Ухвала

від 17.02.2015 по справі 811/479/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2015 року м. Київ К/800/44948/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Муравйова О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.03.2013 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2014 року

у справі № 811/479/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Катіон»

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби України

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Катіон» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Катіон») звернулось з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби України (далі по тексту - відповідач, ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.03.2013 року адміністративний позов задоволено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2014 року апеляційну скаргу ОДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відповідно до вимог ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Катіон» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та доходів та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств по взаємовідносинах з ТОВ «ПТК «Донбас» за серпень-жовтень 2011 року, ТОВ «Компанія «Тегра» за серпень- вересень 2011 року, ТОВ «Формула-Петрол» за лютий 2011 року, ПП «Дніпрокомплект» за березень та липень 2011 року, ФОП Серобян М.В. за березень 2011 року, ПП «ВКФ «Укрпромснаб» за березень 2011 року, ТОВ «Айвар MC» за березень 2011 року, ТОВ «ТК-Ділер» за березень та травень 2012 року, ТОВ «Будмашпост» за період січень-грудень 2011 року, січень-червень 2012 року, за результатами якої складено акт від 12.12.2012 року № 190/22-4/32324824.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено ст. 203 , п. 1, 2 ст. 215 , ч. 1 ст. 216 , ст. 228 Цивільного кодексу України в частині нікчемності правочинів, укладених з ТОВ «ПТК «Донбас», ТОВ «Компанія «Тегра», ТОВ «Формула-Петрол», ПП «Дніпрокомплект», ФОП Серобян М.В., ПП «ВКФ «Укрпромснаб», ТОВ «Айвар MC», ТОВ «ТК-Ділер», ТОВ «Будмашпост», пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , п. 138.2 , п. 138.4 , п. 138.8 ст. 138 , пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України , в частині включення до складу валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств за період, що перевіряється, обсягів придбання товарів (робіт, послуг), яке проведено на підставі нікчемного правочину на загальну суму 12777530,00 грн., внаслідок чого занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 1434284,00 грн., п. 185.1 , п. 187.1 , п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України в частині завищення підприємством податкових зобов'язань з ПДВ на загальну сум 79594,00 грн., п. 198.3 , п. 198.6 , п. 198.2 Податкового кодексу України в частині включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у зв'язку з придбанням товарів, який проведено на підставі нікчемного правочину, чим завищено суму податкового кредиту на загальну суму 795094,00 грн.

На підставі висновків, що викладені в актах перевірки, ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.12.2012 року № 0001820224, яким ТОВ «Катіон» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 1434284,00 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України (далі - ПК України) (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п. 138.4 ст. 138 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Пунктом п. 138.8 ст. 138 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) передбачено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загально виробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Катіон» (покупець) та ТОВ «ПТК «Донбас» (постачальник), ТОВ «Компанія Тегра» (постачальник) укладено договори поставки нафтопродуктів № 15-1/08-11 від 15.08.2011 року, та від 19.09.2011 року № 19/09-11, відповідно до умов яких постачальник зобов'язується передати товар покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар (бензин марок - А-76, А-80, А-92, А-95, дизпаливо, паливо пічне побутове та ін.).

Реальність здійснення господарських операцій між позивачем та вищевказаними контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, банківськими виписками, тощо.

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , є документами первинного обліку.

Використання позивачем придбаних товарів у власній господарській діяльності підтверджується матеріалами справи.

Отже, з огляду на вищевказані обставини справи, колегія суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо реальності господарських операцій, укладених між позивачем та вищевказаними контрагентами.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «ПТК «Донбас» та ТОВ «Компанія Тегра» на час спірних відносин були зареєстровані як платники податку (відповідно до вимог чинного законодавства).

Таким чином, суди обґрунтовано не прийняли до уваги висновки ОДПІ щодо нікчемності правочинів, з урахуванням всіх обставин справи та вимог діючого на час спірних правовідносин законодавства.

Колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне рішення є неправомірним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.03.2013 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2014 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.03.2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак О.В. Муравйов