Постанова

від 20.02.2015 по справі 917/2191/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2015 р. Справа № 917/2191/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Барбашова С.В. , суддя Білецька А.М. , суддя Горбачова Л.П.

при секретарі Полубояриній Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - Гирі А.В. (дов. № 7 від 22.10.2014р.)

відповідача - ОСОБА_2 (дов. № б/н від 08.12.2014р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, с. Степне, Полтавський район, Полтавська область (вх. № 559 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 11.12.2014р. у справі № 917/2191/14

за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Полтава - Ляхова 12-А", м. Полтава

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, с. Степне, Полтавський район, Полтавська область

про стягнення 35814,66 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 11.12.2014р. по справі № 917/2191/14 (суддя Іваницький О.Т.) позовні вимоги задоволені повністю та стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, с. Степне, Полтавський район, Полтавська область на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Полтава-Ляхова 12-А", м. Полтава заборгованість за Договором № б/н від 18.07.2013р. в розмірі 35814,66 грн., з якої: основний борг складає 33079,20 грн., пеня - 1645,21 грн. та 3 % річних - 1090,25 грн.

Додатковим рішенням господарського суду Полтавської області від 11.12.2014р. по справі № 917/2191/14 (суддя Іваницький О.Т.) вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 1827,00 грн. судового збору.

Відповідач з даним рішенням не погодився, звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 11.12.2014р. по справі № 917/2191/14 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, а також неповне з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 27.01.2015р. (головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В., суддя Білецька А.М.) апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, с. Степне, Полтавський район, Полтавська область прийнято до провадження та призначено справу до розгляду на 17.02.2015р. о 12:00 год.

Розпорядженням секретаря третьої судової палати Харківського апеляційного господарського суду В.І. Потапенка від 16.02.2015р., у зв'язку з відпусткою судді Істоміної О.А. для розгляду справи № 917/2191/14 сформовано колегію суддів: головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Білецька А.М., суддя Горбачова Л.П.

Позивач письмових пояснень або заперечень по апеляційній скарзі не надав. Уповноважений представник позивача - Гиря А.В. у судовому засіданні 17.02.2015р. просить суд апеляційної інстанції залишити рішення суду першої інстанції у даній справі без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

17.02.2015р. відповідачем через канцелярію суду апеляційної інстанції подано клопотання (вх. № 2564) про залучення до матеріалів справи в порядку ст. 101 ГПК України додаткових документів, зокрема: копій видаткових накладних № 11/4 від 11.08.2013р., № 86 від 22.08.2013р., № 44 від 25.07.2013р., копії договору субпідряду на виконання капітального ремонту № б/н від 07.08.2013р., копії рахунку на оплату № 20/34 від 20.10.2013р., копії свідоцтва № 04895810 про реєстрацію платника ПДВ - ПП «Камелот Буд Люкс», копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи - ПП «Камелот Буд Люкс», копії акту виконаних робіт без номеру та без дати, що підписаний між ФОП ОСОБА_3 та ПП «Камелот Буд Люкс», копії супровідного листа від 04.02.2015р. про направлення (повторно) для розгляду і підписання акту приймання-передачі виконаних робіт до Договору від 18.07.2013р., копії опису вкладення до цінного листа та фіскального чеку від 04.02.2015р. про направлення акту виконаних робіт по договору від 18.07.2013р. та додатку до нього на адресу позивача у справі, копії акту приймання-передачі виконаних робіт від 04.02.2014р. по Договору від 18.07.2013р., копії додатку № 1 до акту приймання-передачі виконаних робіт від 04.02.2014р. по Договору від 18.07.2013р. Ці докази на думку скаржника підтверджують виконання робіт субпідрядником - ПП «Камелот Буд Люкс» та закупівлю будівельних матеріалів відповідачем на виконання своїх зобов'язань по договору від 18.07.2013р. щодо проведення капітального ремонту конструкцій даху по вул. Ляхова, 12А.

17.02.2015р. відповідач через канцелярію суду апеляційної інстанції надав клопотання (вх. № 2563) про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи та зупинення провадження у справі.

