Рішення

від 16.02.2015 по справі 922/6056/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" лютого 2015 р.Справа № 922/6056/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Денисюк Т.С.

при секретарі судового засідання

розглянувши справу

за позовом Лозівського міжрайонного прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства у Харківській області, м. Харків до 1)Лозівської районної державної адміністрації Харківської області м. Лозова , 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Супіна АГРО", с. Перемога про скасування розпоряджень, визнання недійсними договорів оренди за участю :

Прокурор - Горгуль Н.В. посвідчення №016182 від 12.04.2013 року;

Представник позивача - Букач О.О. дов. №32-20-14-17666/0/9-14 від 23.12.2014 року;

Представник 1-го відповідача - не з"явився;

Представник 2-го відповідача - Журавель Я. А. довіреність б/н від 08.01.2015 року;

ВСТАНОВИВ:

Лозівський міжрайонний прокурор Харківської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства у Харківській області звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Лозівської районної державної адміністрації Харківської області (1-й відповідач) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Супіна АГРО" (2-й відповідач), в якому просив визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Лозівської районної державної адміністрації №54від 12.02.2007 року "Про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки загальною площею 16,8 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у запасі на території Садівської сільської ради"; визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Лозівської районної державної адміністрації №423а від 13.10.2009 року про затвердження документації із землеустрою; визнати недійсним Договір оренди землі №43-11 від 16.12.2011 року, яким ТОВ "Супіна АГРО" передано в оренду земельну ділянку, площею 16,8 га (к.н. 6323986000:02:000:0563), укладеного між Лозівською районною державною адміністрацією та ТОВ "Супіна АГРО".

В обгрунтування позовних вимог прокурор вказує на те, що земельна ділянка, надана у користування ТОВ "Супіна АГРО" за Договором оренди, розташована за межами населеного пункту на території Садівської сільської ради Лозівського району Харківської власності, відповідно до довідки Держземагенства у Лозівському районі №01-26/2425 від 23.12.2014 року, належать до земель державної власності та за основним цільовим призначенням відноситься до земель сільськогосподарського призначення.

Однак, повноваження з розпорядження земельними ділянками державної власності, розташованими за межами населених пунктів на території Садівської сільської ради Лозівського району Харківської власності, які за основним цільовим призначенням відносяться до земель сільськогосподарського призначення, належить Головному управлінню Держземагенства у Харківській області, в інтересах якого пред"явлено позов.

Ухвалою господарського суду від 29.12.2014 року за позовною заявою було порушено провадження по справі №922/6056/14 та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 20 січня 2015 року.

Ухвалою суду від 20.01.2015 року розгляд справи було відкладено на 03 лютого 2015 року.

Ухвалою суду від 03.02.2015 року розгляд справи було відкладено на 09 лютого 2015 року.

Ухвалою суду від 09.02.2015 року розгляд справи було відкладено на 16 лютого 2015 року.

Прокурор в призначеному судовому засіданні підтримував позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні та у відзиві, наданому через канцелярію суду 30.01.2015 року (вх.№3536) зазначив, що позовні вимоги Лозівського міжрайонного прокурора Харківської області не підтримує, в задоволенні позову просив відмовити.

Представник 2-го відповідача - ТОВ "Супіна АГРО" в судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву (вх.№1375) зазначив, що розпорядження голови Лозівської РДА видано із дотриманням вимог законодавства, а відповідач правомірно набув право оренди на земельні ділянки, просив відмовити в задоволенні позову Лозівського міжрайонного прокурора в повному обсязі.

Представник 1-го відповідача в судові засідання не з"являвся. Через канцелярію до суду надав письмові пояснення в яких проти позову заперечував, зазначив, що спірні розпорядження голови райдержадміністрації були прийняті в межах повноважень, а тому відсутні підстави для їх скасування та визнання договорів оренди недійсними, а також зазначив, що у зв"язку з відсутністю лімітів по КЕКВ - 1140 "Видатки на відрядження, Лозівська районна державна адміністрація Харківської області не має можливості направити свого повноважного представника в судове засідання.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи та надані представниками сторін докази, вислухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

Розпорядженням голови Лозівської районної державної адміністрації Харківської області від 12 лютого 2007 року за № 54 ТОВ «СУПІНА АГРО» було надано дозвіл на розроблення проектів відведення земельних ділянок, загальною площею 16,8 га за рахунок земель державного резервного фонду та земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у запасі на території Садівської сільської ради.

На підставі вищезазначеного розпорядження ТОВ «СУПІНА АГРО» було виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення (землі резервного фонду), розташованих на території Садівської сільської ради Лозівського району Харківської області.

Розпорядженням голови Лозівської РДА Харківської області за № 423а від 13.10.2009 року було затверджено відповідну документацію з землеустрою.

На підставі вищезазначених розпоряджень Голови Лозівської РДА між ТОВ «СУПІНА АГРО» та Лозівською РДА Харківської області було укладено договір оренди земельної ділянки: - № 43-11, яким 2-му відповідачу було передано в оренду земельну ділянку, площею 16,8 га, кадастровий № 6323986000:02:000:0563.

