Рішення

від 19.02.2015 по справі 926/1846/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2015 р. Справа № 926/1846/14

За позовом прокурора Шевченківського району м. Чернівці

до: 1.Чернівецької міської ради (відповідач-1);

2.Публічного акціонерного товариства «Чернівецький хлібокомбінат» (відповідач-2)

про визнання частково незаконними рішень органу місцевого самоврядування, визнання договору недійсним та повернення земельної ділянки площею 0,0030 га

Суддя Паскарь А. Д.

представники сторін:

від позивача - Балицька Р. С.;

від відповідача-1 - не з'явився;

від відповідача-2 - Дарійчук Є. О., довіреність від 25.06.2014 № 539.

СУТЬ СПОРУ: Прокурор Шевченківського району м. Чернівці звернувся з позовом до Чернівецької міської ради та Публічного акціонерного товариства «Чернівецький хлібокомбінат» про визнання незаконними та скасування пункту 2.3 рішення 11 сесії Чернівецької міської ради VI скликання від 26.08.2011 № 266, яким ПАТ «Чернівецький хлібокомбінат» надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки, орієнтованою площею 0,0030 га, на умовах встановлення договору земельного сервітуту терміном на 5 років для розміщення та обслуговування малої архітектурної форми (павільйонів з продажу хлібобулочних виробів) по вул. Стасюка, 10-В м. Чернівці, пункту 4 рішення 19 сесії Чернівецької міської ради VI скликання від 26.01.2012 № 398, яким затверджено проект відведення земельної ділянки на вул. Стасюка, 10-В, площею 0,0030 га, рішення 31 сесії Чернівецької міської ради VI скликання від 27.12.2012 № 725 «Про затвердження переліків тимчасових споруд (кіосків, зупинок громадського транспорту в комплексі з торговими павільйонами), а також про визнання недійсними укладених відповідачами договору встановлення земельного сервітуту від 20.02.2012 № 36, додаткових договорів від 01.02.2013 №1/36, від 17.06.2014 № 2/36, звільнення відповідачем-2 зазначеної земельної ділянки та повернення її відповідачеві-1.

Автоматизованою системою документообігу суду розгляд справи доручено судді Проскурняку О. Г., яким ухвалою від 16.12.2014 розгляд справи був призначений на 14.01.2015.

У судовому засіданні, яке відбулося 14.01.2015, було оголошено перерву до 02.02.2015.

У зазначений день у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Проскурняка О. Г. автоматизованою системою документообігу суду розгляд справи доручено судді Паскарю А. Д.

До початку розгляду справи по суті прокурор Шевченківського району м. Чернівці на підставі статті 22 Господарського процесуального кодексу України, частково змінивши предмет позову, визнання незаконним та скасування рішення 31 сесії Чернівецької міської ради VI скликання від 27.12.2012 №725, а також скасування інших рішень Чернівецької міської ради з первісної позовної заяви виключив. Тому позовна заява розглядається у редакції від 14.01.2015.

Ухвалою від 02.02.2015 у зв'язку з неявкою в судовому засіданні прокурора та представника відповідача-2 розгляд справи призначений на 19.02.2015.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідно до вимог статті 401 Цивільного кодексу України ініціатором встановлення земельного сервітуту може бути власник або користувач земельної ділянки, у яких є потреба у використанні суміжної (сусідньої) земельної ділянки для усунення недоліків своєї ділянки, зумовлені її місцем розташування або природним станом, однак земельна ділянка відповідачеві-2 була виділена для здійснення підприємницької діяльності.

Відповідачі позовні вимоги відхилили, посилаючись на законність оспорюваних рішень та договору.

У судовому засіданні прокурор позов підтримала, а представник відповідача-2 проти задоволення позову заперечувала з підстав, викладених відповідно у позовній заяві та у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення прокурора представника відповідача-2, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що пунктом 2.3 рішення 11 сесії Чернівецької міської ради VI скликання від 26.08.2011 № 266 надано дозвіл ПАТ «Чернівецький хлібокомбінат» на складання проекту відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,00300 га, для укладання договору встановлення земельного сервітуту терміном на п'ять років для обслуговування малої архітектурної форми (павільйону з продажу хлібобулочних виробів) на вул. Стасюка, 10-В м. Чернівці.

26 січня 2012 року 19 сесією Чернівецької міської ради VI скликання прийнято рішення № 398, пунктом 4 якого затверджено проект відведення ПАТ «Чернівецький хлібокомбінат» згаданої земельної ділянки для укладення договору платного земельного сервітуту терміном на 5 років для влаштування малої архітектурної форми (павільйону з продажу хлібобулочних виробів).

На підставі вищевказаних рішень 20.02.2012 відповідачі у справі уклали між собою договір встановлення земельного сервітуту №36, зареєстрований Управлінням Держкомзему у м. Чернівці 30.03.2012 за № 7310136300250020219501, а також додаткові договору до нього № 1/36 від 01.02.2013 та №2/36, відповідно до умов яких відносно земельної ділянки, площею 0,0030 га, кадастровий номер 7310136300:25:002:0219, яка розташована на вул. Стасюка, 10-В м. Чернівці та відноситься до земель житлової та громадської забудови з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, в інтересах ПАТ «Чернівецький хлібокомбінат» був встановлений сервітут на право влаштування МАФ із терміном дії до 31.12.2015.

Наведені пункти зазначених рішень Чернівецької міськради ухвалено з порушенням вимог чинного законодавства з наступних підстав.

Згідно із статтею 98 Земельного кодексу України, право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Статтею 401 Цивільного кодексу України встановлено, що право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Відповідно до статті 404 ЦК України, право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.

Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Викладене достеменно свідчить про те, що правом подавати вимогу на платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками) наділений лише власник або землекористувач земельної ділянки для задоволення своїх потреб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Отже, ініціатором встановлення земельного сервітуту може бути власник або користувач земельної ділянки, у яких є потреба у використанні суміжної (сусідньої) земельної ділянки, щоб усунути недоліки своєї ділянки, зумовлені її місцем розташування або природним станом.

Утім, оскаржені позивачем рішення достеменно свідчать про те, що земельна ділянка відповідачеві-2 була надана не для усунення недоліків його земельної ділянки, а з метою укладення договору встановлення платного земельного сервітуту для розміщення МАФ для здійснення комерційної діяльності на земельній ділянці, яка належить територіальній громаді м. Чернівці. Крім того, відповідач-2 не є землекористувачем або/та власником сусідніх земельних ділянок, у зв'язку з чим дана обставина також свідчить про незаконність встановлення земельного сервітуту.

Згідно з пунктом «в» статті 12 ЗК України, пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільські, селищні, міські ради здійснюють надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до ЗК України.

Статтею 134 ЗК України встановлено, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

В контексті викладеного, суд дійшов висновку, що в даному випадку право користування оспорюваною земельною ділянкою відповідно до вимог чинного законодавства підлягає продажу на аукціоні та не може надаватися в користуванні без конкурсу на умовах сервітуту.

Частиною другою статті 123 ЗК України встановлено, що особа зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).

Згідно статті 140 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписом статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, а незаконна передача у користування спірних земельних ділянок порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про прокуратуру» предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів в числі інших є також й відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам.

Згідно зі статтею 36-1 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

За наявності вищевказаних підстав з метою представництва громадянина та держави прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законодавством, звертатися до суду з позовом.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99 у справі про представництво прокуратурою інтересів держави в господарському суді, прокурор самостійно визначає і обґрунтовує у заяві, в чому полягає порушення інтересів держави.

За змістом статей 2, 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності в нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві, і в такому випадку прокурор набуває статусу позивача.

Відповідно до статей 1, 19 Закону України «Про прокуратуру» Генеральним прокурором України та підпорядкованими йому прокурорами здійснюється нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, відповідність їх актів Конституції України та чинним законам.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» здійснення державного контролю за використанням та охороною земель всіх категорій та форм власності покладено на центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Таким центральним органом виконавчої влади відповідно до Указу Президента України від 13.04.2011 № 459/2011 «Про державну інспекцію сільського господарства України» є Держсільгоспінспекція України.

Разом з тим, цим законом не передбачено повноважень щодо звернення названого центрального органу виконавчої влади до суду про визнання незаконними (недійсними) рішень органів державної влади та місцевого самоврядування щодо розпорядження землею, визнання недійсними правочинів щодо відчуження чи передачі у користування земельних ділянок державної та комунальної власності, а також їх повернення з чужого незаконного володіння.

Не передбачено таких повноважень також і Положенням про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженим Указом Президента України від 13.04.2011 № 459/2011.

В контексті викладеного, враховуючи, що у визначеному чинним законодавством державного органу, уповноваженим здійснювати функції контролю за використанням та охороною земель, відсутні повноваження щодо звернення до господарського суду, суд дійшов висновку, що прокурор Шевченківського району м. Чернівці, пред'являючи даний позов в інтересах держави, правомірно набув статус позивача, у зв'язку з чим твердження відповідачів про відсутність порушення інтересів держави суд визнає хибними.

Таким чином, ухвалені відповідачем-1 рішення про надання відповідачеві-2 земельної ділянки на підставі земельного сервітуту та укладені відповідачами договір встановлення земельного сервітуту та додаткового договору до нього суперечать вищевказаним вимогам законодавства та порушують інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів.

Частиною третьою статті 152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

У частині першій статті 21 ЦК України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Одними із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункти 2, 10 частини другій статті 16 ЦК України).

