Постанова

від 17.02.2015 по справі 825/898/14

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2015 року Чернігів Справа № 825/898/14

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Соломко І.І.,

за участю секретаря Федоренка Я.О.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Залозі О.В.,

та представника третьої особи ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держземагенства у Чернігівській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_5, відділ Держземагенства в Ічнянському районі Чернігівської області, Ічнянська районна державна адміністрація про скасування наказів , -

В С Т А Н О В И В:

До Чернігівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі-позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Держземагенства у Чернігівській області (далі - відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_5, відділ Держземагенства в Ічнянському районі Чернігівської області, в якому просить суд скасувати Накази Головного управління Держземагенства в Чернігівській області від 16.12.2013 № ЧН/7421782800:03:000/00001881, № ЧН/7421782800:03:000/00001883, № ЧН/7421782800:03:000/00001899.

Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що на час прийняття оскаржуваних наказів, ним отримано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду площею 275,00га для ведення фермерського господарства за рахунок земель державної власності (земель запасу) Гмирянської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області, виготовлено проект землеустрою та подано на погодження до відділу Держземагенства в Ічнянському районі Чернігівської області. Проте, зазначену інформацію відповідач не перевірив та передав в оренду земельну ділянку інший особі, чим, на думку позивача, унеможливив отримання в майбутньому в оренду вказаної земельної ділянки.

Ухвалою суду від 17.01.2015 залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача-Ічнянську районну державну адміністрацію.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, зазначених у позовній заяві та додаткових письмових поясненнях. При цьому пояснили, що відповідач також не перевірив наявність нормативної грошової оцінки спірних земельних ділянок, що є порушенням Наказу Держземагенства України від 28.02.2013 № 72 «Про деякі питання реалізації повноважень з питань передачі земель сільськогосподарського призначення державної власності для всіх потреб», і ОСОБА_5 до заяв долучено копію трудової книжки, яка не підтверджує досвід роботи в сільському господарстві.

Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що Головне управління Держземагенства в Чернігівській області приймаючи накази, які оскаржуються, діяло у відповідності до вимог чинного законодавства України. Крім того вважає, що права та інтереси позивача у спірних правовідносинах не порушені. Що стосується документів, які були підставою для прийняття оскаржуваних наказів, то такі відповідали вимогам Земельного кодексу України та Закону України «Про фермерське господарство». Щодо одержання інформації про наявність дозволів на виготовлення проекту землеустрою, наданих місцевими державними адміністраціями до 01.01.2013, то таких повноважень у Головного управління Держземагенства в Чернігівській області не має.

Представник третьої особи ОСОБА_5 в судовому засіданні обґрунтував законність оскаржуваних наказів, та прийняття таких із дотриманням, передбаченого Земельним кодексом України та Законом України «Про фермерське господарство» порядку.

Представник відділу Держземагенства в Ічнянському районі Чернігівської області в судове засідання не з'явився, надіслав заперечення, в яких просив розгляд справи проводити без участі представника, а також зазначив, що Головне управління Держземагенства у Чернігівській області діяло виключно в межах чинного законодавства і не вчиняло жодних порушень інтересів позивача.

Представник третьої особи Ічнянської районної державної адміністрації в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надіслав клопотання про розгляд справи без участі представника та письмові пояснення, в яких вказав, що Ічнянська РДА отримала запити відповідача від 27.03.2013 № 1242 та від 19.04.2013 № 03-26/2218, однак останні не містили запитання щодо конкретних земельних ділянок, тому не можуть бути належними доказами по справі. Також зазначив, що відповідачу була направлена копія розпорядження голови Ічнянської райдержадміністрації від 28.12.2012 №449.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-Шептуна С.І., розглянувши подані сторонами документи і матеріали, суд встановив наступне.

28.12.2012 розпорядженням Ічнянської райдержадміністрації № 449 позивачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду, загальною площею 275,00 га для ведення фермерського господарства за рахунок земель державної власності (земель запасу) Гмирянської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області(т. 1, а.с.10).

