Ухвала

від 02.02.2015 по справі 2а-10905/10/2070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2015 року м. Київ К/9991/22669/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2011

у справі №2а-10905/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рента-Систем"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова

про скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2011 позов задоволено. Скасовано рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова про невизнання податкової декларації ТОВ "Рента-Систем"з податку на додану вартість за квітень 2010 року, відповідно до повідомлення №10690/10/28-318 від 26.05.2010; скасовано рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова про невизнання податкової декларації ТОВ "Рента-Систем" з податку на додану вартість за травень 2010 року, відповідно до повідомлення №13068/10/28-317 від 21.06.2010; скасовано рішення ДПІ у Київському районі м.Харкова про невизнання податкової декларації ТОВ "Рента-Систем" з податку на додану вартість за червень 2010 року, відповідно до повідомлення №15554/10/28-317 від 21.07.2010; скасовано рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова про невизнання податкової декларації ТОВ "Рента-Систем" з податку на додану вартість за липень 2010 року, відповідно до повідомлення №17819/10/28-317 від 19.08.2010; скасовано рішення ДПІ у Київському районі м.Харкова про невизнання податкової декларації ТОВ "Рента-Систем" з податку на прибуток підприємства за І півріччя 2010 року, відповідно до повідомлення №17047/10/28-317 від 09.08.2010; скасовано податкове повідомлення-рішення №0008851503/0 від 04.08.2010, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 340,00 грн.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав невірного застосування норм матеріального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова подано податкові декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року, травень 2010 року, червень 2010 року, липень 2010 року та за перше півріччя 2010 року.

Відповідно до листа ДПІ у Київському районі м.Харкова від 26.05.2010 №10690/10/28-318 податкова декларація з податку на додану вартість за квітень 2010 року яка зареєстрована 19.05.2010 № 48776, прийнята зі статусом "не визнано, як податкова декларація". Свою відмову податковий орган мотивував порушенням позивачем Правил заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України №166 від 30.06.1997, а саме: підписання декларації неналежною особою, однак, доказів останнього відповідачем не надано. Як вбачається з матеріалів справи, подану позивачем декларацію з податку на додану вартість за квітень 2010 року підписано директором ТОВ "Рента-Систем" Дончик В.Г., у т.ч. за головного бухгалтера, скріплено печаткою ТОВ "Рента-Систем" та зазначені у декларації обов'язкові реквізити відповідають всім вимогам діючого законодавства.

Листом від 21.06.2010 №13068/10/28-317, відповідачем повідомлено позивача, що податкова декларація з ПДВ за травень 2010 року, яка зареєстрована в базі податкової звітності 18.06.2010 за № 53730, прийнята зі статусом "не визнано, як податкова декларація", та запропоновано ТОВ "Рента-Систем" надати нову, оформлену належним чином, а саме: із зазначенням обов'язкових реквізитів - номери рядків, до яких додані додатки. Однак, згідно поданій позивачем декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року у відповідному полі міститься позначка, що до неї додається розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, що спростовує доводи відповідача про не заповнення позивачем обов'язкових реквізитів декларації.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивачем 16.07.2010 на адресу відповідача направлено поштою податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2010 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами: описом вкладення у цінний лист та повідомленням про вручення поштового відправлення. Проте, листом податкового органу від 21.07.2010 №15554/10/28-317 повідомлено позивача, що подана декларація прийнята зі статусом "не визнано, як податкова декларація". При цьому відповідач запропонував надати податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2010 року з реєстром отриманих та виданих податкових накладних в електронному вигляді.

Листом від 19.08.2010 №17819/10/28-317 зазначено, що податкова декларація з податку на додану вартість за липень 2010 року невизнана як податкова звітність, з підстав порушення норм діючого законодавства при її заповненні, а саме: дата подання декларації, яка указана на бланку, не відповідає даті прийняття. При цьому запропоновано позивачу надати нову податкову декларацію з виправленими показниками. З вищевказаної декларації вбачається, що позивачем зазначена дата подання 17.08.2010, на штампі ДПІ у Київському районі м. Харкова про прийняття декларації міститься дата 18.08.2010.

Листом від 09.08.2010 №17047/10/28317, відповідачем зазначено, що податкова декларація з податку на прибуток підприємства за І півріччя 2010 року неприйнята через відсутність прокреслень у рядках, що не заповнюються через відсутність інформації. При цьому відповідач запропонував позивачу надати нову податкову декларацію з виправленими показниками.

