Рішення

від 19.02.2015 по справі 645/4003/14-ц

ФРУНЗЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 645/4003/14-ц

Провадження № 2/645/71/15

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19 лютого 2015 р. м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Федорової О.В.,

при секретарях судового засідання - Ляховій І.Ю., Петленко І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом:

ОСОБА_1

до ОСОБА_2

Харківської міської ради

третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Шафран" ЛТД

про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нежитлову будівлю,

та за позовом третьої особи з самостійними вимогами щодо предмету спору:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Шафран" ЛТД

до ОСОБА_2,

ОСОБА_1,

ОСОБА_3,

про визнання недійсними договорів та зобов'язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и в:

Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до Фрунзенського районного суду м. Харкова до ОСОБА_2, Харківської міської ради, третя особа: ТОВ "Шафран" ЛТД, в якій просив суд:

- визнати дійсним договір купівлі-продажу від 01.12.2003 року;

- визнати право власності на нежитлову будівлю загальною площею 1663,3 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, літера "Ы-1", згідно технічного паспорту КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації".

Позовні вимоги мотивовані тим, що 01 грудня 2003 року між ним та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, загальною площею 1663,3 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (літера Ы-1), яка належала останній на підставі договору купівлі-продажу №КН-00152 від 15.08.1998 року, зареєстрованого на Універсальній товарній біржі «Харків», на підставі біржового контракту від 15.08.1998 року, реєстраційний № КН00152. Оскільки після укладання договору купівлі-продажу вищевказаної нежитлової будівлі позивач змушений був довгий час проживати за межами України, він не зареєстрував у КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» своє право власності на зазначену нежитлову будівлю, що стало підставою для звернення з вказаним позовом до суду.

Третя особа з самостійними вимогами щодо предмету спору ТОВ Фірма "Шафран" ЛТД звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3, в якому, з урахуванням уточнень, прийнятих судом до розгляду, просила суд:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення літера "Ы-1" по АДРЕСА_1, загальною площею 1663,3 кв.м., укладений 15.08.1998 року на Універсальній товарній біржі "Харків" (реєстраційний номер КП-00152) між ТОВ "Автоком" та ОСОБА_2;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення літера "Ы-1" по АДРЕСА_1, загальною площею 1663,3 кв. м., укладений 01.12.2003 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1;

- визнати недійсним договір позики, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 15.07.2009 року в простій письмовій формі на суму 800000,00 грн.;

- визнати недійсним договір про задоволення вимог іпотекодержателя, в якому міститься іпотечний договір від 01.08.2009 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі під номером 214;

- скасувати в Державному реєстрі іпотек запис про передачу в іпотеку як об'єкту обтяження нежитлову будівлю літера "Ы-1" по АДРЕСА_1, загальною площею 1663,3 кв.м., внесеного в державний реєстр іпотек реєстратором приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4, реєстраційний номер 8955447 від 10.08.2009 року;

- скасувати в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про заборону на нерухоме майно, як об'єкту обтяження нежитлової будівлі літера "Ы-1" по АДРЕСА_1, загальною площею 1663,3 кв.м., внесеного в державний реєстр іпотек реєстратором приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4, реєстраційний номер 8955447 від 10.08.2009 року.

В обґрунтування позовної заяви ТОВ «Шафран» ЛТД посилається на те, що Універсальна товарна біржа "Харків" своїм листом повідомила про відсутність реєстрації договору купівлі-продажу нежитлового приміщення літера "Ы-1" по АДРЕСА_1, загальною площею 1663,3 кв.м., укладеного 15.08.1998 року між ТОВ "Автоком" та ОСОБА_2, а також на те, що цей договір не посвідчувався та не реєструвався Першою державною нотаріальною конторою м. Харкова, та право власності на спірне майно за ТОВ «Автоком» не було зареєстровано.

Крім того, ТОВ «Шафран» ЛТД вважає, що договір купівлі-продажу нежитлового приміщення літер "Ы-1" по АДРЕСА_1, загальною площею 1663,3 квадратних метра, укладений 01.12.2003 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є недійсним, оскільки станом на зазначену в договорі дату його укладання покупець не мав і не міг мати паспорта серії НОМЕР_2 від 01.08.2005 року, та наголошує, що дата договору купівлі-продажу - 01.12.2003 року обумовлена набранням чинності Цивільним кодексом України з 01.01.2004 року, за яким договори купівлі-продажу нерухомого майна без нотаріального посвідчення є недійсними. Крім того, третя особа з самостійними вимогами посилається на те, що зазначена в договорі площа спірного нежитлового приміщення 1663,3 кв.м. та його літера "Ы-1" були визначені КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» лише у 2006 році під час поточної інвентаризації.

