Постанова

від 17.02.2015 по справі 825/3679/14

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2015 року Чернігів Справа № 825/3679/14

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Смірнової О.Є.,

за участю секретаря Гайдука С.В.,

представників позивача Тарана Ю.М.,

представника відповідача Качанка О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Носівський цукровий завод» до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

19.11.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю «Носівський цукровий завод» (далі - ТОВ «Носівський цукровий завод») звернулось до суду з адміністративним позовом до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (далі - Ніжинська ОДПІ) та просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.03.2014:

№ 0000512200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 31250,00 грн. (27870,00 грн. за основним платежем та 3385,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

№ 000052200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 19943,50 грн. (17772,00 грн. за основним платежем та 2171,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

№ 0000532200, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 17436,00 грн. (11624,00 грн. сума завищення відшкодування та 5812,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями);

№ 0000542200, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 18979,00 грн.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що ТОВ «Носівський цукровий завод» мало господарські взаємовідносини з контрагентами: ПП «Промкомплект» (в квітні-липні 2011 року та липні 2011 року), ПП «Стройторг-Т» (липні 2012 року), ТОВ «ДОН-ПРЕС» (в вересні 2012 року) та ТОВ «БКК «БУД-ЮА» (в липні 2012 року). Так, між позивачем та вищевказаними контрагентами укладено ряд договорів. Сума коштів, сплачених ТОВ «Носівський цукровий завод» за отриманий товар та послуги, віднесена до складу валових витрат. Реальність здійснення господарських операцій позивачем підтверджується первинними документами, що надавались на перевірку. Втім, перевіряючі не надали належної оцінки даним документам. Придбаний ТОВ «Носівський цукровий завод» товар використаний в господарській діяльності підприємства, у зв'язку з чим підприємство отримало прибуток, який був задекларований за період, що перевірявся, а також були відображені зобов'язання по ПДВ в деклараціях з ПДВ за цей же період. Отже, позивачем правомірно віднесено вартість придбаних товарів до складу валових витрат. Всі операції по договорам належним чином відображені в податковому та бухгалтерському обліку підприємства. Крім того, висновки на яких ґрунтуються доводи Ніжинської ОДПІ зроблені на підставі актів перевірок контрагентів позивача, однак чинним законодавством не передбачено право податкового органу при складанні акта перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки іншого платника податків, як підставу для висновку про наявність порушень з боку першого. Представник позивача зазначив, що аналогічна позиція викладена в рішенні Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України».

Таким чином, представник позивача вважає висновки, викладені в акті перевірки від 27.02.2014 № 1190/22-36213924, такими, що не відповідають дійсності, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що належить скасувати.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та додаткових поясненнях.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що працівниками Ніжинської ОДПІ проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Носівський цукровий завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства з питань викладених у запитах Носівського відділення Ніжинської ОДПІ від 13.01.2014 № 10/10/15-110 та від 13.01.2014 № 3/10/15-110. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог законодавства, в тому числі: п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 27870,00 грн.: за II квартал 2011 року - 15437,00 грн., II - III квартал 2011 року - 21101,00 грн., III квартал 2012 року - 6770,00 грн.; п.198.6 ст.198 розділу V Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на загальну суму 18979,00 грн., в тому числі: травень 2011 року - 5730,00 грн., липень 2011 року - 584,00 грн., серпень 2011 року - 6217,00 грн., липень 2012 року - 4823,00 грн., вересень 2012 року - 1625,00 грн.; п.198.6 ст.198 розділу V Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню - 11625,00 грн., в тому числі грудень 2011 року - 6801,00 грн., серпень 2012 року - 4823,00 грн.; п.198.6 ст.198 розділу V Податкового Кодексу України, в результат чого встановлено заниження суми податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет - 17772,00 грн., в тому числі: квітень 2011 року - 2879,00 грн., червень 2011 року - 10552,00 грн., липень 2011 року 4341,00 грн. Також, при проведенні перевірок контрагентів позивача, відповідно до отриманих Ніжинською ОДПІ актів перевірок, не підтверджено реальність здійснення господарських операцій та зміни майнового стану платника податків

Тому представник відповідача вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства, а вимоги позивача є безпідставними.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов належить задовольнити повністю з наступних підстав.

ТОВ «Носівський цукровий завод» (код ЄДРПОУ - 36213924) зареєстровано в якості юридичної особи 15.01.2010, що підтверджується Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 21.11.2014 (а.с. 64-66 Т. 2).

