Постанова

від 16.02.2015 по справі 921/1055/14-г/10

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" лютого 2015 р. Справа № 921/1055/14-г/10

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Зварич О.В.

суддів Хабіб М.І.

Юрченко Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія-Лізинг" (надалі ТзОВ "Мрія-Лізинг") за № 2014/12-05 від 05.12.2014р. (вх. № 01-05/328/15 від 16.01.2015р.)

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 25.11.2014р.

у справі № 921/1055/14-г/10

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" (надалі ТзОВ "ОТП Лізинг")

до відповідача: ТзОВ "Мрія-Лізинг"

про розірвання договору фінансового лізингу та зобов'язання повернути предмет лізингу,

за участю:

від позивача: Бабаєвський Д.О.- представник (довіреність б/н від 02.10.2014р.);

від відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 25.11.2014р. у справі №921/1055/14-г/10 (суддя Півторак М.Є.) відхилено клопотання ТзОВ "Мрія-Лізинг" про зупинення провадження у справі № 921/1055/14-г/10 до набрання законної сили рішення господарського суду м. Києва у справі № 910/23666/14 за позовом ТзОВ "Мрія-Лізинг" до ТзОВ "ОТП Лізинг". Позов задоволено повністю. Розірвано договір фінансового лізингу №367-L, укладений 27.12.2011р. між ТзОВ "Мрія-Лізинг" та ТзОВ "ОТП Лізинг". Зобов'язано ТзОВ "Мрія-Лізинг" повернути ТзОВ "ОТП Лізинг" сівалки точного висіву з центральним приводом марки "KVEMELAND", модель "MONOPIL SE-24" у кількості 6 одиниць: серійний номер ACMEPXX 4997; серійний номер ACMEPXX 4994; серійний номер ACMEPXX 4998; серійний номер ACMEPXX 5001; серійний номер ACMEPXX 5003; серійний номер ACMEPXX 5005. Стягнуто з ТзОВ "Мрія-Лізинг" на користь ТзОВ "ОТП Лізинг" 74298,00 грн. сплаченого судового збору.

В ході розгляду справи суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що невиконання відповідачем своїх зобов'язань по договору фінансового лізингу № 367-L від 27.12.2011р. щодо сплати лізингових платежів за квітень-червень 2014 року, тобто більше 30 днів, є достатньою правовою підставою для розірвання вказаного договору в судовому порядку. Враховуючи положення Закону України "Про фінансовий лізинг" та договору фінансового лізингу № 367-L від 27.12.2011р., у випадку розірвання договору фінансового лізингу, обов'язком відповідача є повернення предмету лізингу лізингодавцю, що є підставою для задоволення вимог позивача.

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Тернопільської області від 25.11.2014р. у справі №921/1055/14-г/10, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову ТзОВ "ОТП Лізинг". Звертає увагу на те, що, факт прострочення сплати лізингових платежів та існування заборгованості підтверджується лише розрахунком та довідкою позивача. Проте, достовірність таких розрахунків, зроблених позивачем в односторонньому порядку, викликає сумнів у відповідача, а суми заборгованості не відповідають фактичним обставинам. Окрім того вказує, що сторони договору не підписували жодних актів звірки розрахунків чи будь-яких інших двосторонніх документів, які б свідчили про достовірність суми заборгованості відповідача перед позивачем. Вважає, що місцевий господарський суд прийняв до уваги лише позицію позивача, внаслідок чого, викладені в оскаржуваному рішенні суду висновки не відповідають обставинам справи. Стверджує, що ТзОВ "Мрія-Лізинг" не отримувало повідомлення про розірвання спірного договору, а відтак не було поінформовано про бажання іншої сторони відмовитись від договору в односторонньому порядку. Апелянт вважає, що письмове повідомлення за №2397/08 від 01.08.2014р. про розірвання договору фінансового лізингу № 367-L від 27.12.2011р. не може бути належним доказом повідомлення його про розірвання договору, оскільки вищенаведене письмове повідомлення було повернуто поштовим відділенням відправнику з відміткою: "По закінченню терміну зберігання". Покликається на те, що згідно ч. 3 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" позасудове, одностороннє розірвання договору лізингу є вчиненим з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про відмову від нього.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає про те, що відповідач порушив умови спірного договору щодо належної (повної та своєчасної) сплати лізингових платежів, внаслідок чого виникла заборгованість на суму 462773,98 грн. із простроченням на 131 календарний день. Вказує, що 01.08.2014р. направив на адресу відповідача повідомлення про розірвання договору фінансового лізингу № 367-L від 27.12.2011р. з вимогою повернути предмет лізингу протягом 10 робочих днів з дня припинення (розірвання) договору. Однак, станом на день подання даного позову, всупереч вимогам діючого законодавства та умовам договору фінансового лізингу № 367-L від 27.12.2011р., відповідач не виконав вищезазначену вимогу позивача: заборгованість не погасив та не повернув предмет лізингу, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів. Просить залишити без змін рішення господарського суду Тернопільської області від 25.11.2014р. у справі №921/1055/14-г/10, а апеляційну скаргу ТзОВ "Мрія-Лізинг" - без задоволення.