Також ТОВ «Шафран» ЛТД вважає, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, в якому міститься іпотечний договір від 10.08.2009 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, є недійсним, оскільки він укладений на виконання недійсного договору позики, укладеного між вказаними особами у простій письмовій формі 15.07.2009 року на суму 800000 грн., посилаючись на те, що позикодавець фактично позичальнику вказаної суми грошей не надавав, у зв'язку з чим не мав права на повернення позичених грошей, а також оскільки він укладений стосовно майна, яке фактично іпотекодавцеві не належало, у зв'язку з чим він не мав права на розпорядження цим майном.

З огляду на викладене, ТОВ «Шафран» ЛТД, просить скасувати в Державному реєстрі іпотек запис про передачу в іпотеку як об'єкту обтяження вищевказану нежитлову будівлю, а також скасувати в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про заборону на нерухоме майно, як об'єкту обтяження вказаної нежитлової будівлі.

Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 та його представник у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причину неявки суд не повідомили.

У відповідності до приписів ч. 5 ст. ст. 74 ЦПК України судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. У разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Відповідно до ст. 169 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в разі першої неявки у судове засідання сторони або будь кого із інших осіб, які беруть участь у справі оповіщених у встановленому порядку про час і місце судового розгляду, якщо вони повідомили про причини неявки, які судом визнані поважними. Також суд відкладає розгляд справи в разі першої неявки без поважних причин належним чином повідомленого позивача у судове засідання або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи у його відсутність. У разі повторної неявки в судове засідання позивача, повідомленого належним чином, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Повторна неявка в судове засідання належно повідомленого позивача , якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи у його відсутність, є для суду підставою відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 207 ЦПК України для залишення заяви без розгляду.

Крім того, сторони були належним чином повідомлені про дати та час судового засідання по даній цивільній справі шляхом оголошення у пресі - газеті «Слобідський край» (том ІІ а.с. 116, 193).

Таким чином, позивач за первісним позовом належним чином повідомлений про виклик до суду повторно, більш, ніж двічі поспіль не з'явився в судові засідання, та не подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Повторна неявка позивача у судове засідання незалежно від причин, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи у його відсутність, є згідно з ч. 1 п. 3 ст. 207 ЦПК України підставою для залишення судом позовної заяви без розгляду.

Таким чином, суд вважає, що первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Харківської міської ради, третя особа: ТОВ "Шафран" ЛТД, про визнання дійсним договору купівлі-продажу від 01.12.2003 року; визнання права власності на нежитлову будівлю загальною площею 1663,3 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, літера "Ы-1", згідно технічного паспорту КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" - підлягає залишенню без розгляду на підставі ч. 1 п. 3 ст. 207 ЦПК України .

Стосовно позову третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору - ТОВ «Шафран» ЛТД, суд вважає необхідним зазначити наступне.

У судовому засіданні представники третьої особи з самостійними вимогами ТОВ «Шафран» ЛТД ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підтримали уточнені позовні вимоги у повному обсязі та просили суд задовольнити позов.

Прокурор прокуратури Фрунзенського району м. Харкова ОСОБА_7 у судовому засіданні підтримала позов третьої особи з самостійними вимогами ТОВ «Шафран» ЛТД та просила суд його задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а саме: шляхом надсилання на їх адреси судових повісток та розміщенням відповідних оголошень у пресі. Про причину неявки до судового засідання суд не повідомили.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників третьої особи з самостійними вимогами, прокурора, суд встановив наступне.

Згідно з договором № 389 купівлі-продажу державного майна цілісного майнового комплексу магазину № 115 і складу № 11 від 29.01.1996 року, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області, з одного боку, та членами трудового колективу магазину № 115 і складу № 11 структурного підрозділу орендного підприємства «Вікторія» об'єднання «Харківплодоовоч», з іншого боку, були викуплені (приватизовані) нежитлові приміщення, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Вказаний договір був посвідчений Восьмою Харківською державною нотаріальною конторою за реєстровим №1-733. 02.04.1997 року товариством покупців членів трудового колективу магазину № 115 і складу № 11 структурного підрозділу орендного підприємства «Вікторія» об'єднання «Харківплодоовоч» було отримано свідоцтво про право власності за реєстровим № 499 (том І, а.с. 50-51).