Судом встановлено, що на підставі направлення від 03.02.2014 року № 59, виданого Ніжинською ОДПІ, згідно з п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 розділу І, п.п. 78.1.1 п. 178.1 ст. 78 глави 8 розділу II Податкового кодексу та відповідно до наказу Ніжинської ОДПІ від 31.01.2014 № 113 працівниками податкової інспекції проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Носівський цукровий завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства з питань викладених у запитах Носівського відділення Ніжинської ОДПІ від 13.01.2014 № 10/10/15-110 та від 13.01.2014 № 3/10/15-110, за результатами якої складено акт від 27.02.2014 № 1190/22-36213924 (а.с. 9-51 Т. 1).

Перевірка проводилась з 03.02.2014 по 20.02.2014 з відома директора ТОВ «Носівський цукровий завод» Кудіна В.М. та в присутності головного бухгалтера Копаниці Н.М. Термін проведення перевірки продовжувався з 14.02.2014 на 5 робочих днів на підставі наказу Ніжинської ОДПІ від 13.02.2014 № 170.

В вищезазначеному акті перевірки встановлено порушення позивачем вимог чинного законодавства, в тому числі:

- п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуто на загальну суму 27870,00 грн.: за II квартал 2011 року - 15437,00 грн., II - III квартал 2011 року - 21101,00 грн., III квартал 2012 року - 6770,00грн.;

- п.198.6 ст.198 розділу V Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на загальну суму 18979,00 грн., в тому числі: травень 2011 року - 5730,00 грн., липень 2011 року - 584,00 грн., серпень 2011 року - 6217,00 грн., липень 2012 року - 4823,00 грн., вересень 2012 року - 1625,00 грн.;

- п.198.6 ст.198 розділу V Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню - 11625,00 грн., в тому числі грудень 2011 року - 6801,00 грн., серпень 2012 року - 4823,00 грн.;

- п.198.6 ст.198 розділу V Податкового Кодексу України, в результат чого встановлено заниження суми податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет - 17772,00 грн., в тому числі: квітень 2011 року - 2879,00 грн., червень 2011 року - 10552,00грн., липень 2011 року 4341,00 грн.

За висновками акта перевірки Ніжинською ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0000512200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 31250,00 грн. (27870,00 грн. за основним платежем та 3385,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- № 000052200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 19943,50 грн. (17772,00 грн. за основним платежем та 2171,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- № 0000532200, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 17436,00 грн. (11624,00 грн. сума завищення відшкодування та 5812,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями);

- № 0000542200, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 18979,00 грн.

Вищевказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку, однак рішеннями Головного управління Міндоходів у Чернігівській області та Міністерством доходів і зборів України залишені без змін (а.с. 56-57 Т.1)

Згідно із ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Основними видами діяльності позивача є виробництво цукру, що підтверджується Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 64-66 Т. 2).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно із ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Отже, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що позивач у перевіряємому періоді мав господарські взаємовідносини з контрагентами ПП «Промкомплект» (код ЄДРПОУ- 24834483), ПП «Стройторг-Т» (код ЄДРПОУ - 36586596), ТОВ «БКК «БУД-ЮА» (код ЄДРПОУ - 37554050), ТОВ «ДОН-ПРЕС» (код ЄДРПОУ - 31778085).

Судом з'ясовано, що для доставки придбаного у контрагентів товару позивачем використовувався транспорт, який орендується ТОВ «Носівський цукровий завод» у ПП «Агропрогрес» відповідно до договору оренди транспортних засобів від 02.02.2010 та додатку № 1 до даного договору, підписаних директорами та скріплених печатками (а.с. 166-170 Т. 3).

Згідно із п.п. 1 п. 1 договору, орендодавець зобов'язується передати орендареві в строкове, на 1 (один) рік, платне користування 36 (тридцять шість) одиниць транспортних засобів, перелік та характеристики яких визначені у додатку № 1 до цього договору.

Строк дії цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 5.1 цього договору та закінчується 02.02.2015 (п.с. 5.2 п. 1).

По-перше, між позивачем (покупець) та ПП «Промкомплект» (постачальник) укладено договір поставки товару від 24.03.2011 за № 09-М/24-03, підписаний директорами та скріплений печатками (а.с. 58-62 Т.1).