Колегія суддів розглянувши вказане клопотання та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що заявлене відповідачем клопотання про призначення експертизи та відповідно зупинення провадження у справі не підлягає задоволенню, оскільки в даному випадку необхідність проведення експертизи відповідачем не доведена, а суд апеляційної інстанції вважає призначення у даній справі експертизи недоцільним. Відповідно і правові підставі для зупинення провадження у справі відсутні.

Згідно з частинами 1, 2 статті 101 та пункту 7 частини 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У постанові мають бути зазначені: обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення, заслухавши уповноважених представників сторін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, с. Степне, Полтавський район, Полтавська область підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи та обґрунтовано встановлено господарським судом, 18.07.2013 року між позивачем - Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Полтава - Ляхова, 12А" («Замовник») та відповідачем - Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 («Виконавець») було укладено договір б/н (далі - Договір).

Відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до розділу 1 Договору Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується виконати у відповідності до умов Договору капітальний ремонт конструкцій даху будинку по вулиці Ляхова, 12А, м. Полтави в обсязі, передбаченому погодженими між Сторонами кошторисами, а Замовник в свою чергу взяв на себе зобов'язання прийняти ці роботи та оплатити їх.

На виконання умов Договору сторони погодили та скріпили печатками і підписами Кошторис на виконання робіт на суму 90396,00 грн. (аркуш справи 30-31).

Розділом 3 Договору сторони обумовили, що договірна ціна робіт, які доручені для виконання Виконавцю за цим Договором, складає 90396,00 грн. Договірна ціна за цим Договором є динамічною. Зміна вартості робіт або матеріалів, вказаних у кошторисному розрахунку, можлива у разі подорожчання матеріалів, виробів, конструкцій, або з урахуванням індексу інфляції підтвердженого документально.

Передплата за виконання ремонтних робіт складає 20% від договірної ціни, що становить 18079, 20 грн. від 90396,00 грн. (Розділ 4 Договору).

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем були виставлені позивачеві рахунки-фактури, а саме: № 5 від 18.07.2013 року на суму 18079,20 грн. (передплата за ремонтні роботи), № 6 від 07.08. 2013 року на суму 5000,00 грн. (передплата за ремонтні роботи), № 7 від 20.08.2013 року на суму 10000,00 грн. (передплата за ремонтні роботи).

На виконання умов Договору та згідно виставлених відповідачем рахунків-фактур позивач (Замовник) перерахував на рахунок відповідача (Виконавця) кошти за платіжним дорученням № 54 від 19 липня 2013 року - 18079,20 грн.; за платіжним дорученням № 64 від 07 серпня 2013 року - 5000,00 грн.; за платіжним дорученням № 69 від 22 серпня 2013 року - 10000,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 846 Цивільного кодексу України передбачено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Розділом 5 Договору сторони обумовили строки виконання робіт Виконавцем - до 10 вересня 2013 року.

Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Однак всі наявні у справі матеріали в їх сукупності свідчать про те, що обумовлені Договором підряду роботи відповідачем не були виконані у встановлений строк - до 10 вересня 2013 року.

Враховуючи те, що відповідач в порушення умов розділу 5 Договору у строк до 10 вересня 2013 року підрядні роботи не розпочав та не виконав, позивач 17.03.2014р. направив на його адресу лист-вимогу за вих. № 4 (аркуш справи 37) про повернення перерахованої попередньої оплати. Докази направлення даної вимоги на адресу відповідача надані позивачем до позовної заяви, зокрема це належним чином засвідчені копії фіскального чеку № 7155 від 17.03.2014р. та опису вкладення у цінний лист від 17.03.2014р. (аркуш справи 38).

Проте вказана вимога залишена без відповіді та будь-якого реагування з боку відповідача (Виконавця).

Предметом спору у даній справі є повернення попередньої оплати, сплаченої позивачем на виконання умов Договору в рахунок виконання підрядних робіт.

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Розподіл обов'язку доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин справи покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Виходячи з положень вказаної норми права, до предмета доказування у даній справі входить встановлення наявності чи відсутності певних юридичних фактів, а саме: обов'язку відповідача виконати підрядні роботи у встановлений строк; здійснення позивачем попередньої оплати; виконання Відповідачем підрядних робіт; відмова Позивача від Договору та здійснення взаєморозрахунків.

