Постанова

від 14.04.2015 по справі 917/2191/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2015 року Справа № 917/2191/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Грейц К.В., суддів:Бакуліної С.В., Глос О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 17.02.2015 у справі№ 917/2191/14 господарського суду Полтавської області за позовомОб'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Полтава - Ляхова 12-А" дофізичної особи-підприємця ОСОБА_4 простягнення 35814,66 грн.,

у судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: ОСОБА_5 - дов. № б/н від 08.12.14;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 11.12.2014 у справі № 917/2191/14 (суддя Іваницький О.Т.) позов задоволено повністю.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.02.2015 у справі № 917/2191/14 (судді: Барбашова С.В., Білецька А.М., Горбачова Л.П.) апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задоволено частково; рішення господарського суду Полтавської області від 11.12.2014 у справі № 917/2191/14 в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних в сумі 1 090,25 грн. скасовано та в цій частині прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову в цій частині відмовлено; в іншій частині рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ФОП ОСОБА_4 просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 11.12.2014 у справі № 917/2191/14 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.02.2015 у цій справі і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 851, 903 Цивільного кодексу України; приписи Господарського процесуального кодексу України, оскільки: по-перше, позивач в своєму позові суму, яка підлягає стягненню, визначає як збитки, однак суди, не з'ясувавши правової природи заявлених вимог, розглядали вимоги про повернення попередньої оплати, фактично змінивши предмет позову; по-друге, позивачем не подано доказів невиконання відповідачем робіт за договором від 18.07.2013, а судами безпідставно відхилено надані відповідачем докази здійснення позивачем платежів за договором у розмірі більшому, ніж передбачена умовами договору сума авансового платежу, що безумовно підтверджує факт виконання робіт; по-третє, судами безпідставно відхилено клопотання відповідача про призначення судової будівельно-технічної експертизи, яка могла б підтвердити факт виконання робіт відповідачем; по-четверте, позивач свідомо відмовляється від отримання кореспонденції, в тому числі актів виконаних робіт; по-п'яте, повернення попередньої оплати без доведення факту невиконання робіт відповідачем є безпідставним, враховуючи надання відповідачем доказів виконання робіт субпідрядником.

Позивач не скористався своїм процесуальним правом на участь свого представника в судовому засіданні суду касаційної інстанції.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.

18.07.2013 між Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Полтава - Ляхова, 12А" (замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (виконавець) було укладено договір б/н, відповідно до розділу 1 якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати у відповідності до умов даного договору капітальний ремонт конструкцій даху будинку по АДРЕСА_1 м. Полтави в обсязі, передбаченому погодженими сторонами кошторисами, а замовник зобов'язується прийняти ці роботи та оплатити їх.

Згідно з розділом 2 договору предметом підряду (результатом виконаних робіт за цим договором) є повне виконання виконавцем капітального ремонту конструкцій даху будинку по АДРЕСА_1 м. Полтави в обсязі, передбаченому погодженими сторонами локальними кошторисами з розрахунком договірної ціни; локальний кошторис є невід'ємною частиною договору; виконавець зобов'язується виконувати всі вказівки замовника з приводу виконання роботи.

У розділі 3 договору сторони погодили, що договірна ціна робіт, що доручені для виконання виконавцю за цим договором, складає 90 396,00 грн.; договірна ціна за цим договором є динамічною; зміна вартості робіт або матеріалів, вказаних у кошторисному розрахунку, можлива у разі подорожчання матеріалів, виробів, конструкцій або з урахуванням індексу інфляції, підтвердженого документально.

Відповідно до розділу 4 договору після виконання комплексу робіт виконавець передає замовнику акт приймання виконаних робіт; уповноважений представник замовника на протязі трьох днів перевіряє реальність цих документів і підписує їх в частині фактично виконаних обсягів робіт; оплата виконаних робіт здійснюється замовником протягом 3 днів після оформлення підписами та печатками замовника та виконавця акту приймання виконаних робіт; передплата за виконання ремонтних робіт складає 20% від договірної ціни, що становить 18 079, 20 грн.