У 2013 році позивачем до відділу Держземагенства у Ічнянському районі Чернігівської області подано проект землеустрою вищевказаної земельної ділянки на погодження(т.1, а.с. 12-51).

23.07.2013 відділом Держземагенства у Ічнянському районі Чернігівської області відмовлено у погодженні проекту землеустрою, у зв'язку з тим, що земельні ділянки передано в оренду ОСОБА_6.(т.1 а.с. 52).

З даним питанням до Головного управління Держземагенства в Чернігівській області ОСОБА_1 не звертався, що не заперечувалось позивачем.

Як встановлено судом, земельні ділянки, кадастровий номер 7421782800:03:000:0475, 7421782800:03:000:0476, 7421782800:03:000:0477 передано в оренду ОСОБА_6, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 03.12.2013 (т.2, а.с.126,129,134).

22.11.2013 на підставі заяви ОСОБА_6 про добровільну відмову від права оренди вищевказаних земельних ділянок Головним управлінням Держземагенства в Чернігівській області видано Накази «Про припинення права користування (оренди) земельних ділянок» (т.2, а.с. 125,130,133).

В подальшому між ОСОБА_6 та Головним управлінням Держземагенства у Чернігівській області були укладені договори про розірвання договору оренди земельних ділянок (т.2, а.с.123,127,131).

04.12.2013 до Головного управління Держземагенства в Чернігівській області звернувся ОСОБА_5 із заявами про надання йому в оренду терміном на 49 років земельні ділянки державної власності пл. 142,0000 га, 89,4000 га та 18,5000 га сільськогосподарського призначення без зміни її меж та цільового призначення для ведення фермерського господарства в адмінмежах Гмирянської сільської ради (за межами населеного пункту) Ічнянського району Чернігівської області (т.2, а.с. 67, 79, 91). Заяви ОСОБА_5 зареєстровані за № Ш-83, Ш-84, Ш-85, що підтверджується відбитком штампу на заявах та копією виписки із журналу вхідної кореспонденції(т.2, а.с. 166).

Зі змісту заяв від 04.12.2013 вбачається, що документація із землеустрою зазначених земельних ділянок затверджена Наказами Головного управління Держземагенства України в Чернігівській області, земельні ділянки за кадастровими номерами 7421782800:03:000:0475, 7421782800:03:000:0476, 7421782800:03:000:0477 і право власності на них зареєстровані в Державному кадастровому реєстрі та реєстрі речових прав на нерухоме майно.

До кожної заяви долучено копії Витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, кадастрового плану земельної ділянки, заяв про державну реєстрацію земельних ділянок, дозволу на обробку персональних даних, паспорту, схем розташування земельної ділянки, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, трудової книжки, (т.2, а.с. 68-77, 80-89, 92-99).

Заяви ОСОБА_5 та вищевказані додатки, стали підставою для прийняття Головним управлінням Держземагенства в Чернігівській області Наказів від 16.12.2013

№ ЧН/7421782800:03:000/00001881,

№ЧН/7421782800:03:000/00001883,

№ЧН/7421782800:03:000/00001899, якими ОСОБА_5 надано в оренду земельні ділянки для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності строком на 49 років, зареєстрованих у Державному реєстрів речових прав, (реєстраційні номери об'єкта нерухомого майна: 51267074217; 51109274217; 51287674217), розташованих на території Гмирянської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області, площею:

- 142,0000 га, кадастровий номер 741782800:03:000:0475,

- 89,4000 га, кадастровий номер 7421782800:03:000:0476,

- 18,5000га, кадастровий номер 7421782800:03:000:0477 (т.2, 66,78,90).

Не погодившись із вказаними Наказами та вважаючи їх такими, що суперечать вимогам чинного законодавства України позивач звернувся до суду із позовом предметом якого стала вимога про їх скасування.

Надаючи правову оцінку рішенням суб'єкта владних повноважень, що оскаржуються, суд враховує, що в силу норми частини четвертої статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно статті 19 Конституції органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно пункту 1 Положення Про Державне агентство земельних ресурсів України, яке затверджено Указом Президента України від 08.04.2011 року № 445, центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів є Державне агентство земельних ресурсів України (Держземагентство України).

