Постанова

від 17.02.2015 по справі 816/4386/14

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/4386/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Довгопол М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Шулик Н.І.,

представника позивача - Крещик Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві до Публічного акціонерного товариства "Завод "Лтава" про стягнення витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, -

В С Т А Н О В И В:

06 листопада 2014 року Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Публічного акціонерного товариства "Завод "Лтава" про стягнення витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених за списком №2, в сумі 22 824 грн 20 коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що в порушення вимог частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відповідачем не відшкодовано фактичні витрати на виплату і доставку пільгових пенсій за списком № 2 за період серпень - вересень 2014 року, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка підлягає стягненню у судовому порядку.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання явку свого уповноваженого представника не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення /а.с. 51 т.2/. Про наявність поважних причин неприбуття до суду відповідач не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не надіслав.

У письмових запереченнях вказував на те, що призначення пенсій гр. ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 відбулося з порушенням вимог судових рішень: постанов Октябрського районного суду м. Полтави від 27.05.2013 у справі № 554/170/13-а та від 28.08.2013 у справі 554/7065/13-а, постанови Полтавського районного суду Полтавської області від 12.01.2012 у справі № 2а-5205/2011, згідно мотивувальної частини яких при призначенні пенсій на пільгових умовах вказаним особам мають поширюватися положення статті 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення", натомість позивачем включено вказаних осіб у розрахунки як таких, що набули право на пенсійне забезпечення за ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Також зазначав, що ПАТ "Завод "Лтава" є правонаступником ВАТ "Лтава", яке засновано відповідно до наказу Мінмашпрому України від 26.10.1994 року № 1384а шляхом перетворення Державного підприємства "Полтавський електромеханічний завод" у Відкрите акціонерне товариство "Лтава" та не є правонаступником заводу "Комплект" ДВО "Лтава", тому не має обов'язку відшкодовувати фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій громадянам ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які працювали на заводі "Комплект" ДВО "Лтава". Крім того, заперечував щодо повторного включення до розрахунків фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій громадян ОСОБА_7, ОСОБА_8 та продовження відшкодування виплати пенсії гр. ОСОБА_9 на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо добровільної сплати єдиного внеску", що набрав чинності 28.04.2013, посилаючись на те, що цей закон не може поширюватися на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності. Стосовно включення до розрахунків сум пенсії гр. ОСОБА_10, вказував, що вимоги позивача можуть бути розглянуті судом лише за період виплати пенсії вказаній особі з травня по вересень 2014 року в сумі 2408 грн, в іншій частині підлягають залишенню без розгляду у зв'язку із пропуском строку звернення до суду. З огляду на викладене відповідач вважав позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню /а.с. 98 - 105 т.1/.

Відповідно до частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Беручи до уваги наведене, суд вважав за можливе розглянути справу за відсутності відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши та дослідивши наявні в матеріалах справи документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Публічне акціонерне товариство "Завод "Лтава" (ідентифікаційний код 14308479) зареєстроване як юридична особа /а.с. 13 - 14 т.1/ та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві, що не заперечується сторонами.

Статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ визначено коло осіб, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Зокрема, згідно із пунктом "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" мають право на пенсію на пільгових умовах працівники, зайняті повний робочий день на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів, і за результатами атестації робочих місць.

Відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" діяв Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 № 400/97-ВР.

Пунктом 1 статті 1 Закону № 400/97-ВР визначено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Згідно з абзацом 4 пункту 1 статті 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції, яка діє з 28.04.2013) для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до абзацу 3 пункту 1 статті 4 Закону № 400/97-ВР встановлюються ставки збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 100 % від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом 4 пункту 1 статті 2 цього Закону, - фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій.

