Постанова

від 23.02.2015 по справі 813/8791/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2015 року № 813/8791/14

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

секретар судових засідань Шозда Г.В.

з участю представників:

від позивача - Бойкович Т.В.;

від відповідача - Слуцький Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТзОВ) «Виробничо-комерційна фірма «Радіо Сервіс» Лімітед» до Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у Личаківському районі м.Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

в с т а н о в и в :

ТзОВ «Виробничо-комерційна фірма «Радіо Сервіс» Лімітед» звернулося в суд з позовом до ДПІ у Личаківському районі м.Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень форми «Р» від 22.12.2014 року за №0001132201 та за №0001142201.

Позивач в позовній заяві стверджує, що товариство реально здійснювало господарські операції зі своїм контрагентом ТзОВ «Стек-комп'ютер», про що було складено первинні бухгалтерські документи, а придбані в ході господарської діяльності товари використано у господарській діяльності. Також, зазначає позивач, на підтвердження фактично проведених операцій купівлі-продажу товарів відповідачу були надані всі первинні бухгалтерські документи, в тому числі платіжні документи, видаткові накладні, податкові накладні, реєстри обліку податкових накладних. А щодо твердження, що перевіркою ТзОВ «Стек-комп'ютер» з питань взаємодії з ПП «Гєлан», ТзОВ «Перітус Альянс», ТзОВ «ТПА Україна» встановлено порушення в частині завищення податкового кредиту, то зазначені перевірки і виявлені ними порушення не мають жодного відношення до проведення господарських операцій між позивачем і його контрагентом.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з викладених міркувань, просить позов задовольнити.

В запереченні на позовну заяву відповідач зазначає, що контрагент позивача ТзОВ «Стек-комп'ютер» не міг поставити електронне обладнання позивачеві, оскільки актом ДПІ у Личаківському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області про результати позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «ТзОВ «Стек-комп'ютер» від 27.11.2013 року за №185/22-10/30538300 було встановлено проведення транзитних операцій по ланцюгу до вигодонабувача, отже такі товари були відсутні у постачальника та у подальшому не міг бути реалізований позивачу.

Представник відповідача дав аналогічні пояснення, просить в задоволенні позову відмовити, вважає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті правомірно та є законними.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.

ДПІ у Личаківському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області, правонаступником якого є відповідач, було складено акт від 02.12.2014 року за №504/22-01/13825541 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Виробничо-комерційна фірма «Радіо Сервіс» лімітед код ЄДРПОУ 13825541 з питань взаємовідносин та взаєморозрахунків з ТзОВ «Стек-комп'ютер» код ЄДРПОУ 30538300 за липень 2012 року, серпень 2012 року, липень 2013 року та подальшої реалізації товарів (робіт, послуг) або використання у власній господарській діяльності товарів (робіт,послуг) отриманих від вищезазначеного контрагента» та ДПІ у Личаківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 22.12.2014 року:

- за №0001132201, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 50800 грн. 00 коп., в тому числі, за основним платежем - 40640 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 10160 грн. 00 коп.;

- за №0001142201, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 78599 грн. 00 коп., в тому числі, за основним платежем - 62879 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 15720 грн. 00 коп.

Перевіркою встановлено порушення:

- п.138.2, п.138.4. п.138.6, п.138.8., п.138.10 ст.138, підп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України внаслідок чого завищено податкові зобов'язання на суму 40640 грн. 00 коп.;

- п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.201.1, п.200.2 ст.200 ПК України в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту на суму 62879 грн. 00 коп.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Так, при проведенні перевірки контролюючий орган виходив з того, що будь-які документи (договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійсненні господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Як передбачено п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 цієї ж статті, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту, у відповідності до вимог абзац.1 п.198.6 ст.198 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 185.1 статті 185 цього ж Кодексу передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з, зокрема, постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV, з наступними змінами та доповненнями визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було,

відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З врахуванням даної позиції судом досліджуються обставини правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарських операціях, які стосуються спірних правовідносин.

Щодо висновків контролюючого органу про завищення податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 62879 грн. 00 коп., то такі ґрунтуються на аналізі господарських операцій позивача та його контрагента - ТзОВ «Стек-комп'ютер».

Між ТзОВ «Виробничо-комерційна фірма «Радіо Сервіс» Лімітед» (покупець) і ПП ТзОВ «Стек-комп'ютер» здійснювались господарські операції купівлі-продажу телекомунікаційного обладнання.

На підтвердження виконання вищенаведених господарських операцій позивачем надано видаткові та податкові накладні, платіжні доручення, оборотно-сальдові відомості по рахунку 631, картку рахунку накладні, реєстри виданих та отриманих податкових накладних, рахунки-фактури.

Також, позивачем надано докази використання отриманого від ТзОВ «Стек-компютер» обладнання у своїй господарській діяльності, зокрема, договори про надання телекомунікаційних послуг з додатками, акти виконаних робіт, лист Національної комісії з питань регулювання зв'язку України від 26.12.2006 року за №08-9294/132 згідно з якого товариство внесено до Реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій, ліцензію на користування радіочастотним ресурсом України Серії АЕ №183798, довідку про дислокацію приміщень за №0411/2014 року від 21.11.2014 року в яких розміщується придбане електронне обладнання для надання послуг телекомунікаційного зв'язку.

