Рішення

від 12.02.2015 по справі 752/6094/14-ц

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/6094/14-ц

Провадження по справі № 2/752/8/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.2015 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

Головуючого судді Антонової Н.В., при секретарі Ляліній А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вірамакс Україна" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення вартості будівельного обладнання, -

в с т а н о в и в :

30.04.2014 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Вірамакс Україна" звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння.

В обґрунтування вимог зазначив, що згідно договору поставки №П/207/107 від 03.07.2013 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Джі Строй Девелопмент» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вірамакс Україна", останнє придбало комплект будівельного обладнання - будівельне металеве рештування, що підтверджується видатковою накладною №18 від 09.07.2013 року, а перелік та розгорнута вартість риштування визначені в специфікації, яка є додатком №1 до договору поставки.

15.08.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вірамакс Україна" та ОСОБА_2 було укладено договір оренди обладнання №А/224/142, за яким в оренду передавалося обладнання, придбане згідно договору поставки №П/207/107 від 03.07.2013 року. Факт передачі обладнання підтверджується Актом прийому-передачі від 16.08.2013 року.

Згідно договору оренди було визначено місце розміщення та подальшого використання обладнання - АДРЕСА_1.

Позивач зазначає, що з жовтня 2013 року ОСОБА_4 перестав сплачувати орендну плату за договором №А/224/142, в зв'язку з чим 06.12.2013 року останньому було направлено повідомлення про розірвання договору з вимогою повернути орендоване обладнання.

Відповідно до умов договору, останній вважається розірваним після спливу десяти днів з моменту направлення письмового повідомлення орендареві, в даному випадку з 16.12.2013 року.

Разом з тим, як в строк до 16.12.2013 року, так і в подальшому, відповідач ОСОБА_2 вимогу щодо повернення орендованого майна орендодавцю не виконав.

Позивач вказує, що орендоване майно знаходиться за місцем його використання, зазначеному в договорі №А/224/142, а саме за адресою АДРЕСА_1. Об'єкт за вказаною адресою належить ОСОБА_3.

04.04.2014 року ОСОБА_3 було направлено вимогу про повернення обладнання з долученими до неї підтверджуючими право власності документами, разом з тим, останній вказану вимогу не виконав, станом на дату подання позову до суду майно не повернув.

З огляду на вказане, позивач просив суд витребувати шляхом вилучення у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 будівельне обладнання, згідно переліку, яке було предметом договору оренди №А/224/142.

28.11.2014 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Вірамакс Україна" подав до суду заяву про зміну предмета позову, в порядку ч.2 ст. 31 ЦПК України. З урахуванням проведеного судом виїзного судового засідання за адресою АДРЕСА_1, за результатами якого встановлено відсутність будівельного обладнання, витребування якого є предметом договору, за зазначеною вище адресою, просив суд стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно вартість устаткування в розмірі 165 957,12 грн..

В обґрунтування нової позовної вимоги зазначив, що факт перебування орендованого майна на території ОСОБА_3 доведено, водночас, наразі за адресою АДРЕСА_1 зазначене майно відсутнє. Таким чином, на підставі положень ст. 1213 ЦК України, оскільки відповідачі не мають змоги повернути безпідставно набуте майно, стягненню підлягає його вартість.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити. Зазначив, що належність орендованого майна на праві власності позивачу доведено, як і факт передання відповідачу ОСОБА_2 для подальшого використання на земельній ділянці, що належить ОСОБА_3. Посилався на наявність протоколу допиту ОСОБА_2 з приводу вказаних обставин слідчим СВ Голосіївського РУ ГУ МВС України, в рамках розслідування, що проводилося за заявою позивача, згідно якого ОСОБА_2 показав, що не зміг вивезти обладнання з території ОСОБА_3, водночас наразі останнє там відсутнє, що дає підстави просити стягнути вартість обладнання з відповідачів солідарно.

Представники відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні проти позову заперечували. Зазначили, що доказів того, що відповідач ОСОБА_3 набув спірне майно суду не надано. На жодному з документів, якими обґрунтовується факт передачі майна позивачем відповідачу ОСОБА_2 підпис ОСОБА_3 не наявний. Жодних документів, якими ОСОБА_3 повідомлялося про спірну природу зазначеного в позові майна, останній не отримував. Також вказали, що ТОВ "Вірамакс Україна" не доведено того факту, що спірне майно може перебувати за іншою адресою, відтак вимога про солідарне стягнення є безпідставною.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, відповідно до законодавства.

