Рішення

від 17.02.2015 по справі 916/5111/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" лютого 2015 р.Справа № 916/5111/14

За позовом Приватного малого підприємства "АВТОСЕРВІС"

до відповідача Дочірнього підприємства "Одеський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

про стягнення 716256,96грн.

Суддя Гут С.Ф.

В судовому засіданні приймали участь:

Від позивача: Каракаш Є.А., довіреність від 04.08.2014р.;

Від відповідача: Чикаленко О.Л., довіреність №15-1/15 від 05.01.15р.;

В судовому засіданні 29.01.15р. по справі було оголошено перерву до 05.02.15р. о 09:45хв., та в судовому засіданні 05.02.15р. по справі було оголошено перерву до 17.02.15р. о 09:45хв., в порядку ст. 77 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Приватне мале підприємство "АВТОСЕРВІС", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Дочірнього підприємства "Одеський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення заборгованості у розмірі 716256,96грн., а саме: основного боргу у розмірі 692879,40грн., пені у розмірі 23377,56грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.12.14р. порушено провадження у справі №916/5111/14.

29.01.2015р. від позивача надійшло клопотання (вх.№2571/15 від 29.01.2015р.), відповідно до якої просить суд залучити до матеріалів справи докази по справі.

Судом клопотання розглянуто та задоволено, та залучено до матеріалів справи надані докази по справі.

Відповідач проти позову заперечу, та просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, з підстав викладених у відзиві(вх.№2513/15 від 28.01.15р.). Так в обґрунтування відзиву зазначає про те, що договір №б/н від 28.02.2006р. було укладено з філією «Одеська ДЕД» ДП "Одеський облавтодор". Філія «Одеська ДЕД» створена як відособлений структурній підрозділ ДП "Одеський облавтодор" без права юридичної особи. Тобто філія не має статусу та повноважень юридичної особи. Так в договорі зазначено довіреність від 18.07.2005р. №15-1/67, однак позивачем даний документ суду не надано, тому визначити обсяг цивільної дієздатності начальника філії на укладання даного договору неможливо. Окрім того, ДП "Одеський облавтодор" вважає, що надані позивачем накладна №68 від 29.02.2012р. та видаткові накладні №133 від 21.03.2013р., №134 від 21.03.2013р., №140 від 31.03.2013р., №141 від 30.03,2013р., №142 від 10.04.2013р., №149 від 11.04.2013р., №150 від 17.04.2013р., №153 від 18.04.2013р., №162 від 30.04.2013р., №175 від 22.05.2013р., №189 від 31.05.2013р., №213 від 29.06.2013р., №239 від 31.07.2013р., №255 від 28.08.2013р., №256 від 28.08.2013р., №263 від 31.08.2013р., №265 від 31.08.2013р. не виповідають вимогам ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , оскільки: в них не міститься посилань на договір, в них не міститься посилань на довіреності, згідно яких було отримано ПММ; неможливо ідентифікувати особу, яка отримала ПММ згідно цих видаткових накладних. Також Позивачем не надано первинних документів, на підставі яких було складено дані видаткові накладні, а саме довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей відповідачем або його філією. Крім того акт звірки розрахунків не може підтверджувати наявність або відсутність заборгованості.