З огляду на перерахування позивачем на рахунок відповідача авансових платежів за обумовлені Договором ремонтні роботи в розмірі 33079,20 грн., фактичне порушення строків виконання підрядних робіт відповідачем, ненадання до матеріалів справи доказів на підтвердження здійснення будь-яких робіт за Договором, місцевий господарський суд, з яким погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції, обґрунтовано задовольнив вимоги позивача щодо стягнення з відповідача попередньої оплати за невиконані ремонтні роботи в розмірі 33079,20 грн. Зазначена сума правомірно була повернута позивачеві в судовому порядку. При цьому, господарським судом належним чином досліджено питання та правильно встановлено, що підрядні роботи відповідачем фактично не виконані, а тому попередня оплата підлягає стягненню.

З даними висновками повністю погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки рішення суду у даній справі в цій частині прийняте у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів.

При цьому, надаючи правову кваліфікацію вищевикладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, колегія суддів суду апеляційної інстанції виходить із наступного.

В розділі 4 Договору сторони передбачили, що після виконання комплексу робіт Виконавець по Договору передає Замовнику акт приймання виконаних робіт. Уповноважений представник Замовника на протязі трьох днів перевіряє реальність цих документів і підписує їх в частині фактично виконаних обсягів робіт. Оплата виконаних робіт здійснюється Замовником протягом 3 днів після оформлення підписами та печатками Замовника та Виконавця акту приймання виконаних робіт.

Частиною 4 статті 882 Цивільного кодексу України унормовано, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Отже, відповідно до вимог чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

Строки виконання робіт відповідачем визначені розділом 5 Договору - до 10 вересня 2013 року. Розділ 8 Договору встановлює термін дії даного Договору - до 31.12.2013р.

Проте жодних доказів направлення на адресу позивача акту приймання виконаних робіт за Договором від 18.07.2013р. у визначені сторонами строки, у тому числі до закінчення терміну його дії, відповідачем не надано.

Матеріали справи не містять актів здачі-приймання робіт, які б були підписані між замовником та підрядником, як передбачено статтею 882 Цивільного кодексу України та розділом 4 Договору.

Надані відповідачем суду апеляційної інстанції копії акту приймання - передачі виконаних робіт до Договору від 18.07.2013р. та додаток до нього, а також опис вкладення до цінного листа, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки ці документи направлені на адресу позивача вже в процесі розгляду апеляційної скарги, а саме 04.02.2015р. та не є належними та допустимими доказами виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором у встановлений ним строк.

Розділом 6 Договору сторонами обумовлений обов'язок Виконавця, зокрема інформувати Замовника про перебіг виконання робіт.

Проте ця умова Договору відповідачем також не виконана, а жодних повідомлень про фактичний початок та перебіг виконання робіт відповідач на адресу позивача не направляв і з відповідною інформацією до Замовника не звертався. Відповідні докази в матеріалах справи не містяться.

Укладаючи спірний Договір сторони у розділі 10 погодили, що при виникненні між сторонами спорів та розбіжностей за цим Договором сторони зроблять усе необхідне для врегулювання спорів та розбіжностей шляхом переговорів. Усі суперечки між сторонами, з яких не було досягнуто згоди, розв'язуються у відповідності до законодавства України у суді. Сторони також визначили, що усі майнові претензії за цим Договором повинні бути розглянуті сторонами в п'ятиденний термін з моменту отримання претензії.

Однак відповідач не надав доказів листування з приводу будь-яких розбіжностей за спірним Договором і в матеріалах справи вони відсутні.

Відповідно до статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однієї із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитись від виконання частково або в повному обсязі.

Відповідно до частини 4 статті 849 Цивільного кодексу України, замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Враховуючи вказані норми права, що в даному випадку регулюють правовідносини сторін, колегія суддів вважає, що лист-вимога вих. № 4 від 17.03.2014р. про повернення суми попередньої оплати відповідає умовам розділу 10 Договору та фактично є відмовою позивача від договору у розумінні статті 849 Цивільного кодексу України, оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги.