Суд, вислухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом достовірно встановлено, що згідно Договору поставки №П/207/107 від 03.07.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Вірамакс Україна" придбало у Товариства з обмеженою відповідальністю «Джі Строй Девелопмент» обладнання, перелік якого визначений специфікацією, що є додатком до договору.

Зокрема, згідно специфікації, предметом договору виступає наступне майно: Рама збірна Euro, сталь (2,0*0,73 м); Верхня Euro рама 0,73 м. сталь (1,0*0,73); Верхня торцева Euro рама 0,73 м. сталь (1,0*0,73); Перила, сталь (3,07 м.); Ригель основи з двома хомутами (3,07 м.); Подвійні перила, 0,73 м., 19 WAF; Діагональ з клиновим хомутом (3,6 м); U-подібна балка (0,73м.); Анкер (0,69м); Настил стальний (3,07*0,32 м.) ; Настил фанерний зі сходами 0,61 м. (3,07*0,61м); Домкрат 60 (0,6м); Хомут неповоротний 19 SW.

Як вбачається з видаткової накладної №18 від 09.07.2013 року, постачальником ТОВ «Джі Строй Девелопмент» було передано покупцю ТОВ "Вірамакс Україна" обладнання згідно вказаного в специфікації переліку, вартістю 157 659,12 грн., в тому числі ПДВ 26 276,52 грн..

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ "Вірамакс Україна" є власником обладнання, а саме: Рама збірна Euro, сталь (2,0*0,73 м); Верхня Euro рама 0,73 м. сталь (1,0*0,73); Верхня торцева Euro рама 0,73 м. сталь (1,0*0,73); Перила, сталь (3,07 м.); Ригель основи з двома хомутами (3,07 м.); Подвійні перила, 0,73 м., 19 WAF; Діагональ з клиновим хомутом (3,6 м); U-подібна балка (0,73м.); Анкер (0,69м); Настил стальний (3,07*0,32 м.) ; Настил фанерний зі сходами 0,61 м. (3,07*0,61м); Домкрат 60 (0,6м); Хомут неповоротний 19 SW.

15.08.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вірамакс Україна" та ОСОБА_5 було укладено Договір оренди №А/224/142, предметом якого виступало зазначене вище обладнання.

Відповідно до п. 1.1. Договору №А/224/142 орендодавець надає орендатору в тимчасове оплатне користування обладнання, кількість, характеристики, ідентифікуючі ознаки та оціночна вартість якого визначаються згідно додатків до договору та актів прийому-передачі обладнання в оренду.

Як вбачається з Акту прийому-передачі від 16.08.2013 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вірамакс Україна" передало ОСОБА_5 наступне майно на загальну вартість, з урахуванням ПДВ, в розмірі 165 957,12 грн.: Рама збірна Euro, сталь (2,0*0,73 м); Верхня Euro рама 0,73 м. сталь (1,0*0,73); Верхня торцева Euro рама 0,73 м. сталь (1,0*0,73); Перила, сталь (3,07 м.); Ригель основи з двома хомутами (3,07 м.); Подвійні перила, 0,73 м., 19 WAF; Діагональ з клиновим хомутом (3,6 м); U-подібна балка (0,73м.); Анкер (0,69м); Настил стальний (3,07*0,32 м.) ; Настил фанерний зі сходами 0,61 м. (3,07*0,61м); Домкрат 60 (0,6м); Хомут неповоротний 19 SW.

Таким чином, вбачається, що належне позивачу ТОВ "Вірамакс Україна" обладнання було передано відповідачу ОСОБА_2.

Відповідно до п. 3.1 Договору №А/224/142, при закінченні, чи достроковому закінченні строку дії даного договору, орендатор повертає орендодавцю обладнання згідно акту прийому-передачі.

Відповідно до п. 3.2 Договору №А/224/142, дострокове розірвання договору може мати місце, зокрема, у разі нездійснення орендатором першого і більше чергових платежів, в строки та в розмірах, які встановлені умовами договору. В такому випадку, договір вважається розірваним після спливу десяти днів з дня направлення орендатору письмового повідомлення орендодавця за вказаною в договорі адресою про припинення дії договору.

