Рішення

від 17.02.2015 по справі 922/180/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2015 р.Справа № 922/180/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Гонтарем А.Д.

розглянувши справу

за позовом Заступника прокурора Полтавської області (м. Полтава) в інтересах держави в особі Державного підприємства Південної залізниці в особі Відокремленого Підрозділу "Полтавська дистанція колії" (м. Полтава), Державної адміністрації залізничного транспорту України Укрзалізниця (м. Київ), Міністерства інфраструктури України (м. Київ) до Приватного підприємства "СП Бархан" (м. Харків) простягнення 146410,00 грн. за участю представників сторін:

прокурор - Булулуков О.О. (службове посвідчення №030960 від 22.12.2014 р.);

позивач (Полтавська дистанція колії) - Гараєва О.С. (довіреність №821 від 14.07.2014 р.), Прокопенко Ю.В. (довіреність №822 від 14.07.2014 р.);

позивач (Держ. адміністрація залізничного транспорту України Укрзалізниця) - не з'явився;

позивач (Мін. інфраструктури України) - не з'явився;

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Заступник прокурора Полтавської області в інтересах держави в особі Державного підприємства Південної залізниці в особі Відокремленого Підрозділу "Полтавська дистанція колії", Державної адміністрації залізничного транспорту України Укрзалізниця та Міністерства інфраструктури України, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Приватного підприємства "СП Бархан" на свою користь заборгованість, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки №1349/ПЧ-11 від 15.02.2013 р. Відповідно вимог позовної заяви, заявлена до стягнення сума заборгованості становить 146410,10 грн. Свої позовні вимоги прокурор обґрунтовує тим, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання передбачені договором поставки №1349/ПЧ-11 від 15.02.2013 р. щодо своєчасної оплати за поставлений товар.

17.02.2015 р. до канцелярії суду від представника позивача (Полтавська дистанція колії) надійшло уточнення позовних вимог.

Суд, розглянувши надані представником позивача (Полтавська дистанція колії) уточнення, вирішив за можливе прийняти їх та подальший розгляд справи ведеться з урахуванням цих уточнень.

17.02.2015 р. до канцелярії суду від представника позивача (Полтавська дистанція колії) надійшло клопотання, в якому він просить суд долучити до матеріалів справи оригінал листа ПП "СП Бархан" про підтвердження заборгованості.

Суд, розглянувши клопотання представника позивача про долучення до матеріалів справи оригіналу листа ПП "СП Бархан" про підтвердження заборгованості, вирішив за можливе задовольнити його.

Прокурор в судовому засіданні 17.02.2015 р. підтримав позовні вимоги.

Представники позивачів (Полтавська дистанція колії) в судовому засіданні 17.02.2015 р. підтримали позовні вимоги.

Представники позивачів (Держ. адміністрація залізничного транспорту України Укрзалізниця та Мін. інфраструктури України) в судове засідання 17.02.2015 р. не з'явилися, витребуваних судом документів не надали, про причину неявки суд не повідомили. Про час і місце слухання справи були повідомлені належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про вручення поштових відправлень, які долучені судом до матеріалів справи.

Представник відповідача в судове засідання 17.02.2015 р. не з'явився, витребуваних судом документів не надав, про причину неявки суд не повідомив. Про час і місце слухання справи був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення, яке долучене судом до матеріалів справи.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи й відсутність представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

15.02.2013 року між Державним підприємством "Південна залізниця" в особі начальника відокремленого підрозділу "Полтавська дистанція колії" (надалі - постачальник) та Приватним підприємством "СП Бархан" (надалі - покупець) було укладено договір поставки № 1349/ПЧ-11 (надалі - договір).

У відповідності до п.1.1 Положення про Відокремлений підрозділ "Полтавська дистанція колії" Державного підприємства "Південна залізниця", затвердженого Наказом начальника Державного підприємства "Південна залізниця" №336/Н від 05.07.2012 рок, відокремлений підрозділ "Полтавська дистанція колії" Державного підприємства "Південна залізниця" є відокремленим підрозділом державного підприємства "Південна залізниця" що підпорядковується відокремленому підрозділу "Служба колії" державного підприємства "Південна залізниця".

Згідно з п.1.2 Положення, дистанція має статус відокремленого підрозділу державного підприємства "Південна залізниця" та не є юридичною особою.

Згідно з пунктом 5.2 Статуту Державного підприємства "Південна залізниця", затвердженого Наказом Міністерства інфраструктури України №212 від 10.04.2012 року, майно залізниці є державною власністю і закріплюється за нею на праві господарського відання. Здійснюючи право господарського відання, залізниця володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд та вчиняє щодо цього майна будь-які дії, що не суперечать чинному законодавству з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за погодженням з Уповноваженим органом управління та Укрзалізницею.

Відповідно до пункту 5.3 Статуту Державного підприємства "Південна залізниця", затвердженого Наказом Міністерства інфраструктури України №212 від 10.04.2012 року, джерелами формування майна Залізниці є доходи, одержані від наданих послуг та реалізації продукції, а також від інших видів господарської діяльності.

Згідно з положеннями пункту 4.1, 4.6 Статуту Державного підприємства "Південна залізниця", залізниця є юридичною особою. Залізниця має право бути позивачем і відповідачем в судових органах відповідно до чинного законодавства України.

Згідно з пунктом 1.1. договору постачальник зобов'язується поставити і передати у визначені строки у власність покупцю товар, відповідно до специфікації №1 (додаток №1), а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов договору.

