Ухвала

від 17.02.2015 по справі 804/11684/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2015 року м. Київ К/800/65215/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Суддя-доповідач:Вербицька О.В. Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В. розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.11.2013 р.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2014 р.

у справі № 804/11684/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Просте Рішення»

до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Просте Рішення» (далі - позивач, ТОВ «Просте Рішення») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач, ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.11.2013 р. позов задоволено. Визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська від 21 серпня 2013 року № 0003582250 та № 0003592250.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2014 р. постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.11.2013 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.11.2013 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2014 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Просте Рішення», посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.11.2013 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2014 р. - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Просте Рішення» з питання дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Старт Д» за травень, серпень 2012 року, ТОВ «Ангстрем Континенталь» за квітень, травень, липень, серпень, жовтень 2012 року, ТОВ «Феріт Д» за грудень 2011 року та січень, травень, серпень 2012 року, ТОВ «Ліга» за лютий, квітень 2012 року, за результатами якої було складено акт №167/04-61-22-22/36054710 від 05.08.2013 р.

В акті перевірки зазначено порушення: п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14, ст.138, ст.140, ст.142, ст.143 Податкового кодексу України, в результаті чого останнім занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 436006,00 грн.; ст.185, ст.188, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення останнім податкового кредиту на суму 260522,00 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003582250 від 21.08.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 539 895,50 грн., в тому числі за основним платежем - 436 006,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 103 889,50 грн.; податкове повідомлення-рішення № 0003592250 від 21.08.2013 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість у розмірі 390 783,00 грн., у тому числі за основним платежем - 260 552,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 130 261,00 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 138.1 ст.138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності.

Згідно п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 цього ж Кодексу, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 ст.138 ПК України, передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 цього ж Кодексу, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ «Просте Рішення» та ТОВ «Старт-Д», ТОВ «Ліга», ТОВ «Ферріт-Д», ТОВ «Ангстрем Континенталь» укладалися господарські договори.

Виконання зазначених договорів підтверджено належним чином складеними первинними документами: видатковими накладними, податковими накладними, рахунками-фактурами, актами здачі-прийняття робіт, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними.

Отже, позивачем реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах з ТОВ «Старт-Д», ТОВ «Ліга», ТОВ «Ферріт-Д», ТОВ «Ангстрем Континенталь», що підтверджено належним чином складеними первинними документами.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування витрат та податкового кредиту.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні податкові повідомлення-рішення є неправомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.11.2013 р. та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2014 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відхилити.

2.Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.11.2013 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2014 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов