане клопотання.

Розгляд справи відкладено на 19.02.2015.

Судом встановлено, що 21.08.2014 позивач подав суду клопотання про збільшення позовних вимог, відповідно до якого просив стягнути з відповідача 857 141,68 грн.

06.11.2014 позивач подав суду клопотання про розгляд позовних вимог на суму 80 798,16 грн., тобто зменшив позовні вимоги.

17.11.2014 позивач подав суду клопотання про зменшення позовних вимог, відповідно до якого просив стягнути з відповідача 202 469,50 грн. Також у вказаному клопотанні позивач також змінив підставу позову , а саме при розрахунку суми заборгованості відповідача посилався на рішення Київської міської ради від 28.09.2006 № 34/91, яким було затверджено Порядок передачі майна територіальної громади міста Києва в оренду та Методику розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади міста Києва (далі - Методика), згідно з яким рішення Київської міської ради № 366/1342 від 05.07.2001, у відповідності з яким було здійснено розрахунок вартості орендної плати за нежиле приміщення в підземному пішохідному переході Арсенальна площа(об"єкт оренди), - визнано таким, що втратило чинність.

А відтак, на думку позивача, орендна плата має нараховуватися саме у відповідності до вимог рішення Київської міської ради від 28.09.2006 № 34/91.

Суд прийняв дану заяву.

Враховуючи правила ст. 22 ГПК України, згідно яких позивач, до прийняття рішення по справі має право збільшити або зменшити розмір позовних вимог, суд прийняв до розгляду подану позивачем заяву про зменшення позовних вимог, а спір розглядається, виходячи зі зменшеної ціни позову.

При розгляді даної заяви суд бере до уваги п.3.10. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011, п. 14 Інформаційного листа Вищого господарського суду України " Про деякі питання порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 р. щодо застосування норм господарського процесуального кодексу України" від 29.06.2010 № 01-08/369, в яких зазначено, що в разі збільшення(зменшення) позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

В судове засідання прибув представник відповідача, дав пояснення по справі, проти позовних вимог заперечував та просив відмовити в їх задоволенні.

Представники позивача в судове засідання 19.02.2015 не з'явилися, причин не явки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи, були належним чином повідомлені.

Місцезнаходження позивача за адресою, на яку було відправлено ухвали суду, адреса підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання позивач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши думку представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно наказу Головного управління з питань майна від 21.02.2002 № 23, за комунальним підприємством "Шляхово - експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них" Печерського району м. Києва(далі позивач, орендодавець) закріплені основні фонди комунальної власності територіальної громади м. Києва, зокрема - закріпити на праві повного господарського відання підземний пішохідний перехід - Арсенальна площа, балансова вартість - 2 124 758 грн.

03.03.2003 між позивачем та ТОВ «АРСЕНАЛ 2002», правонаступником якого є ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНИЙ КОНСУЛЬТАНТ», правонаступником якого в свою чергу є товариство з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР ЕЛЕКТРОННОГО ПРОДАЖУ" (далі відповідач, орендар) був укладений договір № 96, предметом якого є оренда нерухомого майна - підземного пішохідного переходу Арсенальна площа (далі Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору позивач на підставі рішення КМР від 19.12.2002 № 185\345 додаток 3 п. 3 передав, а відповідач прийняв в оренду три нежилих приміщення, вартість яких визначена експертним шляхом, загальною площею 288.1 м 2 , в тому числі нежиле приміщення площею 251,8 м 2 ; нежиле приміщення площею 21,3м 2 ; нежиле приміщення площею 15 м 2 для розташування центру дозвілля.

Як свідчать матеріали справи, позивач виконав прийняті на себе зобов'язання за Договором, про що свідчить фактичне користування орендованим майном відповідачем.

Відповідно до п. 1.7. договору Крім оренди ОРЕНДАР сплачує експлуатаційні видатки ОРЕНДОДАВЦЯ, до складу експлуатаційних видатків входять:

- амортизаційні відрахування на відновлення і реновацію об"єкту оренди;

- плата за землю;

- витрати на виготовлення технічної документації об"єкту оренди;

- проведення технічної інвентаризації і паспортизації нежилого фонду;

- обов'язкові збори і платежі, сплата яких покладена законодавством на "ОРЕНДОДАВЦЯ";

- накладні видатки "ОРЕНДОДАВЦЯ";

- експлуатаційні видатки.

На підставі розпорядження Київського міського голови від 04.09.2003 № 223 та листа Головного управління комунальної власності м. Києва № 042/8/90-867 від 21.03.2003 додатковою угодою до Договору № 3 від 27.11.2003 були внесені зміни, а саме: «Абзац 1 пункту 1.3. Договору викласти в новій редакції. За користування орендованим приміщенням Орендар сплачує Орендодавцю 25% річної орендної плати в розмірі 20589 (двадцять тисяч вісімдесят дев'ять) грн. в рік без ПДВ 20%.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.

75% орендної плати, яку повинен був сплачувати Орендар, направляється на погашення вартості ремонтних робіт, яка складає згідно кошторису 578167 (п'ятсот сімдесят вісім тисяч сто шістдесят сім )грн.».

Як зазначає сам позивач у своїй заяві про зменшення позовних вимог від 14.11.2014, згідно Додатку до Договору та у відповідності до рішення Київської міської Ради від 05.07.2001 № 366/1342 «Про Методику розрахунку і порядок використання орендної плати за користування майном комунальної власності територіальної громади м. Києва» (далі - Рішення), яке діяло на момент укладання Договору, позивачем було здійснено розрахунок вартості орендної плати за нежиле приміщення в підземному пішохідному переході Арсенальна площа на листопад 2002 р.- листопад 2003 р., до якого у жодної зі Сторін Договору заперечень не було.

