Постанова

від 19.02.2015 по справі 904/7412/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.2015 року Справа № 904/7412/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді : Крутовських В.І. - доповідач ,

суддів : Дмитренко Г.К., Прокопенко А.Є.

при секретарі судового засідання Однорог О.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник, довіреність №1694 від 25.07.2014 року;

від відповідача: Матвієвський О.В. представник, довіреність №б/н від 27.11.2014 року

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю торгівельна група "СТІЛБЕЙ", м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2014 року у справі № 904/7412/14

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю торгівельна група "СТІЛБЕЙ", м. Дніпропетровськ

про стягнення 253 000,00 грн.

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2014 року у справі №904/7412/14 (суддя Мілєва І.В.) позов задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю торгівельна група "Стілбей" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 253 000,00 грн. , з яких: 69 000,00 грн. - заборгованість з орендної плати, 184 000,00 грн. - неустойка за прострочення повернення приміщення. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю торгівельна група "Стілбей" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору у розмірі 5 060,00 грн..

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю торгівельна група "СТІЛБЕЙ" звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення та стягнути з позивача на користь відповідача витрати у розмірі 2 530,00 грн. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Одночасно скаржник, зазначає, що під час порушення провадження у справі №904/7412/14 та її розгляді господарський суд не виконав вимог частини 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України. Через це справу було розглянуто господарським судом за відсутністю відповідача, не повідомленого належним чином про місце засідання суду.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що скарга за змістом не відповідає вимогам процесуального закону, тобто сам відповідач не визначився з тим, що ж апеляційна інстанція, на його думку, повинна вирішити з позовними вимогами Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3. Обставини в скарзі є надуманими, та такими, що не відповідають закону, та не спростовують висновків господарського суду в оскаржуваному рішенні.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.12.2014 року у справі №904/7412/14 прийнято та призначено апеляційну скаргу до розгляду колегією суддів у складі головуючого судді: Крутовських В.І., суддів: Дмитренко Г.К., Прокопенко А.Є..

24.12.2014 року та 27.01.2015 року на адресу Дніпропетровського апеляційного господарського суду надійшли від відповідача клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У судових засіданнях 25.12.2014 року та 29.01.2015 року оголошувались перерви.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.01.2015 року продовжено строк розгляду справи до 02.03.2015 року.

10.02.2015 року на адресу суду надійшло заперечення на апеляційну скаргу від представника відповідача.

У судовому засіданні 19.02.2015 року було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, приймаючи до уваги наступне.

01.04.2013 року між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю торгівельна група „Стілбей" (суборендар) було укладено договір суборенди №Ф-0104.

Відповідно до пункту 1.1. договору орендар зобов'язується передати суборендареві у строкове володіння та користування, а суборендар зобов'язується прийняти у строкове володіння та користування нежитлове приміщення, що визначене у цьому договорі (далі - приміщення), та зобов'язується сплачувати орендарю орендну плату.

Адреса будинку, у якому знаходиться приміщення: АДРЕСА_1 (пункт 1.1.1 договору).

Пункт 4.1. договору передбачає, що термін суборенди складає 6 (шість) місяців з моменту прийняття приміщення за актом приймання-передачі.

Розмір орендної плати: 23 000,00 грн. без ПДВ в місяць (пункт 5.1. договору).

Орендна плата за весь термін оренди сплачується наперед, в безготівковому порядку на поточний рахунок орендаря, а саме: до 10 квітня 2013 року за термін квітень-червень, та до 10 липня за термін липень-вересень 2013 року (пункт 5.2. договору).

Суборендар зобов'язаний протягом 2-х банківських днів з моменту укладення договору перерахувати орендну плату за весь термін оренди, авансом. У разі, якщо оплата не була здійснена протягом вказаного строку, договір вважається не укладеним (пункт 5.3. договору).

Суборендар зобов'язаний передати орендарю приміщення в останній робочий день останнього місяця терміну суборенди за актом приймання-передачі. У випадку розірвання договору на вимогу однієї із сторін, у строк вказаний у письмовій вимозі (пункт 8.1. договору).

Протягом терміну, визначеного у пункті 8.1. цього договору, суборендар передає орендарю ключі від приміщення (пункт 8.2. договору).

Цей договір набуває чинності з дати його укладення і діє протягом 6 (шести) місяців з дня підписання акту приймання-передачі, але не менше строку, необхідного для повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (пункт 10.1. договору).

01.04.2013 року сторони підписали акт, за яким орендар передав, а суборендар прийняв у тимчасове платне користування (суборенду) приміщення, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

Приміщення передане у суборенду відповідачу, отримане позивачем у оренду за договором №0110/Ф від 23.09.2011 року, укладеним між Приватним підприємством "Славія" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, який набув чинності з дати укладання акту здачі-приймання і діє 35 місяців з дати фактичної передачі приміщення.

Відповідно до пункту 7.2. вищевказаного договору орендар має право здавати орендовані приміщення в суборенду без додаткової згоди орендодавця.

Договір суборенди діє протягом 6 (шести) місяців з дня підписання акту приймання-передачі до 30.09.2013 року, але відповідач продовжив користування орендованим приміщенням.

Статтею 764 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Позивач вказує, що своїх заперечень відповідачу не надсилав впродовж вказаного законом терміну, а тому договір вважається пролонгованим на 6 (шість) місяців - до 31.03.2014 року.

Відповідачем з 10.01.2014 року не вносилась орендна плата за перший квартал 2014 року у розмірі 69 000,00 грн..

Відповідно до статті 774 Цивільного кодексу України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до статті 193 Господарського процесуального кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повина вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно зі статями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Позивач 15.04.2014 року направив претензію відповідачу, в якій просив сплатити заборгованість по орендній платі, неустойку за час прострочення повернення приміщення та заборгованість за комунальні послуги, а також залишити приміщення та передати його позивачу у строк не пізніше 25.04.2014 року.

Відповідачем відповіді на претензію від 15.04.2014 року не надано.

Пролонгація договору на новий період не відбулась, договір припинив свою дію з 01.04.2014 року.

Відповідач факт заборгованості по орендній платі не заперечує і документів, підтверджуючих перерахування коштів за орендну плату по вказаному періоду в суд не надав.

Відповідно до пункту 10.2. договору зміни в цей договір можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, що оформляється додатковою угодою до цього договору.

З вищезазначеного вбачається, що між сторонами не було укладено додаткової угоди.

Відповідно до статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено у договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення .

Позивач нарахував неустойку у розмірі подвійної плати за користування річчю за період з квітня по липень 2014року у розмірі 184 000,00 грн..

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини (стаття 35 Господарського процесуального кодексу України).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.08.2014 року (суддя Петренко Н.Е.) по справі №904/5522/14 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю торгівельна група "Стілбей" про зобов'язання звільнити приміщення позов задоволено у повному обсязі. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю торгівельна група "Стілбей" звільнити приміщення загальною площею 199,9 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача неустойки у розмірі 184 000,00 грн. за квітень-липень 2014 року є правомірними та підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи господарським судом фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів та вірно застосовані норми права, а доводи скаржника не спростовують законності прийнятого у справі судового рішення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю торгівельна група "СТІЛБЕЙ", м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2014 року у справі № 904/7412/14 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2014 року у справі №904/7412/14 залишити без змін .

Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцятиденного строку з дати її прийняття.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 24.02.2015 року.

Головуючий суддя В.І. Крутовських

Суддя Г.К. Дмитренко

Суддя А.Є. Прокопенко