Ухвала

від 30.11.2015 по справі 813/8791/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2015 року Справа № 876/2699/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Шинкар Т.І., Ільчишин Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2015 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Радіо Сервіс» Лімітед» до державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкові повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И В :

товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Радіо Сервіс» Лімітед» звернулося в суд першої інстанції з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення форми «Р» від 22.12.2014 року за №0001132201 та за №0001142201

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2015 року адміністративний позов задоволено, визнано протиправними та скасовано, прийняті державною податковою інспекцією у Галицькому районі м.Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, податкові повідомлення-рішення від 22.12.2014 року за №0001132201 та за №0001142201.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції державна податкова інспекція у Личаківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області оскаржила його в апеляційному порядку, вважає, що постанова прийнята з неправильним застосуванням норм права.

В апеляційній скарзі зазначає, що відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Відповідно до п. 198.3 цієї статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Пунктом 198.6 передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Апелянт зазначає, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно - правового договору не свідчить про реальність вчинення відповідної операції, оскільки реалізація умов договору та його фактичне виконання для цілей ведення податкового обліку має бути підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

ТзОВ «Виробничо-комерційна фірма «Радіо сервіс Лімітед» було задекларовано здійснення господарських операцій купівлі-продажу телекомунікаційного обладнання у ТзОВ «Стек-компютер». Проте судом не було враховано того, що ТзОВ «Стек-компютер» не міг поставити вказаний товар оскільки актом ДПІ у Личаківському районі м. Львова від 27.11.2013 року № 185/22-10/30538300 встановлено проведення транзитних операцій по ланцюгу до вигодонабувача, отже такі товари були відсутні у ТзОВ «Стек-комп"ютер» та у подальшому не могли бути реалізовані позивачу.

На підставі наведеного просить скасувати постанов суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити задоволенні позову.

У відповідності до вимог ч.1 ст. 41 КАС України у разі неявки у судове засідання осіб, які беруть учать у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Личаківському районі м. Львова складено акт від 02.12.2014 року за №504/22-01/13825541 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Виробничо-комерційна фірма «Радіо Сервіс» Лімітед» з питань взаємовідносин та взаєморозрахунків з ТзОВ «Стек-комп'ютер» за липень 2012 року, серпень 2012 року, липень 2013 року та подальшої реалізації товарів (робіт, послуг) або використання у власній господарській діяльності товарів (робіт,послуг) отриманих від вищезазначеного контрагента» та прийнято податкові повідомлення-рішення від 22.12.2014 року: за №0001132201, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 50800 грн. 00 коп., в тому числі, за основним платежем - 40640 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 10160 грн. 00 коп.; за №0001142201, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 78599 грн. 00 коп., в тому числі, за основним платежем - 62879 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 15720 грн. 00 коп. Перевіркою встановлено порушення: п.138.2, п.138.4. п.138.6, п.138.8., п.138.10 ст.138, підп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України внаслідок чого завищено податкові зобов'язання на суму 40640 грн. 00 коп.; п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.201.1, п.200.2 ст.200 ПК України в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту на суму 62879 грн. 00 коп.

Розглядаючи спір суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Відповідно до п.198.3 цієї ж статті, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту, у відповідності до вимог абзац.1 п.198.6 ст.198 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 185.1 статті 185 цього ж Кодексу передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з, зокрема, постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Судом першої інстанції з'ясовано, що між ТзОВ «Виробничо-комерційна фірма «Радіо Сервіс» Лімітед» (покупець) і ПП ТзОВ «Стек-комп'ютер» здійснювались господарські операції купівлі-продажу телекомунікаційного обладнання. На підтвердження виконання вищенаведених господарських операцій позивачем надано видаткові та податкові накладні, платіжні доручення, оборотно-сальдові відомості по рахунку 631, картку рахунку накладні, реєстри виданих та отриманих податкових накладних, рахунки-фактури. Та позивачем надано докази використання отриманого від ТзОВ «Стек-компютер» обладнання у своїй господарській діяльності, зокрема, договори про надання телекомунікаційних послуг з додатками, акти виконаних робіт, лист Національної комісії з питань регулювання зв'язку України від 26.12.2006 року за №08-9294/132 згідно з якого товариство внесено до Реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій, ліцензію на користування радіочастотним ресурсом України Серії АЕ №183798, довідку про дислокацію приміщень за №0411/2014 року від 21.11.2014 року в яких розміщується придбане електронне обладнання для надання послуг телекомунікаційного зв'язку.

Вірним є висновок суду першої інстанції, що прямими доказами, в підтвердження реальності здійснення вищенаведених господарських операцій є надані позивачем первинні бухгалтерські документи, які не містять недоліків, а не докази, на які посилається контролюючий орган в акті перевірки, зокрема акт ДПІ у Личаківському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області, яким надається оцінка господарської діяльності ТзОВ «Стек-комп'ютер» з контрагентами-постачальниками.

Згідно п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Суд вірно зазначив, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Згідно довідки з ЄДРПОУ, витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, витяг з офіційного порталу Державної фіскальної служби України, на час вчинення досліджуваних господарських операцій контрагент позивача був зареєстрований у встановленому законом порядку та являвся платником податку на додану вартість.

Суд вірно вважав, що контролюючим органом не доказано протиправності формування позивачем податкового кредиту за результатами господарських операцій з ТзОВ «Стек-комп'ютер», а тому висновки про його завищення є необґрунтованими, і як наслідок протиправними є податкові повідомлення рішення в частині донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Вірно зазначено, що відповідно до підп.131.1.1 ПК України, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п.138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про скасування податкових повідомлень - рішень, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток є обґрунтованими, а тому підставно задовольнив позовні вимоги.

При цьому колегія суддів зазначає, що по суті судом правильно вирішено спір, однак в резолютивній частині постанови, суд помилково вказав відповідача державну податкову інспекцію у Галицькому районі м. Львова замість державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова, цей недолік суд першої інстанції може усунути, шляхом постановлення ухвали про виправлення описки.

З урахуванням вище наведеного суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ч.3 ст. 160, ч. 4 ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2015 року по справі № 813/8791/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді Т.І. Шинкар

ОСОБА_1

Повний текст ухвали виготовлений 04.12.2015 року