У подальшому, товариство покупців членів трудового колективу магазину № 115 і складу № 11 структурного підрозділу орендного підприємства «Вікторія» об'єднання «Харківплодоовоч» було перереєстровано у ТОВ фірму «Шафран» ЛТД. Так, згідно з п.10 Статуту цього товариства його статутний фонд складається із грошових та майнових внесків учасників, де вартість майнового внеску - складу № 11 структурного підрозділу орендного підприємства «Вікторія» об'єднання «Харківплодоовоч», який належить учасникам на підставі договору купівлі-продажу № 389 від 29.01.1996 року, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області, становить - 16603,33 грн..

Згідно бухгалтерської довідки ТОВ фірма «Шафран», у них на балансі з 29.07.2006 року рахується нежитлове приміщення, площею 1663,3 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (том І, а.с. 58).

Вказані обставини також встановлені рішенням апеляційного суду Харківської області від 24.12.2013 року у справі № 2-2755/10 за позовом ТОВ «Шафран» ЛТД до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння, яке набрало законної сили.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Разом з тим, з судовим розглядом встановлено, що 01.12.2003 року ОСОБА_2 продала ОСОБА_1 нежитлову будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (літера Ы-1) площею 1663,3 кв. м. за договором купівлі-продажу (том І, а.с. 5).

Зі змісту з абзацу 2 вказаного договору від 01.12.2003 року вбачається, що вищевказана нежитлова будівля належала ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу № КН-00152 від 15.08.1998 року.

Матеріали справи містять копію договору купівлі-продажу № КН-00152 нежитлового приміщення літера "Ы-1" по АДРЕСА_1, загальною площею 1663,3 кв.м., укладеного 15.08.1998 року на Універсальній товарній біржі «Харків» між ТОВ «Автоком» та ОСОБА_2 (том І, а.с. 6).

Згідно з п. 4 вказаного договору купівлі-продажу № КН-00152 від 15.08.1998 року, правовстановлюючим документом визначено Договір купівлі-продажу, посвідчений Першою державною нотаріальною конторою м. Харкова 10.06.1996 року, реєстраційний № 2-3848. Акт передачі від 11.06.1996 року. Зареєстровано в бюро технічної інвентаризації м. Харкова 20.06.1996 року, реєстраційний № 250.

Разом з тим, згідно з листом Універсальної товарної біржи «Харків» від 19.04.2010 року (вихідний № 39) біржовий контракт № КН-00152 від 15.08.1998 року стосовно нежитлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 на Універсальній товарній біржі "Харків" не реєструвався (том І, а.с. 61).

Відповідно до листа КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» від 08.12.2014 року (вихідний № 9357), реєстрація права власності на нежитлову будівлю літ. «Ы-1» по АДРЕСА_1 за ТОВ «Автоком» 20.06.1996 року не проводилась. Уточнені дані по загальній площі нежитлової будівлі літ. «Ы-1» у розмірі 1663,3 кв.м. були внесені при поточній інвентаризації у 1999 році (том ІІ, а.с. 206).

Згідно з листом Харківського обласного державного нотаріального архіву від 06.02.2015 року (вихідний № 261/01-21), договір купівлі-продажу нежитлової будівлі АДРЕСА_1 за реєстровим № 2-3845 в 1996 році Першою Харківською державною нотаріальною конторою не посвідчувався (том ІІІ, а.с. 5).

Крім того, слід зазначити, що зі змісту договору купівлі-продажу від 01.12.2003 року, за яким ОСОБА_2 продала ОСОБА_1 вказану нежитлову будівлю по АДРЕСА_1 (літера Ы-1) у м. Харків, площею 1663,3 кв. м., вбачається, що покупець ОСОБА_1 станом на дату укладення цього договору - 01.12.2003 року, мав паспорт серії НОМЕР_1, виданий ТП УФМС Росії в Чунському районі по Іркутській області 01.08.2005 року, що є неможливим.

Таким чином, зібрані у справі докази свідчать про те, що ТОВ «Автоком» не було власником нежитлового приміщення літера "Ы-1" по АДРЕСА_1, загальною площею 1663,3 кв.м., не мало правовстановлюючих документів на нього, а отже і не набуло права на його відчуження ОСОБА_2, та сама угода купівлі-продажу спірного нежитлового приміщення між ТОВ «Автоком» та ОСОБА_2 не укладалась, у зв'язку з чим і остання не була власником вищевказаного нежитлового приміщення та, відповідно, не набула права на його відчуження ОСОБА_1.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України 2003 року , що набрав чинності 1 січня 2004 року, цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Таким чином, враховуючи, що договори купівлі-продажу нежитлового приміщення по АДРЕСА_1, укладені між ТОВ «Автоком» та ОСОБА_2 - 15.08.1998 року, та між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - 01.12.2003 року, на спірні правовідносини поширюється дія норм ЦК УРСР 1963 року, чинного на час їх виникнення.