Відповідач не забезпечив явки в судове засідання уповноваженого представника, про час, дату і місце розгляду апеляційної скарги належно повідомлений, про що свідчить реєстр вихідної кореспонденції Львівського апеляційного господарського суду від 05.02.2015р.

Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення господарського суду Тернопільської області від 25.11.2014р. у справі № 921/1055/14-г/10.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.12.2011р. між ТзОВ "ОТП Лізинг" (лізингодавець) та ТзОВ "Мрія-Лізинг" (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу №367-L, згідно якого лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язується набути у власність лізингодавця і передати на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування майно (предмет лізингу), наведене у специфікації (додаток 1 до договору), а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами цього договору (а.с.11-20).

Предметом лізингу за даним договором є: сівалки точного висіву з центральним приводом марки "KVEMELAND", модель "MONOPILL SE 24" у кількості 6 одиниць: серійний номер ACMEPXX 4997; серійний номер ACMEPXX 4994; серійний номер ACMEPXX 4998; серійний номер ACMEPXX 5001; серійний номер ACMEPXX 5003; серійний номер ACMEPXX 5005 (а.с.19).

Відповідно до п. 1.2 договору строк користування лізингоодержувачем предметом лізингу складається з періодів (місяців) лізингу згідно з графіком сплати лізингових платежів (додаток 2 до договору) та починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі предмета лізингу за формою, встановленою лізингодавцем.

Згідно п. 1.3 договору в разі дострокового розірвання (припинення) договору у зв'язку з порушенням зобов'язань лізингоодержувачем за договором, лізингоодержувач зобов'язаний повернути предмет лізингу лізингодавцю, а лізингодавець зобов'язаний прийняти предмет лізингу у лізингоодержувача на умовах, передбачених договором.

Строк (термін), місце передачі та загальна вартість предмета лізингу на момент укладення договору зазначається в специфікації (додаток 1) до договору (п.п. 1.6-1.7 договору).

Пунктом 2.1 договору передбачено, що приймання лізингоодержувачем предмета лізингу в лізинг оформляється шляхом складання акта приймання-передачі, що підтверджує якість, комплектність, справність, належний стан предмета лізингу і відповідність предмета лізингу техніко-економічним показникам, встановленим лізингоодержувачем умовам і специфікаціям, та умовам договору. Акт приймання - передачі підписується повноважними представниками сторін і скріплюється печатками сторін згідно з вимогами законодавства України. Передача предмета лізингу лізингоодержувачу у володіння та користування у будь-якому випадку відбувається не раніше дати фактичного отримання предмета лізингу від відповідного продавця предмета лізингу (п. 2.1 Договору).

У відповідності до п. 5.1 договору лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до договору.

Відповідно до положень п.п. 5.2-5.3 договору лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу, який включає суму, яка відшкодовує (компенсує) частину вартості предмета лізингу, а також чергових лізингових платежів, кожен з яких включає: суму, яка відшкодовує (компенсує) частину вартості предмета лізингу та винагороду лізингодавця у зв'язку з передачею у лізинг предмета лізингу. Складові лізингових платежів, їх суми та дати платежів визначені в графіку згідно з додатком 2 до договору, який є його невід'ємною частиною.

В п. 5.6 договору зазначено, що кожний черговий лізинговий платіж лізингоодержувач зобов'язаний сплачувати не пізніше дати вказаної в додатку 2 (дата платежу).

Лізингодавець може письмово повідомляти лізнгоодержувача про суми лізингових платежів. Неотримання таких рахунків лізингоодержувачем не звільняє його від обов'язку сплачувати лізингові платежі згідно з договором (п.п. 5.9 - 5.10. Договору).

Відповідно до п. 6.1.1. договору, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж або інші платежі (частково або в повному обсязі) за договором та прострочення сплати становить більше 30 календарних днів з дня настання строку платежу згідно з договором, то така подія вважається істотним порушенням умов договору лізингоодержувачем, що надає лізингодавцю право розірвати договір та вимагати погашення всієї заборгованості по будь-яким платежам за договором та повернення предмета лізингу (п.п. "а" п. 6.2. договору).

Одночасно, зі змісту п.п. "д" п. 6.2 та п. 11.4 договору вбачається, що у випадку розірвання договору та повернення предмету лізингу, усі раніше сплачені лізингові платежі поверненню не підлягають.

Згідно п.п. «д» п.8.3 договору у разі дострокового припинення дії договору та прийняття, при цьому, лізингодавцем рішення про повернення або вилучення предмета лізингу, лізингоодержувач зобов'язується повернути предмет лізингу з усіма його складовими частинами, обладнання, документи та інші приналежності, отримані згідно з актом приймання-передачі, в придатному для експлуатації стані.

Відповідно до п. 11.1 договір може бути розірваний за письмовою згодою сторін та в односторонньому порядку, передбаченому договором. При цьому лізингоодержувач зобов'язаний повернути предмет лізингу протягом 10 робочих днів з дня припинення (розірвання) цього договору будь-яким чином та сплатити належні за договором платежі на дату припинення чи розірвання договору та на дату повернення предмета лізингу.

Підпунктом 11.2.2 п. 11.2 договору сторони погодили, що договір може бути достроково розірваний лізингодавцем в односторонньому порядку шляхом направлення відповідного письмового повідомлення лізингоодержувачу у випадку, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 календарних днів з дня настання строку платежу, встановленого в договорі.

Документом, що підтверджує розірвання договору, є рекомендований або цінний лист лізингодавця або лізингоодержувача. Договір вважається розірваним з дати, зазначеної в такому листі (п. 11.4 договору).

Сторони домовились, що необхідним та достатнім доказом надіслання письмового повідомлення сторонами одна одній є повідомлення про відправлення з відміткою сторони, якій надсилалось повідомлення про отримання, або відміткою поштовою служби про відмову від прийняття рекомендованого чи цінного листа або закінчення терміну зберігання. Рекомендовані (цінні) листи надсилаються на адресу, зазначену в цьому договорі, або надану стороною у випадку зміни її місцезнаходження (п. 13.4 договору).

У відповідності до п. 13.1 договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представника та скріплення печатками обох сторін за умови сплати лізингоодержувачем авансового лізингового платежу згідно з додатком 2 до договору і діє до моменту повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

Згідно додаткової угоди №1 від 27.12.2011р. до договору фінансового лізингу № 367-L від 27.12.2011р. лізингоодержувач додатково зобов'язується сплачувати на користь лізингодавця комісію згідно із встановленим графіком (а.с.21).

В подальшому, між сторонами укладено додаткову угоду №2 від 14.04.2014р., якою внесено зміни в додаток № 2 до договору та викладено його в новій редакції (80-82).

Згідно графіку сплати лізингових платежів (додаток № 1 до додаткової угоди № 2 від 14 квітня 2014 року до договору фінансового лізингу № 367-L від 27 грудня 2011 року) періодичні лізингові платежі здійснюються з 25.04.2012 року по 25.03.2015 року.

Договір фінансового лізингу № 367-L від 27.12.2011р. та додаткові угоди до нього підписані та скріплені печатками сторін, що свідчить про погодження ними всіх істотних умов договору.