У розділі 5 сторони обумовили, що виконавець зобов'язується виконати ремонтні роботи у строк, встановлений сторонами, до 10.09.2013; виконавець має право достроково виконати свої зобов'язання за договором; при виникненні обставин, що не залежать від виконавця і які перешкоджають виконанню робіт у встановлені строки, виконавець має право ставити перед замовником питання про перенесення строків виконання робіт; обставини, які перешкоджають виконанню робіт у встановлені строки, не залежать від замовника і дають виконавцю право на перегляд цих строків, є обставини: за які відповідає замовник (відсутність коштів на фінансування); затримка у виконанні зобов'язань, зміни у проектно-кошторисній документації (поява додаткових робіт, тощо); непереборної сили (стихійні лиха, військові дії, протиправні дії антисуспільних елементів, руйнування від вибухових пристроїв, що знаходяться в землі).

Згідно з розділом 6 договору виконавець зобов'язується інформувати замовника про перебіг виконання робіт; замовник має право безперешкодного доступу до робіт виконавця для перевірки якості робіт, що виконуються.

Відповідно до розділу 7 договору здача-приймання робіт після закінчення ремонтних робіт здійснюється у відповідності з діючими нормативними документами в будівництві і оформлюється актом; замовник зобов'язується прийняти роботи, виконані виконавцем, не пізніше 3 календарних днів з дня отримання від виконавця акта виконаних робіт; у випадку мотивованої відмови замовника прийняти виконані роботи сторонами складається акт з переліком претензій замовника, в якому вказуються терміни усунення недоліків у виконаних роботах.

У розділі 8 договору сторони погодили, що даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2013.

Згідно з розділом 9 договору порушення з вини виконавця строків виконання робіт несе за собою сплату ним замовнику пені в розмірі 0,01% від суми невиконаних робіт по договірній ціні робіт за цим договором за кожний день затримки до фактичного закінчення виконання робіт.

Сторонами відповідно до умов договору підписано і скріплено печатками локальний кошторис на виконання робіт на суму 90 396,00 грн.

Позивач на виконання умов договору від 18.07.2013 перерахував на рахунок відповідача відповідно до виставлених останнім рахунків-фактур попередню оплату за ремонтні роботи: в сумі 18 079,20 грн. за платіжним дорученням № 54 від 19.07.2013, в сумі 5 000,00 грн. за платіжним дорученням № 64 від 07.08.2013, в сумі 10 000,00 грн. за платіжним дорученням № 69 від 22.08.2013.

17.03.2014 позивач направив на адресу відповідача лист-вимогу № 4 про повернення безпідставно отриманих грошових коштів в розмірі 33 079,20 грн. з підстав невиконання відповідачем ремонтних робіт.

Вищевказана вимога позивача залишена відповідачем без відповіді.

У зв'язку з невиконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо виконання ремонтних робіт у строк до 10.09.2013 (що призвело до заподіяння збитків позивачу) ОСББ "Полтава - Ляхова 12-А" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до ФОП ОСОБА_4 про стягнення основного боргу в сумі 33 079,20 грн., пені в сумі 1 645,21 грн. та 3% річних в сумі 1 090,25 грн., обгрунтовуючи позовні вимоги нормами ст.ст. 525, 526, 530, 549, 612, ч. 2 ст. 625, ст. 629 Цивільного кодексу України; ст. 193, п. 4 ст. 232 Господарського кодексу України.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не подано доказів виконання ним зобов'язань за договором від 18.07.2013 щодо капітального ремонту даху у строк, передбачений умовами вказаного договору.