Таким чином, підприємство, працівникам якого призначено пенсії на пільгових умовах згідно пункту «б» статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", зобов'язане відшкодовувати органам Пенсійного фонду 100 % суми фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Згідно з пунктом 6.4 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663 (в редакції на час спірних правовідносин, надалі - Інструкція № 21-1), розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Відповідно до пункту 6.8. Інструкції № 21-1 (в редакції, чинній до 12.09.2014) підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання та ін.), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин.

Постановою Правління Пенсійного фонду України від 04.08.2014 р. N 15-1 (набрала чинності 12.09.2014) були внесені зміни до Інструкції № 21-1, з урахуванням яких пунктом 6.7. Інструкції визначено, що підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

На виконання вимог Інструкції № 21-1 Управлінням Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві на адресу відповідача направлено повідомлення із розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пенсій з серпня 2014 року та з вересня 2014 року /а.с. 6 - 12, т.1/, які отримано відповідачем 25.08.2014 та 19.09.2014 відповідно /а.с. 6 (на звороті), а.с. 9 (на звороті), т.1/.

До розрахунків за серпень 2014 року були включені суми пенсій, виплачені громадянам ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_4 Розрахунки за вересень 2014 року включали суми пенсій тих самих громадян, за виключенням пенсії ОСОБА_8

Із наданих суду копій розрахунків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, розрахунку суми по відшкодуванню вказаних витрат, складеного позивачем, вбачається, що сума витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за списком № 2, що підлягали відшкодуванню відповідачем, за період з серпня 2014 року по вересень 2014 року, склала 22824 грн 40 коп.

Надаючи оцінку доводам відповідача, викладеним у запереченнях до позовної заяви, щодо безпідставного включення до розрахунків сум пенсій гр. ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, суд виходить з наступного.

Вказаним особам пенсію призначено на виконання вимог судових рішень.

Так, постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 28 серпня 2013 року у справі №554/7065/13а, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року, управління Пенсійного фонду в Октябрському районі м. Полтави зобов'язано зарахувати період роботи ОСОБА_2 з 01 липня 1986 року по 23 червня 1996 року на ПАТ "Завод "Лтава" на посаді пресувальника виробів з пластмас до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком згідно з пунктом "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та призначити останньому пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 "Виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах" та згідно з пунктом "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 11 січня 2013 року /а.с. 53 -58 т.1/.

Постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 27 травня 2013 року у справі №554/170/13-а, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року, зобов'язано відділ пенсійного забезпечення управління Пенсійного фонду в Октябрському районі м. Полтави усунути допущені порушення прав ОСОБА_3 шляхом нарахування пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 /а.с. 72 - 78 т.1/.

Постановою Полтавського районного суду Полтавської області від 12 січня 2012 року у справі №1625/2а-5205/11, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2012 року, зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі призначити та нарахувати пенсію ОСОБА_4 за віком на пільгових умовах за списком №2 , починаючи з 02 серпня 2011 року /а.с. 208 -211 т.1/.

Дані судові рішення набрали законної сили, доказів їх зміни чи скасування суду не надано.

Суд бере до уваги, що пунктом 1 постанови Верховної Ради України від 6 грудня 1991 року N 1931-XII, Закон України "Про пенсійне забезпечення" введено в дію з 01 січня 1992 року - в частині норм, що стосуються призначення і виплати пенсій та коригування рівнів пенсій, призначених до введення цього Закону, а з 1 квітня 1992 року - в повному обсязі.

Відповідно до пунктів а), б) частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць; працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, за умови досягнення встановленого нормою цієї статті віку та наявності відповідного стажу роботи як загального, так і на зазначених роботах.

Згідно з частиною 4 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" порядок пенсійного забезпечення осіб, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених законодавством, що діяло раніше, визначається статтею 100 даного Закону.

