Постанова

від 19.02.2015 по справі 820/18782/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний судП О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2015 р. справа №820/18782/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., при секретарі судового засідання Гумінській Л.М.,

за участі сторін:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфакт-плюс" до Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерфакт-плюс", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області, у якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області №0001352200 від 22.07.2014 року.

У обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було винесено відповідачем на підставі акту №559/20-20-22-08/30957466 від 09.07.2014 року "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфакт-плюс" (податковий номер 30957466) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства", висновки якого є незаконними та необгрунтованими, оскільки зроблені на підставі припущень та перевірки не самого позивача, а його контрагентів, відтак оскаржуване рішення є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "ВКФ "ТАГА", позивачем вказано, що висновки Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про порушення податкового законодавства при включенні до складу податкового кредиту сум ПДВ, нарахованих (сплачених) у складі вартості придбаного товару у Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ "ТАГА", є безпідставними, ґрунтуються лише на наявності акту перевірки контрагента-продавця Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Тага".

Щодо взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗАПОРОЖСЬКИЙ КОКСОХІМРЕМОНТ", позивачем надано обґрунтування стосовно нереальності господарських правовідносин, де було зазначено, що первинні документи по взаємовідносинам з контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗАПОРОЖСЬКИЙ КОКСОХІМРЕМОНТ" з зазначеного питання були надані перевіряючим під час перевірки, жодних зауважень до цих документів в акті перевірки не викладено.

Щодо взаємовідносин з Приватним підприємством "Виробник Інтер-плюс", позивач зазначає, що зауваження податкового органу про неправильність оформлення первинних бухгалтерських документів, а саме актів здачі-приймання робіт/послуг, і, як наслідок, завищення Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерфакт-плюс" показників податкового кредиту за жовтень 2012 року, є безпідставними, оскільки відсутня норма чинного законодавства, в якій містилися б імперативна вимога зазначати в актах здачі - приймання виконаних робіт (наданих послуг) повний перелік таких робіт (послуг).

Щодо взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Велторг 2013", а саме зауважень податкового органу про відсутність обов'язкових реквізитів первинних документів - місця складання, змісту та об'єму господарських операцій, одиниці виміру, то, на думку позивача, такі недоліки первинних документів не можуть свідчити про нереальність господарських правовідносин, оскільки, згідно практики Вищого адміністративного суду України, наявність або відсутність окремих документів, як і помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що відбувався фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю.

Відповідачем до суду надано заперечення на адміністративний позов, в яких, посилаючись на висновки акту перевірки позивача та обставини і норми права, зазначені в акті, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки вони є безпідставними та незаконними.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити адміністративний позов з підстав та мотивів, викладених в ньому.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримав правову позицію, викладену у запереченнях на адміністративний позов, та просили суд у задоволенні позову відмовити. Заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 02.04.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерфакт-плюс" (код ЄДРПОУ 30957466) зареєстроване як юридична особа 29.01.2001 року; місцезнаходження юридичної особи: 632024, Харківська обл., Валківський р-н, с. Костів, вул. Чапаєва, буд. 107 (Т.3, а.с.2-3).

Фахівцями Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфакт-плюс" (податковий номер 30957466) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства.

За результатами перевірки складено Акт "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфакт-Плюс", код за ЄДРПОУ - 30957466 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 року по 3.12.2013 року" №559/20-20-22-08/30957466 від 09.07.2014 року (далі по тесту - акт перевірки, Акт - Т.1, а.с.13-52), на підставі висновків якого винесено податкові повідомлення-рішення від 22.07.2014 року №0001352200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та №0001342200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток (Т.1, а.с.52-53).

Вищезазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів у Харківській області (первинна скарга вх.№4940/10 від 15.08.2014 року про скасування податкових повідомлень - рішень №0001352200, №0001342200 від 22.07.2014 року) Т.1, а.с.56-64).

Рішенням Головного управління Міндоходів у Харківській області від 26.09.2014 року №6417/10/20-40-10-04-17 скарга підприємства залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення №0001352200 без змін та частково скасоване податкове повідомлення-рішення №0001342200 в частині збільшенні грошового зобов'язання з податку на прибуток в зв'язку з допущенням арифметичної помилки (Т.1, а.с.65-71).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерфакт-плюс" звернулося до Державної фіскальної служби України зі скаргою вх.№22077/6 від 20.10.2014 року на вищезазначені податкові повідомлення-рішення (Т.1, а.с.72-80).