16 березня 2012 року сторони підписали акт приймання-передачі до договору фінансового лізингу № 367-L, згідно якого лізингодавець ТзОВ «ОТП Лізинг» передав, а лізингоодержувач ТзОВ Мрія-Лізинг» отримав предмет лізингу, визначений у специфікації (додаток 1 до договору), а саме: сівалки точного висіву з центральним приводом марки "KVEMELAND", модель "MONOPILL SE 24", 2011 року випуску у кількості 6 одиниць (серійний номер ACMEPXX 4997; серійний номер ACMEPXX 4994; серійний номер ACMEPXX 4998; серійний номер ACMEPXX 5001; серійний номер ACMEPXX 5003; серійний номер ACMEPXX 5005) (а.с.22).

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено сторонами, відповідач своєчасно і в повному обсязі сплачував лізингові платежі по березень 2014 року включно.

Однак, станом на поточну дату лізингоодержувач, порушуючи умови договору лізингу щодо належної (повної та своєчасної) сплати, не оплатив лізингові платежі, внаслідок чого утворилась заборгованість із простроченням на 131 календарний день.

Згідно наданого позивачем розрахунку розмір простроченої заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія-Лізинг» по договору фінансового лізингу № 367-L від 27.12.2011р. за період з 25.04.2014 року по 25.07.2014 року складає 462773,98 грн. (в тому числі: відшкодування вартості - 246311,93 грн.; нарахована винагорода - 216462,05 грн.) (а.с.23).

05.08.2014р. позивач надіслав відповідачу повідомлення № 2397/08 від 01.08.2014р., в якому зазначив про те, що лізингоодержувач не виконує свої зобов'язання за договором щодо сплати лізингових платежів та станом на 30 липня 2014 року має прострочену заборгованість перед лізингодавцем строком понад 30 днів в сумі 198417,93 грн. Крім того, в даному листі позивач повідомив відповідачу про те, що з 10 серпня 2014 року договір фінансового лізингу № 367-L від 27.12.2011р. вважається розірваним та вимагав на протязі 10 робочих днів з дня припинення (розірвання) договору повернути предмет лізингу лізингодавцю за адресою: 08130, Київська область, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Леніна 2-В (а.с.85-90).

Додатком до вищевказаного повідомлення були виставлені рахунки до оплати по лізингових платежах (рахунок № 25330 від 22 квітня 2014 року на суму 64399,90 грн., рахунок № 26580 від 21 травня 2014 року на суму 67027,80 грн. та рахунок № 28387 від 23 червня 2014 року на суму 66990,23 грн.).

Разом з тим, повідомлення про вручення поштового відправлення, відправленого відповідачу 05.08.2014 року повернулось на адресу позивача з довідкою відділення зв'язку з зазначенням причини повернення: "По закінченню терміну зберігання".

Підставою звернення позивача до місцевого господарського суду з позовом про про розірвання договору фінансового лізингу № 367-L від 27.12.2011р. та зобов'язання повернути предмет лізингу слугувало те, що сторонам не вдалось у позасудовому порядку досягти згоди щодо оплати лізингових платежів.

При винесенні постанови, колегія суддів керувалася наступним:

Згідно ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст. 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" визначено, що відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

В статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" зазначено, що фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до матеріалів справи предметом спору в даній справі є розірвання договору фінансового лізингу № 367-L від 27.12.2011р., укладеного між ТзОВ "ОТП Лізинг" та ТзОВ "Мрія-Лізинг", на підставі якого відповідач отримав від позивача у тимчасове володіння та користування 6 сівалок точного висіву з центральним приводом марки "KVEMELAND", модель "MONOPILL SE 24", 2011 року випуску загальною вартістю 4018230,30 грн.

Згідно статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором (ст.16 ЗУ "Про фінансовий лізинг").

В силу вимог частини 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В статті 610 ЦК України вказано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу положень ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Однак, в матеріалах справи відсутні і суду не надані докази належного виконання відповідачем своїх зобов'язань згідно договору фінансового лізингу № 367-L від 27.12.2011р. щодо сплати лізингових платежів згідно погодженого сторонами графіку їх сплати (додаток № 2 до договору).

Натомість, матеріалами справи, а саме: розрахунком розміру простроченої заборгованості станом на 03.09.2014р. та довідкою № 031/2-2009 від 28.10.2014р. Відділення "Святошинське" в м. Київ ПАТ "ОТП БАНК" підтверджується факт порушення відповідачем строків сплати лізингових платежів, передбачених умовами договору фінансового лізингу №367-L від 27.12.2011р. та графіком сплати лізингових платежів.

