Ухвала

від 10.02.2015 по справі 2а-8250/12/1370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" лютого 2015 р. м. Київ К/800/39795/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Вербицької О.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегабудмакс"

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2014

у справі № 2а-8250/12/1370

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегабудмакс"

до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04.12.2012 позов задоволено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2014 скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.12.2012 та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2014, залишивши в силі постанову суду першої інстанції.

В запереченнях на касаційну скаргу відповідач з доводами та вимогами заявника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Мегабудмакс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2012, за результатами якої складено акт від 23.08.2012 №1391/22-20/36416836, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог:

- пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого завищено валовий дохід за рахунок проведення операцій без реальності їх здійснення у 2009 році та за 9 місяців 2010 року на загальну суму 952815,00 грн.;

- п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.1 та пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого завищено валові витрати за рахунок проведення операцій без реальності їх здійснення в 2009 році, за 9 місяців 2010 року на загальну суму 952815,00 грн.;

- п.1.4 ст.1, пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, внаслідок чого завищено податкові зобов'язання з податку на додану вартість за рахунок проведення операцій без реальності їх здійснення в 2009 році, за 9 місяців 2010 року на загальну суму 190563,00 грн.;

- п.1.3, п.1.7 та п.1.8 ст.1, пп.7.4.1 та пп.7.4.4 п.7.4, пп.7.7.1 та пп.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість за рахунок проведення операцій без реальності їх здійснення в 2009 році, за 9 місяців 2010 року на загальну суму 190563,00 грн.;

- п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 26000 грн. за ІV квартал 2009 року;

- п.1.3, п.1.7 та п.1.8 ст.1, пп.7.4.1 та пп.7.4.4 п.7.4, пп.7.7.1 та пп.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.3 та п.198.4 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 125080,00 грн., та встановлено завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) за червень 2012 року в сумі 5412,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 07.09.2012 були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення:

- № 0002862321, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства на загальну суму 32500,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 26000,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 6500,00 грн.;

- № 0002872321, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 156350,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 125080,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 31270,00 грн.;

- № 0002882321, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 7242,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що господарські операції позивача з його контрагентами фактично не мали реального характеру, були оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Однак, колегія суддів, переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, не може погодитися з наведеними висновками суду апеляційної інстанції, беручи до уваги наступне.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із абзацом третім підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту.

Аналогічне закріплене і в п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ТОВ «Віктор Ко», ПП «Воллі», ТОВ «Союз плюс сервіс», ТОВ «Втордеревпром», ТОВ «Екопласт Львів» підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином оформленими первинним документами бухгалтерського обліку, зокрема: договорами; довідками про вартість виконаних будівельних робіт; актами приймання виконаних будівельних робіт; податковими накладними.

Оплата грошових зобов'язань позивачем за виконані ремонтно-будівельні роботи підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень.

Також, судом встановлено, що на момент здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ "Мегабудмакс", контрагенти позивача були зареєстровані як платники податку на додану вартість, про що, зокрема, зазначено на офіційному сайті ДПА України.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаними контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Слід зазначити, що чинне законодавство не ставить в залежність право на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Посилання податкового органу на постанову Сихівського районного суду м. Львова від 29.12.2011 у кримінальній справі №1-104/11, якою ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст.ст.1, 6 Закону України «Про амністію у 2011 році», а провадження у справі закрито, правомірно були не прийняті судом першої інстанції до уваги, оскільки, з даного рішення не вбачається, що при розгляді даної кримінальної справи досліджувались господарські операції з позивачем.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відповідача були відсутні підстави для визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Згідно зі статтею 226 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Враховуючи вищевикладене, постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2014 підлягає скасуванню із залишенням в силі постанови Львівського окружного адміністративного суду від 04.12.2012.

Керуючись статтями 222, 223, 226, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегабудмакс" задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2014 скасувати, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.12.2012 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний Судді (підпис) О.В. Вербицька (підпис) В.В. Кошіль