Ухвала

від 14.05.2015 по справі 825/3679/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/3679/14 Головуючий у 1-й інстанції: Смирнова О.Є. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

14 травня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Бєлової Л.В.

Міщука М.С.

За участю секретаря: Стеценко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Носівський цукровий завод'' до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Носівський цукровий завод'' звернувся до суду з позовом до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.03.2014 року №0000512200, №0000522200, №0000532200, 0000542200.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду, відповідач - Ніжинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Чернігівській області звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Ніжинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Чернігівській області з 03.02.2014 року по 20.02.2014 року була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Носівський цукровий завод" з питань дотримання вимог податкового законодавства викладених у запитах відповідача.

На підставі перевірки відповідачем було складено Акт від 27.02.2014 № 1190/22-36213924.

Перевіркою встановлено порушення позивачем наступних положень Податкового кодексу України:

п. 138.2 ст. 138, п. п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 27870,00 грн.: за II квартал 2011 року - 15437,00 грн., II - III квартал 2011 року - 21101,00 грн., III квартал 2012 року - 6770,00грн.;

- п.198.6 ст.198 розділу V Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на загальну суму 18979,00 грн., в тому числі: травень 2011 року - 5730,00 грн., липень 2011 року - 584,00 грн., серпень 2011 року - 6217,00 грн., липень 2012 року - 4823,00 грн., вересень 2012 року - 1625,00 грн.;

- п.198.6 ст.198 розділу V Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню - 11625,00 грн., в тому числі грудень 2011 року - 6801,00 грн., серпень 2012 року - 4823,00 грн.;

- п.198.6 ст.198 розділу V Податкового Кодексу України, в результат чого встановлено заниження суми податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет - 17772,00 грн., в тому числі: квітень 2011 року - 2879,00 грн., червень 2011 року - 10552,00грн., липень 2011 року 4341,00 грн.

За результатами встановлених порушень, відповідачем були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0000512200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 31250,00 грн. (27870,00 грн. за основним платежем та 3385,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- № 000052200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 19943,50 грн. (17772,00 грн. за основним платежем та 2171,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- № 0000532200, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 17436,00 грн. (11624,00 грн. сума завищення відшкодування та 5812,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями);

- № 0000542200, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 18979,00 грн.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями , позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В силу ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ч. 1 ст. 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Так, п.1 ст. 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства, також п.5 ст.203 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно приписів п.2 ст. 215 Цивільного кодексу України, правочин є нікчемним, якщо його нікчемність встановлена законом, а не будь-яким іншим органом.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В силу п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Пунктами 200.1, 200.2, 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, у періоді, що перевірявся позивач мав господарські взаємовідносини з наступними контрагентами: ПП "Промкомплект", ПП "Стройторг-Т" , ТОВ "БКК "БУД-ЮА", ТОВ "ДОН-ПРЕС".

Судом встановлено, що для доставки придбаного у контрагентів товару позивачем використовувався транспорт, який орендується ТОВ "Носівський цукровий завод" у ПП "Агропрогрес" відповідно до договору оренди транспортних засобів від 02.02.2010 року та додатку № 1 до даного договору, підписаних директорами та скріплених печатками.

Відповідно до п.п. 1 п. 1 договору, орендодавець зобов'язується передати орендареві в строкове, на 1 (один) рік, платне користування 36 (тридцять шість) одиниць транспортних засобів, перелік та характеристики яких визначені у додатку № 1 до цього договору.

Строк дії цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 5.1 цього договору та закінчується 02.02.2015року.

Щодо господарських взаємовідносин між позивачем, як покупцем, та ПП "Промкомплект", як постачальником, колегія суддів зазначає наступне.

24.03.2011 року між позивачем (покупцем) та ПП "Промкомплект" (постачальником) було укладено договір поставки товару за № 09-М/24-03, підписаний директорами та скріплений печатками.

Відповідно до умов даного договору, постачальник зобов'язується систематично поставляти у власність покупця, а покупець зобов'язується приймати окремими партіями товар на умовах ЕХW - франко-склад постачальника (в редакції Інкотермс 2010 р.) та оплачувати його, згідно з умовами цього договору.