Колегія суддів також вважає необхідним зазначити, що після надіслання позивачем відповідачу листа-вимоги про повернення перерахованої суми в якості оплати вартості робіт, які фактично не були виконані відповідачем, між сторонами не вчинялися дії, котрі б свідчили та були направлені на подальше виконання умов Договору.

Надаючи правову оцінку заявленій вимозі позивача, колегія суддів вважає, що він має право вимагати повернення попередньої оплати, оскільки правовідносини між сторонами фактично припинились. Правові підстави для повернення авансу є доведеними та не спростовані відповідачем у встановленому порядку.

За приписами статті 849 Цивільного кодексу України одностороння відмова Замовника від договору не потребує узгодження з Підрядником.

У розділі 5 Договору сторони закріпили, що при виникненні обставин, які не залежать від Виконавця і які перешкоджають виконанню робіт у встановлені строки Виконавець має право ставити перед Замовником питання про перенесення строків виконання робіт.

Повторно розглянувши справу в межах наданих суду апеляційної інстанції повноважень, колегія суддів повністю погоджуючись із висновками господарського суду, також вважає, що оскільки відповідач підрядні роботи за Договором у строк до 10 вересня 2013 року не виконав, доказів належного виконання зобов'язань за Договором у повному обсязі судам не представив, доказів узгодження між сторонами інших термінів виконання робіт шляхом внесення до Договору відповідних змін не надав і матеріали справи їх не містять, акт прийому передачі підрядних робіт за спірним Договором на суму 33079,20 грн. сторонами не підписувався та відповідачем для підписання позивачу в установлені Договором строки не надавався, тому відповідач є таким, що порушив умови Договору, а також вимоги статей 509, 525, 526, 837, пункту 4 статті 879 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України, в зв'язку з чим повинен повернути позивачу - Замовнику одержані наперед платежі.

Колегія суддів не приймає до уваги надані відповідачем в процесі розгляду апеляційної скарги копії видаткових накладних № 11/4 від 11.08.2013р., № 86 від 22.08.2013р., № 44 від 25.07.2013р., оскільки ці документи беззаперечно не підтверджують придбання відповідачем будівельних матеріалів саме на виконання умов спірного Договору. Жодного зв'язку між зафіксованими в цих накладних фактами закупівлі відповідачем будівельних матеріалів та договором від 18.07.2013р. колегія суддів не вбачає. Крім того, згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які є загальнодоступними через мережу Інтернет, та даних органів державної статистики, основним видом економічної діяльності Фізичної особи-підприємця - ОСОБА_3, що визначений на підставі даних державних статистичних спостережень відповідно до статистичної методології за підсумками діяльності за рік, є - будівництво житлових і нежитлових будівель (Код КВЕД 41.20). За таких обставин, зв'язок між придбаними відповідачем будівельними матеріалами згідно зазначених видаткових накладних та фактичним виконанням відповідачем робіт за договором від 18.07.2013р. - відсутній, адже ці будівельні матеріали могли бути придбані відповідачем для здійснення своєї господарської діяльності, не пов'язаної із виконанням умов спірного Договору. Таким чином, факт закупівлі будівельних матеріалів відповідачем саме на виконання зобов'язань по договору від 18.07.2013р. щодо проведення капітального ремонту конструкцій даху по вул. Ляхова, 12А не знайшов свого підтвердження.

Укладання відповідачем договору з іншою підрядною організацією - ПП «Камелот Буд Люкс» на проведення капітального ремонту конструкцій даху будинку, по вул. Ляхова, 12А в м. Полтаві б/н від 07.08.2013р. не підтверджує фактичне виконання цих робіт, у тому числі в обсязі передбаченому Договором від 18.07.2013р.

В рахунку на оплату № 20/34 від 20.10.2013р. в якості підстав сплати коштів зазначено договір № 20/34 від 20.07.2013р. Проте, яким чином цей договір має відношення до даних правовідносин відповідачем не доведено.

Крім того, відповідно до статті 838 Цивільного кодексу України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку.

Частиною 2 статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Проте умовами Договору підряду від 18.07.2013р. сторони не передбачали залучення субпідрядників до виконання обумовлених Договором робіт. Відповідна згода на залучення до виконання Договору підряду третіх осіб (субпідрядників) позивачем - Замовником робіт відповідачу не надавалась. Необхідність залучення субпідрядника до виконання обумовлених спірним Договором робіт відповідачем не доведена жодними доказами.

