Ухвала

від 28.01.2015 по справі 7/602

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2015 року м. Київ К/9991/58247/11

у м. Києві колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого-судді: Юрченка В.В.,

суддів: Заїки М.М., Пасічник С.С.,

розглянувши в порядку касаційного письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про стягнення недоплаченої суми допомоги на оздоровлення за касаційною скаргою Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 14 травня 2009 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 25 серпня 2011 року,

в с т а н о в и л а:

В серпні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом.

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2, тому відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. Проте управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації здійснювало виплату цієї допомоги у меншому розмірі. Просив з урахуванням уточнення позовних вимог визнати недійсним рішення управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації від 30 січня 2008 року №1377; зобов'язати відповідачів виплатити на користь позивача згідно абзацу четвертого частини четвертої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» недоотриману щорічну допомогу на оздоровлення за 2005 - 2007 роки у сумі 5600 грн.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 14 травня 2009 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов'язано Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню виплат виплатити на користь ОСОБА_1 згідно статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» недоотриману щорічну допомогу на оздоровлення за 2007 рік у сумі 2200 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 25 серпня 2011 року апеляційну скаргу Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат було залишено без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 14 травня 2009 року - без змін.

Вказуючи на допущені, на думку Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, судами порушення норм чинного матеріального та процесуального законодавства, що призвело до постановлення неправильних судових рішень, відповідач просить скасувати постановлені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Під час розгляду справи по суті судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2.

Згідно з положенням абзацу четвертого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії передбачена щорічна виплата допомоги на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Статтею 62 Закону № 796-ХІІ встановлено, що роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 12 липня 2005 року № 562 було установлено громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, розмір щорічної допомоги на оздоровлення, зокрема, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії - 100 грн, який не відповідав розміру, встановленому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до вимог статті 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету.

Вихідним критерієм обрахунку спірних сум виплат відповідно до положень статті 48 вказаного Закону виступала мінімальна заробітна плата, розмір якої у зазначений позивачем період часу встановлювався законами України про Державний бюджет на відповідний рік.

Пунктом 37 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року № 3235-IV дію абзаців другого - сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого - сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зупинено на 2006 рік.

Таким чином, у 2006 році щорічна допомога на оздоровлення підлягала сплаті в розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 12 липня 2005 року № 562.

Оскільки дія положень статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на 2005 рік не зупинялася, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, вихідним критерієм обрахунку такої допомоги виступала мінімальна заробітна плата, встановлена Законами України про Державний бюджет України на цей рік.

Суди першої та апеляційної інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення недоплаченої суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2005, 2006 роки, прийшли до обґрунтованого висновку про те, що позивач, звернувшись до суду в серпні 2008 року, пропустив річний строк для звернення до адміністративного суду, встановлений статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), а оскільки на цьому також наполягав відповідач (частина перша статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України), то зазначені позовні вимоги задоволенню не підлягають в зв'язку з пропущенням строку звернення до адміністративного суду.

Пунктом 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року № 489-V дію абзаців другого - сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого - сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону № 796-ХІІ зупинено на 2007 рік.

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-р/2007 положення пункту 30 статті 71 Закону № 489-V визнані неконституційними з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Враховуючи приведені обставини, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, прийшов до обґрунтованого висновку про неправомірність виплати позивачу коштів на оздоровлення за 2007 рік у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 12 липня 2005 року № 562, та про наявність законних підстав для виплати позивачу коштів на оздоровлення у розмірі, визначеному статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки суб'єкт владних повноважень виплатив позивачу зазначену допомогу в грудні 2007 року, тобто після прийняття рішення Конституційним Судом України та, відповідно, втрати чинності пункту 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

Відповідно до вимог частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги висновки, викладені в судових рішеннях, не спростовуються, підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 14 травня 2009 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 25 серпня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий Юрченко В.В.

Судді Заїка М.М.

Пасічник С.С.