Рішенням Державної фіскальної служби України №5813/6/99-99-10-01-15 від 29.10.2014 року скарга підприємства залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін (Т.1, а.с.81-85).

У письмових поясненнях позивача зазначено, що на підставі пп. 5.1.2 наказу №1236 від 28.11.2014 року Нововодолазькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Харківській області відкликано податкове повідомлення-рішення №0001342200 від 22.07.2014 року та винесене, з урахуванням зменшеної суми грошового зобов'язання, нове податкове повідомлення-рішення №0001792200 від 28.10.2014 року (Т.1, а.с.55).

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 02.04.2014 року основними видами економічної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфакт-плюс" є виробництво цегли, черепиці та інших будівельних виробів із випаленої глини (код за КВЕД 23.32).

Щодо взаємовідносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "ВКФ "ТАГА", суд зазначає наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерфакт-плюс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Тага" укладено договір на поставку вугілля №000027 від 01.04.2013 року (Т.1, а.с.87-89).

У процесі виконання договору поставки Товариством з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Тага" виписано видаткові накладні: №182 від 03.06.2013 року, №181 від 03.06.2013 року, №188 від 05.06.2013 року, №196 від 10.06.2013 року, №198 від 11.06.2013 року, №199 від 11.06.2013 року, №200 від 11.06.2013 року, №213 від 17.06.2013 року, №215 від 18.06.2013 року, №214 від 18.06.2013 року, №218 від 19.06.2013 року, №222 від 20.06.2013 року, №229 від 25.06.2013 року, №235 від 26.06.2013 року, №245 від 27.06.2013 року, №90 від 25.04.2013 року, №84 від 24.04.2013 року, №86 від 24.04.2013 року, №81 від 23.04.2013 року, №80 від 23.04.2013 року, №78 від 22.04.2013 року, №79 від 22.04.2013 року, №76 від 19.04.2013 року, №77 від 19.04.2013 року, №73 від 18.04.2013 року, №72 від 18.04.2013 року, №67 від 16.04.2013 року, №66 від 16.04.2013 року, №65 від 15.04.2013 року, №55 від 11.04.2013 року, №50 від 09.04.2013 року, №85 від 24.04.2013 року, №95 від 29.04.2013 року, №58 від 12.04.2013 року, №51 від 09.04.2013 року, №74 від 18.04.2013 року, №109 від 30.04.2013 року, №96 від 29.04.2013 року, №100 від 29.04.2013 року, №99 від 29.04.2013 року, №97 від 29.04.2013 року, №98 від 29.04.2013 року, №94 від 29.04.2013 року, №93 від 29.04.2013 року, №98 від 25.04.2013 року, №172 від 31.05.2013 року, №180 від 31.05.2013 року, №168 від 30.05.2013 року, №165 від 29.05.2013 року, №166 від 29.05.2013 року, №160 від 27.05.2013 року, №156 від 24.05.2013 року, №154 від 23.05.2013 року, №153 від 23.05.2013 року, №150 від 22.05.2013 року, №149 від 22.05.2013 року, №142 від 20.05.2013 року, №126 від 14.05.2013 року, №125 від 14.05.2013 року, №114 від 08.05.2013 року, №113 від 08.05.2013 року, №251 від 01.07.2013 року, №205 від 01.07.2013 року, №255 від 03.07.2013 року, №262 від 04.07.2013 року, №261 від 04.07.2013 року, №260 від 04.07.2013 року, №271 від 09.07.2013 року, №277 від 11.07.2013 року, №315 від 24.07.2013 року, №314 від 24.07.2013 року, №319 від 29.07.2013 року, №320 від 29.07.2013 року, №327 від 30.07.2013 року, №328 від 30.07.2013 року, №337 від 31.07.2013 року, №321 від 29.07.2013 року, №278 від 11.07.2013 року, №279 від 12.07.2013 року, №282 від 15.07.2013 року, №281 від 15.07.2013 року, №286 від 16.07.2013 року, №288 від 17.07.2013 року, №296 від 18.07.2013 року, №305 від 22.07.2013 року, №304 від 22.07.2013 року, №308 від 23.07.2013 року.

Позивачем зазначено, що особа за довіреністю (журнал обліку довіреностей) отримала товар відповідно до видаткових накладних, отриманих від контрагента (Т.3, а.с.77-79).