За таких обставин, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми попередньої оплати вартості невиконаних підрядних робіт в розмірі 33079,20 грн. підтверджені наявними у справі доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Натомість доводи відповідача, наведені в апеляційній скарзі, спростовуються вищезазначеними обставинами, матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частини 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України умови (зміст) договору визначаються на розсуд сторін і погоджуються ними, якщо інше прямо не передбачено законодавством. У таких випадках певні умови договору бувають обов'язковими, і сторони не можуть відступити від приписів законодавства.

Сторони вправі вільно домовлятися про свою відповідальність за порушення договірних зобов'язань, самостійно обирати форми такої відповідальності. Так, якщо це неустойка, то її розмір визначається сторонами з можливістю його збільшення або зменшення в разі, якщо неустойка визначається законом (частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України).

Головним правилом, що діє у сфері застосування принципу свободи договору, є встановлене у статті 6 Цивільного кодексу України, яким визначається співвідношення актів цивільного законодавства і договору. Згідно із цією статтею запроваджується загальний підхід про можливість сторін договору відступати від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Згідно з частиною першою статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до частини першої статті 549 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання він повинен сплатити кредиторові неустойку (штраф, пеню).

Відповідно до розділу 9 Договору сторони передбачили, що у разі порушення з вини Виконавця строків виконання робіт несе за собою сплату ним Замовнику пені в розмірі 0,01% від суми невиконаних робіт по договірній ціні робіт за цим договором за кожний день затримки до фактичного закінчення виконання робіт.

Позивач на підставі розділу 9 Договору та положень чинного законодавства нарахував відповідачеві пеню в розмірі 1645,21 грн. від суми невиконаних робіт по договірній ціні робіт за період з 11.09.2013р. до 11.03.2014р.

Розрахунок пені перевірено судами за допомогою калькулятора санкцій апаратного комплексу «Ліга-Закон» та здійснено позивачем вірно, в зв'язку з чим колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 1645,21 грн.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, що ні відповідачем ні третьою особою не виконано.

Стаття 34 Господарського процесуального кодексу України встановлює правила допустимості доказів і згідно вказаної норми закону обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивач, посилаючись у своїй позовній заяві на невиконання відповідачем оплачених будівельних робіт, також просив господарський суд стягнути з відповідача на свою користь 1090,25 грн. - 3 % річних на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов помилкового висновку про задоволення вимог позивача в цій частині, оскільки в даному випадку стягнення суми оплачених та невиконаних відповідачем підрядних робіт не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні положень статті 625 Цивільного кодексу України, в зв'язку з чим нарахування позивачем 3 % річних на суму попередньої оплати є необґрунтованим та безпідставним, через що у позові щодо стягнення вказаної суми слід відмовити.

Така позиція щодо застосування норм статті 625 Цивільного кодексу України зазначена в постанові Верховного Суду України від 15.10.2013р. у справі № 5011-42/13539-2012, яка відповідно до статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою для всіх судів України.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Полтавської області від 11.12.2015р. в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних в сумі 1090,25 грн. прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню в цій частині.

В іншій частині судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано всі обставини справи в їх сукупності, рішення у справі щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми попередньої оплати за Договором в сумі 33079,20 грн. та 1645,21 грн. пені прийняте у відповідності до норм матеріального і процесуального права, а доводи відповідача, що викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків, викладених в цій частині рішення суду першої інстанції, в зв'язку з чим правові підстави для його скасування в означеній частині відсутні.

Всі судові витрати, пов'язані із розглядом даної справи колегія суддів вважає доцільним та необхідним покласти на відповідача, оскільки саме з його вини господарський спір був доведений до суду.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32, 33, 34, 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 4 статті 104, статтями 105, 110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, с. Степне, Полтавський район, Полтавська область задовольнити частково.

Рішення господарського суду Полтавської області від 11.12.2014р. у справі № 917/2191/14 в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних в сумі 1090,25 грн. скасувати та в цій частині прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову в цій частині відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 23.02.2015р.

Головуючий суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Горбачова Л.П.