В матеріалах справи наявна технічна документація на базову станцію зв'язку Ubiquiti Airmax включно з документацією на антени, блоки живлення, акумулятори, точки доступу, роутери та інше обладнання, що придбавалися у ТзОВ «Стек-комп'ютер», з якої вбачається, що даний товар є малогабаритний та не потребує залучення спеціального вантажного транспорту для перевезення.

При цьому, в матеріалах справи наявний технічний паспорт на автомобіль, який зареєстрований за колишнім директором позивача, та дозволяє здійснити транспортне переміщення згаданих товарно-матеріальних цінностей.

В свою чергу, контролюючий орган в акті перевірки зазначає, що як вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру.

Висновки контролюючого органу щодо нереальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом ґрунтуються на акті ДПІ у Личаківському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області щодо перевірки ТзОВ «Стек-комп'ютер» від 27.11.2013 року за №185/22-10/30538300.

Однак, суд не може брати до уваги зазначений акт в підтвердження нереальності господарських операцій, оскільки в ньому зроблено лише оцінку діяльності контрагента позивача, без оцінки їх спільної діяльності, зокрема, щодо реальності здійснення досліджуваних господарських операцій.

Отже, суд не може покласти в основу документи та обґрунтування контролюючого органу обставин нереальності господарських операцій оскільки такі ґрунтуються на припущеннях і у своїй сукупності не можуть беззаперечно підтверджувати згадані обставини.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що прямими доказами, в підтвердження реальності здійснення вищенаведених господарських операцій є надані позивачем первинні бухгалтерські документи, які не містять недоліків, а не докази, на які посилається контролюючий орган в акті перевірки, зокрема згаданий акт ДПІ у Личаківському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області, яким надається оцінка господарської діяльності ТзОВ «Стек-комп'ютер» з контрагентами-постачальниками.

Крім того, не можна залишити поза увагою і те, що як передбачено п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В матеріалах справи наявні копії податкових накладних, які не мають недоліків.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Також, матеріалами справи спростовується посилання відповідача на дефекти податкової правосуб'єктності контрагентів, як на обставину, що вказує на нереальність згаданих господарських операцій з врахуванням наступного.

В матеріалах справи наявна довідка з ЄДРПОУ, витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, витяг з офіційного порталу Державної фіскальної служби України, з яких вбачається, що на час вчинення досліджуваних господарських операцій контрагент позивача був зареєстрований у встановленому законом порядку та являвся платником податку на додану вартість.

Наявність зазначених документів у позивача підтверджує його добросовісність та обачність, оскільки ним була зібрана оприлюднена інформація, яка б вказувала на добросовісність його контрагента.

Не можна залишити поза увагою і обставини за наявності яких рішення суб'єкта владних управлінських функцій вважається правомірним - таке має бути прийнято пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (п.8 ч.2 ст.2 КАС України).

При цьому, поняття справедливого балансу розкрито у рішенні Європейського Суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03).

Так, Європейський Суд з прав людини, вважає, що порушенням справедливого балансу, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності, буде коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою податку на додану вартість, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподаткованої податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності.

В матеріалах справи відсутні беззаперечні докази в підтвердження наведених обставин справедливого втручання контролюючого органу у право власності позивача, а тому рішення не відповідає наведеному критерію.

За таких обставин, суд вважає, що контролюючим органом не доказано протиправності формування позивачем податкового кредиту за результатами господарських операцій ТзОВ «Стек-комп'ютер», а тому висновки про його завищення є необґрунтованими, і як наслідок протиправними є податкові повідомлення рішення в частині донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Що стосується висновків відповідача про заниження податку на прибуток, то суд зазначає наступне.

Відповідно до підп.131.1.1 ПК України, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Зі змісту даної норми вбачається, що основою для формування витрат є постачання товарів - фактичне вчинення господарської операції, яке призводить до зміни майнового стану суб'єктів господарювання.

Як передбачено п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З врахуванням того, що в процесі судового розгляду не знайшли свого підтвердження висновки контролюючого органу про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТзОВ «Стек-комп'ютер», суд вважає неправомірним висновок перевіряючи про заниження податку на прибуток.

Оскільки правомірність нарахування основного платежу по згаданих податках не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи контролюючим органом безпідставно застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги про скасування податкових повідомлень - рішень, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток є підставними та обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить присудити та, з врахуванням положень ч.2 ст.7 Закону України «Про судовий збір», повернути з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати, прийняті Державною податковою інспекцією у Галицькому районі м.Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, податкові повідомлення-рішення від 22.12.2014 року за №0001132201 та за №0001142201.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Радіо Сервіс» Лімітед» (код ЄДРПОУ 13825541), що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Туган-Барановського, 9а/26, 365 грн. 40 коп. (триста шістдесят п'ять гривень сорок копійок) сплаченого судового збору.

4.Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

5.Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 24 лютого 2015 року.

Суддя (підпис) В.Я.Мартинюк

Постанова не набрала законної сили.

Помічник судді Ю.М.Колтун