При цьому, статтею 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах:

а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством;

б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13 - 14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

З аналізу наведених норм вбачається, що право на пенсію відповідно до статті 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення" мала особа, яка набула необхідний стаж роботи із шкідливими і важкими умовами праці, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах до 01 січня 1992 року і після цієї дати не працювала на цих роботах. При цьому наявності атестації робочих місць не вимагається. Особі, яка до і після 01 січня 1992 року працювала на роботах, передбачених Списками, пенсія призначається відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Матеріали справи містять розрахунки стажу ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3, із яких слідує, що дані особи працювали на роботах із шкідливими і важкими умовами праці на ВАТ «Лтава» до і після 01 січня 1992 року /а.с. 52, 71, а.с. 213 (на звороті), т. 1/, тому Управлінням Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві правомірно на підставі судових рішень з урахуванням норм законодавства призначено їм пенсію відповідно до положень статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

З огляду на викладене суд відхиляє доводи відповідача щодо безпідставності включення сум пенсій громадян ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до розрахунків фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій.

Стосовно заперечень відповідача щодо неправомірності включення до розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за спірний період сум пенсій громадян ОСОБА_5 та ОСОБА_6, суд виходить з наступного.

Відповідач зазначив, що вказаним громадянам до стажу роботи за списком № 2 було зараховано період роботи на заводі "Комплект" ДВО "Лтава", разом з тим Публічне акціонерне товариство "Завод "Лтава", згідно з статутом товариства, є правонаступником всіх прав та обов'язків Відкритого акціонерного товариства "Лтава", яке засновано відповідно до наказу Мінмашпрому України від 26.10.1994 року № 1384а на підставі Указу Президента України від 15.06.1993 року № 210/93 "Про корпоратизацію державних підприємств" шляхом перетворення Державного підприємства "Полтавський електромеханічний завод", яке не мало у своєму складі в періоді з 1979 року Заводу "Комплект" Виробничого об'єднання "Лтава". Посилався на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30 червня 2009 року у справі № 2а-5286/09, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.09.2014 у справі № 816/4493/13-а.

Судом встановлено, що постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2012 року у справі №1622/2а-349/11 зобов'язано Управління Пенсійного фонду України Октябрського району м. Полтави призначити, нарахувати та виплачувати ОСОБА_5 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 "Виробництв, робіт, професій посад і показників на роботах із шкідливими і важкими у мовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах" та згідно із п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", починаючи з 28 вересня 2010 року /а.с. 82 -90 т. 1/.

На виконання зазначеного судового рішення гр. ОСОБА_5 з 28.09.2010 призначено пенсію за віком на пільгових умовах /а.с. 89 т. 1/.

До пільгового стажу гр. ОСОБА_5 зараховано роботу на Заводі "Комплект" Виробничого об'єднання "Лтава" з 01.06.1981 року по 22.09.1993 року.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2012 року у справі № 2а-3509/11/1609 зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Полтава вирішити питання щодо призначення ОСОБА_6 пенсії на пільгових умовах за списком № 2 з урахуванням її стажу роботи на посаді пресувальника виробів із пластмас з 01 березня 1985 року по 01 квітня 1989 року та з 01 квітня 1989 року по 12 серпня 1996 року на посаді ливарника пластмас заводу "Комплект" виробничого об'єднання "Лтава" /а.с. 234 - 235 т.1/.

На виконання зазначеного судового рішення гр. ОСОБА_6 з 22.10.2010 призначено пенсію за віком на пільгових умовах /а.с. 229 (на звороті), т.1 /.

До пільгового стажу гр. ОСОБА_6 зараховано роботу на Заводі "Комплект" Виробничого об'єднання "Лтава" .

Відповідно до пункту 6.3. Інструкції № 21-1 у разі ліквідації або зміни власника підприємства суми зазначених витрат Пенсійному фонду вносять правонаступники.

Пунктом 6.9. Інструкції № 21-1 визначено, що у разі ліквідації підприємства без правонаступників повідомлення для відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, органу Пенсійного фонду України за місцезнаходженням ліквідованого підприємства не направляється.

Судом встановлено, що наказом Виробничого об'єднання "Лтава" від 29.08.1979 № 758а "Про перетворення філіалу ПЕМЗ в завод "Комплект" визначено, що «з 1 вересня 1979 року філіал Полтавського електромеханічного заводу іменувати Полтавський завод «Комплект» виробничого об'єднання «Лтава» /а.с. 24 т. 2/.

Згідно зі статтею 23 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 юридичними особами визнаються організації, які мають відокремлене майно, можуть від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов'язки, бути позивачами і відповідачами в суді, арбітражі або в третейському суді.

Статтею 31 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 встановлено, що юридична особа може відкривати філіали і представництва в порядку, встановленому законодавством Союзу РСР або Української РСР.

Керівник філіалу або представництва діє на підставі довіреності, одержаної від відповідної юридичної особи.

За змістом законодавства, що регулювало питання створення юридичними особами філіалів чи представництв у періоди роботи гр. ОСОБА_6, ОСОБА_5, філіал не володів власним майном, а для його належного функціонування наділявся при створенні майном юридичної особи, а обсяг правоздатності та дієздатності створеного філіалу, в тому числі відкриття власних рахунків, визначався затвердженим положенням про нього та довіреністю юридичної особи керівнику цього філіалу, хоча і розглядався самостійним суб'єктом господарської діяльності.

Згідно наказу Виробничого об'єднання "Лтава" від 29.08.1979 № 758а фактично було змінено лише найменування філіалу Полтавського електромеханічного заводу.

Перейменування філіалу Полтавського електромеханічного заводу в Полтавський завод "Комплект" виробничого об'єднання "Лтава" (без права юридичної особи) не змінило обсяг правоздатності та дієздатності цього суб'єкта і за своєю суттю перейменований суб'єкт від цього не перестав бути відокремленим підрозділом (філіалом) Полтавського електромеханічного заводу.

Посилання відповідача на те, що завод зі своїми органами управління та фінансування, що входив у виробниче об'єднання та не мав права юридичної особи, згідно із постановою Ради Міністрів СРСР від 27.03.1974 № 212, не міг бути філіалом іншого аналогічного заводу (ПЕМЗ), що теж не мав права юридичної особи та входив в це ж об'єднання, суд відхиляє з огляду на наступне.

Так, дійсно, пунктом 1 Положення про виробниче об'єднання (комбінат), затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 27.03.1974 № 212 (надалі - Положення № 212) було передбачено, що виробниче об'єднання (комбінат) є єдиним виробничо-господарським комплексом, до складу якого входять фабрики, заводи, науково-дослідницькі, конструкторські, проектно-конструкторські, технологічні та інші виробничі одиниці. Виробничі одиниці, що входять до складу виробничого об'єднання (комбінату), не є юридичними особами і на них не поширює дію Положення про соціалістичне державне виробниче підприємство.

Разом з тим, пунктом 6 Положення № 212 було визначено, що у необхідних випадках за рішенням відповідно міністерства (відомства) СРСР або Ради Міністрів союзної республіки виробничому об'єднанню (комбінату) можуть бути підпорядковані окремі самостійні підприємства і організації, які користуються правами, передбаченими Положенням про соціалістичне державне виробниче підприємство . Об'єднання, якому підпорядковані самостійні підприємства і організації, виступає стосовно них як вищестоящий орган. В цих випадках об'єднання може централізувати повністю або частково виконання окремих виробничо-господарських функцій вказаних підприємств та організацій.

Згідно з пунктом 8 Положення № 212 об'єднання є юридичною особою з дня затвердження статуту.

Відповідно до пункту 38 Положення № 212 майно виробничого об'єднання (комбінату) складається з основних та оборотних засобів, що утворюють його статутний фонд, а також з фондів та іншого майна, закріпленого за об'єднанням. У разі підпорядкування об'єднанню самостійних підприємств та організацій їхнє майно відображається на самостійних балансах цих підприємств і організацій. У таких випадках об'єднання складає зведений баланс.

Відповідачем в обґрунтування своїх доводів не надано доказів на підтвердження того, що Полтавський електромеханічний завод входив до складу Виробничого об'єднання «Лтава» як виробнича одиниця без права юридичної особи , а не як самостійне підприємство.

При цьому суд бере до уваги, що розпорядженням Виконавчого комітету Полтавської міської ради народних депутатів від 27.02.1992 № 149-р було зареєстровано Полтавське державне виробниче об'єднання «Лтава» /а.с. 25 т.2/. Згідно пункту 1.4. Статуту об'єднання до його складу входили за рішенням трудових колективів:

- Полтавський електромеханічний завод - головне самостійне підприємство ;

- Завод Комплект м. Полтава (без права юридичної особи);

- Завод «Сектор» м. Жмеринка Вінницької області ;

- СКБ при Полтавському електромеханічному заводі;

- Зіньківська філія Полтавського електромеханічного заводу, м. Зіньків Полтавської області;

- техніко-торгівельний центр «Електроніка», м. Полтава.

Зазначеним пунктом також було визначено, що вказані підприємства наділені правами юридичної особи /а.с. 28 т.2/.

З огляду на викладене, Полтавський електромеханічний завод входив як самостійна юридична особа до складу Полтавського державного виробничого об'єднання «Лтава», яке згідно пункту 1.1. Статуту знаходилося у віданні Державного комітету України по оборонній промисловості і машинобудуванню згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.1991 № 227 «Про заходи виконання Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, що розташовані на території України».

Завод «Комплект» входив до об'єднання без права юридичної особи. З огляду на те, що документи, які б свідчили про те, що Полтавський електромеханічний завод припинив цю філію, яка змінила найменування на «Завод «Комплект» ВО «Лтава, до суду відповідачем не надано, суд виходить з того, Завод «Комплект» не був позбавлений статусу філії Полтавського електромеханічного заводу.

Отже, суд приходить до висновку, що Завод "Комплект" м. Полтава (без права юридичної особи), який був філіалом Полтавського електромеханічного заводу, у 1992 році увійшов до складу Полтавського виробничого об'єднання "Лтава" разом з юридичною особою Полтавським електромеханічним заводом.

Розпорядженням Виконавчого комітету міської ради народних депутатів м. Полтави від 29.11.1994 № 989-р було зареєстровано Відкрите акціонерне товариство «Лтава» /а.с. 53 т.2/. Згідно пункту 1.1. Статуту товариства Відкрите акціонерне товариство "Лтава" засновано відповідно до рішення Мінмашпрому України від 26.10.1994 року №1384а шляхом перетворення державного підприємства - Полтавський електромеханічний завод у Відкрите акціонерне товариство відповідно до Указу Президента України від 15.06.1993 року №210/93 "Про корпоратизацію державних підприємств" /а.с. 55 т.2/.

Місцезнаходженням ВАТ «Лтава» зазначено м. Полтава, вул.. Р. Люксембург, 72 (аналогічне місцезнаходженню Полтавського державного виробничого об'єднання «Лтава»).

Пунктом 3.3 Статуту ВАТ «Лтава» було передбачено, що Товариство є правонаступником державного підприємства заводу "ПЕМЗ" (Полтавський електромеханічний завод) /а.с. 33 т.2/.

Відповідно до статті 37 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 року юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання).

При злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов'язки) переходить до нововиниклих юридичних осіб. При приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов'язки) переходить до останньої. Майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію.

Порядок ліквідації і реорганізації юридичних осіб визначається законодавством Союзу РСР і постановами Ради Міністрів Української РСР.

Законодавцем не було передбачено окремої процедури ліквідації або реорганізації філіалу юридичної особи, керівник якої діяв на підставі довіреності, одержаної від відповідної юридичної особи.

Відтак, правонаступником юридичної особи державного підприємства заводу "ПЕМЗ", філіалом якого був завод "Комплект" виробничого об'єднання "Лтава", стало Відкрите акціонерне товариство "Лтава".

У свою чергу Публічне акціонерне товариство "Завод "Лтава" є правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Лтава", що не заперечується сторонами та підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відносно відповідача /а.с. 13 -14 т.1/.