Як вбачається з позову, орендар ОСОБА_2 не виконував належним чином свої зобов'язання по сплаті орендних платежів, в зв'язку з чим, 05.12.2013 року йому було направлено повідомлення про розірвання договору та вимогу про повернення обладнання орендодавцю. Вказана вимога виконана не була.

Відповідно до п. 2.4 Договору №А/224/142 визначено місце використання обладнання - АДРЕСА_1.

03.04.2014 року ОСОБА_3, який є власником нерухомого майна за адресою, зазначеною в договорі №А/224/142 як адреса використання обладнання, було направлено лист - вимогу про повернення устаткування. Вказана вимога виконана не була.

12.11.2014 року, під час проведення виїзного судового засідання за адресою АДРЕСА_1, судом було встановлено, що обладнання, яке передано ОСОБА_2 згідно договору №А/224/142, за вказаною адресою відсутнє.

Також, представники відповідача ОСОБА_3 категорично заперечували наявність у володінні останнього даного обладнання.

Таким чином, вбачається, що станом на дату розгляду справи місцезнаходження майна, переданого ОСОБА_2 за договором №А/224/142, не встановлено.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 1213 ЦК України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Таким чином, судом було встановлено, що належне ТОВ "Вірамакс Україна" на праві власності майно вибуло з володіння товариства, будучи переданим згідно договору відповідачу ОСОБА_2, та наразі, незважаючи на розірвання договору, що зумовлює його негайне повернення, місцезнаходження вказаного майна невідоме.

За таких обставин, позивач, як власник майна має право вимагати від безпідставного набувача майна відшкодування його вартості, як про те зазначено в ст. 1213 ЦК України.

Як встановлено судом, особою, яка набула належне позивачу обладнання, є орендар за договором №А/224/142 ОСОБА_2, що підтверджується примірником акту прийому-передачі від 16.08.2013 року.

Відповідно до п. 4.7 Договору №А/224/142, орендар несе повну матеріальну відповідальність за отримане за вказаним договором орендоване обладнання, в випадку нанесення шкоди орендованому майну компенсуючи його вартість, зазначену в специфікаціях.

Враховуючи зазначене положення договору, а також положення ст. 1213 ЦК України, суд приходить до висновку, що відшкодування вартості майна підлягає з орендаря та набувача майна ОСОБА_2.

Як вбачається з Акту прийому-передачі від 16.08.2013 року, вартість переданого ОСОБА_2 за договором №А/224/142 майна складає 165 957,12 грн..

З огляду на таке, вказана сума підлягає стягненню на користь ТОВ "Вірамакс Україна".

Стосовно вимоги щодо стягнення відшкодування вартості майна солідарно з відповідачів, суд вважає, що вказана вимога не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з положень ст. 1213 ЦК України, обов'язковою умовою, яка надає власнику право на відшкодування вартості майна за рахунок особи, є безпідставне набуття такою особою належного власнику майна та неможливість його повернення в натурі.

Суд зазначає, що згідно п. 2.4 Договору №А/224/142 дійсно визначено місце використання обладнання - АДРЕСА_1.

Проте, на примірнику договору №А/224/142 підпис ОСОБА_6 відсутній, також не надано суду будь-яких інших документів, підписаних ОСОБА_3, які б свідчили, що останній прийняв для використання орендоване обладнання.

Як показав в судовому засіданні допитаний в якості свідка ОСОБА_7, який був найнятий ОСОБА_2 для доставки орендованого майна до місця використання, в серпні 2013 року він з першим відповідачем приїхали до складу ТОВ "Вірамакс Україна" та забрали будівельне обладнання, яке було доставлено за адресою АДРЕСА_1. Вказане обладнання було в розібраному вигляді, на певних його деталях були наклейки з логотипом ТОВ "Вірамакс Україна", інших ідентифікуючих ознак обладнання свідок не помітив. Також свідок був присутній при виїзді за адресою АДРЕСА_1 державного виконавця, та зазначив, що на наявному на той час на території обладнанні також були наклейки ТОВ "Вірамакс Україна", проте не на всьому.

