Постанова

від 19.02.2015 по справі 904/7269/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.2015 року Справа № 904/7269/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дмитренко Г.К.- доповідач

суддів: Прокопенко А.Є., Крутовських В.І.

при секретарі: Однорог О.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Прокопенко В.М., довіреність б/н від 22.08.14, представник;

представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "АктаБанк" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2014 року у справі № 904/7269/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Профіль", м. Дніпропетровськ

до публічного акціонерного товариства "АктаБанк", м. Дніпропетровськ

про зобов'язання перерахувати кошти до державного бюджету

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2014 року зобов'язано публічне акціонерне товариство "АктаБанк" здійснити перерахування коштів до державного бюджету у сумі 259000 грн., з яких: 234000 грн. - податок на додану вартість, а 25000 грн. - передоплата за митне оформлення згідно платіжних доручень позивача № 348, № 351, № 352, № 355. Зобов'язано публічне акціонерне товариство "АктаБанк" повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Профіль" на його поточний рахунок №26007000005426 у ПАТ "Креді Агріколь Банк", місто Київ, МФО 300614 незаконно утримані кошти у сумі 5005 грн. 25 коп. Стягнуто з публічного акціонерного товариства "АктаБанк" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Профіль" 3654 грн. судового збору.

Не погодившись з рішенням суду публічне акціонерне товариство "АктаБанк" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Профіль" у запереченні на апеляційну скаргу просить в її задоволенні відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню приймаючи до уваги наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Профіль" звернулось до господарського суду з позовною заявою до публічного акціонерного товариства "Актабанк", в якій просило суд:

- зобов'язати відповідача здійснити перерахування коштів до державного бюджету у сумі 259 000 грн.;

- зобов'язати відповідача скасувати тарифи, якими відповідач отримував комісію у відповідача за розрахунково-касове обслуговування від суми виконання платежу у розмірі 5%, а також одноразових комісій "за проведення платежу", а суму таких комісійних повернути на розрахунковий рахунок позивача.

В уточненнях до позовної заяви від 11.10.2014 року № 11-10-14 (а.с. 75-79) товариство з обмеженою відповідальністю "Профіль" просило суд:

- зобов'язати відповідача - публічне акціонерне товариство "АктаБанк" здійснити перерахування коштів до державного бюджету у сумі 259000 грн., з яких: 234000 грн. - податок на додану вартість, а 25000 грн. - передоплата за митне оформлення, згідно платіжних доручень позивача № 348, №351, № 352, № 355.

- зобов'язати відповідача - публічне акціонерне товариство "АктаБанк" повернути позивачеві на його поточний рахунок № 26007000005426 у ПАТ "Креді Агріколь Банк", місто Київ, МФО 300614 незаконно отримані кошти у сумі 5005 грн. 25 коп.

Як свідчать матеріали справи, 15.11.2013 року між публічним акціонерним товариством "АктаБанк" (банк) і товариством з обмеженою відповідальністю "Профіль" (клієнт) було укладено договір №В17-1131/Т/312307 на розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку (основний договір), відповідно п. 1.1. якого банк відкриває клієнту поточний рахунок № 26009001314374 у гривні для зберігання грошей та здійснення розрахунково-касового обслуговування позивача (надання послуг, які пов'язані з переказом коштів з/на рахунку/ок клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також із здійсненням інших розрахунково-касових операцій) за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов цього договору та вимог чинного законодавства.

У відповідності з п. 2.4 договору при здійсненні розрахунково-касових операцій клієнт використовує порядок і форми розрахунків, що передбачені чинним законодавством України і нормативними актами Національного банку України. Розрахунковий документ на переказ може бути паперовим або електронним. Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом. Подання електронного документа здійснюється за допомогою системи дистанційного обслуговування "Клієнт - Банк", "Інтернет - Банкінг" або іншої системи, про що укладається відповідний договір. Отримання повернутих банком документів здійснюється клієнтом (уповноваженою особою) особисто відповідно до умов цього договору.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем подано, а банком зареєстровано наступні платіжні доручення:

- платіжне доручення від 04.08.2014 року №348 на перерахування коштів на рахунок казначейства у Дніпропетровській області до державного бюджету з призначенням платежу: ПДВ за липень 2014 року в сумі 58000 грн., до УДКСУ в Ленінському районі м. Дніпропетровська (а.с. 19).