Виходячи з положень ст. 153 УРСР (1963 року) договір купівлі-продажу вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.

Недійсним може бути визнаний лише укладений договір, тобто такий, щодо якого сторонами в потрібній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. Відсутність договору унеможливлює визнання його недійсним.

За таких обставин, приймаючи до уваги встановлені судовим розглядом обставини, а саме, що 15.08.1998 року на Універсальній товарній біржі "Харків" між ТОВ "Автоком" та ОСОБА_2 договір купівлі-продажу нежитлового приміщення літера "Ы-1" по АДРЕСА_1, загальною площею 1663,3 кв.м. (реєстраційний номер КП-00152) не укладався, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовної вимоги про визнання його недійсним.

Крім того, суд зауважує, що договір від 15.08.1998 року № КП-00152, не будучи укладеним, не спричинив виникнення, зміну або припинення прав та обов'язків сторін, а також не створив жодних правових наслідків, а отже не призвів до порушення прав ТОВ «Шафран» ЛТД.

Таким чином, враховуючи відсутність факту укладення договору від 15.08.1998 року № КП-00152, а також відсутність порушень прав ТОВ «Шафран» ЛТД спірним договором у суду відсутні підстави для застосування способів захисту права, передбачених ст.16 ЦК України, оскільки підставою їх застосування є порушення, невизнання чи оспорювання права (ст. 15 ЦК України).

Стосовно позовної вимоги ТОВ «Шафран» ЛТД про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення літера "Ы-1" по АДРЕСА_1, загальною площею 1663,3 кв. м., укладеного 01.12.2003 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в Постанові № 3 від 28.04.1978 року «Про судову практику у справах про визнання угод недійсними», угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. При цьому суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Відповідно до ст. 48 ЦК УРСР, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, недійсною угодою є та угода, що не відповідає вимогам закону.

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про власність», чинного на час виникнення спірних правовідносин, володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом.

За змістом ст.ст. 128 , 153 ЦК УРСР (1963 року), право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в повній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 224 ЦК УРСР (1963 року) за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Угоди, визнані недійсними, не створюють для сторін тих прав і обов'язків, на встановлення яких вони були спрямовані, тобто угоди є недійсними з часу їх укладення (ст. 59 ЦК УРСР 1963 року).

Згідно зі ст. 225 ЦК УРСР та положеннями Закону «Про власність» , що діяли на час виникнення спірних правовідносин, право продажу майна належить власникові.

З урахуванням наведеного, та зважаючи на те, що судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_2 не була власником нежитлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (літера Ы-1) площею 1663,3 кв. м., у зв'язку із чим не мала права продажу цього майна, суд дійшов висновку про те, що вказана угода не відповідає вимогам закону, у зв'язку з чим є недійсною.

Таким чином, суд вважає позовну вимогу ТОВ «Шафран» ЛТД про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення літера "Ы-1" по АДРЕСА_1, загальною площею 1663,3 кв. м., укладеного 01.12.2003 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, законною, обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.

Стосовно позовної вимоги ТОВ «Шафран» ЛТД про визнання недійсним договору позики, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 15.07.2009 року в простій письмовій формі на суму 800000,00 грн., суд вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до положень ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України , зміст правочину не може суперечити ЦК України , іншим актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» судам відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо).

Відповідно до ст.ст. 215 , 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Таким чином, зважаючи на те, що ТОВ «Шафран» ЛТД не є стороною правочину - договору позики, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 15.07.2009 року, та у зв'язку з тим, що суду не надано доказів, які б підтверджували порушення прав та законних інтересів ТОВ «Шафран» ЛТД вчиненням вказаного правочину, суд не вбачає правових підстав для задоволення позову в цій частині.

Стосовно позовної вимоги ТОВ «Шафран» ЛТД про визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя, в якому міститься іпотечний договір від 01.08.2009 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, посвідченого нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрованого в реєстрі під номером 214, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року за № 9 не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

Визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення літера "Ы-1" по АДРЕСА_1, загальною площею 1663,3 кв. м., укладеного 01.12.2003 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, тягне за собою і скасування тих наслідків, які ним обумовлені, оскільки дії ОСОБА_2 щодо відчуження спірного нежитлового приміщення за договором купівлі - продажу від 01.12.2003 року є незаконними та вчинені без відповідних правових підстав.