05.02.2015р. від позивача надійшли пояснення по справі (вх.№3323/15 від 05.02.2015р.) згідно яких зазначає про те, що відповідно до Договору поставки від 28 лютого 2006р. укладеним між Приватним малим підприємством "АВТОСЕРВІС" в особі директора Почетова В.М. та Філією «Одеська дорожна експлуатаційна дільниця» Дочірнього підприємства «Одеський облавтодор» ВАТ «Державної акціонерної компанії «Автомобільні дороги України» в особі начальника філії Ткача В.А., начальник філії діяв на підставі Положення та довіреності від 18.07.2005р. №15-1\67. При укладанні Договору директор ПМП "АВТОСЕРВІС" Почетов В.М. пересвідчився у наявності повноважень Ткача В.А. на укладення Договору. Довіреність від 18.07.2005р №15-1\67 була видана Дочірнім підприємством «Одеський облавтодор» ВАТ «Державної акціонерної компанії «Автомобільні дороги України» та є його службовим документом, який містить персональні дані Ткача В.А. Підстав для отримання копії довіреності ми не мали, та й Законом не передбачений обов'язок сторін долучати до укладених договорів копії документів на підтвердження повноважень. Посилання представника відповідача на довіреність від 03.04.2006р. 15-1/66 є не доречним бо дана довіреність ніякого відношення до укладання Договору поставки не має, оскільки була видана після укладання Договору. Крім того, посиланні відповідача на відсутність деяких реквізитів, які навіть не передбачені ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не дає змогу встановити неможливість господарської операції.

16.02.15р. від відповідача надійшли доповнення до відзиву(вх.№4240/15 від 16.02.15р.), згідно яких зазначає про те що твердження позивача про схвалення відповідачем договору № б/н від 28.02.2006р. на підставі норм Положення філії "Одеська ДЕД" спростовуються не тільки самим Положенням а і виписками по банку, де платником зазначено філію, а не ДП "Одеський облавтодор". Крім того, надані позивачем накладна №68 від 29.02.2012р. та видаткові накладні №133 від 21.03.2013р., №134 від 21.03.2013р., №140 від 31.03.2013р., №141 від 30.03.2013р., №142 від 10.04.2013р., №149 від 11.04.2013р., №150 від 17.04.2013р., №153 від 18.04.2013р., №162 від 30.04.2013р., №175 від 22.05.2013р., №189 від 31.05.2013р., №213 від 29.06.2013р., №239 від 31.07.2013р., №255 від 28.08.2013р., №256 від 28.08.2013р., №263 від 31.08.2013р., №265 від 31.08.2013р. не містять посилань на договір, в них не міститься посилань на довіреності, згідно яких було отримано ПММ, по них неможливо ідентифікувати особу, яка отримала ПММ (ані прізвища, ані посади не зазначено). При цьому чотири видаткові накладні (№255 від 28.08.2013р., №256 від 28.08.2013р., №263 від 31.08.2013р., №265 від 31.08.2013р. ) на суму 276 247,29грн. виписані на ДП "Одеський облавтодор", а не на філію "Одеська ДЕД", хоча печатка і підпис невідомого отримувача збігається. Надані позивачем податкові накладні посилаються на договір укладений з філією, а не з ДП, при цьому зазначений в них ІПН та № свідоцтва платника ПДВ належать ДП "Одеський облавтодор". Із наданих 18 штук шість податкових накладних (№22 від 29.06.2013р., №26 від 31.07.2013р., №14 від 28.08.2013р., №15 від 28.08.2013р., №24 від 31.08.2013р., №28 від 31.08.2013р.) виписано на ДП "Одеський облавтодор", а не на філію. Всі надані позивачем довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей не містять ані виду, ані кількості отриманого ПММ. Тому із них неможливо встановити який саме вид товару передавався - дизпаливо чи бензин, марку бензину, кількість кожного виду товару. Крім того, за період з 10.04.2013р. по 29.06.2013р., коли ніби-то позивач передавав товар по видатковим накладним №142 від 10.04.2013р., №149 від 11.04.2013р., №150 від 17.04.2013р., №153 від 18.04.2013р., №162 від 30.04.2013р., №175 від 22.05.2013р., №189 від 31.05.2013р., №213 від 29.06.2013р. довіреностей взагалі не надано.

17.02.15р. від позивача надійшли письмові пояснення (вх.№4442/15 від 17.02.15р.).

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив .

28.02.2006р. між Приватним малим підприємством "АВТОСЕРВІС"(Постачальник) в особі директора Почетова В.М. та Філією «Одеська дорожна експлуатаційна дільниця» Дочірнього підприємства «Одеський облавтодор» ВАТ «Державної акціонерної компанії «Автомобільні дороги України»(Покупець) в особі начальника філії Ткача В.А. було укладено Договір поставки, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором поставити та передати у власність товар, а саме: бензин А-80, бензин А-95, бензин А-92, дизельне паливо, а покупець зобов'язався, в порядку та на умовах визначених цим договором, прийняти та оплатити такий товар.

Відповідно до п. 1.3. договору, поставка товару здійснюється партіями, згідно до поданої заявки покупця.

На кожну партію товар оформлюється рахунок, накладна, податкова накладна (п. 1.5. Договору).

У відповідності до п. 4.1. Договору, оплата проводиться у національній грошовій одиниці на розрахунковий рахунок Постачальника на підставі рахунків-фактур протягом 10 днів після отримання товару.

Відповідно до п. 7.3. договору, за прострочення платежу Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

На виконання умов договору, Приватним малим підприємством "АВТОСЕРВІС" взяті на себе зобов'язання щодо поставки товару були виконані, та було передано, а відповідачем прийнято товар, що підтверджується видатковими накладними, а саме: №256 від 28.08.2013р., №255 від 28.08.2013р., №265 від 31.08.2013р., №263 від 31.08.2013р., №213 від 29.06.2013р., №239 від 31.07.2013р., №175 від 22.05.2013р., №189 від 31.05.2013р., №149 від 11.04.2013р., №153 від 18.04.2013р., №150 від 17.04.2013р., №142 від 10.04.2013р., №140 від 31.03.2013р., №141 від 30.03.2013р., №162 від 30.04.2013р., №133 від 21.03.2013р., №134 від 21.03.2013р., та накладною №68 від 29.02.2012р.

Однак в порушення умов договору відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості товару не виконав в повному обсязі, у зв'язку з чим перед позивачем утворилась заборгованість, на загальну суму 692879,40грн.

Між сторонами було проведено звірку взаємних розрахунків по бухгалтерським даним, відповідно до якої станом на 30.09.2013р. заборгованість Філії «Одеська дорожна експлуатаційна дільниця» Дочірнього підприємства «Одеський облавтодор» перед ПМП "АВТОСЕРВІС" складає 692879,40грн., що підтверджується підписаним та скріпленим печатками актом звірки взаємних розрахунків.

26.09.13р. Приватним малим підприємством "АВТОСЕРВІС" на адресу ДП «Одеський облавтодор» було надіслано письмову претензію №28 з вимогою про необхідність погашення виниклої заборгованості, яка була отримана відповідачем 27.09.2013р., що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Зазначена претензія залишена без відповіді та заборгованість погашена не була.

Враховуючи невиконання відповідачем взятого на себе за договором обов'язку щодо оплати заборгованості за отриманий товар, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою, згідно якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 716256,96грн., а саме: основний борг у розмірі 692879,40грн., пеню у розмірі 23377,56грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Як з'ясовано судом, філія «Одеська ДЕД» створена як відособлений структурній підрозділ ДП "Одеський облавтодор", про що зазначено в п. 1.1 Положення про філію, затвердженого наказом ДП "Одеський облавтодор" від 29.05.2002 р. № 3. При цьому філія не є юридичною особою (п. 3.1 Положення). Відповідно до п. 5.8 вказаного Положення відносини філії з іншими суб'єктами підприємницької діяльності будуються на підставі договорів, що укладаються Підприємством, і доручень Підприємства.

Як вбачається з преамбули договору від 28.02.2006р., останній був укладений філією «Одеська дорожна експлуатаційна дільниця» Дочірнього підприємства «Одеський облавтодор» ВАТ «Державної акціонерної компанії «Автомобільні дороги України» в особі начальника філії Ткача В.А.. на підставі положення та довіреності від 18.07.2005р. №15-1/67.

Як встановлено судом, начальнику філії Ткач В.А.. було видано довіреність від 18.07.2005р. №15-1/67, що свідчить про наявність повноважень у начальника філії на укладення відповідного договору.