У результаті перевезення товару згідно з договором №000027 від 01.04.2013 року Товариством з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Тага" виписано товарно-транспортні накладні: №3546 від 03.06.2013 року, №3547 від 03.06.2013 року, №3552 від 05.06.2013 року, №3558 від 10.06.2013 року, №3556 від 11.06.2013 року, №3557 від 11.06.2013 року, №3559 від 11.06.2013 року, №3560 від 17.06.2013 року, №3574 від 18.06.2013 року, №3572 від 18.06.2013 року, №3575 від 19.06.2013 року, №3576 від 20.06.2013 року, №3577 від 25.06.2013 року, №3579 від 26.06.2013 року, №3580 від 27.06.2013 року, №2316 від 25.04.2013 року, №2307 від 24.04.2013 року, №2308 від 24.04.2013 року, №2304 від 23.04.2013 року, №2304/1 від 23.04.2013 року, №2956 від 22.04.2013 року, №2985 від 22.04.2013 року, №2984 від 19.04.2013 року, №2983 від 19.04.2013 року, №2904 від 18.04.2013 року, №2927 від 18.04.2013 року, №2946 від 16.04.2013 року, №2890 від 16.04.2013 року, №2926 від 15.04.2013 року, №2893 від 11.04.2013 року, №2877 від 09.04.2013 року, №2258 від 24.04.2013 року, №2267 від 29.04.2013 року, №2241 від 12.04.2013 року, №2233 від 09.04.2013 року, №2250 від 18.04.2013 року, №2356 від 30.04.2013 року, №2348 від 29.04.2013 року, №2352 від 29.04.2013 року, №2350 від 29.04.2013 року, №2344 від 29.04.2013 року, №2340 від 29.04.2013 року, №2329 від 29.04.2013 року, №2338 від 29.04.2013 року, №2327 від 25.04.2013 року, №172 від 31.05.2013 року, №180 від 31.05.2013 року, №168 від 30.05.2013 року, №165 від 29.05.2013 року, №166 від 29.05.2013 року, від 23.05.2013 року, №150 від 22.05.2013 року, №149 від 22.05.2013 року, №142 від 20.05.2013 року, №126 від 14.05.2013 року, №125 від 24.05.2013 року, №114 від 08.05.2013 року, №113 від 03.07.2013 року, №3582 від 01.07.2013 року, №3583 від 01.07.2013 року, №3586 від 03.07.2013 року, №3592 від 07.07.2013 року, №3593 від 04.07.2013 року, №3594 від 04.07.2013 року, №3601 від 09.07.2013 року, №3623 від 11.07.2013 року, №3649 від 24.07.2013 року, №3674 від 24.07.2013 року, №3653 від 29.07.2013 року, №3654 від 29.07.2013 року, №3661 від 30.07.2013 року, №3662 від 30.07.2013 року, №3663 від 31.07.2013 року, №3655 від 29.07.2013 року, №3622 від 11.07.2013 року, №3625 від 12.07.2013 року, №3634 від 15.07.2013 року, №3633 від 15.07.2013 року, №3636 від 16.07.2013 року, №3638 від 17.07.2013 року, №3639 від 18.07.2013 року, №3643 від 22.07.2013 року, №3642 від 22.07.2013 року, №3645.

На підтвердження вказаних обставин позивачем надано до суду копії актів видаткових накладних та товарно-транспортних накладних (Т.1, а.с.90-238, Т.2, а.с.1-25).

Товариством з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Тага" виписані податкові накладні, копії яких наявні в матеріалах справи (Т.2, а.с.26-110).

Перерахунок коштів за договором №000027 від 01.04.2013 року здійснено Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерфакт-плюс" в безготівковій формі на поточний банківський рахунок продавця, що підтверджено платіжними дорученнями за квітень, травень, червень, липень, серпень 2013 року, копії яких наявні в матеріалах справи (Т.2, а.с.111-168).

Щодо правовідносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "Велторг 2013", судом встановлено наступне.

Між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Велторг 2013" укладено договір про надання послуг №05/11-13 від 28.11.2013 року, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Велторг 2013" зобов'язується надати послуги з заміни оснащення до пресів по виготовленню керамічної цегли Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтерфакт-плюс" (Т.2, а.с.168-169).