Пунктом 7 вказаного Положення передбачено, що Держземагентство України здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, а також через міськрайонні, міжміські, міжрайонні територіальні органи.

Пунктом 1 Положення про Головне управління Держземагенства в області, затвердженого наказом Державного агентств земельних ресурсів України від 14.06.2013 № 267 Головне управління є територіальним органом Державного агентства земельних ресурсів України та йому підпорядковане (т. 2, а.с. 112-120).

Згідно пунктів 4 та 4.29 Положення про Головне управління Держземагенства в Чернігівській області Головне управління відповідно до покладених на нього завдань передає відповідно до закону земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб в межах області (т.2, а.с. 116).

Пунктом 6.2. вказаного Положення Головне управління має право одержувати в установленому законодавством порядку інформацію, документи і матеріали від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності та їх посадових осіб. (т.2 а.с. 117).

Аналізуючи вищенаведене, суд зазначає, що питання стосовно передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб в межах області віднесено до повноважень Головного управління Держземагенства в Чернігівській області, якому надано право, а не обов'язок на одержання інформації, при цьому у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до п.п. 1,3 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Положеннями частини першої статті 123 Земельного кодексу України передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр», право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Нормами частини першої статті 7 Закону України «Про фермерське господарство» від 19.06.2003 № 973-IV передбачено, що для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються із заявами до якої додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі. Перелік документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві, затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики.

Надаючи оцінку заявам ОСОБА_5 від 04.12.2013 та документам, які стали підставою для прийняття оскаржуваних наказів, суд встановив, що останні повністю відповідають вимогам встановленим Земельним кодексом України та Законом України «Про фермерське господарство».

Натомість, позивач обґрунтовуючи позовні вимоги, поставив під сумнів копію трудової книжки, як документ, що підтверджує досвід роботи ОСОБА_5 саме у сільському господарстві та вказав на відсутність нормативної грошової оцінки земель. Суд, оцінивши доводи позивача, вважає, що такі спростовуються наступним.

Перелік документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики.

Суд зазначає, що на момент звернення ОСОБА_5 із заявами від 04.12.2013 до відповідача перелік документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві Кабінетом Міністрів не затверджено, а тому до заяв долучено саме копію трудової книжки, яка підтверджує досвід роботи ОСОБА_5 на посаді заступника директора у СТОВ «Інтер» (т.2 а.с.77).

Статтею 48 Кодексу законів про працю України передбачено, що основним документом про трудову діяльність є трудова книжка.

Крім того, з виписки Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що основними видами діяльності Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер» є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (т.2 а.с. 161). Вказане також підтверджується інформацією про валовий збір урожаю основних культур за 2009-2012 року ( т.2 а.с. 160).

Отже, оцінивши наведені обставини у сукупності, суд доходить до висновку, що долучена до заяв копія трудової книжки ОСОБА_5 є належним документом, який підтверджує досвід роботи останнього у сільському господарстві.

Щодо висновків позивача про відсутність нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, що є порушенням Наказу Держземагенства України від 28.02.2013 № 72 «Про деякі питання реалізації повноважень з питань передачі земель сільськогосподарського призначення державної власності для всіх потреб», суд зазначає таке.

Згідно статті 1 Указу Президента України № 493/92 від 21.05.1998 нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.

Отже, суд дійшов висновку, що якщо нормативно-правові акти видає центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин, і виражає його у формі наказу як виду актів органу виконавчої влади, такі накази підлягають обов'язковій державній реєстрації.

Наказ Держземагенства України від 28.02.2013 № 72, на час виникнення спірних правовідносин в Міністерстві юстиції України не зареєстрований, тому не є обов'язковим.

Крім того, вказаний наказ не стосується земель, які вже сформовані.

В даному випадку, земельні ділянки (кадастровий номер 7421782800:03:000:0475, 7421782800:03:000:0476, 7421782800:03:000:0477) на час прийняття оскаржуваний наказів, вже були сформовані, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (т.2 а.с.75,85,95).

