Ухвала

від 19.02.2015 по справі 810/2724/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" лютого 2015 р. м. Київ К/800/52424/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Цуркана М.І. (головуючий); Єрьоміна А.В.; Кравцова О.В., секретар судового засідання - Кошелєв С.В.,

за участю представників: позивача - Ястремського О.Я.; третьої особи - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства «Центральний ринок «Васильок» до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області, третя особа - ОСОБА_7, про визнання протиправними та скасування рішень, визнання дій протиправними, що переглядається за касаційною скаргою Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 червня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2014 року,

у с т а н о в и л а :

У травні 2014 року ДП «Центральний ринок «Васильок» (Підприємство) звернулося до суду з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області (Інспекція) про визнання протиправними та скасування постанов і приписів, визнання дій протиправними.

Зазначали, що є власниками майнового комплексу ринку (торгівельних кіосків) та відповідної земельної ділянки. Перевіркою Інспекції встановлено, що на цій ділянці здійснюється будівництво і одночасно експлуатація нового павільйону без належної дозвільної документації. У зв'язку з цим до позивача застосовані штрафні санкції, передбачені пунктами 7, 8, абзацом четвертим пункту 6, а також абзацом четвертим пункту 4 частини другої статті 2 Закону України від 14 жовтня 1994 року № 208/94-ВР «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» (Закон № 208/94-ВР). Приписами Інспекції позивача зобов'язано усунути виявлені порушення.

Посилаючись на відсутність у Інспекції права на проведення перевірки, а також ту обставину, що будівництво здійснене іншою особою (орендарем майна ринку), просили визнати протиправними та скасувати постанови Інспекції від 24 квітня 2014 року № З-2404/1-7/10-31/2404/08/02, № З-2404/1-7/10-32/2404/08/02, № З-2404/1-7/10-33/2404/08/02, № З-2404/1-7/10-34/2404/08/02, а також приписи Інспекції від 18 квітня 2014 року № С-1804/3, № С-1804/4, № С-1804/5. Крім того, просили визнати протиправними дії Інспекції щодо проведення перевірки.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 10 червня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2014 року, позов задоволено частково. Визнані протиправними та скасовані постанови Інспекції від 24 квітня 2014 року № З-2404/1-7/10-31/2404/08/02, № З-2404/1-7/10-32/2404/08/02, № З-2404/1-7/10-33/2404/08/02, а також приписи Інспекції від 18 квітня 2014 року № С-1804/3, № С-1804/4, № С-1804/5. У задоволенні решти вимог відмовлено.

У касаційній скарзі Інспекція, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати, а у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідача, представника позивача, здійснивши перевірку доводів касаційної скарги та матеріалів справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами встановлено, що за результатами проведеної перевірки Підприємства Інспекцією складено акт від 18 квітня 2014 року. У акті зафіксовано, що на земельній ділянці за адресою: м. Васильків, вул. Декабристів, 4-6, яка належить Підприємству на праві власності, розпочато будівництво одноповерхової нежитлової будівлі без дозволу на проведення будівельних робіт, без розміщення інформаційного стенду будівництва та без здійснення авторського і технічного нагляду. Крім того, одночасно з будівництвом здійснюється експлуатація цієї будівлі.

Приписом Інспекції від 18 квітня 2014 року № С-1804/3 позивача зобов'язано заборонити експлуатацію будівлі.

Приписом Інспекції від 18 квітня 2014 року № С-1804/4 позивача зобов'язано зупинити виконання будівельних робіт.

Приписом Інспекції від 18 квітня 2014 року № С-1804/5 позивача зобов'язано усунути виявлені порушення будівельного законодавства.

Постановою Інспекції від 24 квітня 2014 року № З-2404/1-7/10-31/2404/08/02 до позивача застосований штраф у розмірі 109 620 грн за виконання будівельних робіт на об'єкті III категорії складності без реєстрації декларації про початок виконання таких робіт.

Постановою Інспекції від 24 квітня 2014 року № З-2404/1-7/10-32/2404/08/02 до позивача застосований штраф у розмірі 109 620 грн за експлуатацію або використання об'єкта будівництва III категорії складності, не прийнятого в експлуатацію.

Постановою Інспекції від 24 квітня 2014 року № З-2404/1-7/10-33/2404/08/02 до позивача застосований штраф у розмірі 54 810 грн за незабезпечення замовником здійснення авторського нагляду.

Постановою Інспекції від 24 квітня 2014 року № З-2404/1-7/10-33/2404/08/02 до позивача застосований штраф у розмірі 43 848 грн за незабезпечення замовником здійснення технічного нагляду.

Також встановлено, що 1 жовтня 2013 року Підприємство уклало з фізичною особою - ОСОБА_7 договір оренди торгових павільйонів ринку загальною площею 150 кв. метрів разом із земельною ділянкою площею 0,05 гектара, яка необхідна для користування та обслуговування павільйонів.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_7 заявив про те, що замовником спірного будівництва є він, а не Підприємство.

Задовольнивши позов частково, суди попередніх інстанцій виходили з того, що доказів здійснення будівництва саме позивачем Інспекція не навела.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає висновки судів передчасними.

З матеріалів справи вбачається, що особи, які беруть участь у справі, не заперечують порушень, виявлених Інспекцією під час перевірки. При цьому спір зводиться до встановлення особи, відповідальної за такі порушення.

Надаючи юридичної кваліфікації висновкам судів з цього питання, колегія суддів виходить з такого.

Частиною другою статті 2 Закону № 208/94-ВР передбачена відповідальність за правопорушення у будівельній сфері суб'єктів містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або тих, що виконують функції замовника і підрядника одночасно.

Оскільки оскаржувані штрафні санкції застосовані Інспекцією на підставі згаданої правової норми, встановлення особи замовника будівництва є визначальним для вирішення справи.

Суди дійшли висновку про те, що таким замовником є ОСОБА_7 на підставі договору оренди торгових павільйонів та земельної ділянки, пояснень самого ОСОБА_7 та письмових доказів на підтвердження придбання останнім будівельних матеріалів.

Колегія суддів вважає, що перелічені докази не дають можливості дійти однозначного висновку про те, що замовником будівництва є ОСОБА_7

Як вбачається з акта про право власності Підприємству належить земельна ділянка площею 0,2 гектара. При цьому, за договором оренди зі ОСОБА_7 останньому передано в оренду лише її четверту частину - площею 0,05 гектара.

Судами достеменно не встановлено, чи здійснено будівництво на ділянці, переданій в оренду, чи ділянці, що знаходиться у володінні Підприємства.

Крім того, за змістом договору оренди, ділянка передана для обслуговування вже існуючих на ній павільйонів, а не для нового будівництва.

Можливість розміщення нової будівлі на ділянці, уже зайнятій торговими павільйонами, судами не досліджувалася. Не встановлено і факту знесення таких павільйонів.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що договір оренди земельної ділянки не зареєстрований у встановленому законом порядку.

Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

За змістом пункту 2 частини першої статті 4 цього Закону обов'язковій державній реєстрації підлягають право оренди земельної ділянки та право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, розміщеними на території України, що належать фізичним та юридичним особам.

За обставин, коли відповідне право оренди не зареєстроване ОСОБА_7, суди повинні були більш ретельно дослідити обставини укладення відповідного договору, надати оцінку його чинності.

Натомість, судами проігноровані посилання Інспекції на те, що жодних доказів використання ОСОБА_7 відповідної ділянки (як-то внесення плати за землю) позивач та третя особа не надали.

Самі по собі накладні про придбання будівельних матеріалів не можуть свідчити про здійснення будівництва ОСОБА_7, оскільки не містять та не можуть містити відомостей про мету придбання матеріалів та їх подальше використання.

Інших доказів здійснення будівництва ОСОБА_7 (договори з підрядниками, виконавча будівельна документація) до суду не надано.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Викладені обставини дають підстави стверджувати, що оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам наведеної статті, тому підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів також зазначає, що предметом спору, серед іншого, є чотири постанови Інспекції про накладення штрафів, у той час як судами надано оцінку та вирішено питання про скасування лише трьох з них. Під час повторного розгляду справи судам необхідно перевірити на предмет законності усі оскаржувані постанови Інспекції.

Частиною другою статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 червня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2014 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді М.І.Цуркан

А.В.Єрьомін

О.В.Кравцов