Відносно Полтавського державного виробничого об'єднання «Лтава» (ідентифікаційний код 14307952) , то судом встановлено, що 30.03.2006 проведено державну реєстрацію припинення вказаної юридичної особи на підставі судового рішення, що не пов'язане з банкрутством юридичної особи /а.с. 48 - 50 т.2/.

Суд бере до уваги, що на час реєстрації Полтавського державного виробничого об'єднання «Лтава» розпорядженням Виконавчого комітету Полтавської міської ради народних депутатів від 27.02.1992 № 149-р діяв Закон України «Про підприємства в Українській РСР» від 27.03.1991 № 887-ХІІ, частиною 1 статті 4 якого було встановлено, що діяльність всіх підприємств, розташованих на території Української РСР, здійснюється відповідно до цього та інших законів Української РСР, а у випадках, передбачених ними, - також рішеннями Уряду Української РСР.

Із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що Полтавське державне виробниче об'єднання «Лтава» було зареєстровано за організаційно-правовою формою як об'єднання юридичних осіб /а.с. 48 -50 т.2/.

Статтею 3 Закону України «Про підприємства в Українській РСР» було регламентовано правовий статус об'єднань підприємств.

Так, статтею 3 Закону було визначено, що підприємства мають право на добровільних засадах об'єднувати свою виробничу, наукову, комерційну та інші види діяльності, якщо це не суперечить антимонопольному законодавству Української РСР.

Об'єднання діють на основі договору або статуту, який затверджується їх засновниками або власниками. Підприємства, які входять до складу зазначених організаційних структур, зберігають права юридичної особи, і на них поширюється дія цього Закону.

Об'єднання є юридичною особою, може мати самостійний і зведений баланси, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням.

Підприємства, які входять до об'єднання, можуть вийти з його складу із збереженням взаємних зобов'язань та укладених договорів з іншими підприємствами та організаціями.

Вихід структурних підрозділів і самостійних підприємств із об'єднань може здійснюватись за згодою власника майна чи уповноваженого ним органу та з участю трудового колективу з наданням їм права підприємства.

Об'єднання ліквідується за рішенням підприємств, які входять в нього. Ліквідація об'єднання здійснюється у порядку, встановленому цим Законом для підприємства. Майно, яке залишилося після ліквідації об'єднання, розподіляється між учасниками згідно з статутом об'єднання.

Частиною 5 статті 124 Господарського кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2004 (в редакції, чинній на час ліквідації ВО «Лтава»), було визначено, що ліквідація господарського об'єднання провадиться за рішенням підприємств-учасників, а ліквідація державного (комунального) об'єднання - за рішенням органу, що прийняв рішення про утворення об'єднання. Ліквідація об'єднання підприємств здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом щодо ліквідації підприємства. Майно, що залишилося після ліквідації об'єднання, розподіляється між учасниками згідно зі статутом об'єднання підприємств чи договором .

З аналізу наведених норм випливає, що ліквідація об'єднання підприємств не мала наслідком припинення підприємств, що входили до його складу, майно об'єднання розподілялося між його учасниками.

За таких обставин суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на те, що Завод «Комплект» припинив свою діяльність одночасно із ліквідацією Полтавського виробничого об'єднання «Лтава».

Беручи до уваги те, що завод «Комплект» був філією Полтавського електромеханічного заводу, який був перетворений у ВАТ «Лтава», яке не припинило свою діяльність із ліквідацією Полтавського виробничого об'єднання «Лтава», суд приходить до висновку, що ВАТ «Лтава» є правонаступником Полтавського електромеханічного заводу разом із філією - заводом «Комплект», а у свою чергу відповідач ПАТ «Завод «Лтава» є правонаступником ВАТ «Лтава».

Доказів, які б підтверджували відсутність вказаного факту правонаступництва (зокрема, ліквідаційний баланс ВО «Лтава» або інші документи) відповідачем не надано.