Посилання позивача як на підставу скасування оскаржуваних наказів на те, що на час їх прийняття ним отримано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду площею 275,00га для ведення фермерського господарства за рахунок земель державної власності (земель запасу) Гмирянської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області та виготовлено проект землеустрою, суд до уваги не бере, оскільки наявність даної інформації не означає позитивного рішення про надання земельної ділянки у користування, а отже жодним чином не впливає на прийняття відповідачем рішення про передачу в оренду спірної земельної ділянки іншій особі.

Крім того, жодним нормативно-правовим актом не передбачено, що до прийняття рішень про передачу в оренду земельних ділянок орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів повинен збирати інформацію щодо наявності розпоряджень місцевих державних адміністрацій про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, виданих до 01.01.2013 року.

Отже, оскаржувані Накази Головного управління Держземагенства у Чернігівській області від 16.12.2013

№ ЧН/7421782800:03:000/00001881,

№ ЧН/7421782800:03:000/00001883,

№ЧН/7421782800:03:000/00001899 прийняті у визначеному законом порядку, що свідчить про їх правомірність, тому доводи позивача у цій частині є безпідставними.

Крім того, суд зазначає, що оскаржувані накази, як акти індивідуальної дії вичерпали свою дію, оскільки спірні земельні ділянки передано в оренду.

Такий висновок узгоджується із рішенням Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7 яким встановлено, що ненормативні правові акти є актами одноразового застосування та вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому вони не можуть бути скасовані чи змінені після їх виконання. До ненормативних актів належать конкретні приписи щодо окремого суб'єкта чи юридичної особи, які застосовуються одноразово.

Таким чином, вимоги про скасування акту індивідуальної дії можуть стосуватися виключно діючих актів, адже задоволення такого позову має наслідком позбавлення такого акта юридичної сили (здатності до застосування). Акт індивідуальної дії, який вичерпав свою дію, є юридичним фактом, що відбувся в минулому та призвів до виникнення певних правових наслідків, а тому юридичні факти або події минулого в принципі не можуть бути скасовані.

Окрім того, при розгляді справ суд також дійшов висновку про відсутність факту порушень прав позивача, що додатково свідчить про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.

Згідно статті 21 Конституції усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками (стаття 24 Конституції України).

Тому, суд зазначає, що як позивач так і інші громадяни мають рівні права на отримання в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства за умови дотримання передбаченого Законом порядку набуття такого права.

На підставі зазначеного, суд констатує, що позивачем не обґрунтовано та не доведено факт порушення оскаржуваними наказами його прав, оскільки як він особисто так і інші особи користуються рівними правами на отримання у користування земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства.

Так, Верховний суд України у постанові від 10.04.2012( справа № 21-1115во10) дійшов правового висновку згідно якого, суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цим рішенням.

Згідно статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного суду України є обов'язковим для всіх судів України.

В контексті правового висновку Верховного суду України, слід зазначити, що оспорювані у дані справі рішення відповідача створюють правові наслідки та задовольняють законні інтереси виключно третьої особи ОСОБА_5 і тому не могли спричинити порушення прав та законних інтересів позивача у публічно-правовій сфері. Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, ще й з огляду на відсутність факту порушення прав та його інтересів у спірних правовідносинах.

Підсумуючи зазначене, суд дійшов висновку, що приймаючи оскаржувані Накази від 16.12.2013 № ЧН/7421782800:03:000/00001881, № ЧН/7421782800:03:000/00001883, № ЧН 7421782800:03:000/00001899, якими ОСОБА_5 передано в оренду земельні ділянки площею 142,0000 га, кадастровий номер 741782800:03:000:0475, 89,4000 га, кадастровий номер 7421782800:03:000:0476, 18,5000 га, кадастровий номер 7421782800:03:000:0477 на території Гмирянської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області, відповідно, Головне управління Держземагенства у Чернігівській області діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тому підстави для задоволення позовних вимог та скасування Наказів відсутні. Крім того, позивачем не доведено факту порушення його прав та інтересів у спірних правовідносинах.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд , -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя І.І. Соломко