Постанова

від 18.02.2015 по справі 910/21248/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2015 р. Справа№ 910/21248/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Ропій Л.М.

Рябухи В.І.

при секретарі Царук І. О.

За участю представників:

від позивача: не з'явились

від відповідача: Драчов Р. М. - представник за довіреністю № 09/12 від 09.12.2014

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр»

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2014

у справі № 910/21248/14 (суддя Ващенко Т. М.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Українська страхова група»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр»

про стягнення 25 217,04 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача в порядку регресу страхового відшкодування в сумі 25 217,04 грн., яке позивачем як страховиком за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АВ/4955718 від 25.07.2012 було виплачено в зв'язку з пошкодженням автомобіля «Ніссан», державний номерний знак АА 1597 МА, що належить Ларіоновій Марині Геннадіївні, пошкодженого внаслідок ДПТ, що сталася з вини гр. Карпенко Володимира Вікторовича, який є працівником відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач у встановлені ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» строки не повідомив страховика про настання ДТП, внаслідок чого останній, в порядку ст. 38 вказаного Закону звернувся до відповідача з регресним позовом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.11.2014, повний текст якого підписаний 02.12.2014, у справі № 910/21248/14 позовні вимоги задоволені повністю.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи не підтверджується факт своєчасного повідомлення позивача відповідачем про спірну ДТП.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоцентр» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2014 у справі № 910/21248/14 скасувати та прийняти по справі нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що спірне рішення прийнято по неповно встановленим обставинам справи, що мають значення для справи, з неправильним застосуванням до спірних правовідносин положень п.п. 33.1.2, п.п. 33.1.1 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Так, відповідач зазначив про те, що відповідно до приписів Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язок щодо вжиття заходів з метою запобігання чи зменшення подальшої шкоди та надання повідомлення про ДТП покладено саме на водія, причетного до ДТП, в той час як суд першої інстанції не перевіряв, чи звертався водій, причетний до скоєння ДТП, до позивача з повідомленням про ДТП, чи ні, в той час як, за повідомленням самого водія Карпенка В. В., він вчасно надав позивачу пакет документів про ДТП, проте документи надавались в одному примірнику.

Ухвалою від 24.12.2014 колегією суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Ропій Л. М., Рябуха В. І. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Позивач в жодне судове засідання представників не направив, про причини неявки представників у судове засідання суду не повідомив.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників сторін в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників позивача за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

25.07.2012 позивач як Страховик та відповідач як Страхувальник уклали поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/4955718 (далі Договір) (а.с. 44), предметом якого є страхування майнових інтересів страхувальника, що не суперечать закону, пов'язаних з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем «Рено Преміум», державний номерний знак АА 5625 ЕА (далі Автомобіль).

Строк дії Договору сторонами погоджений в п. 3 Договору та становить з 00 год. 00 хв. 26.07.2012 до 25.07.2013 включно.

23.07.2013 о 19 год. 20 хв. на вул. Богатирській, 1-Д в місті Києві сталась дорожньо-транспортна пригода (зіткнення автомобілів) за участю Автомобіля під керуванням Карпенка Володимира Вікторовича та автомобіля «Ніссан», державний номерний знак АА 1597 МА (далі Автомобіль 1), який належить Ларіоновій Марині Геннадіївні.

В результаті ДТП пошкоджено Автомобіль 1.

Як слідує з матеріалів справи, майнові інтереси Ларіонової Марині Геннадіївні, що не суперечать закону та пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням Автомобілем 1, станом на дату вчинення спірної ДТП були застраховані АТ «СК «АХА Страхування» згідно з укладеним зазначеними особами полісом АС 0334905 терміном дії до 31.01.2014.

З матеріалів справи слідує, що АТ «СК «АХА Страхування» виплатило Ларіоновій Марині Геннадіївні страхове відшкодування в сумі 25 727,04 грн. згідно з її заявою про виплату страхового відшкодування.

Статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 27 ЗУ «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Спірна ДТП сталася з вини Карпенка Володимира Вікторовича, що підтверджується наявними в матеріалах справи належним копіями постанови Оболонського районного суду м. Києва від 22.08.2013 у справі № 756/1167/13-п та відомостей про дорожньо-транспортну пригоду № 9235697 (а.с. 17, 43).

З матеріалів справи слідує та сторонами не заперечується той факт, що Карпенко В. В. є працівником відповідача та на час ДТП перебував у трудових відносинах з останнім.

Вказане, зокрема, підтверджується наданими відповідачем на вимогу ухвали апеляційного суду копіями наказів № 15-ОК від 01.05.2012 та № 94-ОК від 10.09.2013.