Відповідно до пункту 5.4. договору загальна сума по договору складає 543 480,00 грн. з урахуванням ПДВ 20%, - 90580, 00 грн. без урахування транспортних витрат (залізничного тарифу, подачі та прибирання вагонів).

Відповідно до пункту 6.1. договору розрахунки за товар проводить покупець - попередньою оплатою у розмірі 100 % від суми партії заявленого товару протягом 5 календарних днів після отримання рахунку на попередню оплату.

Пунктами 6.2-6.4 договору встановлено, що вид розрахунків - безготівковий; форма розрахунків - платіжне доручення; транспортні витрати покупець сплачує по рахунку у розмірі 100 % їх вартості протягом 5 календарних днів після отримання рахунку на попередню оплату.

Згідно з пунктом 7.1. договору прийом товару здійснюється покупцем у відповідності з Інструкціями за наявності товаросупровідних документів.

Пунктом 7.4 договору передбачено, що підтвердженням одержання товару покупцем є накладна або акт прийому-передачі, підписаний уповноваженими представниками сторін.

Судом встановлено, що постачальник своєчасно та в повному обсязі поставив відповідачу товар відповідно до умов договору, що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних №№1 від 11.05.2013 на суму 7815,00 грн., № 3 від 09.06.2013 на суму 23898,60 грн., №4 від 21.06.2013 на суму 32583,48 грн., № 5 від 01.07.2013 на суму 17206,26 грн., № 6 від 05.07.2013 на суму 15463,56 грн., № 7 від 09.07.2013 на суму 16237,74 грн., № 8 від 16.07.2013 на суму 32664,42 грн., № 9 від 20.07.2013 на суму 7332,00 грн., №10 від 22.07.2013 на суму 16207,32 грн., №11 від 31.07.2013 на суму 25538,67 грн., №12 від 03.08.2013 на суму 55182,00 грн., №13 від 06.08.2013 на суму 40245,00 грн., №14 від 09.08.2013 на суму 32976,18 грн., №15 від 14.08.2013 на суму 23522,94 грн., №16 від 16.08.2013 на суму 16601,34 грн., №17 від 26.08.2013 на суму 15592,82 грн., №18 від 29.08.2013 на суму 51234,52 грн., №19 від 04.09.2013 на суму 38913,06 грн., №20 від 09.09.2013 на суму 15455,28 грн., №21 від 10.09.2013 на суму 7404,96 грн., №22 від 15.09.2013 на суму 39146,61 грн., №23 від 16.09.2013 на суму 7459,44 грн., № 24 від 22.09.2013 на суму 15477,12 грн., № 25 від 27.09.2013 на суму 11030,16 грн., № 26 від 30.09.2013 на суму 41435,28 грн., № 27 від 03.10.2013 на суму 8289,06 грн., № 28 від 06.10.2013 на суму 15747,00 грн., № 29 від 11.10.2013 на суму 8278,98 грн., № 30 від 13.10.2013 на суму 8284,38 грн., № 31 від 18.10.2013 на суму 32734,20 грн., № 32 від 20.10.2013 на суму 25324,80 грн., № 33 від 22.10.2013 на суму 16827,41 грн., № 34 від 25.10.2013 на суму 8330,40 грн., № 35 від 28.10.2013 на суму 7686,36 грн., № 36 від 04.11.2013 на суму 16345,32 грн., № 37 від 08.11.2013 на суму 24607,80 грн., № 38 від 10.11.2013 на суму 25360,92 грн., № 39 від 11.11.2013 на суму 8077,80 грн., № 40 від 22.11.2013 на суму 7945,44 грн., які підписані представниками сторін та скріплені печатками товариств.

Загальна сума поставленого товару становить 820 462,84 грн. (з урахуванням транспортних витрат).

Судом встановлено, що позивач виконав свої обов'язки у повному обсязі, проте відповідач в порушення норм чинного цивільного та господарського законодавства України та умов договору поставки №1349/ПЧ-11 від 15.02.2013 р., не сплатив за отриманий товар в повному обсязі. Станом на 01.05.2014 року, згідно акту взаєморозрахунків, ПП "СП Бархан" здійснило лише часткову оплату товару та визнало борг у сумі 146 410,10 грн., що також підтверджується листом вих. №221214 від 22.12.2014 р.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

У відповідності до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012 р. "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вказані обставини та приймаючи до уваги вимоги ст. 526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача про стягнення заборгованості за поставлений товар в сумі 146410,10 грн. правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 2928,20 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "СП Бархан" (61039, м. Харків, пров. Ржевський, буд. 12, кв. 16; код ЄДРПОУ 36457132; р/р 26008060383603 в ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 351533) на користь Державного підприємства "Південна залізниця" в особі Відокремленого Підрозділу "Полтавська дистанція колії" (36005, м. Полтава, вул. Красноградське шосе, 3; код ЄДРПОУ 04733047; р/р 260033007957 в філії Полтавського обласного управління АТ "Ощадбанк", МФО 331467) заборгованість в розмірі 146410,10 грн.

Стягнути з Приватного підприємства "СП Бархан" (61039, м. Харків, пров. Ржевський, буд. 12, кв. 16; код ЄДРПОУ 36457132; р/р 26008060383603 в ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 351533) на користь Державного бюджету України (одержувач - УДКС у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, № рахунку 31215206783003, код одержувача 37999654, банк одержувача - ГУДКСУ у Харківській обл., МФО 851011) судовий збір в сумі 2928,20 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.02.2015 р.

Суддя Г.І. Сальнікова