Згідно п. 2.1 договору, найменування та загальна кількість товару визначається рахунком-фактури, який у вигляді додатків є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що постачальник надає рахунок та накладну на товар, у якій визначається найменування, асортимент, кількість та ціна товару.

Згідно п. 5 договору, загальна сума товару, що визначений в п. 2.2 договору, становить 15 965,90 грн., крім того ПДВ 3 193,18 грн., всього: з врахуванням ПДВ 19 159,08 грн. (дев'ятнадцять тисяч сто п'ятдесят дев'ять грн. 08 коп.) Усі розрахунки здійснюються в гривні, в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок постачальника.

Позивачем в ПП "Промкомплект" придбано: круг відрізний, рукав кисневий, цинк окись технічний (порошок), канат пеньковий ізоляція 22*6, бітум будівельний, лічильник води, проволока нихромова, стрічка поліестерова, сіфон ПВХ, змішувач для кухні, відвід ПВХ, піддон для душу, ліска, ручка до напильника, металорукав, терка, напівтерка пінопластова, труба металопластикова 25 мм, змішувач "Елочка", коліно металопластикове, труба металопластикова 15 мм - 20 мм, унітаз, герметик, труба ПВХ 10*2000, умивальник, сталь оцинкована, вентиль 100, кран 32 мм, фільтр муфтовий, клапан зворотній між фланцевий 150, відведення ПВХ 110*45, 110*90, клапан зворотній 80 мм, кран 15 мм, скло до маски зварювальника, кран 20 мм, кран 25 мм, відводи сталеві з різним кутом вигину, перехід сталевий 113.159.219.325, з'єднувач, трійник металопластиковий, пика гостроконечна, муфта, різак Р 1П, пояс монтерський, вентиляр, редуктор балонний, замки, замок врізний, миска зварювальника, напильники, лічильник води турб. WPK-UA-80, що підтверджується картками складського обліку матеріалів

Придбання зазначеної вище продукції підтверджується виданими первинними документами, копії яких містяться в матеріалах справи.

Так, в матеріалах справи містяться наступні рахунки фактури від 21.03.2011 р.№ 291, від 12.04.2011 р.№ 382, від 13.04.2011р. № 390, від 28.04.2011 р.№ 444, від 15.04.2011р. № 403, від 06.05.2011 р.№ 480, від 16.05.2011р. № 526, від 18.05.2011 р.№ 543, від 11.05.2011 р.№ 506, від 13.05.2011р. № 520, від 20.05.2011р. № 535, від 20.05.2011 р.№ 556, від 24.05.2011р. № 566, від 23.05.2011р. № 557, від 26.05.2011р. № 581, від 02.06.2011р. № 624, від 01.06.2011 р.№ 615, від 31.05.2011р. № 606, від 31.05.2011р. № 601, від 06.06.2011р. № 636, від 08.06.2011р. № 643, від 27.07.2011 р.№ 852, від 05.07.2011р. № 766, від 15.07.2011р. № 799, від 15.07.2011р. № 815, від 28.07.2011р. № 863, від 01.08.2011 р.№ 876, від 03.08.2011 р. № 896, від 09.08.2011 р.№ 918, від 04.08.2011р. № 900, від 08.08.2011р. № 911, від 29.08.2011 р.№ 1033, від 02.09.2011 р.№ 1072, від 05.09.2011 р.№ 1083, від 07.09.2011р. № 1105, від 21.09.2011р. № 1148, від 29.09.2011 р.№ 1185, від 06.07.2012р. № 609, від 06.07.2012р. № 610.

До рахунків фактури були видані також наступні видаткові накладні, копії яких містяться в матеріалах справи: видаткові накладні №528 від 03.04.2011 року; №558 від 14.06.2011 року; №565 від 15.06.2011 року; №732 від 29.07.2011 року; №656 від 08.07.2011 року; №679 від 15.07.2011 року; №680 від 15.07.2011 року; №735 від 01.08.2011 року; №736 від 01.08.2011 року; №743 від 03.08.2011 року; №777 від 12.08.2011 року; №778 від 12.08.2011 року; №779 від 12.08.2011 року; №872 від 02.09.2011 року; №875 від 05.09.2011 року; №884 від 06.09.2011 року; №912 від 12.09.2011 року; №967 від 26.09.2011 року; №978 від 30.09.2011 року; №566 від 30.07.2012 року; №567 від 30.07.2012 року; №288 від 05.04.2011 року; №312 від 13.04.2011 року; №316 від 13.04.2011 року; №391 від 29.04.2011 року; №392 від 29.04.2011 року; №412 від 11.05.2011 року; №445 від 19.05.2011 року; № 447 від 20.05.2011 року; №443 від 19.05.2011 року; №444 від 19.05.2011 року; №446 від 20.05.2011 року; №448 від 20.05.2011 року; №481 від 25.05.2011 року; №486 від26.05.2011 року; №487 від 26.05.2011 року; №515 від 02.06.2011 року; №516 від 02.06.2011 року; №527 від 03.06.2011 року.