Відповідно до умов даного договору постачальник зобов'язується систематично поставляти у власність покупця, а покупець зобов'язується приймати окремими партіями товар на умовах ЕХW - франко-склад постачальника (в редакції Інкотермс 2010 р.) та оплачувати його згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п. 2.1 договору, найменування та загальна кількість товару визначається рахунком-фактури, який у вигляді додатків є невід'ємною частиною даного договору.

Позивачем в ПП «Промкомплект» придбано: круг відрізний, рукав кисневий, цинк окись технічний (порошок), канат пеньковий ізоляція 22*6, бітум будівельний, лічильник води, проволока нихромова, стрічка поліестерова, сіфон ПВХ, змішувач для кухні, відвід ПВХ, піддон для душу, ліска, ручка до напильника, металорукав, терка, напівтерка пінопластова, труба металопластикова 25 мм, змішувач «Елочка», коліно металопластикове, труба металопластикова 15 мм - 20 мм, унітаз, герметик, труба ПВХ 10*2000, умивальник, сталь оцинкована, вентиль 100, кран 32 мм, фільтр муфтовий, клапан зворотній між фланцевий 150, відведення ПВХ 110*45, 110*90, клапан зворотній 80 мм, кран 15 мм, скло до маски зварювальника, кран 20 мм, кран 25 мм, відводи сталеві з різним кутом вигину, перехід сталевий 113.159.219.325, з'єднувач, трійник металопластиковий, пика гостроконечна, муфта, різак Р 1П, пояс монтерський, вентиляр, редуктор балонний, замки, замок врізний, миска зварювальника, напильники, лічильник води турб. WPK-UA-80, що підтверджується картками складського обліку матеріалів (а.с. 81-120 Т.3).

Пунктом 3.1 передбачено, що постачальник надає рахунок та накладну на товар, у якій визначається найменування, асортимент, кількість та ціна товару.

Перехід права власності відбувається в момент передачі товару, що оформляється видатковою та податковою накладною (п. 3.4 договору). Передача товару здійснюється в пункті поставки: склад ПП «Промкомплект», м. Чернігів, вул. Щорса, 76-А. Поставка товару здійснюється покупцем за власний рахунок (п. 3.5, 3.6 договору).

Відповідно до п. 5.1 загальна сума товару, що визначений в п. 2.2 договору, становить 15965,90 грн., крім того ПДВ 3193,18 грн. Всього з врахуванням ПДВ 19159,08 грн. (дев'ятнадцять тисяч сто п'ятдесят дев'ять грн. 08 коп.). усі розрахунки, передбачені цим договором, здійснюються з використанням національної валюти України в гривні, в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок постачальника.

Виконання умов даного договору підтверджують наступні первинні документи:

- рахунки-фактури: від 21.03.2011 № 291, від 12.04.2011 № 382, від 13.04.2011 № 390, від 28.04.2011 № 444, від 15.04.2011 № 403, від 06.05.2011 № 480, від 16.05.2011 № 526, від 18.05.2011 № 543, від 11.05.2011 № 506, від 13.05.2011 № 520, від 20.05.2011 № 535, від 20.05.2011 № 556, від 24.05.2011 № 566, від 23.05.2011 № 557, від 26.05.2011 № 581, від 02.06.2011 № 624, від 01.06.2011 № 615, від 31.05.2011 № 606, від 31.05.2011 № 601, від 06.06.2011 № 636, від 08.06.2011 № 643, від 27.07.2011 № 852, від 05.07.2011 № 766, від 15.07.2011 № 799, від 15.07.2011 № 815, від 28.07.2011 № 863, від 01.08.2011 № 876, від 03.08.2011 № 896, від 09.08.2011 № 918, від 04.08.2011 № 900, від 08.08.2011 № 911, від 29.08.2011 № 1033, від 02.09.2011 № 1072, від 05.09.2011 № 1083, від 07.09.2011 № 1105, від 21.09.2011 № 1148, від 29.09.2011 № 1185, від 06.07.2012 № 609, від 06.07.2012 № 610 (а.с. 63, 64, 67-69, 71- 74, 76-81, 85-90, 93, 95-97, 100, 102-106, 112-117 Т.1, 35, 38 Т. 2 );