З огляду на вищевикладене, суд відхиляє доводи відповідача про відсутність обов'язку відшкодовувати витрати на виплату і доставку пенсій особам, які працювали на Заводі «Комплект» .

Стосовно посилань відповідача на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.06.2009 року у справі № 2а-5286/09, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.09.2014 року у справі № 816/4493/13-а /а.с. 106 -108 т.2/, якими встановлено, що ВАТ "Лтава" не є правонаступником Заводу "Комплект" ВО "Лтава", як на преюдицію для даних правовідносин та обставину, яка в силу ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України не потребує доказування, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Судовими рішеннями, які набрали законної сили, в інших справах ( 816/5799/13-а /а.с. 84 - 91, т. 2/, встановлено протилежні факти, а саме, факт правонаступництва відповідачем прав та обов'язків Заводу «Комплект».

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене частиною 1 статті 72 КАС України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені. Водночас, передбачене частиною 1 статті 72 КАС України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні.

Вищий адміністративний суд України у своєму листі від 14.11.2012 № 2379/12/13-12 "Щодо застосування статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України" зазначив, що у разі, якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є іншими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної або господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

Досліджені документи в даній справі, аналіз яких викладено вище, не можуть бути проігноровані судом при вирішенні даного спору, а тому суд вважає за необхідне відійти від позиції, викладеної у судових рішеннях, на які посилається відповідач.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ПАТ "Завод "Лтава" відповідно до пункту 6.3. Інструкції № 21-1 повинен вносити Пенсійному фонду витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених громадянам ОСОБА_5, ОСОБА_6

Що стосується доводів відповідача про неправомірність повторного включення до розрахунків фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій громадян ОСОБА_7, ОСОБА_8 та продовження включення витрат на виплату пенсії гр. ОСОБА_11 на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо добровільної сплати єдиного внеску", що набрав чинності 28.04.2013, суд виходить з наступного.

Згідно з абзацом 4 пункту 1 статті 2 Закону № 400/97-ВР (в редакції до 28.04.2013) для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, об'єктом оподаткування є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо добровільної сплати єдиного внеску" № 184-VII від 04.04.2013 року, який набув чинності 28.04.2013 року, внесено зміни в абз. 4 п. 1 ст. 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" № 400/97.

Відповідно до абз. 4 п. 1 ст. 2 Закону № 400/97 з урахуванням внесених змін для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" .

Аналіз наведених положень чинного законодавства дає підстави для висновку про те, що починаючи з 28.04.2013 року підприємства та організації повинні вносити до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій до набуття відповідними особами права на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV.

При цьому, за правилами статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Згідно із ч. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 60-річного віку та наявності страхового стажу не менше 15 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

55 років - які народилися до 30 вересня 1956 року включно;

55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року;

56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року;

56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року;

57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року;

57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року;

58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року;

58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року;

59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року;

59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року;

60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.

Судом встановлено, що ОСОБА_7 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 /а.с. 164 т.1/, ОСОБА_8 - ІНФОРМАЦІЯ_3 /а.с. 144 т.1/, ОСОБА_11- ІНФОРМАЦІЯ_4 /а.с. 221 т.1/.

За правилами статті 26 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком у ОСОБА_7 виникає ІНФОРМАЦІЯ_5, у ОСОБА_8 - ІНФОРМАЦІЯ_6, у ОСОБА_11 - ІНФОРМАЦІЯ_7, тому відповідно обов'язок відповідача по відшкодуванню спірних витрат припиняється з наступного дня після досягнення цими особами пенсійного віку.

Враховуючи те, що законом в даному випадку обов'язок по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій покладено на підприємство, яким є ПАТ "Завод "Лтава" і обставина, яка його припиняє, на момент прийняття спірних розрахунків, ще не настала, суд приходить до висновку про правомірність включення до розрахунків пенсій громадян ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_11

Аналогічна позиція підтримується Вищим адміністративним судом України (ухвала ВАСУ від 10.12.2014 у справі № 816/1673/14 за позовом Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві до ПАТ «Завод «Лтава» про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій /а.с. 73 -76 т.2/.