Господарський суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого господарського суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних, приймаючи в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог та залишаючи в іншій частині рішення місцевого господарського суду без змін, виходив з того, що: по-перше, факт перерахування позивачем попередньої оплати за договором від 18.07.2013 підтверджено матеріалами справи; по-друге, матеріали справи не містять актів здачі-приймання виконаних робіт, підписаних сторонами, як і доказів направлення замовнику актів здачі-приймання виконаних робіт у встановлені строки; по-третє, лист-вимога позивача № 4 від 17.03.2014 про повернення суми попередньої оплати фактично є відмовою позивача від договору в розумінні ст. 849 Цивільного кодексу України (яка не потребує узгодження з підрядником), у зв'язку з чим правовідносини між сторонами припинилися і є правові підстави для повернення суми авансу; по-четверте, нарахування позивачем 3% річних на суму попередньої оплати є необгрунтованим, оскільки стягнення суми оплачених і невиконаних робіт не є грошовим зобов'язанням в розумінні ст. 625 Цивільного кодексу України; по-п'яте, у зв'язку з порушенням відповідачем передбачених умовами договору строків виконання робіт з відповідача підлягає стягненню пеня відповідно до розділу 9 договору.

Однак, зазначені висновки господарських судів не є такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права та всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, як це передбачено ст. 43 Господарського процесуального кодексу України з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу; договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Частиною 1 ст. 838 Цивільного кодексу України встановлено, що підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи; у цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Згідно з ст. 839 Цивільного кодексу України підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором; підрядник відповідає за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб.

Частиною 1 ст. 844 Цивільного кодексу України встановлено, що ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі.

Відповідно до ч. 1. ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Частиною 4 ст. 882 Цивільного кодексу України визначено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами; у разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно з ч. 4 ст. 849 Цивільного кодексу України замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Статтєю 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Предметом даного позову є вимога про стягнення 33 079,20 грн. основного боргу, 1 645,21 грн. пені за порушення відповідачем строків виконання ремонтних робіт та 1 090,25 грн. - 3% річних за користування коштами позивача, перерахованими на розрахунковий рахунок відповідача в якості попередньої оплати. При цьому, в описовій і мотивувальній частині позовної заяви йдеться про заподіяння позивачу збитків в сумі 33 079,20 грн., які підлягають відшкодуванню відповідно до ч. 1 ст. 906 Цивільного кодексу України; в резолютивній частині позовної заяви йдеться про стягнення 33079,20 грн. основного боргу, а господарськими судами було розглянуто спір про стягнення з відповідача на користь позивача суми попередньої оплати за договором від 18.07.2013.

Слід зазначити, що вирішивши спір по суті, господарські суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили предмет, підстави та нормативне обгрунтування позову, що має значення для правильного вирішення спору, оскільки для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини.

З огляду на викладене, для правильного вирішення спору судам слід уточнити предмет, підстави та нормативне обгрунтування позову.

Крім того, слід зазначити, що господарськими судами не надано оцінки наявним у справі доказам.

Так, дійшовши висновку про те, що лист-вимога позивача № 4 від 17.03.2014 фактично є відмовою від договору від 18.07.2013 в розумінні ст. 849 Цивільного кодексу України і підставою для повернення авансу, апеляційний господарський суд не дослідив зміст вказаного листа і не звернув уваги, що у вказаному листі позивача взагалі не йдеться про договір від 18.07.2013, а є лише посилання на усну домовленість між сторонами (а.с. - 37).

Викладене свідчить про неповне встановлення господарськими судами обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до частини першої статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (пункт 3 частини першої статті 111-9 ГПК), оскільки касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У зв'язку з наведеним та врахуванням меж повноважень касаційної інстанції, встановлених ч. 2 ст. 111-5 та ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у зазначеній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством засоби для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та у відповідності з вимогами закону вирішити спір.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, ст.ст.111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.02.2015 у справі № 917/2191/14 задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.02.2015 у справі № 917/2191/14 та рішення господарського суду Полтавської області від 11.12.2014 у справі № 917/2191/14 скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду Полтавської області.

Головуючий К.В. Грейц

Судді: С.В. Бакуліна

О.І. Глос