Згідно ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач має право відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30 днів, за умови, що договором лізингу не передбачено іншого строку.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингодавець має право вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

З наведених норм вбачається, що договір може бути розірваний двома способами: позасудовим та судовим.

Припинення правовідношення, як один із способів захисту цивільних прав, може бути пов'язаний з необхідністю змінити чи припинити існуюче правовідношення, наприклад, у зв'язку з порушенням його однією зі сторін (ст. ст. 651, 652 ЦК України). Зокрема, ця вимога може міститись у позовній заяві про розірвання договору у зв'язку з невиконанням або неналежним його виконанням іншою стороною.

Матеріали справи свідчать, що позивач скористався наданим йому згідно з умовами договору фінансового лізингу № 367-L від 27.12.2011р. правом на розірвання договору у позасудовому порядку, шляхом звернення до ТзОВ "Мрія-Лізинг" з письмовим повідомленням за № 2397/08 від 01.08.2014р. про розірвання з 10.08.2014р. даного договору та вимогою повернути предмет лізингу позивачу протягом 10 робочих днів з дня припинення (розірвання) договору, надісланою на адресу відповідача, а саме: Тернопільська обл., Гусятинський р-н., с. Васильківці, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 05.08.2014р., повернутою поштовим відділенням відправнику 17.09.2014р. по причині: "По закінченню терміну зберігання".

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що лізингодавцем дотримано вимоги п. п. 11.2.2 та 13.4 договору, які регулюють порядок надіслання лізингодавцем вимоги про припинення (розірвання) договору.

Отже, відмова сторони від договору фінансового лізингу, передбачена ст.ст. 7, 10 Закону України "Про фінансовий лізинг", є правом, а не обов'язком сторони, яке може бути реалізоване в позасудовому порядку. Наявність зазначеного права та його використання не є перешкодою для звернення сторони до суду з вимогою про розірвання договору в судовому порядку.

У постанові Верховного Суду України від 19.09.2011р. року у справі № 3-74гс11, Верховний Суд України вказав, що касаційний суд обґрунтовано відхилив посилання апеляційного суду на приписи частини першої статті 188 ГК, якою визначено порядок зміни та розірвання господарських договорів, оскільки згідно з рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-пр/2002 недотримання позивачем вимог даної норми закону щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує, та не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом подання позову до відповідача про розірвання договору.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що місцевий господарський суд обґрунтовано та підставно задоволив вимогу позивача про розірвання договору фінансового лізингу № 367-L від 27.12.2011р., у зв'язку із систематичною несплатою лізингових платежів в розмірі та у спосіб, визначених у договорі фінансового лізингу, що підтверджується матеріалами справи.

Щодо вимоги позивача про витребування у відповідача майна, то колегія суддів зазначає, що згідно п. 1.3. спірного договору фінансового лізингу в разі дострокового розірвання (припинення) договору у зв'язку з порушенням зобов'язань лізингоодержувачем за договором, лізингоодержувач зобов'язаний повернути предмет лізингу лізингодавцю, а лізингодавець зобов'язаний прийняти предмет лізингу у лізингоодержувача на умовах, передбачених договором.

Одночасно, як зазначалось вище, пунктом 11.1. договору фінансового лізингу передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний повернути предмет лізингу протягом 10 робочих днів з дня припинення (розірвання) цього договору будь-яким чином та сплатити належні за договором платежі на дату припинення чи розірвання договору та на дату повернення предмету лізингу.

Згідно п. 7 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

З аналізу вищенаведених правових норм та матеріалів справи, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано та правомірно задоволив вимогу позивача про поверннення відповідачем предмету лізингу.

Також, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції підставно відхилив клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішення господарського суду господарського суду м. Києва у справі № 910/23666/14 за позовом ТзОВ "Мрія-Лізинг" до ТзОВ «ОТП Лізинг» про зобов'язання припинити коригування лізингових платежів на підставі, зокрема, договору фінансового лізингу №367-L від 27.12.2011р., враховуючи наступне.

У справі господарського суду міста Києва № 910/23666/14 ТзОВ "Мрія-Лізинг" не оспорює правомірність укладеного між сторонами договору фінансового лізингу № 367-L від 27.12.2011р. ні в цілому, ні його окремих положень, а просить зобов'язати ТзОВ "ОТП Лізинг" припинити коригування лізингових платежів, тобто не допускати коригування лізингових платежів у майбутньому (вчинити дію в майбутньому).