Як на підставу стягнення з відповідача 202 469,50 грн., позивач посилається на рішення КМР від 28.09.2006 № 34/91, яким було затверджено Порядок передачі майна територіальної громади міста Києва в оренду та Методику розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади міста Києва (далі - Методика) та згідно з яким вищезазначене рішення КМР № 366/1342 визнано таким, що втратило чинність.

Проте суд не погоджується з такими твердженнями відповідача у зв'язку з наступним:

Додатковою угодою № 3 про внесення змін та доповнень до Договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № 96 від 19.12.2002 пункт 6.2. Договору був викладений в наступній редакції: «Строк дії Договору - 8 років». З урахуванням зазначених змін до Договору, строк його дії мав закінчитися 19 грудня 2010 року.

Рішенням господарського суду м. Києва від 09.08.2011, залишеним в силі Постановою Вищого господарського суду України № 57/146 від 01.02.2012, термін дії договору оренди було подовжено до 19.12.2018 на тих самих умовах.

Відповідно до п. 1.3 Договору за користування орендованим приміщенням Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату, місячний розмір якої на момент початку дії договору становить 5 889,38 гри. без ПДВ 20%. Розмір Орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць. Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї із сторін у разі зміни цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін.

Додатковою угодою № 3 про внесення змін та доповнень до Договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № 96 від 19.12.2002 пункт 1.3 Договору викладено в новій редакції, а саме передбачено, що за користування орендованим приміщенням Орендар сплачує Орендодавцю 25% річної орендної плати в розмірі 20589 грн. в рік, або 1715,75 грн. в місяць без ПДВ 20%. Розмір Орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.

Згідно з ч. 4 ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» умови договору оренди є чинними на весь строк дії договору і у випадках, коли після його укладення (приведення у відповідність з цим Законом) законодавством встановлено правила, які погіршують становище орендаря.

Зважаючи на те, що будь-яких інших змін до Договору щодо збільшення розміру орендної плати, сторонами не вносилось , то відповідно умови договору, змінені Додатковою угодою № 3 про внесення змін та доповнень до Договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № 96 від 19.12.2002, є чинними, а отже розмір річної орендної плати станом на день розгляду справи в суді складає 20589 грн. або 1715,75 грн. в місяць без ПДВ 20%.

Незважаючи на те, що фактично розмір місячної орендної плати по договору складає 1715,75 грн., відповідачем за період з травня 2011 року по травень 2014 року оплачувалась орендна плата в розмірі 6000,00 грн.(копії відповідних платіжних доручень в матеріалах справи), тобто в значно більшому, ніж те передбачено договором оренди та додатками до нього.

Отже, суд приходить до висновку про те, що відповідачем не порушувались умови укладеного договору оренди та додатків до нього.

Суд наголошує, що позивачу для того щоб змінити умови договору, зокрема розмір орендної плати для приведення його у відповідність до методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади міста Києва, що затверджена рішенням Київської міської ради від 28.09.2006 № 34/91, необхідно було звернутися із пропозицією до відповідача про укладення додаткової угоди щодо цього. Такий порядок визначений як пунктом 1.3. договору - розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї із сторін у разі зміни цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством, так і ст. 21 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» - розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін.

Позивачем же не подано доказів такого звернення, відтак у відповідача відсутній обов'язок оплачувати інший розмір орендної плати, ніж передбачено договором та відсутнє порушення умов договору в цілому.

Суд вважає, що позивач передчасно звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості, не звернувшись попередньо до відповідача з вимогою внести зміни в договір.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за період з жовтня 2013 року по травень 2014 року на підставі п. 1.7. договору № 96 від 03.03.2003, а саме експлуатаційних видатків, до яких входять:

- амортизаційні відрахування на відновлення і реновацію об"єкту оренди;

- плата за землю;

- витрати на виготовлення технічної документації об"єкту оренди;

- проведення технічної інвентаризації і паспортизації нежилого фонду;

- обов'язкові збори і платежі, сплата яких покладена законодавством на "ОРЕНДОДАВЦЯ";

- накладні видатки "ОРЕНДОДАВЦЯ";

- експлуатаційні видатки,

то суд зазначає, що, дійсно, договором передбачено обов"язок орендаря сплачувати дані витрати, однак не зазначено порядок їх сплати, зокрема періоди, час, строки та механізм такої сплати.

В матеріалах справи наявний розрахунок вартості орендної плати та зазначених в п. 1.7. договору витрат лише за листопад 2002 року - листопад 2003 року. За інші періоди нарахування відсутні, відтак у відповідача відсутній обов"язок оплачувати експлуатаційні видатки після листопада 2003 року, оскільки позивач не встановив йому порядок їх сплати та не звертався з пропозицією внести відповідні уточнення чи зміни в договір оренди.

Внаслідок укладення договору оренди, між сторонами, згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 ЦК України).

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно умов ч.1 ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст.173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст.. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 283 ГК України встановлено, що за договором оренди одна сторона(орендодавець) передає другій стороні(орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Таким чином, зміна позивачем умов договору щодо розміру річної орендної плати без належного оформлення таких змін шляхом укладання додаткової угоди є безпідставним, а відтак безпідставним є і звернення з даним позовом до суду.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову комунального підприємства "Шляхово - експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них" Печерського району м. Києва до товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР ЕЛЕКТРОННОГО ПРОДАЖУ" про стягнення 202 469,50 грн. відмовити.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

3. Копію рішення розіслати сторонам.

Головуючий суддя Головатюк Л.Д.

Суддя Ковтун С.А.

Суддя Смирнова Ю.М.

Дата підписання повного тексту рішення - 19.02.2015