З матеріалів справи вбачається, що поставлений товар оплачено позивачем в безготівковій формі, що підтверджується оборотними відомостями по рахунку 631.1.

На суму податкових зобов'язань ПП "Промкомплект" виписано позивачу податкові накладні: від 05.04.2011р. № 6, від 13.04.2011р. № 31, від 13.04.2011р. № 34, від 13.04.2011р. № 30, від 14.04.2011р. № 35, від 29.04.2011 р.№ 111, від 29.04.2011р. № 112, від 11.05.2011 р.№ 20, від 16.05.2011р. № 41, від 17.05.2011р. № 42, від 18.08.2011 р.№ 46, від 20.05.2011р. № 54, від 20.05.2011р. № 55, від 20.05.2011р. № 56, від 25.05.2011р. № 90, від 26.05.2011р. № 95, від 26.05.2011р. № 96, від 02.06.2011 р.№ 7, від 02.06.2011р. № 8, від 03.06.2011р. № 22, від 03.06.2011р. № 23, від 14.06.2011р. № 53, від 15.06.2011р. № 64, від 22.06.2011р. № 97, від 05.07.2011р. № 8, від 08.07.2011 р.№ 28, від 15.07.2011р. № 52, від 15.07.2011р. № 53, від 29.07.2011р. № 100, від 01.08.2011р. № 1, від 01.08.2011р. № 6, від 03.08.2011р. № 16, від 12.08.2011р. № 43, від 12.08.2011р. № 44, від 12.08.2011р. № 45, від 23.08.2011р. № 83, від 26.08.2011р. № 102, від 26.08.2011р. № 100, від 01.09.2011р. № 3, від 05.09.2011р. № 12, від 06.09.2011р. № 29, від 12.09.2011 р.№ 47, від 26.09.2011р. № 104, від 29.09.2011р. № 118, від 18.07.2012р. № 74, від 18.07.2012р. № 75.

З огляду на вищевказані документи, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо доведеності позивачем реальності господарських відносин з ПП "Промкомплект".

В основу визначення нікчемності правочинів позивача з контрагентом, став акт перевірки від 30.07.2013 р. № 188/22/24834483 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Промкомплект" з питань дотримання вимог податкового законодавства в податковій звітності з ПДВ.

Так, ПП "Промкомплект" було оскаржено в судовому порядку наказ на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 16.07.2013р. № 149.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.11.2013 року у справі № 825/3892/13-а в задоволенні позовних вимог відмовлено. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2014 року постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Разом з тим, в своїй ухвалі суд апеляційної інстанції у справі № 825/3892/13-а звернув увагу на передчасність висновків суду першої інстанції про безпідставність формування ПП "Промкомплект" податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки предметом розгляду даної справи є неправомірність чи протиправність висновків відповідача про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин із постачальниками та покупцями, а не встановлення правомірності або протиправності формування суб'єктом господарювання податкового кредиту.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстнції стосовно того, що відмова ПП "Промкомплект" у задоволенні позовних вимог щодо визнання неправомірним та скасування наказу на перевірку не може бути підставою для висновків про незаконність формування останнім податкового кредиту, а отже посилання Ніжинської ОДПІ на прийнятий за результатами перевірки акт - є безпідставними.

Колегія суддів зазначає, що матеріали справи містять всі необхідні первинні документи, які оформлені належним чином та підтверджують реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, до того ж відповідач в акті перевірки не ставить під сумнів правильність оформлення позивачем первинних документів.

Щодо господарських відносин позивача з ПП "Стройторг-Т", колегія суддів зазначає наступне.

Судом встановлено, що між позивачем та ПП "Стройторг-Т" було укладено усний договір щодо придбання трансформаторів та ампераметрів. З матеріалів справи вбачається,що відповідач зазначені факти не спростовував та не заперечував проти них.

Частиною 1 ст. 206 Цивільного кодексу України передбачено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що сторони досягли згоди в усіх істотних питаннях та виконали поставлені зобов'язання.

Так, Приватним підприємством "Стройторг-Т", як постачальником, було поставлено позивачу трансформатори струму та амператор на загальну суму 6 299,23 грн., з урахуванням ПДВ, що підтверджується наступними первинними документами: рахунком-фактурою від 13.07.2011 № 00000973; видатковою накладною від 20.07.2011 № 00000840;картками складського обліку; накладною б/н від 01.08.2011; витягом з журналу реєстрації довіреностей; податковою накладною від 15.07.2011 № 86, яка булла виписана ПП "Стройторг-Т" позивачу на суму податкових зобов'язань.

Підставою визначення нікчемності укладеного правочину позивача з контрагентом також став Акт перевірки від 13.05.2013 р. № 92/22-01/36586596 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП "Стройторг-Т" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з іншими контрагентами, в тому числі з ТОВ "Бізнес Альянс", ТОВ "Мататос", ТОВ "Альпініст".

В матеріалах справи містяться постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2014 року у справі № 826/9133/14 за позовом ТОВ "Бізнес-Альянс" до ДПІ у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві. Крім того, постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.05.2014 року у справі № 826/5041/14 за позовом ТОВ "Мататос" до ДПІ у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві. Також, постанова Київського окружного адміністративниго суду від 01.04.2014 року у справі № 810/879/14-а за позовом ТОВ "Альпініст" до ДПІ в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області, якими підтверджується реальність господарських відносин з ПП "Стройторг-Т".

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо підтвердження позивачем реальності здійснення ним господарських операцій з ПП "Стройторг-Т", та зазначає, що позивачем було надано всі необхідні первинні документи.

Щодо господарських відносин позивача з ТОВ "ДОН-ПРЕС", колегія суддів зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що між позивачем, як покупцем, та ТОВ "ДОН-ПРЕС", як постачальником, було укладено договір поставки від 04.07.2011 року за № 30-М/04-07, підписаний директорами та скріплений печатками.

Відповідно до п. 1.1 договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується передати у власність (поставити), а покупець прийняти та оплатити ярлики на мішкотару з ламінованого поліпропілену розміром 90/50 мм, що надалі іменується товар, що зазначений у специфікації, яка є додатком № 1 до цього договору (надалі іменується "специфікація") на умовах EXW (франко-склад).

В п. 2.1 Договору сторони погодили загальну суму договору, в розмірі 27 083,40 грн., крім цього ПДВ 5416,60 грн., всього з ПДВ 32500,00 грн. Усі розрахунки, передбачені цим договором, здійснюються з використанням національної валюти України - гривні, в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок постачальника (п. 3.3). Витрати по доставці товару до кінцевого пункту призначення покладаються на покупця (п. 2.5).

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження реальності виконання умов даного договору позивачем було надано належним чином оформлені первинні документи, а саме: рахунок-фактуру від 06.09.2012 р. № 00128; видаткову накладну від 06.09.2012 р.№ 0000149; картку складського обліку; вимогу матеріалів зі складу; податкову накладну від 08.07.2011 р. № 10; витяг з журналу реєстрації довіреностей.

Також, колегія суддів зазначає, що відповідач в акті перевірки не досліджував правильність оформлення позивачем первинних документів та не ставив їх під сумнів.

Судом встановлено, що позивач є підприємством, яке здійснює переробку цукрових буряків, в результаті якої виробляється цукор-пісок. У сфері виробництва цукру-піску діє національний стандарт України ДСТУ 4623:2006 "Цукор білий". Відповідно до розділу 6 ДСТУ 4623:2006 споживчу тару маркують згідно з ДСТУ 4518. Згідно з абз. 2 п. 6.2 ДСТУ 4623:2006 "транспортну тару (тканинні або поліпропіленові мішки) маркують прикріпленням до них ярлику з відходів білої або світлих тонів тканини або синтетичного нетканого матеріалу на основі лавсану, або з відходів перфокарткового паперу згідно з ГОСТ 7362, армованих на обрізках бавовняних та трикотажних тканин або з паперу масою 1 м2 не менше 80 г, ламінованого поліетиленовою чи поліпропіленовою плівкою товщиною не менше 0,04 мм. Ярлик накладають на горловину мішка і прошивають одночасно з зашивкою мішка".

