Постанова

від 18.02.2015 по справі 910/18937/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2015 р. Справа№ 910/18937/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Ропій Л.М.

Рябухи В.І.

при секретарі Царук І. О.

За участю представників:

від позивача за первісним позовом: Шаповалов Д. В. - представник за довіреністю № 1 від 17.10.2014

від відповідача за первісним позовом: Журавльов О. С. - представник за довіреністю № 185 від 31.12.2014

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна»

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2014

у справі № 910/18937/14 (суддя Картавцева Ю. В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «3 Дабл Ю Дистриб'юшн»

до Підприємства з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна»

про стягнення 185 678,05 грн.

та за зустрічним позовом Підприємства з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «3 Дабл Ю Дистриб'юшн»

про зобов'язання вчинити дії та стягнення 88 487,60 грн.

ВСТАНОВИВ:

Первісний позов, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог (а.с. 96-97 т. 2), заявлено про стягнення основного боргу в сумі 178 771,11 грн. за поставлений за договором поставки № 01/03-2014/14/447 від 01.03.2014, але не оплачений товар та пені в сумі 6 906,94 грн.

Зустрічний позов заявлено про зобов'язання відповідача за зустрічним позовом прийняти від позивача за зустрічним позовом товар на суму 82 487,60 грн. згідно заявки на повернення товару від 01.09.2014 до договору поставки № 01/03-2014/14/447 від 01.03.2014 та стягнення 82 487,60 грн..

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.11.2014, повний текст якого складений 01.12.2014, у справі № 910/18937/14 позовні вимоги за первісним позовом задоволено повністю, провадження стосовно позовних вимог за зустрічним позовом припинено.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог за первісним позовом грнутується на тому, що позивачем за первісним позовом належним чином доведений факт поставки відповідачу за зустрічним позовом товару за спірним договором на заявлену до стягнення суму та факт невиконання відповідачем за первісним позовом свого обв'язку по оплаті вказаного товару.

Припиняючи провадження в частині позовних вимог за зустрічним позовом, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем за зустрічним позовом 19.11.2014 подано заяву про відмову від позову (а.с. 86-87 т. 2), яку ним в судовому засіданні 24.11.2014 підтримано, з огляду на що, відповідно до приписів п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України, яким встановлено, що провадження у справі підлягає припиненню, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом, та з того, що ця відмова не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Не погоджуючись з рішенням, Підприємство з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2014 у справі № 910/18937/14 і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

В апеляційній скарзі Підприємство з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна» зазначило, що оспорюване рішення прийнято з неправильним застосуванням господарським судом статті 181 ГК України, ст. 530 ЦК України та ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Так, Підприємство з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна», не заперечуючи проти наявності боргу перед позивачем за первісним позовом у заявленій до стягнення сумі, проти задоволення первісного позову заперечує, вважаючи безпідставними посилання позивача за первісним позовом на те, що спірний товар був поставлений за умовами договору поставки № 01/03-2014/14/447 від 01.03.2014, оскільки видаткові накладні на поставку товару, стягнення заборгованості за який є предметом первісного позову, містять посилання на договір № О-00000001 від 30.04.2014, а податкові накладні - на договір № 01/03-2014/14/44 від 30.04.2014, які між сторонами не укладались, а відтак, наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що між сторонами виникли правовідносини з купівлі-продажу шляхом укладення договорів у спрощений спосіб, а строк оплати такого товару повинен визначатися виходячи з приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України, згідно з якою покупець має оплатити товар у семиденний строк з дня отримання відповідної вимоги, проте, відповідну вимогу позивачем відповідачу пред'явлено не було.

Ухвалою від 12.01.2015 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Ропій Л. М., Рябухи В. І. відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

27.01.2015 до канцелярії суду від апелянта надійшла заява про зміну прохальної частини апеляційної скарги, в якій він просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2014 у справі № 910/18937/14 в частині задоволення первісного позову.

Під час розгляду справи представник відповідача за первісним позовом апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, представник позивача за первісним позовом проти задоволення апеляційної скарги заперечив та просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.