- видаткові накладні: від 05.04.2011 № 288, від 13.04.2011 № 312, від 13.04.2011 № 315, від 14.04.2011 № 317, від 13.04.2011 № 316, від 29.04.2011 № 391, від 29.04.2011 № 392, від 11.05.2011 № 412, від 19.05.2011 № 445, від 20.05.2011 № 447, від 19.05.2011 № 443, від 19.05.2011 № 444, від 20.05.2011 № 446, від 20.05.2011 № 448, від 25.05.2011 № 481, від 26.05.2011 № 486, від 26.05.2011 № 487, від 02.06.2011 № 515, від 02.06.2011 № 516, від 03.06.2011 № 527, від 03.06.2011 № 528, від 14.06.2011 № 558, від 15.06.2011 № 565, від 30.06.2011 № 623, від 29.07.2011 № 732, від 05.07.2011 № 639, від 08.07.2011 № 656, від 15.07.2011 № 679, від 15.07.2011 № 680, від 01.08.2011 № 735, від 01.08.2011 № 736, від 03.08.2011 № 743, від 12.08.2011 № 777, від 12.08.2011 № 778, від 12.08.2011 № 779, від 26.08.2011 № 830, від 26.08.2011 № 831, від 26.08.2011 № 834, від 02.09.2011 № 872, від 05.09.2011 № 875, від 06.09.2011 № 884, від 12.09.2011 № 912, від 26.09.2011 № 967, від 30.09.2011 № 978, від 30.07.2012 № 566, від 30.07.2012 № 567 (а.с. 63-69, 71-73, 75-81, 85-91, 93-97, 101-109, 112-117 Т. 1, 35, 38 Т. 2).

Поставлений товар оплачено позивачем в безготівковій формі, що підтверджується оборотними відомостями по рахунку 631.1 (а.с. 70, 82-84, 92, 98-99, 110-111, 118 Т. 1).

На суму податкових зобов'язань ПП «Промкомплект» виписано позивачу податкові накладні: від 05.04.2011 № 6, від 13.04.2011 № 31, від 13.04.2011 № 34, від 13.04.2011 № 30, від 14.04.2011 № 35, від 29.04.2011 № 111, від 29.04.2011 № 112, від 11.05.2011 № 20, від 16.05.2011 № 41, від 17.05.2011 № 42, від 18.08.2011 № 46, від 20.05.2011 № 54, від 20.05.2011 № 55, від 20.05.2011 № 56, від 25.05.2011 № 90, від 26.05.2011 № 95, від 26.05.2011 № 96, від 02.06.2011 № 7, від 02.06.2011 № 8, від 03.06.2011 № 22, від 03.06.2011 № 23, від 14.06.2011 № 53, від 15.06.2011 № 64, від 22.06.2011 № 97, від 05.07.2011 № 8, від 08.07.2011 № 28, від 15.07.2011 № 52, від 15.07.2011 № 53, від 29.07.2011 № 100, від 01.08.2011 № 1, від 01.08.2011 № 6, від 03.08.2011 № 16, від 12.08.2011 № 43, від 12.08.2011 № 44, від 12.08.2011 № 45, від 23.08.2011 № 83, від 26.08.2011 № 102, від 26.08.2011 № 100, від 01.09.2011 № 3, від 05.09.2011 № 12, від 06.09.2011 № 29, від 12.09.2011 № 47, від 26.09.2011 № 104, від 29.09.2011 № 118, від 18.07.2012 № 74, від 18.07.2012 № 75, (а.с. 154-199 Т. 2).

Доставка товару здійснювалась ТОВ «Носівський цукровий завод», що підтверджується посвідченнями про відрядження (а.с. 121-122, 124-125, 127-128, 130-131, 133-134, 136, 138-139 Т. 3) та подорожніми листами (а.с. 123, 126, 129, 132, 135, 137, 140 Т. 3).

Оприбуткування товару на складі та його списання підтверджується:

- картками складського обліку матеріалів (а.с. 119-122, 159-161, 175, 177, 184, 186-187, 190, 194, 198-199, 208, 210, 213-215, 220, 222, 225, 227, 231, 233-245, 249, 251 Т. 1, 3, 5, 7, 9, 11, 13,14, 16, 18-21, 22, 24, 25, 27, 29, 31, 33, 34, 36, 39, 41, 81-120 Т. 3).