На підтвердження вказаного, в матеріалах справи містяться виготовлені ТОВ "ДОН-ПРЕС" ярлики, на яких вказано найменування виробника та які були використані ТОВ "Носівський цукровий завод" у своїй господарській діяльності.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що закупівля позивачем у свого контрагента зазначених ярликів пов'язана з господарською діяльністю та є господарською необхідністю.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач в основу визначення нікчемності укладеного правочину позивача з контрагентом знову поклав Акт перевірки від 08.11.2013 р. № 2204/26-55-22-07/31778085 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "ДОН-ПРЕС" щодо підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ "Вергус" (код за ЄДРПОУ 38260803) за період з 01.09.2012 року по 30.09.2012 року.

Як встановлено судом першої інстанції, даний акт також являвся предметом дослідження в іншій справі, і постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.05.2014 року у справі № 820/3930/14 за позовом ТОВ "Агропромислова компанія "Савинська" до ДПІ у Балаклійському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення визнаний таким, що не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності, а отже не є доказом відсутності реальності здійснення господарської операції. Позовні вимоги позивача задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення від 14.02.2014 № 0000252200.

Щодо господарської діяльності позивача з ТОВ "БКК "БУД-ЮА", колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (замовником) та ТОВ "БКК "БУД-ЮА" (підрядником) було укладено договір від 04.06.2012 р. № 1, підписаний директорами та скріплений печатками.

Відповідно до умов даного договору, замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов'язання за плату виконати наступні роботи: налагодження та технічна допомога при експлуатації лінії УЛЦ-1 та РЮПРО (п. 1.1). Оплата робіт (послуг здійснюється) за безготівковими рахунками (п.2.2). Закінчення договірних робіт (послуг) оформляється двостороннім актом (п. 3.3).

Згідно із наданою бухгалтерською довідкою від 12.02.2015 р. та відповідно до акта приймання-передачі майна від 15.01.2010 р., ТОВ "Носівський цукровий завод" отримало у власність та поставило собі на баланс пробовідбірник РЮПРО (як складова його частина - лінія УЛС-1) за інвентарним номером 55, первісною (балансовою) вартістю 38884,00 грн.

На виконання умов даного договору, позивачу було виписано: акт від 29.08.2012р. №1 про підсумкову вартість робіт; податкову накладну від 23.07.2012 р. № 56.

Так, налагодження вищезазначених ліній відбувалось ТОВ "БКК "БУД-ЮА" ще з 2010 року з відома уповноважених працівників позивача, що підтверджується особовою карткою співробітника, про що складено відповідний акт

Крім того, залучені до взаємовідносин з контрагентом особи дійсно являються працівниками позивача, що підтверджується наказами по особовому складу та особовими картками.

Отже, колегія суддів зазначає, що вищевказані документи не лише підтверджують реальність здійснення господарських відносин між позивачем та контрагентом, але й настання реальних господарських наслідків (отримання результату).

Підставою визначення нікчемності укладеного правочину позивача з контрагентом став Акт перевірки від 17.05.13р. № 269/22-717/37554050 про неможливість проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ "Будівельно-комплектуюча компанія "Буд-ЮА", з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.07.2012 р.по 31.08.2012р.

З огляду на наведені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача, тобто, позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Вірними є також висновки суду першої інстанції стосовно того, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, та не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не доведено, а судом не встановлено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій.

Крім того, на момент здійснення правовідносин підприємства-контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, що підтверджується Спеціальними витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 21.11.2014р.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що матеріалами справи повністю підтверджується правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по вищевказаним податковим накладним та формування інших податкових зобов'язань.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Носівський цукровий завод'' є обґрунтованими, а тому правомірно задоволені судом першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Чернігівській області залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.

Повний текст ухвали виготовлено 19.05.2015 року.

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Міщук М.С.

Гром Л.М.