01.03.2014 позивач за первісним позовом як постачальник (далі Товариство) та відповідач за первісним позовом як покупець (далі Підприємство) уклали договір поставки № 01/03-2014/14/447 (далі Договір) (а.с. 18-20 т. 1), відповідно до умов якого Товариство зобов'язується передати у власність Підприємства товар, згідно заявки Підприємства, а Підприємство - прийняти та оплатити товар на умовах Договору.

Товариство, звертаючись до суду з первісним позовом, посилається на те, що поставлений ним Підприємству за Договором Товар на загальну суму 178 771,11 грн. останнім не оплачений.

На підтвердження факту поставки спірного товару до матеріалів справи залучені належним чином засвідчені копії видаткових накладних: №О-00000001 від 16.05.2014 на суму 3 345,66 грн., №О-00000002 від 16.05.2014 на суму 1 449,12 грн., №О-00000003 від 16.05.2014 на суму 1 015,86 грн., №О-00000004 від 16.05.2014 на суму 393,48 грн., №О-00000009 від 19.05.2014 на суму 1 230,12 грн., №О-00000005 від 19.05.2014 на суму 1 525,32 грн., №О-00000202 від 21.05.2014 на суму 2 076,66 грн., №О-00000199 від 21.05.2014 на суму 419,94 грн., №О-00000197 від 21.05.2014 на суму 2 076,66 грн., №О-00000064 від 21.05.2014 на суму 3 345,66 грн., №О-00000201 від 21.05.2014 на суму 1 223,46 грн., №О-00000127 від 21.05.2014 на суму 1 066,50 грн., №О-00000200 від 21.05.2014 на суму 213,30 грн., №О-00000223 від 21.05.2014 на суму 3 316,30 грн., №О-00000203 від 21.05.2014 на суму 1 223,46 грн., №О-00000159 від 26.05.2014 на суму 1 068,42 грн., №О-00000015 від 26.05.2014 на суму 1 586,64 грн., №О-00000014 від 26.05.2014 на суму 1 543,98 грн., №О-00000030 від 26.05.2014 на суму 1 648,92 грн., №О-00000158 від 26.05.2014 на суму 1 016,22 грн., №О-00000168 від 26.05.2014 на суму 597,92 грн., №О-00000160 від 26.05.2014 на суму 3 579,90 грн., №О-00000161 від 26.05.2014 на суму 2 128,26 грн., №О-00000026 від 26.05.2014 на суму 2 160,84 грн., №О-00000211 від 26.05.2014 на суму 946,74 грн., №О-00000024 від 26.05.2014 на суму 946,74 грн., №О-00000171 від 26.05.2014 на суму 1 244,48 грн., №О-00000215 від 26.05.2014 на суму 946,74 грн., №О-00000212 від 26.05.2014 на суму 946,74 грн., №О-00000023 від 26.05.2014 на суму 1 460,46 грн., №О-00000204 від 26.05.2014 на суму 2 013,24 грн., №О-00000169 від 26.05.2014 на суму 213,30 грн., №О-00000020 від 26.05.2014 на суму 946,74 грн., №О-00000025 від 26.05.2014 на суму 946,74 грн., №О-00000198 від 26.05.2014 на суму 946,74 грн., №О-00000029 від 26.05.2014 на суму 1 117,38 грн., №О-00000170 від 26.05.2014 на суму 213,30 грн., №О-00000032 від 26.05.2014 на суму 2 013,24 грн., №О-00000172 від 26.05.2014 на суму 213,30 грн., №О-00000021 від 26.05.2014 на суму 946,74 грн., №О-00000016 від 26.05.2014 на суму 1 947,72 грн., №О-00000027 від 26.05.2014 на суму 1 094,34 грн., №О-00000012 від 26.05.2014 на суму 946,74 грн., №О-00000013 від 26.05.2014 на суму 946,74 грн., №О-00000129 від 26.05.2014 на суму 2 013,24 грн., №О-00000128 від 26.05.2014 на суму 2 013,24 грн., №О-00000017 від 26.05.2014 на суму 2 013,24 грн., №О-00000022 від 26.05.2014 на суму 946,74 грн., №О-00000018 від 26.05.2014 на суму 1 521,12 грн., №О-00000031 від 26.05.2014 на суму 2 456,04 грн., №О-00000130 