Представники відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні наполягали, що зазначене обладнання було встановлено ФОП «ОСОБА_8» при здійсненні останнім на об'єкті робіт з монтажу віконних конструкцій, на підтвердження чого надали копії договору оренди №1 від 28.03.2014 року та акту прийому - передачі від 28.03.2014 року.

12.11.2014 року, під час проведення виїзного судового засідання за адресою АДРЕСА_1, судом було встановлено, що обладнання, яке б візуально відповідало ознакам того, що було передано по договору №А/224/142, за вказаною адресою відсутнє.

В матеріалах справи наявна товарно-транспортна накладна №16/08-1 від 16.08.2013 року, в якій зазначено пункт розвантаження обладнання, а саме будівельного рештування, в якій вантажовідправником зазначено ТОВ "Вірамакс Україна", а місцем розвантаження - АДРЕСА_1. На вказаній накладній наявні підписи представників перевізника, вантажовідправника та вантажоодержувача, яким є ОСОБА_2. Водночас, підпис ОСОБА_3, яким би посвідчувався факт прийняття ним за вищезазначеною адресою обладнання, на накладній відсутній.

На підтвердження факту отримання та зберігання у себе обладнання ОСОБА_3, сторона позивача також посилалася на протокол допиту ОСОБА_2 від 20.06.2014 року, який було проведено слідчим СВ Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києва під час розслідування кримінального провадження за заявою ТОВ "Вірамакс Україна".

Відповідно до ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до положень ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд не приймає до уваги посилання сторони позивача на відомості, викладені в протоколі допиту в якості свідка ОСОБА_2, відповідно до якого останній повідомляє, що ОСОБА_3 відмовляється повернути йому будівельне обладнання, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 63 ЦПК України, показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 50 ЦПК України, свідок зобов'язаний з'явитися до суду у визначений час і дати правдиві показання про відомі йому обставини.

Відповідно до ст. 180 ЦПК України, головуючий під розписку попереджає свідка про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання і відмову від давання показань та приводить його до присяги: "Я, (ім'я, по батькові, прізвище), присягаю говорити правду, нічого не приховуючи і не спотворюючи".

Водночас, ОСОБА_2 не був присутній в судовому засіданні, не попереджався судом під розписку за завідомо неправдиве показання, не приводився до присяги, а самі пояснення отримані судом не безпосередньо від особи.

За таких обставин, суд не вважає вказаний протоколу допиту належним та допустимим доказом на підтвердження того, що ОСОБА_3 утримує в себе обладнання, належне ТОВ "Вірамакс Україна".

Відповідно до ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.3 ст. 60 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Враховуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку про недоведеність того, що ОСОБА_3 набув та утримує в себе обладнання, передане ОСОБА_2 за договором №А/224/142, що виключає можливість солідарного стягнення з нього відшкодування вартості обладнання.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ "Вірамакс Україна" підлягають задоволенню частково, а саме в часині стягнення з ОСОБА_2 вартості будівельного обладнання в розмірі 165 957,12 грн., та, на підставі ст. 88 ЦПК України, сплаченої суми судового збору.

Представниками відповідача ОСОБА_3 було подано суду клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу, оскільки, будучи заявленим в рамках вказаної цивільної справи в якості відповідача, ОСОБА_3 був змушений користуватися послугами адвокатів, з метою захисту своїх інтересів.

Так, згідно розрахунку витрат на правову допомогу, другий відповідач просив компенсувати йому за рахунок позивача наступні витрати:

· за підготовку письмових пояснень - 730,5 грн.;

· за представництво інтересів клієнта в суді в судових засіданнях: 05.11.2014 року - 487,00 грн., 03.07.2014 року - 487,00 грн., 13.11.2014 року - 487,00 грн., 02.10.2014 року - 365,25 грн., 02.12.2014 року - 730,50 грн., 12.11.2014 року - 608,75 грн., 18.12.2014 року - 852,25 грн.;

· участь в огляді майна відповідача державним виконавцем - 2 435,00 грн.;

· підготовка клопотання про ознайомлення з матеріалами справи - 243,50 грн.;

· консультування клієнта по судові справі - 243,50 грн.;

· участь в огляді майна відповідача державним виконавцем - 1 948,00 грн.;

· зустріч з клієнтом з приводу виконавчої служби та виїзд до державного виконавця - 852,25 грн.;

· підготовка письмових пояснень - 852,25 грн.,

а всього - 12 053,25 грн..