У результаті виконання договору про надання послуг №05/11-13 від 28.11.2013 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Велторг 2013" були оформлені акти прийому-передачі виконаних робіт від 31.12.2013 року та виписані податкові накладні №2190 від 31.12.2013 року, №2191 від 31.12.2013 року, №2192 від 31.12.2013 року (Т.2, а.с.172-177).

Також між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтефакт-плюс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Велторг 2013" укладено договір купівлі-продажу №04/11-13 від 28.11.2013 року, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Велторг 2013" зобов'язується продати Покупцю (Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтефакт-плюс") оснащення для пресів, ленти.

У процесі господарської діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю "Велторг 2013" виписані видаткові накладні №061213-1 від 06.12.2013 року, №041213-4 від 04.12.2013 року, №021213-5 від 02.12.2013 року та податкові накладні №727 від 06.12.2013 року, №629 від 04.12.2013 року, №471 від 02.12.2013 року (Т.2, а.с.210, 212, 214, 215-217).

На перевезення зазначеного товару Товариством з обмеженою відповідальністю "Велторг 2013" виписані товарно-транспортні накладні №4158 від 03.12.2013 року, №4176 від 06.12.2013 року, №4166 від 04.12.2013 року, №4139 від 02.12.2013 року (Т.2, а.с.218-221).

Перерахунок коштів за договором №04/11-13 від 28.11.2013 року здійснено позивачем відповідно до платіжних доручень №1203 від 03.03.2014 року, №1221 від 07.03.2014 року, №129 від 16.04.2014 року, №100 від 09.04.2014 року, №190 від 06.05.2014 року, №192 від 07.05.2014 року, №277 від 30.05.2014 року, №282 від 04.06.2014 року (Т.2, а.с.222-229).

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтефакт-плюс" та ТОВ "Велторг 2013" 28.11.2013 року укладено договір купівлі-продажу №03/11-13, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Велторг 2013" зобов'язується продати Покупцю (Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтефакт-плюс") оснащення для пересів, піддони, ленти.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Велторг 2013" виписані товарно-транспортні накладні на перевезення зазначеного товару №4167 від 06.12.2013 року, №4192 від 09.12.2013 року, №4214 від 11.12.2013 року, №4223 від 13.12.2013 року, №4289 від 16.12.2013 року, №4313 від 18.12.2013 року, №4405 від 20.12.2013 року, №4412 від 23.12.2013 року (Т.2, а.с.198-205); видаткові накладні №031213-1 від 03.12.2013 року, №051213-3 від 05.12.2013 року, №091213-2 від 09.12.2013 року, №111213-3 від 11.12.2013 року, №131213-1 від 13.12.2013 року, №161213-1 від 16.12.2013 року, №181213-3 від 18.12.2013 року, №201213-4 від 20.12.2013 року, №231213-4 від 23.12.2013 року (Т.2, а.с.189-198) та податкові накладні №602 від 03.12.2013 року, №684 від 05.12.2013 року, №1297 від 23.12.2013 року, №1237 від 20.12.2013 року, №1151 від 18.12.2013 року, №1052 від 16.12.2013 року, №967 від 13.12.2013 року, №877 від 11.12.2013 року, №778 від 09.12.2013 року (Т.2,а.с.182-188, 211, 213).

Щодо взаємовідносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗАПОРОЖСЬКИЙ КОКСОХІМРЕМОНТ", суд зазначає наступне.

Між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗАПОРОЖСЬКИЙ КОКСОХИМРЕМОНТ"» укладено договори №0108/12, №0708/12 від 01.08.2012 року, згідно з якими Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗАПОРОЖСЬКИЙ КОКСОХИМРЕМОНТ" зобов'язується надати розвантажувально-навантажувальні послуги та послуги з переробки цегли Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтерфакт-плюс" (Т.2, а.с.203-231, 234-235).

У матеріалах справи наявні копії актів наданих послуг за договорами №0108/12, №0708/12 від 31.08.2012 року, виписаних Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗАПОРОЖСЬКИЙ КОКСОХИМРЕМОНТ" від 31.08.2012 року, (Т.1, а.с.236, 232) та копії податкових накладних №723, 724 від 31.08.2012 року (Т.2, а.с.233, 237).

Позивачем зазначено, що роботи відповідно до актів №0108/12, №0708/12 від 31.08.2012 року щодо надання послуг за договорами №12/08 від 12.08.2012 року та №04/04 від 01.04.2012 року здійснювались у м. Києві, оскільки згідно з договорами №12/08 від 12.08.2012 року та №04/04 від 01.04.2012 року, цеглу (як предмет договору між контрагентами) розвантажували контрагентам позивача, а саме Товариству з обмеженою відповідальністю "СДС Україна" та Товариству з обмеженою відповідальністю "Забудова України", місцезнаходження яких у м. Київ (Т.3, а.с.47-48).

