Ухвала

від 12.02.2015 по справі 922/1861/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

12 лютого 2015 року Справа № 922/1861/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Мележик Н.І., суддів:Губенко Н.М., Дунаєвської Н.Г., Кочерової Н.О., Самусенко С.С.,

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-Комуненерго" про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 11.11.2014 у справі№ 922/1861/14 за позовомДержавного концерну "Укроборонпром" до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-Комуненерго"; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Особливе конструкторсько-технологічне бюро "Харківського заводу транспортного машинобудування" треті особи 1. Державне підприємство "Завод ім. В.О. Малишева"; 2. Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" провизнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 01.07.2014 у справі № 922/1861/14, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.08.2014, позовні вимоги задоволено повністю; визнано недійсним договір оренди № 10/11 від 04.07.2011, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКО-Комуненерго" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Особливе конструкторсько-технологічне бюро "Харківського заводу транспортного машинобудування".

Постановою Вищого господарського суду України від 11.11.2014 у справі № 922/1861/14 постанову та рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін.

Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКО-Комуненерго" подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 11.11.2014 у справі № 922/1861/14, у якій заявник просить вказану постанову скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції

Заяву, з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 26.11.2013 у справі № 915/389/13-г та від 13.04.2010 у справі № 33/210пд мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України частини третьої статті 9 та частини третьої статті 12 Закону України "Про іпотеку", а з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 10.06.2014 у справі № Б-39/208-10 - частини другої статті 16 та частини третьої статті 215 Цивільного кодексу України, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в допуску даної справи до провадження Верховного Суду України з таких підстав.

Відповідно до статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 частини першої цієї статті) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

У постанові від 11.11.2014 у справі № 922/1861/14, про перегляд якої подано заяву, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для визнання недійсним договору оренди нежитлової будівлі, виходячи із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи про те, що на момент укладення спірного договору вказана будівля перебувала в іпотеці у банку, однак банк як іпотекодержатель не надавав згоди на її передачу в оренду.

Водночас у постанові від 26.11.2013 у справі № 915/389/13-г суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позову про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення, виходячи із встановлених судами обставин справи про те, що іпотекодержатель (банк) був обізнаний щодо існування спірного договору оренди та надання ним фактично та юридично згоди щодо передання позивачем предмета іпотеки в оренду відповідачу, оскільки протягом періоду з моменту укладення оспорюваного договору банк здійснював перевірки наявності, стану та умов зберігання предмету іпотеки згідно з іпотечним договором, якими встановлено, що умови зберігання та експлуатації предмету іпотеки відповідають вимогам чинного законодавства та умовам, викладеним в іпотечному договорі, а також до моменту укладення спірного договору відповідач отримав лист-згоду банку про надання дозволу на передання іпотечного майна в оренду.

У постанові від 13.04.2010 у справі № 33/210пд суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позову про визнання недійсним з моменту укладення договору оренди нерухомого майна та застосування наслідків недійсності угоди, з огляду на встановлені обставини справи про обізнаність іпотекодержателя (банку) щодо існування спірного договору оренди та надання ним фактично згоди щодо передання відповідачем предмета іпотеки в оренду позивачу, оскільки відповідач звертався листами до іпотекодержателя з проханням призначити перевірку умов виконання іпотечного договору щодо зберігання та експлуатації предмета іпотеки, який знаходиться у заставі, при цьому відповідач додавав наявні договори оренди, у тому числі й спірний договір оренди, та після укладення оскаржуваного договору представником іпотекодержателя складено акт перевірки наявності, стану та умов зберігання предмету застави згідно іпотечного договору, яким встановлено, що умови зберігання та експлуатації предмету іпотеки відповідають вимогам чинного законодавства та умовам, викладеним в іпотечному договорі.

У постанові від 10.06.2014 у справі № Б-39/208-10 суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення заяви в межах справи про банкрутство про визнання аукціону та укладених за його результатами договорів купівлі-продажу недійсними. При цьому, суд касаційної інстанції виходив із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи про те, що при проведенні оспорюваного аукціону з продажу нерухомого майна банкрута було дотримано усіх вимог законодавства, так як Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції чинній до 19.01.2013 не було передбачено згоди іпотекодержателя на відчуження предмета іпотеки за договором, який укладається під час ліквідаційної процедури боржника, що здійснюється в межах провадження у справі про банкрутство і з моменту застосування ліквідаційної процедури до боржника продаж майна здійснюється у відповідності до норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а не норм Закону України "Про іпотеку".

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, залежно від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

З огляду на викладене Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 111 16 - 111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕКО-Комуненерго" у допуску справи № 922/1861/14 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяН. Мележик Судді:Н. Губенко Н. Дунаєвська Н. Кочерова С. Самусенко