Суд приходить до висновку про компенсацію понесених на правову допомогу витрат в розмірі 3 449,59 грн., з наступних підстав.

28.06.2014 року між ОСОБА_3 та Адвокатським об'єднанням «Юскутум» було укладено Договір про надання правової допомоги №20245/14-1.

Як вбачається з додатку до договору №20245/14-1, клієнт замовляє послуги виконавця, які виникають під час розгляду цивільної справи №752/6094/14-ц. Крім того, визначено, що вартість однієї години наданих послуг складає 487 грн..

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Виходячи з положень вказаної статті суд приходить до висновку, що компенсації підлягає винагорода за правову допомогу, надану за:

· участь особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні ;

· участь особи, яка надавала правову допомогу, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням;

· ознайомлення особи, яка надавала правову допомогу, з матеріалами справи.

З огляду на таке, суд не вбачає підстав для компенсації витрат на участь адвокатів в процесуальних діях державного виконавця, оскільки вказані процесуальні дії стосуються порядку здійснення виконавчого провадження, а не судового розгляду справи, крім того, суд не вбачає підстав для стягнення компенсації за підготовку клопотання про ознайомлення з матеріалами справи в розмірі 243,50 грн. за 0,5 години роботи, оскільки вказане клопотання наявне в матеріалах справи на а.с. 145, та суд критично оцінює твердження про те, що на його виготовлення представникам відповідача знадобилося 0,5 год..

Стосовно стягнення компенсації за представництво інтересів клієнта в судовому засіданні, така компенсація, згідно закону, стягується за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні.

Як вбачається з протоколів судових засідань, представники відповідача дійсно брали участь в судових засіданнях, які тривали: 03.07.2014 року - 3,78 хвилин; 02.10.2014 року - 4,42 хвилини; 05.11.2014 року - 32,12 хвилин; 12.11.2014 року 30 хвилин; 13.11.2014 року - 5,33 хвилини; 02.12.2014 року - 7,18 хвилин; 18.123.2014 року - 27,09 хвилин, а всього 1 годину 50 хвилин.

Оскільки за взаємною домовленістю між ОСОБА_3 та Адвокатським об'єднанням «Юскутум» година участі представників в судовому засіданні коштує 487,00 грн., в якості компенсації за участь в засіданнях підлягає стягненню сума в розмірі 892,84 грн..

Крім того, компенсації підлягають також витрати, пов'язані з підготовкою письмових пояснень в розмірі 1582,75 грн., винагорода за отримані консультації в розмірі 243,50 грн., винагорода за час, витрачений на ознайомлення з матеріалами справи в розмірі 730,50 грн..

Враховуючи все викладене, з позивача на користь відповідача ОСОБА_3 підлягає стягненню компенсація витрат на правову допомогу в розмірі 3 449,59 грн..

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 317, 319, 1213 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 208, 213, 214, 215, 218, 224-228 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Вірамакс Україна" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення вартості будівельного обладнання - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, і.п.н. НОМЕР_1, проживає за адресою АДРЕСА_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вірамакс Україна" (код ЄДРПОУ 37549805, місцезнаходження м. Одеса, вул. Бугаївська, 21) вартість будівельного обладнання в розмірі 165 957 (сто шістдесят п'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят сім) гривень 12 коп..

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, і.п.н. НОМЕР_1, проживає за адресою АДРЕСА_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вірамакс Україна" (код ЄДРПОУ 37549805, місцезнаходження м. Одеса, вул. Бугаївська, 21) суму сплаченого судового збору в розмірі 1 660 (одна тисяча шістсот шістдесят) гривень 00 коп..

В задоволенні решти вимог відмовити.

У відшкодування судових витрат стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вірамакс Україна" (код ЄДРПОУ 37549805, місцезнаходження м. Одеса, вул. Бугаївська, 21) на користь ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_3, і.п.н. НОМЕР_2, зареєстрований за адресою АДРЕСА_3) витрати на правову допомогу в розмірі 3 449 (три тисячі чотириста сорок дев'ять) гривень 59 коп..

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення, а сторонами, які не були присутні при проголошенні рішення суду - протягом десяти днів з дня отримання його копії до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва.

Суддя: Антонова Н.В.