Підставою даного позову прокурор вказує, із посиланням на положення ч.2 ст. 124 Земельного кодексу України, що передача земельних ділянок відбулася без проведення земельних торгів, а відтак, оскільки спірні договори укладені на підставі таких розпоряджень, просить визнати недійсними відповідні договори оренди землі.

Такі обставини, на думку прокурора, свідчать про порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

У відповідності до положень ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень) суд приходить до висновку про те, що умовою визнання обґрунтованими позовних вимог прокурора є доведення ним факту невідповідності спірних розпоряджень Лозівської районної державної адміністрації та договору оренди землі законодавству та факту ущемлення цими актами прав та законних інтересів суб'єктів господарювання.

Проте цей тягар доведення прокурором не витриманий. Прокурором та позивачем не доведений ні факт суперечності спірних розпоряджень та угод чинному законодавству, ні факт ущемлення цими актами прав та законних інтересів суб'єктів господарювання.

Згідно п.7 ч.1 ст.13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля відноситься до відома місцевих державних адміністрацій. Згідно п.2 ч.1 ст. 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації"місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Відповідно ст. 116 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла станом на момент винесення 1-м відповідачем спірних розпоряджень та укладення відповідачами спірних договорів оренди землі) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. У разі набуття права оренди земельної ділянки на конкурентних засадах підставою для укладення договору оренди є результати аукціону (ч.1, ч.2 ст.6 Закону України «Про оренду землі»).

Суд критично оцінює твердження прокурора про те, що спірні земельні ділянки могли бути надані в користування лише за результатами аукціону. З наведених вище правових норм вбачається, що законодавство передбачає дві підстави набуття громадянами та юридичними особами права користування земельними ділянками, а саме або за результатами аукціону, або за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування.

Посилання прокурора на ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України є недоречним, оскільки відповідно до вимог частини 1 статті 124 Земельного кодексу України (в ред. від 13.01.2007 року, що діяла на момент винесення спірного розпорядження голови Лозівської районної державної адміністрації №54 від 12.02.2007 року "Про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки загальною площею 16,8 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у запасі на території Садівської сільської ради"), передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснювалась на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Таким чином, можна зробити обґрунтований висновок, про те, що розпорядження голови Лозівської районної державної адміністрації №54 від 12.02.2007 року було винесене при повному дотриманні діючого в Україні законодавства, і, тому, скасуванню не підлягає. Крім цього, всі подальші дії сторін, щодо погодження та затвердження проекту землеустрою, на підставі розпорядження голови Лозівської районної державної адміністрації №423а від 13.10.2009 року, укладання Договору оренди землі та інші дії - напряму пов`язані та зроблені на виконання цілком законного розпорядження №54 від 12.02.2007 року, а тому також у повній мірі відповідають діючому на той час в Україні законодавству.

Такий висновок суду повністю узгоджується із Постановою ВГСУ № 6 від 17.05.2011р. «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», згідно п. 2.24 якої, судам необхідно враховувати, що оскільки договір оренди укладається на виконання рішення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, то без скасування таких рішень у встановленому законом порядку відсутні правові підстави для визнання відповідних договорів недійсними з підстав відсутності повноважень у відповідної місцевої ради чи органу виконавчої влади на затвердження проекту відведення та передачі спірної земельної ділянки в оренду.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги прокурора не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України, а відтак задоволенню не підлягають.

Суд також враховує, що прокурором не доведена й друга з необхідних у відповідності до ст.16 ЦК України, ст.20 ГК України умов визнання рішень органів державної влади та договорів недійсними - факт ущемлення цими рішеннями та договорами прав суб'єктів господарювання.

Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку, що прокурором не доведено факт порушення чинного законодавства України, внаслідок видання розпорядження голови Лозівської районної державної адміністрації №54 від 12.02.2007 року "Про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки загальною площею 16,8 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у запасі на території Садівської сільської ради" та розпорядження голови Лозівської районної державної адміністрації №423а від 13.10.2009 року про затвердження документації із землеустрою, також прокурором не доведено факт порушення оскаржуваними розпорядженнями як інтересів держави, так і інтересів будь-яких інших осіб (у тому числі позивача). За таких обставин відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, які складаються з витрат по сплаті судового збору у розмірі 3654,00 грн. (п.п. 2 п.2 ч.2 ст. 4 ЗУ "Про судовий збір"), суд керується нормами ст. 49 ГПК України та роз"яснення викладені у п. 4.6. постанови Пленуму ВГСУ від 21.02.2013 р. № 7.

Так, згідно п. 4.6. постанови Пленуму ВГСУ від 21.02.2013 р. № 7, приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.

Враховуючи вищевказане, те що позивач не звільнений від сплати судового збору, судові витрати у даній справі покладаються на позивача.

На підставі викладеного, на підставі ст.ст. 6, 8, 13, 14, 19, 124, 129 Конституції, 116, 124, 126 Земельного кодексу України, ст. ст. 15, 16, 203, 207, 215 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України, керуючись, ст. ст. 1, 4, 4-3, 12, 32, 33, 43, 65, 44-49, 82- 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Головного управління Держземагенства у Харківській області (61003, м. Харків, вул. Короленка, 16, код ЄДРПОУ 38385479) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби України у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна, 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківський області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) - 3654,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 20.02.2015 р.

Суддя Т.С. Денисюк