Перерахунок коштів за договорами здійснено позивачем відповідно до платіжного доручення №747 від 09.10.2012 р. (Т.2, а.с.238).

Щодо взаємовідносин позивача з Приватним підприємством "Виробник Інтер плюс", суд зазначає, Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтефакт-плюс" (Замовник) та Приватним підприємством "Виробник Інтер плюс" (Виконавець) укладено договір надання послуг №20-6 від 20.06.2011 року, за яким замовник доручає виконавцю розвантажувально-навантажувальні роботи (послуги) з використанням навантажувальних пристроїв (Т.2,а.с.23-240).

Сторонами договору №20-6 від 20.06.2011 року складено акти здачі-приймання робіт (надання послуг) №ИНБУ-00105 від 31.10.2012 року та №ИНБУ-00104 від 31.10.2012 року (Т.2, а.с.242,243).

Виконавцем - Приватним підприємством "Виробник Інтер плюс" виписані податкові накладні №20 від 31.10.2012 року, №21 від 31.10.2012 року, №3 від 28.09.2012 року (Т.2, а.с.241,242).

У результаті виконання умов договору №20-6 від 20.06.2011 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтефакт-плюс" оплачено надані послуги згідно з платіжних доручень №25 від 04.01.2013 року, №207 від 18.03.2013 року, №348 від 14.05.2013 року, №358 від 15.05.2013 року (Т.2, а.с.244-247).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства. Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до пункту 14.1.18 статті 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пунктом 200.1 статті 200 вказаного Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За результатами системного аналізу вказаних правових норм, суд приходить до висновку про те, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий ним товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

З положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, витрати та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, усі суми податкового кредиту у спірних правовідносинах позивача з контрагентами (Товариством з обмеженою відповідальністю "ВКФ "ТАГА", Товариством з обмеженою відповідальністю "Велторг 2013", Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗАПОРОЖСЬКИЙ КОКСОХІМРЕМОНТ" та Приватним підприємством "Виробник Інтер плюс") підтверджені відповідними податковими накладними.

У ході перевірки відповідачем не відображено у акті перевірки наміру у позивача отримати за вищевказаними договорами з контрагентами (Товариством з обмеженою відповідальністю "ВКФ "ТАГА", Товариством з обмеженою відповідальністю "Велторг 2013", Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗАПОРОЖСЬКИЙ КОКСОХІМРЕМОНТ" та Приватним підприємством "Виробник Інтер плюс") іншого результату, ніж придбання товару та отримання послуг. Досліджуючи надані позивачем та приєднані до справи документи, суд відзначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договорів взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом на виконання вимог ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено.

Доказів, які б вказували на відсутність реальності господарської операції за вказаними договорами з Товариством з обмеженою відповідальністю "ВКФ "ТАГА", Товариством з обмеженою відповідальністю "Велторг 2013", Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗАПОРОЖСЬКИЙ КОКСОХІМРЕМОНТ" та Приватним підприємством "Виробник Інтер-Плюс", за правилами ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач до суду не надав, а судом самостійно таких доказів не виявлено.

Суд зазначає, що висновки відповідача про нереальність господарських операцій позивача з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ "ТАГА" базуються на висновках акту державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області від 20.02.2014 року № 585/22-04/37524707 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Тага" (код за ЄДРПОУ 37524707) з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським операціям з Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Укрбудсервіс" (код 382752332) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Епро-Дівайс" (код 37896740) за квітень 2013 року та з Товариством з обмеженою відповідальністю "Техно-Еліт" (код 35847508) за червень-липень 2013 року", яким не підтверджується факт реального здійснення фінансово-господарських операцій Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ "ТАГА" щодо придбання товару у Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Укрбудсервіс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Епро-Дівайс" в квітні 2013 року, у Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО-ЕЛІТ" в червні-липні 2013 року.

Висновки про нереальність правовідносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗАПОРОЖСЬКИЙ КОКСОХІМРЕМОНТ" базуються на підставі довідки Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 31.03.2014 року №160/26-56-22-01-05/34656607 "Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАПОРОЖСКИЙ КОКСОХИМРЕМОНТ" (код ЄДРПОУ 34656607) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період 01.01.2014 року - 28.02.2014 року", якою надаються дані щодо формування схемного податкового кредиту у Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАПОРОЖСЬКИЙ КОКСОХИМРЕМОНТ" за допомогою контрагента Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрай".