Відповідно до абзацу першого підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

За змістом абзацу п'ятого підпункту 4.1.2 пункту 4.1 цієї ж статті Закону податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

Пунктом 4.5 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України (додаток №1 до наказу Державної податкової адміністрації України від 31.12.2008 № 827) передбачено, якщо податкова звітність, надана органу ДПС платником податків, заповнена всупереч правилам, визначеним у затвердженому порядку її заповнення, то вона може бути не визнана органом ДПС як податкова звітність. Підставою про невизнання податкової звітності є: відсутність підпису відповідних посадових осіб (факсиміле не дозволяється); відсутність скріплення печаткою підписів платника податків; відсутність обов'язкових реквізитів податкового документа; відсутність обов'язкових додатків до податкової звітності, передбачених порядком заповнення відповідної звітності; неможливість прочитати текст або цифри внаслідок пошкодження (наприклад, документи, залиті чорнилом або іншою рідиною, потерті); наявність порваних аркушів, підчищень, помарок, виправлень, дописок і закреслювань; подання ксерокопії звітних документів; порушення загальних вимог оформлення документів податкової звітності.

Аналіз наведених правових норм свідчить, що підставою для відмови податкового органу визнати податкову звітність як податкову декларацію є такі дефекти її заповнення, що впливають на адміністрування податку органом державної податкової служби.

Однак у ході вирішення спору відповідних недоліків у спірних деклараціях судами виявлено не було.

Як вбачається з матеріалів справи, листом від 16.07.2010 №15257/10/15-215 відповідач повідомив позивача про те, що останнім не надано декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року і травень 2010 року та запросив керівника позивача прибути до ДПІ у Київському районі м. Харкова за адресою для надання звітності, проведення перевірки стосовно порушення строку надання декларацій з податку на додану вартість, ознайомлення і підписання акту перевірки. Утім, цей лист повернувся відповідачу 23.07.2010 з відміткою відділення поштового зв'язку від 22.07.2010 "організація не зареєстрована".

Податковим органом складено акт №2236/152 від 30.07.2010 про неможливість вручення запрошення у якому зазначено, що у зв'язку з відсутністю за юридичною адресою 61161, м. Харків, вул. Толстого, буд.49-ЛІТ, посадових осіб ТОВ "Рента-Систем" вручення запрошення для надання звітності, проведення перевірки стосовно порушення строку надання декларацій з податку на додану вартість, ознайомлення і підписання акту невиїзної документальної перевірки неможливе.

Разом з тим, листом від 16.07.2010 №9 відповідача проінформовано, що у зв'язку з виробничою необхідністю фактичним місцем знаходження підприємства позивача є: 61002, м. Харків, вул. Сумська, буд.70, кім. №5. До листа була додана копія договору оренди від 01.07.2010 №010710-ан.

Податковим органом, за результатами проведеної відповідачем перевірки позивача складено Акт №4524/15-208/3681613 від 26.07.2010 про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності подання податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ "Рента-Систем" за квітень 2010 року та травень 2010 року.

Згідно акту перевірки, перевіркою встановлено, що на порушення абз. "а"пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"від 21.12.2000 №2181-ІІІ із змінами та доповненнями) ТОВ "Рента-Систем" не подано декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року та травень 2010 оку На підставі цього акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0008851503/0, яким до позивача застосовано штрафні в сумі 340,00 грн.

Пунктом 4.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 р. N327, передбачено, що підписання акта виїзної планової чи позапланової перевірок посадовими особами суб'єкта господарювання та посадовими особами органу державної податкової служби, які здійснювали перевірку, здійснюється за місцезнаходженням платника податків, а у разі здійснення невиїзних документальних перевірок - у приміщенні органу державної податкової служби, куди посадові особи суб'єкта господарювання письмово запрошуються для підписання акта до закінчення строку, передбаченого у пункті 4.2 цього розділу.

Відповідач мав достатню інформацію щодо місця знаходження позивача для забезпечення його права на участь у проведенні перевірки та прийнятті рішення щодо застосування штрафних (фінансових) санкції, але не зробив цього.

Також, пунктом 17.1 ст.17 Закону України №2181-ІІІ визначено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством. Згідно п.1.5 ст.1 цього Закону, штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами. Отже підставою накладення на платника податків штрафних санкцій є порушення ним податкового законодавства.

Підпунктом 17.1.1. п.17.1 ст.17 Закону України №2181-ІІІ встановлено, що платник податків, який не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Однак, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що вищезначене податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем з порушенням встановленого порядку його прийняття, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та без урахування права позивача на участь у процесі прийняття рішення.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права та постановили обґрунтоване рішення, підстави для скасування постановлених у справі рішень з мотивів викладених у касаційній скарзі відсутні.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова відхилити, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2011 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун