Рішення

від 16.02.2015 по справі 922/8/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" лютого 2015 р.Справа № 922/8/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Васильєва Л.О.

розглянувши справу

за позовом Публічне акціонерне товариство "Автобаза №1" до ПП "Транспортно-експедиційна компанія "Успіх", смт. Васищеве про стягнення коштів в сумі 6720,00 грн. за участю сторін:

позивача -Гогітідзе В.Ф.

відповідача - не з*явився

ВСТАНОВИВ:

В січні 2015 року до суду звернулось Публічне акціонерне товариство "Автобаза №1" ( надалі - позивач) та просить стягнути з Приватного підприємства "ТЕК "Успіх" заборгованість в розмірі 5000 грн. та судовий збір.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору № Д-14972014-5 про організацію перевезення автомобільним транспортом від 14.07.2014 року.

26.01.2015 року до суду від позивача надійшов лист в якому останній просить суд зменшити розмір позовних вимог та стягнути з відповідача 2000 грн. та судові витрати.

13.02.2015 року до суду надійшла заява про збільшення позовних вимог в якій заявник просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу 2000 грн., 3 % річних - 111,09 грн., інфляційні втрати - 585,00 грн . та судовий збір 1827 грн.

Враховуючи, що згідно ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд вважає, що уточнення позовних вимог не суперечать інтересам сторін та діючому законодавству, тому приймаються судом та суд продовжує розгляд справи з урахуванням цих уточнень.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне, що 14.07.2014 року між позивачем та відповідачем було укладено договір за № Д-14072014-5 про організацію перевезення автомобільним транспортом ( а.с.16-19). У відповідності до предмету договору позивач зобов*язався на підставі письмових заявок від Експедитора ( відповідача по справі) виконати транспортне перевезення вантажу шляхом залучення транспортних засобів, які належать виконавцю у відповідності з умовами даного договору. ( 1.2 договору).

Перевезення здійснюється на підставі письмових заявок, які направляються відповідачем позивачу по пошті або факсом. ( п.2.5 договору). Заявка повинна мати наступні дані : маршрут, дату подачі транспорту під завантаження та вивантаження, час та місце завантаження та вивантаження, повні дані про вантаж який буде перевозитись, адресу вивантаження та завантаження , телефони контактних осіб, місце митного оформлення вантажу , вимоги до автомобіля, вартість послуг перевезення ( ставка перевезення ), а також інші вимоги які необхідні для здійснення перевезення ( п.2.6 договору).

Відповідач зобов*язався доставити ввірений йому вантаж в пункт призначення та видати його вантажоодержувачу з дотриманням умов п.2.15 договору, а також здійснити відмітку в ТТН про отримання вантажу вантажоотримувачем ( 3.1.7 договору).

Всі розрахунки між сторонами сторони домовились здійснювати в національній валюті України. Оплата проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача на протязі 7 банківських днів на розрахунковий рахунок позивача із сум грошових коштів, фактично отриманих від замовника, з моменту отримання від позивача оригіналів документів : акта виконаних робіт, податкової накладної, ТТН, та інших документів, які передбачені заявкою ( п.4.3 договору).

Так, 14.07.2014 року між сторонами також була підписана заявка за № З-14072014-5 від 14.07.2014 року на перевезення вантажу автомобільним транспортом за маршрутом Германія - Україна ( а.с.20). Сума фрахта за автомобіль становить 29430 грн. , що підтверджується рахунком на оплату за № 1013 від 22.07.2014 року на суму 29430,00 грн. ( а.с.21). Відповідач частково розрахувався за надані послуги, про що свідчать наступні платіжні доручення, а саме :

платіжне доручення № 3 від 18.08.2014 року на суму 7430 грн. ( а.с.22);

платіжне доручення № 46 від 20.08.2014 року на суму 1000 грн. ( а.с.23);

платіжне доручення № 96 від 29.08.2014 року на суму 2000 грн. ( а.с.24);

платіжне доручення № 131 від 03.09.2014 року на суму 5000 грн. ( а.с.25);

платіжне доручення № 211 від 17.09.2014 року на суму 4000 грн. ( а.с.26);

платіжне доручення № 244 від 19.09.2014 року на суму 1000 грн. ( а.с.27);