Таким чином, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовної вимоги ТОВ «Шафран» ЛТД про визнання недійсним наступного правочину - договору про задоволення вимог іпотекодержателя, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 01.08.2009 року щодо відчуження нежитлового приміщення літера "Ы-1" по АДРЕСА_1, загальною площею 1663,3 кв. м, ОСОБА_3.

Також не підлягають задоволенню вимоги ТОВ «Шафран» ЛТД про скасування в Державному реєстрі іпотек запису про передачу в іпотеку як об'єкту обтяження нежитлову будівлю літера "Ы-1" по АДРЕСА_1, загальною площею 1663,3 кв.м., внесеного в державний реєстр іпотек реєстратором приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4, реєстраційний номер 8955447 від 10.08.2009 року; та скасування в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису про заборону на нерухоме майно, як об'єкту обтяження нежитлової будівлі літера "Ы-1" по АДРЕСА_1, загальною площею 1663,3 кв.м., внесеного в державний реєстр іпотек реєстратором приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4, реєстраційний номер 8955447 від 10.08.2009 року, оскільки відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 11.02.2010 року № 1878-VІ (з наступними змінами) (далі - Закон № 1878-VІ).

Так, згідно з ч. 1 ст. 3 Закону № 1878-VІ державна реєстрація прав є обов'язковою.

Обов'язковій державній реєстрацій підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме - зокрема, право власності на нерухоме майно; право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіції); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремим частинами; іпотека; довірче управління майном (п.п. 1,2 ч. 1 ст. 4 Закону № 1878- VІ).

Державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав, відмову в такій реєстрації, її зупинення, про державну реєстрацію обтяжень, про скасування запису, погашення запису та внесення змін до записів у Державному реєстрі прав (п. 2 ч. 2ст. 9 Закону № 1878- VІ).

Аналіз вказаних норм дає підстави вважати, що підстав для скасування відповідного запису про передачу в іпотеку як об'єкту обтяження спірної нежитлової будівлі та скасування в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису про заборону на нерухоме майно, як об'єкту обтяження спірної нежитлової будівлі, у суду немає. Такий запис підлягає скасуванню на підставі рішення суду відповідним органом державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 1 статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути судовий збір в сумі 243,60 грн. з відповідачів (по 81,2 грн. з кожного).

Крім того, представник позивача просить суд стягнути з відповідача витрати пов'язані із розміщенням оголошення у пресі у розмірі 913,55 грн. На підтвердження понесених судових витрат представник позивача надав до суду докази сплати послуг за розміщення судового оголошення (том ІІІ, а.с. 114, 191).

Відповідно до ст. 79 ЦПК України , витрати пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача відносяться до витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів за позовом третьої особи з самостійними вимогами - ТОВ «Шафран» ЛТД на його користь витрати пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідачів у розмірі 913,550 грн. (по 304,55 грн. з кожного).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 57, 60, 61, 79, 88, 169, 197, п. 3 ч. 1 ст. 207, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Харківської міської ради, третя особа: ТОВ "Шафран" ЛТД, про визнання дійсним договору купівлі-продажу від 01.12.2003 року та визнання права власності на нежитлову будівлю загальною площею 1663,3 кв.м, що розташованої за адресою: АДРЕСА_1, літера "Ы-1" - залишити без розгляду.

Позов третьої особи з самостійними вимогами щодо предмету спору ТОВ Фірма "Шафран" ЛТД до ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення літера "Ы-1" по АДРЕСА_1, загальною площею 1663,3 кв. м., укладений 01.12.2003 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1.

В решті позову ТОВ «Шафран» ЛТД - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Шафран» ЛТД, код ЄДРПОУ 24667855, витрати по сплаті судового збору у сумі 81,20 грн. та витрати пов'язані з публікацією оголошення в пресі у сумі 304,55 грн..

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Шафран» ЛТД, код ЄДРПОУ 24667855, витрати по сплаті судового збору у сумі 81,20 грн. та витрати пов'язані з публікацією оголошення в пресі у сумі 304,55 грн..

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Шафран» ЛТД, код ЄДРПОУ 24667855, витрати по сплаті судового збору у сумі 81,20 грн. та витрати пов'язані з публікацією оголошення в пресі у сумі 304,55 грн..

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення, через Фрунзенський районний суд м. Харкова. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Федорова О.В.