- платіжне доручення від 06.08.2014 року №351 на перерахування коштів на рахунок казначейства у м. Київ з призначенням платежу: передоплата за митне оформлення у сумі 25000 грн., до Дніпропетровської митниці Міндоходів (а.с. 20).

- платіжне доручення від 06.08.2014 року № 352 на перерахування коштів на рахунок казначейства у Дніпропетровській області до державного бюджету з призначенням платежу: ПДВ за липень 2014 року у сумі 50000 грн., до УДКСУ в Ленінському районі м. Дніпропетровська (а.с. 21).

- платіжне доручення від 11.08.2014 року № 355 на перерахування коштів на рахунок казначейства у Дніпропетровській області до державного бюджету з призначенням платежу: ПДВ за серпень 2014 року у сумі 126000 грн., до УДКСУ в Ленінському районі м. Дніпропетровська (а.с. 22).

Таким чином, позивач мав намір сплатити авансом наперед податки до бюджету України у сумі 259000 грн., з яких 234000 грн. - податок на додану вартість, а 25000 грн. - передоплата за митне оформлення.

Пунктом 2.5 договору передбачено, що розрахункові та касові документи клієнта приймаються протягом операційного дня. Розрахункові документи, які надійшли протягом операційного часу, банк виконує в день їх надходження згідно до умов договору. Розрахункові документи, які надійшли після операційного часу, банк виконує наступного робочого дня згідно умов цього договору.

У пункті 2.10 договору № В17-1131/Т/312307 зазначено, що банк виконує обов'язки агента валютного контролю у відповідності до вимог законодавства України.

Пунктом 1.15 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21.01.2004 року № 22, встановлено, що доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків і зарахування коштів на рахунки отримувачів банки здійснюють у термін, установлений законодавством України.

У відповідності з пунктом 8.1 статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

В порушення умов укладеного сторонами договору від 15.11.2013 року № В17/1131/Т/312307 банком не було здійснено перерахування коштів до державного бюджету згідно платіжних доручень позивача.

За п. 1.12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21.01.2004 року № 22, банк (філія, відділення), який не може виконати розрахунковий документ на списання/примусове списання/стягнення коштів з рахунку клієнта банку в установлений законодавством України термін, якщо немає/недостатньо коштів на своєму кореспондентському рахунку, зобов'язаний: узяти розрахунковий документ платника/стягувача на обліковування за відповідним позабалансовим рахунком; надіслати письмове повідомлення платнику/стягувачу про невиконання його розрахункового документа із зазначенням причини: "Немає/недостатньо коштів на кореспондентському рахунку банку"; ужити заходів для відновлення своєї платоспроможності.

Платник/стягувач, отримавши повідомлення банку, для забезпечення своїх прав щодо розрахунків може вжити заходів відповідно до законодавства України.

Доказів повідомлення товариства з обмеженою відповідальністю "Профіль" про неможливість виконати платіжні доручення банком не надано.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд (ст. 1066 Цивільного кодексу України).

Статтею 1068 Цивільного кодексу України передбачено, що банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Як зазначено у ст. 1071 Цивільного кодексу України, банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

У разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом (ст. 1073 Цивільного кодексу України).

В силу ст. 1074 Цивільного кодексу України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Також позивачем заявлено вимогу (з урахуванням уточнень від 11.10.2014 року) про зобов'язання публічного акціонерного товариства "АктаБанк" повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Профіль" на його поточний рахунок № 26007000005426 у ПАТ «Креді Агріколь банк» м. Київ, МФО 300614, 5005 грн. 25 коп. збитків, які виникли у зв'язку з списанням банком комісії у розмірі 5% від суми платежу в період з 01.08.2014 року по 21.08.2014 року.

У відповідності з п.5.2 договору на розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку банк має право самостійно змінювати (встановлювати) тарифи та/або розмір процентної ставки по оплаті залишку коштів на рахунку клієнта.

Банк змінює тарифи (перелік тарифів, умови та /або вартість послуги/операції) та/або розмір процентів по оплаті залишків коштів на рахунку, повідомляючи про це клієнта за 10 (десять) календарних днів до вступу в дію змінених тарифів одним із наступних способів:

- шляхом внесення відповідної інформації у виписки з особового рахунку клієнта;

- шляхом розміщення відповідних повідомлень на дошці оголошень у приміщенні банку;

- шляхом розміщення відповідної інформації на офіційній веб-сторінці банку: www.aкtаbапк.com.