- вимогами матеріалів зі складу (а.с. 123-158, 162-174, 176, 178-183, 185, 188, 189, 191, 192, 195-197, 203-207, 209, 211, 212, 216-219, 221, 223, 224, 226, 228-230, 232, 247-248, 250 Т. 1, 1, 2, 4, 6, 8, 10, 15, 17, 23, 28, 32, 37, 40, 41 Т. 2);

- накладними (а.с. 184 а, 193, 200-202, 246 Т. 1, 12, 21а, 21б, 30 Т. 2).

Підставою визначення нікчемності правочинів позивача з контрагентом став акт перевірки від 30.07.2013 № 188/22/24834483 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Промкомплект» з питань дотримання вимог податкового законодавства в податковій звітності з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Мертенс» (код за ЄДРПОУ 37102322) за грудень 2010 року, з ПІІ «Володар» (код за ЄДРПОУ 31988783) за грудень 2010 року, з ТОВ «Авитек Груп ЛТД» (код за ЄДРПОУ 37046350) за квітень - червень 2011 року, з ТОВ «Тіал Альянс» (код за ЄДРПОУ 37317565) за червень 2011 року, з ТОВ «ДЕКОС АЛЬЯНС» (код за ЄДРПОУ 37505731) за липень - листопад 2011 року, з ТОВ «ВІП Союз» (код за ЄДРПОУ 37240791) за серпень - грудень 2011 року, січень - березень 2012 року, з ТОВ «Грос актив» (код за ЄДРПОУ 37982221) за липень 2012 року, з ТОВ «АМКР-СК» (код за ЄДРПОУ 35985571) за серпень 2012 року, з ТОВ «Імперіям плюс» (код за ЄДРПОУ 37643014) за лютий 2012 року, отриманий Ніжинською ОДПІ від ДПІ у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області, яким документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із постачальниками та покупцями за період: грудень 2010 року, квітень 2011 року - березень 2012 року, липень-серпень 2012 року (а.с. 101-129 Т. 2).

ПП «Промкомплект» оскаржено в судовому порядку наказ на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 16.07.2013 № 149, за наслідками якої складено акт від 30.07.2013 № 188/22/24834483. Однак, постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.11.2013 у праві № 825/3892/13-а за позовом ПП «Промкомплект» до ДПІ у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання дій та наказу неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії позивачу відмовлено в задоволенні позовних вимог. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2014 постанову суду першої інстанції залишено без змін (а.с. 89-93, 94-97 Т.2).

Проте в своїй ухвалі суд апеляційної інстанції наголошує на передчасності висновків Чернігівського окружного адміністративного суду про безпідставність формування ПП «Промкомплект» податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки предметом розгляду даної справи є неправомірність чи протиправність висновків відповідача про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин із постачальниками та покупцями, а не встановлення правомірності або протиправності формування суб'єктом господарювання податкового кредиту.

Тобто, відмова ПП «Промкомплект» у задоволенні його позовних вимог щодо визнання неправомірним та скасування наказу на перевірку не може бути підставою для висновків про незаконність формування останнім податкового кредиту, а посилання Ніжинської ОДПІ на прийнятий за результатами перевірки акт є безпідставним.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

По-друге, в оскаржуваний період позивач також мав господарські відносини з ПП «Стройторг-Т». Так, ТОВ «Носівський цукровий завод» в даного контрагента придбав трансформатори та амперметри.

Як встановлено в судовому засіданні, даний договір між сторонами укладено в усній формі.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною першою ст. 206 Цивільного кодексу України передбачено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Відповідно до ч. 2 ст. 206 Цивільного кодексу України юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

Так, сторони досягли згоди в усіх істотних питаннях та виконали поставлені зобов'язання, що підтверджується наданими суду:

- рахунком-фактурою від 13.07.2011 № 00000973 (а.с. 42 Т. 2);

- видатковою накладною від 20.07.2011 № 00000840 (а.с. 43 Т. 2);

- картками складського обліку (а.с. 44-45 Т. 2, а.с. 175, 176 Т. 3);

- накладною від 01.08.2011 (а.с. 44 Т. 2);

- витягом з журналу реєстрації довіреностей (а.с. 177, 178, 179 Т. 3).

На суму податкових зобов'язань ПП «Стройторг-Т» виписано позивачу податкову накладну від 15.07.2011 № 86 (а.с. 201 Т. 2 ).

Актом перевірки від 27.02.2014 № 1190/22-36213924 встановлено, що транспортування ТМЦ здійснювалось самовивозом (а.с. 26 Т 1).