від 26.05.2014 на суму 946,74 грн., №О-00000077 від 28.05.2014 на суму 4 058,28 грн., №О-00000076 від 28.05.2014 на суму 4 058,28 грн., №О-00000075 від 28.05.2014 на суму 3 645 грн., №О-00000079 від 28.05.2014 на суму 4 058,28 грн., №О-00000078 від 28.05.2014 на суму 4 058,28 грн., №О-00000163 від 29.05.2014 на суму 766,26 грн., №О-00000118 від 29.05.2014 на суму 2 267,14 грн., №О-00000166 від 29.05.2014 на суму 884,34 грн., №О-00000165 від 29.05.2014 на суму 889,26 грн., №О-00000121 від 29.05.2014 на суму 1 910,02 грн., №О-00000120 від 29.05.2014 на суму 1 910,02 грн., №О-00000122 від 29.05.2014 на суму 1 910,02 грн., №О-00000119 від 29.05.2014 на суму 1 820,02 грн., №О-00000234 від 29.05.2014 на суму 3 468,83 грн., №О-00000167 від 29.05.2014 на суму 1 223,88 грн., №О-00000164 від 29.05.2014 на суму 303,30 грн., №О-00000123 від 29.05.2014 на суму 1 910,02 грн., №О-00000117 від 29.05.2014 на суму 1 565,89 грн., №О-00000162 від 29.05.2014 на суму 447,12 грн., №О-00000237 від 29.05.2014 на суму 462,96 грн., №О-00000238 від 29.05.2014 на суму 462,96 грн., №О-00000239 від 29.05.2014 на суму 462,96 грн., №О-00000240 від 29.05.2014 на суму 552,96 грн., №О-00000242 від 29.05.2014 на суму 462,96 грн., №О-00000243 від 29.05.2014 на суму 462,96 грн., №О-00000244 від 29.05.2014 на суму 462,96 грн., №О-00000245 від 29.05.2014 на суму 462,96 грн., №О-00000246 від 29.05.2014 на суму 462,96 грн., №О-00000254 від 29.05.2014 на суму 925,92 грн., №О-00000035 від 01.06.2014 на суму 2 100,24 грн., №О-00000036 від 01.06.2014 на суму 2 384,82 грн., №О-00000093 від 01.06.2014 на суму 3 372,80 грн., №О-00000039 від 01.06.2014 на суму 2 376,29 грн., №О-00000040 від 01.06.2014 на суму 2 342,16 грн., №О-00000092 від 01.06.2014 на суму 3 973,04 грн., №О-00000034 від 01.06.2014 на суму 2 384,82 грн., №О-00000038 від 01.06.2014 на суму 2 598,12 грн., №О-00000041 від 01.06.2014 на суму 2 384,82 грн., №О-00000097 від 01.06.2014 на суму 3 759,74 грн., №О-00000090 від 01.06.2014 на суму 3 973,04 грн., №О-00000094 від 01.06.2014 на суму 3 973,04 грн.; №О-00000095 від 01.06.2014 на суму 3 973,04 грн.; №О-00000098 від 01.06.2014 на суму 3 973,04 грн., №О-00000043 від 01.06.2014 на суму 2 811,42 грн.; №О-00000214 від 01.06.2014 на суму 853,20 грн., №О-00000042 від 01.06.2014 на суму 2 811,42 грн.; №О-00000037 від 01.06.2014 на суму 2 282,06 грн., №О-00000096 від 01.06.2014 на суму 3 973,04 грн. та №О-00000099 від 01.06.2014 на суму 3 973,04 грн. (а.с. 26-176 т. 1).

З матеріалів справи слідує, що Підприємство не заперечує проти факту поставки Товариством товару на загальну суму 178 771,11 грн. за переліченими вище видатковими накладними, проте зазначає, що вказані поставки були проведені не на умовах Договору, доказом чого є те, що всі видаткові накладні на поставку товару, стягнення заборгованості за який є предметом первісного позову, містять посилання на договір № О-00000001 від 30.04.2014, а податкові накладні - на договір № 01/03-2014/14/44 від 30.04.2014, які між сторонами не укладались, а відтак, наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що між сторонами виникли правовідносини з купівлі-продажу шляхом укладення договорів у спрощений спосіб.