Зміни до договору набувають чинності, а нові тарифи починають діяти з 11-го дня після повідомлення банком клієнта відповідно до п. 5.2. цього договору.

Як вбачається з виписок по особовим рахункам, які додані до позовної заяви (а.с. 23-26), в період з 01.08.2014 року по 21.08.2014 року позивач отримував та перераховував кошти від контрагентів третім особам. Починаючи з 06.08.2014 року відповідач утримував з позивача 5% «комісії виконання платежу», хоча самі перекази за межі МФО банку не здійснював, а також утримував 10 грн. та 15 грн. «комісії проведення платежу» за кожне платіжне доручення.

Усього, в період з 01.08.2014 року по 21.08.2014 року, збільшивши тарифи в односторонньому порядку без повідомлення про це клієнта за 10 календарних днів до вступу в дію змінених тарифів одним із способів, що передбачені умовами договору, отримав з позивача суму 5005 грн. 25 коп.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач, отримавши комісію з позивача за розрахункове-касове обслуговування банківського рахунку, не вчинив необхідну дію по такому обслуговуванню, не перераховував кошти позивача на рахунки державного бюджету України, контрагентів, що вказував позивач в платіжних дорученнях.

Частиною 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України унормовано, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У п.1 ч.2 ст. 22 Цивільного кодексу України вказано, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно ч. 1, 3 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Таким чином, утримання відповідачем з позивача комісії "виконання платежу" (5%) та комісії "проведення платежу" є неправомірним.

З урахуванням викладеного господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову в повному обсязі.

В апеляційній скарзі апелянт вказує на те, що на підставі постанови правління НБУ від 16.09.2014 року № 576 «Про віднесення ПАТ «АктаБанк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 16.09.2014 року № 90 «Про затвердження тимчасової адміністрації у ПАТ «АктаБанк», згідно якому з 17.09.2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Також апелянт зазначає, що відповідно ч.5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема:

1. задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку;

2. примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку;

3. нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Проте, з такими доводами відповідача погодитися неможна, оскільки наслідки запровадження тимчасової адміністрації, що регулюються ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», не встановлюють будь-яких обмежень щодо права на судовий захист і задоволення позовних вимог про зобов'язання банку виконати належним чином умови договору відповідно чинного законодавства України.

Більш того, у п. 5 ч. 6 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вказано, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті не поширюється на зобов'язання банку, зокрема щодо здійснення операцій з переказу коштів фізичних та юридичних осіб, що надійшли на їхні рахунки, починаючи з наступного дня після запровадження процедури тимчасової адміністрації.

Зобов'язання банку, передбачені пунктами 1? - 4 частини шостої цієї статті, виконуються банком у межах його фінансових можливостей у порядку, встановленому нормативно-правовими актами Фонду.

Платіжні доручення на перерахування коштів до Державного бюджету України були подані позивачем до банку ще у серпні 2014 року, тобто до введення тимчасової адміністрації.

Згідно ч.1 ст. 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Таким чином, безготівкові гроші на поточному рахунку є об'єктом не зобов'язального, а речового права, в даному випадку права власності позивача.

Предметом укладеного між сторонами договору є не передача (перерахування) один одному грошової суми (майнового зобов'язання), а виконання банком доручення позивача (що носить немайновий, організаційний характер) щодо переказу коштів на користь третіх осіб.

Отже, в даних правовідносинах позивач не є кредитором стосовно відповідача, оскільки банк у конкретному випадку виступає не як боржник, а як агент валютного контролю.

Таким чином існування у публічному акціонерному товаристві "АктаБанк" тимчасової адміністрації на час прийняття господарським судом рішення у справі на може бути підставою для невиконання відповідачем поданих товариством з обмеженою відповідальністю "Профіль" платіжних доручень.

За таких обставин рішення прийнято з додержанням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2014 року у справі № 904/7269/14 залишити без змін, а скаргу публічного акціонерного товариства "АктаБанк" без задоволення.

Головуючий суддя Г.К. Дмитренко

Суддя А.Є. Прокопенко

Суддя В.І. Крутовських

повний текст постанови виготовлений 23.02.15р.