платіжне доручення № 300 від 26.09.2014 року на суму 2000 грн. ( а.с.28);

платіжне доручення № 389 від 0810.2014 року на суму 1000 грн. ( а.с.29);

платіжне доручення № 577 від 06.11.2014 року на суму 1000 грн. ( а.с.30);

платіжне доручення № 990 від 26.12.2014 року на суму 1000 грн. ( а.с.42)

платіжне доручення № 1041 від 12.01.2015 року на суму 2000 грн. ( ас. 43)

Згідно зі ст. 509 ЦК України, ст.173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Спірний договір є договором транспортного експедирування, відносини за яким регулюються главою 65 Цивільного кодексу України (ст. ст. 929 - 935 ЦК України).

Відповідно до ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Згідно ст. 931 ЦК України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конвенції про Договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів вантажна накладна є первинним доказом укладення договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником. Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів підлягає застосуванню, оскільки правові відносини, пов*язані з автомобільним перевезенням вантажів, у випадках, коли місце прийняття до перевезення вантажу і місце здачі вантажу знаходяться на території двох різних країн, з яких по крайній мірі одна є учасником Конвенції, регулюється Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, яка складена у Женеві 19 травня 1956 року (пункт 1 статті 1 Конвенції) і діє для України з 09 вересня 2006 року - з дати набрання законної сили Закона України від 01 серпня 2006 року "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів".

Частиною 1 ст. 5 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів встановлено, що вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна. Перший примірник передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника.

Згідно з ч. 6 ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які підтверджують шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами. Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (СМR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Blll of Lading); накладна ЦІМ (СІМ); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законом України.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору - д14072014-5 відповідач частково здійснив розрахунки, про що свідчать перелічені платіжні доручення та уточнені позовні вимоги, на підставі чого сума основного боргу в розмірі 2000 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 111,09 грн. та інфляційні витрати у розмірі 585,00 грн. суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З Листа №62-97р Верховного суду України від 03 квітня 1997 року вбачається, що при визначенні періоду розрахунку інфляційних втрат, необхідно враховувати порядок застосування індексів інфляції. Згідно вказаного порядку, період нарахування визначається наступним чином. Якщо прострочка виникла до 16 числа місяця, то розрахунок здійснюється з урахуванням індексу інфляції цього місяця, а якщо прострочка виникла з 16 числа місяця, то розрахунок здійснюється без урахування цього місяця. За аналогією, якщо заборгованість погашена до 16 числа місяця, тоді індекс інфляції цього місяця не враховується, а якщо погашення заборгованості мало місце після 16 числа місяця, тоді враховується.

Згідно з ч.2 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Але, сторони в договорі за № Д-14072014-5 від 14.04.2014 року пунктом 4.3 передбачили наступний порядок розрахунків між сторонами, так сторони домовились здійснювати в національній валюті України. Оплата проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача на протязі 7 банківських днів на розрахунковий рахунок позивача із сум грошових коштів, фактично отриманих від замовника, з моменту отримання від позивача оригіналів документів : акта виконаних робіт, податкової накладної, ТТН, та інших документів, які передбачені заявкою . Ухвалою суду про порушення провадження у справі від 06.01.2015 року у позивача було витребувано докази направлення на адресу відповідача наступних документів, як підставу оплати боргу, а саме - оригіналу заявки , рахунка, акта виконаних робіт та СМR, таких документів позивачем надано не було.

На підставі викладеного та керуючись ст. 1,2,33,75,82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Прийняти до розгляду заяву про уточнення позовних вимог від 13.02.2015 року.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ПП"ТЕК "Успіх" (Харківська обл., смт.Васищево, вул.Кірова,буд.2-А, кв.20 р/р 26000135278980 в ПАТ Банк "Фінанси та кредит" м.Харків, МФО 350697, код ЄДРПОУ 37846726) на користь Публічного акціонерного товариства "Автобаза №1" ( м.Київ, вул.Колектора, б.17 р/р 26002052619224 в РЦ ПАТ КБ"Приватбанк" м. Київ, МФО 320649, код ЄДРПОУ 03449083) суму основного боргу 2000 грн. та судовий збір 1827 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 17.02.2015 р.

Суддя Л.С. Лаврова