Товариство пояснює зазначення у видаткових та податкових накладних щодо спірних поставок номерів договорів інших, ніж спірний Договір, допущеними компанією, яка надавала Товариству бухгалтерські послуги, помилками і наполягає на тому, що поставки здійснювались саме за спірним Договором.

Суд першої інстанції не погодився із думкою Підприємства, що колегія судді вважає правильним з огляду на таке.

Згідно з п. 1.3 Договору асортимент і ціна товару узгоджується сторонами в Специфікаціях, що є невід'ємною частиною Договору. Заявка складається на основі специфікації із зазначенням кількості, асортименту товару та адрес АЗС, на які здійснюється поставка.

Ціна товару визначається сторонами в Специфікаціях, що є невід'ємною частиною Договору (п. 4.2 Договору).

Сторонами підписано відповідну Специфікацію № 1 до Договору, в якій сторони погодили як перелік товарів, що постачаються за Договором, так і їх вартість.

Зі змісту спірних накладних слідує, що за ними був поставлений саме той асортимент товару та саме за тією ціною, про які сторони домовились у Специфікації № 1 до Договору.

Слід зазначити і про те, що зі змісту вказаних видаткових накладних слідує, що товар за ними постачався на різні АЗС Підприємства, що також узгоджується з умовами, погодженими сторонами в Договорі.

Відповідно до п. 3.1.2. Договору, Товариство зобов'язується одночасно з товаром передати Підприємству документи (Сертифікат якості, гігієнічний висновок та інші документи, що підтверджують якість Товару), та які мають відношення до Товару, та підлягають до передачі разом з Товаром.

Зі змісту вище перелічених видаткових накладних слідує, що разом з товарами були переданій й відповідні якісні посвідчення, що цілком узгоджується з умовами Договору.

Водночас Підприємство у зустрічному позові у цій справі, предметом якого є зобов'язання Товариства прийняти від Підприємства товар на суму 82 487,60 грн. згідно заявки на повернення товару від 01.09.2014 до Договору та стягнення 82 487,60 грн., посилається на те, що за частина з поставленого за Договором товару (окрім спірних накладних жодних інших накладних, які б свідчили про поставку товарів саме за Договором сторонами не надано - примітка суду) ним не була реалізована, з огляду на що Підприємство саме з посиланням на умови спірного Договору просило Товариство забрати частину з вказаного товару.

Отже, незважаючи на посилання у спірних видаткових накладних на договір № О-00000001 від 30.04.2014, а у податкових накладних - на договір № 01/03-2014/14/44 від 30.04.2014, сторони власними діями підтвердили, що товар за спірними накладними був поставлений саме на умовах Договору.

Посилання Підприємства на те, що згідно з п. 4.1 Договору загальна сума Договору складає 149 000 грн., в том числі ПДВ (20%), а загальна сума Договору може бути збільшена за домовленістю сторін, що оформляється відповідною додатковою угодою до Договору, в той час як за спірними накладними товар був поставлений на більшу суму, а відповідна додаткова угода укладена не була, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки сторони власними діями підтвердили факт поставки товару за Договором саме на суму 178 771,11 грн.

Відсутність доказів складання заявок на поставки, на що посилається Підприємство, вказаних обставин не спростовує і до уваги колегією суддів також не приймаються, оскільки факт прийняття Підприємством товару свідчить про узгодження сторонами його поставок на спірну суму.

З огляду на викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що товар на загальну суму 178 771,11 грн., який був поставлений за вище переліченими накладними, постачався саме на умовах Договору.

При цьому, колегія суддів враховує, що з пояснень, в тому числі письмових, представників сторін слідує, що у період поставки спірного товару між сторонами діяв єдиний договір поставки № 01/03-2014/14/447 від 01.03.2014, тобто спірний Договір, і будь-яких інших (окрім спірних) поставок не здійснювалось.