Висновки про нереальність господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "Велторг 2013" зроблені на підставі акту Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківської області від 25.03.2014 року №235/20-33-22-05-07/38633164 "Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Велторг 2013", код за ЄДРПОУ 38633164, щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за грудень 2013року", яким не підтверджується факт реального здійснення господарських операцій Товариства з обмеженою відповідальністю "Велторг 2013" за період грудень 2013 року та як наслідок Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерфакт - плюс" безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ у грудні.

У зв'язку з цим суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України та ст. 70 КАС України доказами факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 КК України та ст. 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, в акті перевірки відповідачем не наведено доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача чи його контрагентів або за викладеними в акті фактами їх діяльності, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Судом не встановлено невідповідності даних податкових накладних фактичним обставинам правовідносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "ВКФ "ТАГА", Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗАПОРОЖСЬКИЙ КОКСОХІМРЕМОНТ", Товариством з обмеженою відповідальністю "Велторг 2013" та Приватним підприємством "Виробник Інтер-Плюс".

Суд вважає за необхідне зазначити, що статтею 16 ПК України передбачено, що особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету - є платники податку.

Відповідно до п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, допущені безпосередньо ним самим. Отже, відповідальність є персональною; обов'язковою правовою підставою для неї є наявність вини конкретного платника податків у допущених порушеннях, відповідно, вона не може автоматично поширюватись на контрагентів платника податків. Порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського Суду з прав людини, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Матеріалами справи підтверджено, що формування позивачем податкового кредиту та податкових зобов'язань платника ПДВ по правовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "ВКФ "ТАГА", Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗАПОРОЖСЬКИЙ КОКСОХІМРЕМОНТ", Товариством з обмеженою відповідальністю "Велторг 2013" та Приватним підприємством "Воробник Інтер-Плюс" здійснено у відповідності до вимог ст. ст. 187, 198 Податкового кодексу України.

Щодо зауважень відповідача у акті перевірки стосовно відсутності у видаткових накладних по взаємовідносинам позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "ВКФ "ТАГА" та у видаткових накладних і актах виконання робіт з Товариством з обмеженою відповідальністю "Велторг 2013" обов'язкового реквізиту первинного документу, а саме місця складання, та стосовно відсутності у податкових накладних, видаткових накладних та актах виконаних робіт по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Велторг 2013" та у актах надання послуг по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗАПОРОЖСЬКИЙ КОКСОХІМРЕМОНТ", Приватним підрприємством "Воробник Інтер-Плюс" обов'язкового реквізиту первинного документу, а саме змісту та обсягу (об'єму) господарської операції, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

При цьому наявність або відсутність окремих документів, як і помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що відбувся фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю.

Суд зазначає, що формальна відсутність у деяких документах вказівки на місце їх складання не є підставою для виключення проведених оплат із складу валових витрат та податкового кредиту; певні недоліки первинних документів є свідченням недобросовісності постачальника та не можуть слугувати підставою притягнення до відповідальності платника податку - покупця.

У зв'язку з тим, що відсутній об'єкт донарахування податку на додану вартість, суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування штрафної (фінансової) санкції, передбаченої п.п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України у вказаних правовідносинах.

За таких обставин, доводи, викладені в акті перевірки спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, а обставини, на які посилаються представники відповідача, не можуть бути достатніми доказами неможливості фактичного здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та його контрагентами внаслідок чого спірне податкове повідомлення-рішення №0001352200 від 22.07.2014 року підлягає скасуванню.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

За приписами ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 2, 9, 71, 94, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфакт-плюс" до Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення- задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області №0001352200 від 22.07.2014 року.

Стягнути з Державного бюджету України (р/р: 31217206784011, отримувач: УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, код: 37999628, МФО: 851011, банк: ГУДКСУ у Харківській області) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфакт-плюс" (код ЄДРПОУ 30957466, адреса місцезнаходження: 63024, Харківська обл, Валківський р-н, с. Костів, вул. Чаепєва, буд. 107) судовий збір у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанову у повному обсязі виготовлено 24 лютого 2015 року.

Суддя Котеньов О.Г.