Між сторонами підписано та засвідчено печатками сторін акт звірки, відповідно до якого станом на 30.09.13р. за відповідачем рахується заборгованість на загальну суму 692879,40грн.

При цьому суд враховує, що акт звірки розрахунків є тільки документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами - документами, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення (ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні") .

Той факт, що заявлена до стягнення сума основного боргу вказана в акті звірки розрахунків станом на 30.09.2013р., копію якого додано до позову, не свідчить про визнання вказаного боргу відповідачем, адже вказаний акт звірки є документом, що фіксує лише певні дії в бухгалтерському обліку, та не підтверджує існування чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін по угоді та не є дією, спрямованою на настання певних юридичних наслідків. Наявність або відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами - договорами, накладними, рахунками тощо. Такої ж позиції дотримується Вищий господарський суд України в постанові від 24.05.2011р. у справі № 11/85 та постанові від 22.07.2003р. у справі №21/308 „Про використання актів звірки у судовій практиці".

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Як встановлено судом, доказом який засвідчує факт здійснення позивачем свого зобов'язання за договором від 28.02.2006р., на думку позивача є видаткові накладні, а саме: №256 від 28.08.2013р., №255 від 28.08.2013р., №265 від 31.08.2013р., №263 від 31.08.2013р., №213 від 29.06.2013р., №239 від 31.07.2013р., №175 від 22.05.2013р., №189 від 31.05.2013р., №149 від 11.04.2013р., №153 від 18.04.2013р., №150 від 17.04.2013р., №142 від 10.04.2013р., №140 від 31.03.2013р., №141 від 30.03.2013р., №162 від 30.04.2013р., №133 від 21.03.2013р., №134 від 21.03.2013р., та накладна №68 від 29.02.2012р.

Відповідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В силу вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" є первинними документами, які фіксують факти здійснення господарських операцій, та повинні містити такі обов'язкові реквізити як назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З огляду на вищевикладене, видаткові накладні, які надані позивачем в якості доказів поставки товару відповідачу, не можуть бути визнані господарським судом належними і допустимим доказами у справі, оскільки в них відсутні зміст господарської операції, а саме посилання на їх видачу позивачем саме за цим договором(від 28.02.2006р.).

Таким чином позивач не довів суду факт поставки товару відповідачу на суму 692879,40грн.

Враховуючи викладене, суд вважає необґрунтованими доводи позивача про наявність у відповідача заборгованості перед позивачем в сумі 692879,40грн., у зв'язку з чим позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 692879,40грн. є необґрунтованою та не підлягає судом задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 23377,56грн., за період з моменту закінчення строку розгляду претензії, та до закінчення шестимісячного строку з 28.10.2013р. до 28.04.2014р.

Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов'язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В силу ст.216, ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 цього кодексу є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Враховуючи те, що судом встановлено факт відсутності у відповідача заборгованості за договором від 28.02.2006р., то дане виключає можливість застосування до відповідача наслідків за порушення зобов'язання, зокрема для сплати пені у розмірі 23377,56грн., адже з огляду на вказані положення ЦК пеня нараховується на прострочену заборгованість, наявність якої у даному випадку з боку відповідача судом не встановлено.

Як зазначалося по тексту рішення вище, позивачем не доведено факту існування грошового зобов'язання відповідача, його прострочення, а тому судом не вбачається підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 23377,56грн.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищезазначені обставини справи, позовні вимоги Приватного малого підприємства "АВТОСЕРВІС" до відповідача Дочірнього підприємства "Одеський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення заборгованості у розмірі 716256,96грн., а саме: основного боргу у розмірі 692879,40грн., пені у розмірі 23377,56грн., є необґрунтованими, не підтвердженими наявними матеріалами справи, та не підлягають судом задоволенню.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. У позові відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Повний текст рішення складено 23.02.2015р.

Суддя С.Ф. Гут