Відносно посилань відповідача на те, що підприємство закінчило відшкодування виплати пенсій ОСОБА_7, ОСОБА_8 до 28.04.2013, а тому дія Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо добровільної сплати єдиного внеску" № 184-VII від 04.04.2013 року не може поширюватися на підприємство, суд вважає за необхідне зазначити, що Закон України № 184-VII від 04.04.2013 року врегулював правовідносини щодо відшкодування пільгових пенсій після набрання ним чинності, а відтак принцип незворотності дії в часі закону не порушено.

Надаючи оцінку запереченням відповідача щодо суми пенсій гр. ОСОБА_10, заявленої до стягнення, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2014 року зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Полтави призначити ОСОБА_10 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п. «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 3 грудня 2013 року /а.с. 194 -195 т.1/.

На виконання рішення суду Управлінням Пенсійного фонду прийнято розпорядження № 1/5493 від 24.06.2014 про призначення ОСОБА_10 пенсії з 03.12.2013 /а.с.197 т.1/.

Відповідно до пункту 6.8. Інструкції № 21-1 суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць .

Управлінням Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві вперше включено суми витрат на виплату пенсій ОСОБА_10 у розрахунок фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій з серпня 2014 року, тому з урахуванням вимог Інструкції № 21-1 до цього розрахунку увійшли суми пенсії з дати призначення до дати складання розрахунку відповідно до відсоткової частки плати відповідача /а.с. 11 т.1/.

У розрахунку з вересня 2014 року сума пенсії гр. ОСОБА_10 визначена Управлінням у місячному розмірі відповідно до відсоткової частки плати відповідача /а.с. 8, т. 1/.

З огляду на те, що відповідачем не було відшкодовано витрати на виплату і доставку пенсії ОСОБА_10 у строк, визначений Інструкцією № 21-1 (до 25 серпня 2014 року, 25 вересня 2014 року), позивач саме із дати закінчення строку на відшкодування витрат вважався таким, що дізнався про порушення своїх прав та інтересів, і ця дата відповідно є початком для відліку строку звернення до суду.

Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві звернулося із позовом 06 листопада 2014 року, про що свідчить штамп вхідної реєстрації, тобто із дотриманням шестимісячного строку звернення до суду.

З огляду на викладене, суд відхиляє доводи відповідача щодо пропуску строку звернення до суду позивача щодо стягнення витрат на виплату пенсії ОСОБА_10

З урахуванням вище наведеного, суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний відшкодувати Управлінню Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві витрати на виплату та доставку пенсій, призначених за списком № 2 застрахованим особам, за період серпень - вересень 2014 року, у розмірі 22824 грн 20 коп. Фактичне понесення витрат на виплату пенсій особам, включеним до розрахунків, підтверджено наявними у справі довідками про суми виплачених громадянам пенсій.

В порушення вимог законодавства витрати на виплату та доставку пільгових пенсій відповідачем не відшкодовано, що підтверджується витягом з картки особового рахунку відповідача.

Відповідно до статті 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються органами Пенсійного фонду та в судовому порядку.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення витрат на виплату і доставку пільгових пенсій є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно із частиною 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві до Публічного акціонерного товариства "Завод "Лтава" про стягнення витрат на виплату і доставку пільгових пенсій задовольнити .

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Завод "Лтава" (ідентифікаційний код 14308479, м. Полтава, вул. Р. Люксембург, 72) на користь Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві (ідентифікаційний код 22529735, м. Полтава, вул. Калініна, 30) витрати на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених за списком № 2, за серпень - вересень 2014 року, в сумі 22 824 грн. 20 коп. (двадцять дві тисячі вісімсот двадцять чотири гривні двадцять копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 23 лютого 2015 року.

Суддя М.В. Довгопол