Підставою визначення нікчемності укладеного правочину позивача з контрагентом став акт перевірки від 13.05.2013 № 92/22-01/36586596 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Стройторг-Т» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Еверест» (код за ЄДРПОУ 31480476) за період грудень 2010 року, липень, серпень, вересень 2011 року, з ТОВ «Інтербукс» (код за ЄДРПОУ 34578440) за період лютий, травень, серпень, вересень та жовтень 2011 року, з ПП «Хладком» (код за ЄДРПОУ 33173402) за період лютий, березень, квітень, травень 2012 року, з ТОВ «РЕАЛ - АГРО» (код за ЄДРПОУ 32180356) за період травень, липень 2012 року, отриманий Ніжинською ОДПІ від Васильківської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Київській області, яким встановлено не підтвердження факту поставки та передачі товару від постачальників до ПП «Стройторг-Т», реалізації товару (робіт, послуг) та декларування податкових зобов'язань з ПДВ за грудень 2010 року, лютий, травень, липень, серпень, вересень 2011 року, лютий, березень, квітень, травень, липень 2012 року по контрагентам-покупцям (а.с. 130-143 Т. 2).

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що акт, на який посилається представник відповідача, вже був предметом дослідження в інших справах і судовими рішеннями визнаний таким, що не може бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності здійснення господарської операції:

- постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2014 у справі № 826/9133/14 за позовом ТОВ «Бізнес-Альянс» до ДПІ у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, якою встановлено реальність здійснення господарських операцій позивача з ПП «Стройторг-Т» та позовні вимоги задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення від 20.02.2014 № 0000722201 (а.с. 2-6 Т. 3);

- постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.05.2014 у справі № 826/5041/14 за позовом ТОВ «Мататос» до ДПІ у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2014 по вищевказаній справі, якими встановлено, що посилання відповідача на вищевказаний акт перевірки є необґрунтованим, оскільки ймовірні порушення податкового законодавства підприємств по ланцюгу постачання не можуть бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції. Позовні вимоги позивача задоволено, податкові повідомлення рішення від 31.12.2013 № 0008632201 та № 0008622201 скасовані (а.с. 9-15, 17-24 Т. 3);

- постанова Київського окружного адміністративного суду від 01.04.2014 у справі № 810/879/14-а за позовом ТОВ «Альпініст» до ДПІ в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення, в якій також встановлено реальність здійснення господарської операції з ПП «Стройторг-Т» та визано протиправним і скасовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 19.11.2013 № 0001652201/981 (а.с. 26-29 Т. 3).

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

По-третє, між позивачем (покупець) та ТОВ «ДОН-ПРЕС» (постачальник) укладено договір поставки від 04.07.2011 за № 30-М/04-07, підписаний директорами та скріплений печатками (а.с. 46-50 Т.2).

Відповідно до п. 1.1 в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується передати у власність (поставити), а покупець прийняти та оплатити ярлики на мішкотару з ламінованого поліпропілену розміром 90/50 мм, що надалі іменується товар, що зазначений у специфікації, яка є додатком № 1 до цього договору (надалі іменується «специфікація») на умовах EXW (франко-склад).

Загальна сума договору, відповідно до п. 2.1, становить 27083,40 грн., крім цього ПДВ 5416,60 грн., всього з ПДВ 32500,00 грн. Усі розрахунки, передбачені цим договором, здійснюються з використанням національної валюти України- гривні, в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок постачальника (п. 3.3). Витрати по доставці товару до кінцевого пункту призначення покладаються на покупця (п. 2.5).

Реальність здійснення господарської операції за даним договором підтверджується:

- рахунком-фактурою від 06.09.2012 № 00128 (а.с. 51 Т. 2);

- видатковою накладною від 06.09.2012 № 0000149 (а.с. 52 Т. 2);

- карткою складського обліку (а.с. 53 Т. 2, 174 Т. 3);

- вимогою матеріалів зі складу (а.с. 54 Т. 2);

- податковою накладною від 08.07.2011 № 10 (а.с. 202 Т. 2);

- витягом з журналу реєстрації довіреностей (а.с. 177 Т. 3).

З пояснень представника позивача та матеріалів справи судом встановлено, що необхідність придбання позивачем вищевказаного товару у ТОВ «ДОН-ПРЕС» обумовлена тим, що позивач є підприємством, яке здійснює переробку цукрових буряків, в результаті якої виробляється цукор-пісок. У сфері виробництва цукру-піску діє національний стандарт України ДСТУ 4623:2006 «Цукор білий». Відповідно до розділу 6 ДСТУ 4623:2006 споживчу тару маркують згідно з ДСТУ 4518. Згідно з абз. 2 п. 6.2 ДСТУ 4623:2006 «транспортну тару (тканинні або поліпропіленові мішки) маркують прикріпленням до них ярлику з відходів білої або світлих тонів тканини або синтетичного нетканого матеріалу на основі лавсану, або з відходів перфокарткового паперу згідно з ГОСТ 7362, армованих на обрізках бавовняних та трикотажних тканин або з паперу масою 1 м2 не менше 80 г, ламінованого поліетиленовою чи поліпропіленовою плівкою товщиною не менше 0,04 мм. Ярлик накладають на горловину мішка і прошивають одночасно з зашивкою мішка».

На підтвердження вказаного представником позивача надано до суду виготовлені ТОВ «ДОН-ПРЕС» ярлики, на яких вказано найменування виробника та які були використані ТОВ «Носівський цукровий завод» у своїй господарській діяльності (а.с. 55 Т. 2).

Актом перевірки від 27.02.2014 № 1190/22-36213924 встановлено, що транспортування ТМЦ здійснювалось самовивозом (а.с. 28 Т 1).

Підставою визначення нікчемності укладеного правочину позивача з контрагентом став акт перевірки від 08.11.2013 № 2204/26-55-22-07/31778085 про неможливість проведення стрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «ДОН-ПРЕС» щодо підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ «Вергус» (код за ЄДРПОУ 38260803) за період з 01.09.2012 року по 30.09.2012 року, отриманий Ніжинською ОДПІ від ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, яким встановлено відсутність реального здійснення операцій ТОВ «ДОН-ПРЕС» в результаті взаємозвірки з контрагентами-постачальниками - ТОВ «Вергус» та контрагентами-покупцями, в перевіряємий період (а.с. 145-149 Т. 2).

Даний акт також являвся предметом дослідження в іншій справі і постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.05.2014 у справі № 820/3930/14 за позовом ТОВ «Агропромислова компанія «Савинська» до ДПІ у Балаклійському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення визнаний таким, що не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності, а отже не є доказом відсутності реальності здійснення господарської операції. Позовні вимоги позивача задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення від 14.02.2014 № 0000252200 (а.с. 32-44 Т. 3).

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

По-четверте, між позивачем (замовник) та ТОВ «БКК «БУД-ЮА» (підрядником) укладено договір від 04.06.2012 № 1, підписаний директорами та скріплений печатками (а.с. 56-58 Т. 2).

Відповідно до умов даного договору замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов'язання за плату виконати наступні роботи: налагодження та технічна допомога при експлуатації лінії УЛЦ-1 та РЮПРО (п. 1.1). Оплата робіт (послуг здійснюється) за безготівковими рахунками (п.2.2). Закінчення договірних робіт (послуг) оформляється двостороннім актом (п. 3.3).

Згідно із наданою бухгалтерською довідкою від 12.02.2015 та відповідно до акта приймання-передачі майна від 15.01.2010 ТОВ «Носівський цукровий завод» отримало у власність та поставило собі на баланс пробовідбірник РЮПРО (як складова його частина - лінія УЛС-1) за інвентарним номером 55, первісною (балансовою) вартістю 38884,00 грн. (а.с. 60-63 Т. 2, а.с. 165 Т. 3).

Крім того, наявність у позивача ліній, які потребували налагодження підтверджуються паспортом на агрегати ліній визначення цукровості цукрового буряка (а.с. 141-149 Т. 3), фотокопіями (а.с. 150-157 Т.3).

На виконання умов даного договору позивачу було виписано:

- акт від 29.08.2012 № 1 про підсумкову вартість робіт (а.с. 59 Т. 2);

- податкову накладну від 23.07.2012 № 56 (а.с. 200 Т. 3).

Судом встановлено, що налагодження вищезазначених ліній відбувалось ТОВ «БКК «БУД-ЮА» ще з 2010 року з відома уповноважених працівників позивача, що підтверджується особовою карткою співробітника (а.с. 158-159 Т. 3) та про що складено відповідний акт (а.с. 157 Т. 3).