Згідно з п. 6.3 Договору моментом виконання Товариством своїх зобов'язань за Договором є передача товару Підприємству. Дата передачі відповідає даті, вказаній в накладній

Відповідно до п.п. 3.2.1, 3.2.2 Договору до обов'язків Підприємства за Договором, серед іншого, віднесені обов'язки прийняти товар по кількості та якості в порядку, встановленому Договором, та оплатити товар в розмірі і в строки, встановлені Договором.

На підтвердження факту перерахування на виконання умов Договору грошових коштів Підприємство долучило до матеріалів справи платіжні доручення № 273973 від 30.04.2014 та № 275888 від 21.05.2014 на загальну суму 249 000 грн. з посиланням на оплату товару, постановленого по Договору (а.с. 5 т. 2), проте, за твердженням самого Підприємства, в подальшому призначення платежу за вказаними платіжними дорученнями Підприємством були уточнені шляхом зарахування їх в рахунок оплати товару поставленого за договором № 12/1971 від 01.11.2012 (а.с. 49, 67-69 т.2), на підтвердження чого, на вимогу колегії суддів, долучив довідку ПАТ «Сітібанк» від 05.02.2015 №15033/0401-1.

Товариством вказані обставини не заперечуються.

Інших доказів оплати спірного товару матеріали справи не містять.

Таким чином, станом на дату звернення позивача до суду з цим позовом неоплаченим залишився товар на загальну суму 178 771,11 грн.

Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч.2 ст.11 ЦК України).

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 5.1 Договору Підприємство здійснює оплату за товар протягом 21 календарного дня з моменту передачі товару, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Товариства, при умові узгодження товару сторонами і відображення у Специфікаціях до даного Договору.

Матеріали справи не містять доказів виконання Підприємством зобов'язання з оплати поставленого Товариством за Договором Товару на суму 178 771,11 грн. у встановлені строки, тому суд першої інстанції правомірно задовольнив вимоги Товариства про стягнення з Підприємства основного боргу на зазначену суму. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо позовних вимог про стягнення з Підприємства пені в сумі 6 906,94 грн. слід зазначити таке.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі і сплата неустойки.

Дії Підприємства є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої Договором відповідальності.

Згідно з п. 7.2 Договору Товариства несе відповідальність у випадку порушення строків оплати за товар, вказаний у п. 5.1 Договору, у вигляді пені в розмірі 0,05 %, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Позовні вимоги Товариства про стягнення з Підприємства пені в сумі 6 906,94 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо позовних вимог за зустрічним позовом слід зазначити таке.

Зустрічний позов заявлено про зобов'язання Товариства прийняти від Підприємства товар на суму 82 487,60 грн. згідно заявки на повернення товару від 01.09.2014 до Договору та стягнення 82 487,60 грн.

19.11.2014 Підприємство звернулось до суду з заявою про відмову від позову (а.с. 86-87 т. 2), в якій повідомило про відмову від зустрічного позову.

Зі змісту протоколу судового засіданні від 24.11.2014 (а.с. 99 т. 2) слідує, що, Підприємство заяву про відмову від зустрічного позову підтримало, суд першої інстанції роз'яснив представникам сторін наслідки відмови від зустрічного позову та припинення провадження у справі, а сторони повідомили про те, що вказані наслідки їм відомі та зрозумілі.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України провадження у справі підлягає припиненню, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Відповідно до ст. 22 ГПК України господарський суд не приймає відмови від позову, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відмова Підприємства від зустрічного позову не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, з огляду на що суд першої інстанції правомірно припинив провадження у справі щодо вимог за зустрічним позовом. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Товариством належним чином доведено обставини, на які воно посилається як на підставу для задоволення своїх вимог, Підприємство вказані обставини належними та допустимим доказами не спростувало.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Підприємства з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна» задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2014 у справі № 910/18937/14 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

Судові витрати на подачу апеляційної скарги, відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на Підприємство з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна».

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2014 у справі № 910/18937/14 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2014 у справі № 910/18937/14 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/18937/14.

Повний текст постанови складено: 23.02.2015

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді Л.М. Ропій

В.І. Рябуха