При ухваленні спірних пунктів зазначених рішень та укладеного договору встановлення земельного сервітуту Чернівецька міська рада діяла з порушенням зазначених норм чинного законодавства та всупереч інтересам територіальної громади.

Згідно з частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Оскільки оскаржені договори укладені на підставі ухвалених Чернівецькою міською радою оспорюваних незаконних рішень, то й вони не відповідають наведеним вимогам Цивільного та Земельного кодексів України, у зв'язку з чим також підлягають визнанню недійсними.

Викладені у відзивах на позовну заяву посилання відповідачів на те, що спірні рішення ухвалені на підставі діючого на той час Порядку встановлення земельного сервітуту на земельні ділянки, які перебувають у розпорядженні Чернівецької міської ради, на яких розташовані або планується розміщення малих архітектурних форм для провадження підприємницької діяльності, а також інші твердження, зокрема, про те, що прокурор вправі звернутися до суду лише після повного або часткового відхилення його подання або неповідомлення про результати його розгляду, оскаржені рішення не зачіпляють інтереси держави у зв'язку з тим, що спірна земельна ділянка не належить державі, не спростовують твердження позивача про те, що рішення та договір, які є предметом даного позову, ухвалені та укладені з порушенням цивільного та земельного законодавства, та не можуть бути підставою для задоволення обґрунтованого позову.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

З урахуванням ступеня вини кожного відповідача у виникненні спору, суд вважає за необхідне стягнути судовий збір наступним чином: за визнання оскаржених рішень незаконними судовий збір підлягає стягненню з Чернівецької міської ради; за вимогу про визнання недійсним договору встановлення земельного сервітуту судовий збір слід стягнути з відповідачів рівними частинами; за звільнення та повернення земельної ділянки територіальної громаді м. Чернівці судовий збір належить стягнути з ПАТ «Чернівецький хлібокомбінат».

На підставі викладеного, керуючись статтями 82, 84, 85 господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити.

2. Визнати незаконними:

- пункт 2.3 рішення 11 сесії Чернівецької міської ради VI скликання від 26.08.2011 № 266, відповідно до якого ПАТ «Чернівецький хлібокомбінат» надано дозвіл на влаштування малої архітектурної форми (павільйону для продажу хлібобулочних виробів) та на складання проекту відведення земельної

ділянки, орієнтованою площею 0,0030 га, на умовах договору встановлення земельного сервітуту терміном на 5 років для обслуговування зазначено малої архітектурної форми на вул. Стасюка, 10-В м. Чернівці;

- пункт 4 рішення 19 сесії Чернівецької міської ради VI скликання від 26.01.2012 №398, згідно якого ПАТ «Чернівецький хлібокомбінат» затверджено проект відведення земельної ділянки на вул. Стасюка, 10-В м. Чернівці, площею 0,0030 га для укладення договору платною земельного сервітуту терміном на 5 років для влаштування малої архітектурної форми (павільйону для продажу хлібобулочних виробів);

3.Визнати недійсними договір встановлення земельного сервітуту від 20.02.2012 №3 та додаткових договорів до нього №1/35 від 01.02.2013 та №2/36 від 17.06.2014, які укладені між Чернівецькою міською радою та ПАТ «Чернівецький хлібокомбінат».

4.Зобов`язати ПАТ «Чернівецький хлібокомбінат» (м. Чернівці, вул. Головна, 233, ідентифікаційний код 03293304) протягом п'ятнадцяти днів з дня набрання даного рішення законної сили звільнити та повернути Чернівецькій міській раді земельну ділянку площею 0,0030 га, яка розташована на вул. Стасюка, 10-В м. Чернівці, вартістю 43417,30 грн., кадастровий номер 7310136300:25:002:0219.

5.Стягнути з Чернівецької міської ради (м. Чернівці, площа Центральна, 1, ідентифікаційний код 04062216) в доход державного бюджету судовий збір в сумі 3654,00 грн. (отримувач коштів УДКСУ у м. Чернівці, код отримувача 37978173, банк отримувача ГУДКСУ у Чернівецькій області, код банку 856135, рахунок отримувача 31210206783002, код класифікації доходів бюджету 22030001, призначення платежу: судовий збір, господарський суд Чернівецької області, код 03500074) .

6.Стягнути з ПАТ «Чернівецький хлібокомбінат» (м. Чернівці, вул. Головна, 233, ідентифікаційний код 03293304) в доход державного бюджету судовий збір в сумі 1827,00 грн. (отримувач коштів УДКСУ у м. Чернівці, код отримувача 37978173, банк отримувача ГУДКСУ у Чернівецькій області, код банку 856135, рахунок отримувача 31210206783002, код класифікації доходів бюджету 22030001, призначення платежу: судовий збір, господарський суд Чернівецької області, код 03500074).

Суддя А. Паскарь