Крім того, залучені до взаємовідносин з контрагентом особи дійсно являються працівниками позивача, що підтверджується наказами по особовому складу та особовими картками (а.с. 203-223 Т. 2).

Підставою визначення нікчемності укладеного правочину позивача з контрагентом став акт перевірки від 17.05.13 № 269/22-717/37554050 про неможливість проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Будівельно-комплектуюча компанія «Буд-ЮА», з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.07.2012 по 31.08.2012 по взаємовідносинам з ТОВ «Ангстрем Континенталь» (код за ЄДРПОУ 33906299), з ТОВ «Старт-Д» ( код за ЄДРПОУ 32694059) за період з 01.08.2012 по 31.08.2012, по взаємовідносинам з ТОВ «Виробнича компанія «Віконні системи» (код за ЄДРПОУ 33972398), отриманий Ніжинською ОДПІ від ДПІ у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, яким встановлено відсутність реального здійснення операцій ТОВ «БКК «Буд-ЮА» по операціях з купівлі та продажу товарів (робіт, послуг) із зазначеними у акті перевірки постачальниками та покупцями в перевіряємий період (а.с. 138-143 Т. 2).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих представником позивача доказів вбачається, що укладені позивачем з контрагентом правочини мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними.

Таким чином, суд приходить до висновку, що правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача, тобто позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Відповідно до ст. 215 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 № 435 (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) - у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Пунктом 1 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства, пунктом 5 статті 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановлений законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (стаття 204 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим право чином (фіктивний правочин). Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.12.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: «вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обгрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Стосовно наданих представником відповідача актів перевірок контрагентів позивача, то такі посилання судом не приймаються до уваги, зважаючи на наступне.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Відповідачем не доведено, а судом не встановлено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Крім зазначеного в акті перевірки висновку Ніжинська ОДПІ жодним чином не обґрунтовує нікчемність вищеназваних правочинів.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу на те, що на момент здійснення правовідносин підприємства-контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, що підтверджується Спеціальними витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 21.11.2014 (а.с. 67-78 Т. 2).

Тобто, на момент здійснення господарських правовідносин контрагенти позивача були зареєстровані як юридична особа та платник податків.

Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів і в того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Окрім того, слід зазначити, що поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у суб'єкта господарювання додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань.

Отже, в судовому засіданні встановлено, що правочини між ТОВ «Носівський цукровий завод» та ПП «Промкомплект», ПП «Стройторг-Т», ТОВ «БКК «БУД-ЮА» та ТОВ «ДОН-ПРЕС»» укладені з метою отримання товару (послуг), тобто позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно із п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно із п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати ПДВ та підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту.

Суми за вказаними правочинами включено позивачем до податкового кредиту в тому звітному періоді, в якому отримано податкові накладні.

Судом встановлено, що позивач має належним чином оформлені податкові накладні, які повністю відповідають вимогам Податкового кодексу України та відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені (а.с. 154-202 Т. 2).

Також необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Вищий адміністративний суд України у справах з аналогічним предметом спору дотримується позиції, що судом обов'язково має бути досліджено факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати позивачем сум податку своїм контрагентам.

Вказаний факт в судовому засіданні був повністю доведений представником позивача, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Отже, позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по вищевказаним податковим накладним.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано будь-яких інших доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних операцій з отримання позивачем товару, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

За таких підстав суд вважає, що в діях позивача відсутнє порушення Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій та рішень.

Суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 20.03.2014 № 0000512200, № 0000522200, № 0000532200, № 0000542200 прийняті Ніжинською ОДПІ не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з порушенням використаного повноваження з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення; не добросовісно та не розсудливо.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача належить задовольнити повністю.

Згідно із ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674 за вказаний позов позивачу необхідно було сплатити судовий збір в розмірі 1827,00 грн.

Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Позивачем під час подання адміністративного позову сплачено судовий збір в розмірі 182,70 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 17.11.2014 № 1005 (а.с. 2).

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Тому згідно із ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір в розмірі 182,70 грн. присуджується на користь позивача за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 20.03.2014 № 0000512200, від 20.03.2014 № 0000522200, від 20.03.2014 № 0000532200, від 20.03.2014 № 0000542200.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Носівський цукровий завод» (код ЄДРПОУ - 36213924) судовий збір в розмірі 182,70 грн.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя О.Є. Смірнова