Відтак, заявлений ТзОВ "Мрія-Лізинг" позов до господарського суду м. Києва про зобов'язання ТзОВ "ОТП Лізинг" припинити коригування лізингових платежів згідно договору фінансового лізингу № 367-L від 27.12.2011р. не є перешкодою у вирішенні господарської справи № 921/1055/ 14-г/10 по суті та прийняття по даному спору рішення.

Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними твердження апелянта про те, що письмове повідомлення позивача за № 2397/08 від 01.08.2014р. про розірвання договору фінансового лізингу № 367-L від 27.12.2011р. не є належним доказом повідомлення відповідача про розірвання спірного договору, оскільки сторони домовились, що необхідним та достатнім доказом надіслання письмового повідомлення сторонами одна одній є повідомлення про відправлення з відміткою сторони, якій надсилалось повідомлення про отримання, або відміткою поштовою служби про відмову від прийняття рекомендованого чи цінного листа або закінчення терміну зберігання. Рекомендовані (цінні) листи надсилаються на адресу, зазначену в цьому договорі, або надану стороною у випадку зміни її місцезнаходження. Рахунки, передбачені умовами цього договору, можуть бути надіслані лізингодавцем лізингоодержувачу за допомогою факсимільного або електронного зв'язку, з наступним надісланням оригіналу рахунку поштою.

Крім цього, колегія суддів зазначає, що згідно ч. 3 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг", відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Ухилення відповідача від одержання на підприємстві зв'язку листа, що містив вимогу про виконання зобов'язання (відмова від його прийняття, нез'явлення на зазначене підприємство після одержання повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа), не дає підстав вважати вимогу непред'явленою.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Всупереч положенням ст. 33 ГПК України апелянт не надав суду доказів на підтвердження правомірності вимог, зазначених в апеляційній скарзі.

З огляду на вищевказане, суд апеляційної інстанції вважає, що висновки, наведені в оскаржуваному рішенні місцевого господарського суду відповідають обставинам справи, судом правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги слід покласти на відповідача згідно вимог ст.49 ГПК України.

Відповідно до п. 2.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р."Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з пунктом 3 статті 6 Закону підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру.

До апеляційної скарги відповідач приєднав квитанцію №2019 від 05.12.2014р. на суму 609,00 грн., як доказ сплати судового збору (по немайновій вимозі) та просив відстрочити йому сплату судового збору в розмірі 36540,00 грн. (по майновій вимозі) до прийняття судом рішення.

Станом на 16.02.2015р. відповідач не виконав вимог ухвал ЛАГС від 19.01.2015р. та від 02.02.2015р., а саме: не надав витребуваних судом доказів сплати судового збору у встановлених п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» порядку та розмірі за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Тернопільської області від 25.11.2014р. у справі № 921/1055/14-г/10 по майновій вимозі.

В пункті 7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 17.05.2011р. "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" (з наступними змінами та доповненнями) зазначено, що у випадку несплати судового збору у встановленому законом розмірі суд має право стягнути недоплачену суму збору за результатами апеляційного провадження.

А тому належну до сплати суму судового збору необхідно стягнути з відповідача в дохід Державного бюджету України.

Керуючись, ст. ст. 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

Рішення господарського суду Тернопільської області від 25.11.2014р. у справі №921/1055/14-г/10 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія-Лізинг" (48257, Тернопільська область, Гусятинський район, село Васильківці, ідентифікаційний код 35855770) в дохід Державного бюджету України (УДКСУ у Личаківському районі м.Львова, код 38007620, банк одержувача ГУДКСУ у Львівській області, код банку 825014, рахунок №31216206782006) 36540,00 грн. судового збору за розгляд Львівським апеляційним господарським судом апеляційної скарги на рішення господарського суду Тернопільської області від 25.11.2014р. у справі № 921/1055/14-г/10 по майновій вимозі.

Місцевому господарському суду видати відповідний наказ.

Справу повернути в господарський суд Тернопільської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 ГПК України.

Головуючий суддя Зварич О.В.

судді Хабіб М.І.

Юрченко Я.О.