Згідно з ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зокрема, порядок виплати такого відшкодування та дії сторін при настанні страхового випадку, регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон).

За правилами ст. 22 Закону (тут і далі в редакції, чинній на момент ДТП), обов'язок відшкодувати шкоду при настанні страхового випадку покладено на страховика, яким застраховано цивільно-правову відповідальність особи, винної у настанні такого випадку, в цьому випадку на позивача.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Отже, відповідно до положень Договору та приписів ЦК України, Закону та Закону України «Про страхування» відшкодування шкоди, завданої Карпенко В. В., відноситься до обов'язків позивача.

ПАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» звернулась до позивача з претензією № 7367/26/ЦВ від 02.12.2013 (а.с. 19-20), в якій просило виплатити в добровільному порядку страхове відшкодування в сумі 25 727,04 грн.

Згідно зі складеним позивачем Страховим актом № ДКЦВ-7660 від 08.02.2014, з врахуванням Розрахунку розміру страхового відшкодування 22-23 (а.с. 48-50), та того, що франшиза за Договором становить 510 грн., до виплати в якості страхового відшкодування позивачем призначено 25 217, 04 грн. (25 727,04-510).

Платіжним дорученням № 2871 від 10.02.2014 (а.с. 24) позивач перерахував ПАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» спірне страхове відшкодування в сумі 25 217, 04 грн.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач просить стягнути з відповідача виплачене ним ПАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» страхове відшкодування в порядку регресу, посилаючись на приписи ст. 38 Закону, яка надає позивачу як страховику право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого ним транспортного засобу.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно з п.п. 38.1.1 «ґ)» п. 38.1 ст. 38 Закону (у редакції, чинній на дату ДТП) страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Проте, відповідно до п.п. 33.1.2 п. 33.1 ст. 33 Закону, у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний вжити заходів з метою запобігання чи зменшення подальшої шкоди.

Водночас обов'язок невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу, а також обов'язок водія транспортного засобу, який з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, підтвердити це документально, як умова виникнення у страховика права на регресний позов до страхувальника передбачені пп. 33.1.4. п. 33.1 ст. 33 Закону.

Вказана нормативна суперечність досліджена Верховним Судом України у постанові від 12.02.2014 у справі № 6-1цс14, прийнятої за наслідками розгляду заяви про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 лютого 2013 року з підстав неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме статей 33, 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», де Верховний Суд України дійшов висновку, що неузгодженість нумерації підпунктів пункту 33.1 статті 33 та підпунктів пункту 38.1 статті 38 Закону виникла після внесених до них змін Законом України від 17 лютого 2011 року № 3045-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування», і не може обмежувати встановлене статтею 38 Закону право страховика на звернення до суду з регресним позовом, в тому числі до страхувальника, у разі недотримання строків і умов повідомлення страховика про дорожньо-транспортну пригоду, а отже, не може слугувати підставою для відмови в задоволенні такого позову, оскільки в Законі залишилось збереженим як обов'язок страхувальника щодо вжиття заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика про настання ДТП, так і відповідне право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив його про настання ДТП.

Частиною 1 ст. 111-28 ГПК України визначено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Отже, вимоги закону зобов'язують страхувальника повідомляти страховика про ДТП в порядку та в строки відповідно до п. 33.1 ст. 33 Закону, невиконання вказаної вимоги закону надає право страховику після виплати страхового відшкодування подати регресний позов до страхувальника або водія транспортного засобу, який спричинив ДТП, в порядку ст. 38 Закону.

Докази того, що відповідач повідомляв позивача про спірну ДТП, в матеріалах справи відсутні.

При цьому, факт повідомлення позивача про ДТП водієм, на що посилається відповідач, не звільняє останнього від виконання вказаного зобов'язання, з огляду на що посилання відповідач на вказані обставини до уваги колегією суддів не приймаються як такі, що не впливають на вирішення спору по суті.

До того ж, жодного документального доказу на підтвердження того, що про спірну ДТП позивача повідомив водій Карпенко В. В., відповідач суду не надав.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем належним чином доведено обставини, на які він посилається як на підставу для задоволення своїх вимог, відповідач вказаних обставин належними та допустимим доказами не спростував.

З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр» задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2014 у справі № 910/21248/14 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

Судові витрати на подачу апеляційної скарги, відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоцентр».

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2014 у справі № 910/21248/14 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2014 у справі № 910/21248/14 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/21248/14.

Повний текст постанови складено: 23.02.2015

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді Л.М. Ропій

В.І. Рябуха