Постанова

від 19.02.2015 по справі 904/2845/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2015 року Справа № 904/2845/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В. (доповідач) суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О. розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "ПроТБ" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.10.14 у справі№ 904/2845/14 Господарського суду Дніпропетровської області за позовомДніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області доТовариства з обмеженою відповідальністю "ПроТБ" за участю Прокуратури міста Дніпропетровська простягнення 159 390,27 грн Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 17.02.15 для розгляду даної справи, сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Добролюбова Т.В. , судді - Гоголь Т.Г., Швеця В.О.

В судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: не з'явилися, проте належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги;

від відповідача: Григор'єв М.І. - за дов. від 01.09.14;

від прокуратури: Боднарчук В.М. - посв. прок. №023013.

Дніпродзержинською міською радою Дніпропетровської області у квітні 2014 року заявлений позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПроТБ" 159 390,27 грн. - збитків, завданих відповідачем внаслідок використання земельної ділянки в період з 01.09.11 до 01.02.13 без правовстановлюючих документів. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказував на те, що відповідачем на підставі договору купівлі-продажу від 14.05.08 придбано комплекс нежитлових будівель за адресою: м. Дніпродзержинськ, вул. Лазо,1, однак на момент звернення з позовом останнім не вчинено дій з оформлення документів на користування цією земельною ділянкою, договір оренди не укладено. При цьому, позивач посилався на приписи статті 377 Цивільного кодексу України, статей 12, 116, 120, 122, 123, 125, 152, 189, 206, 211 Земельного кодексу України, статей 269, 270, 287, 288 Податкового кодексу України, статті 20 Закону України "Про охорону земель", статті 16 Закону України "Про оренду землі", статей 26, 77 Закону України "Про місцеве самоврядування", Постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.93 № 284 "Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам". Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.14, ухваленим суддею Бєлік В.Г., у задоволенні позовних вимог відмовлено. Суд першої інстанції виходив з того, що відповідач звертався до міської ради з клопотаннями про оформлення документів на землекористування, однак відповіді міська рада не надала, договір оренди землі не уклала. Суд дійшов висновку, що відсутність у відповідача переоформлених на його ім'я правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може кваліфікуватися як самовільне зайняття земельної ділянки. Місцевий суд вказав на відсутність усіх складових цивільного правопорушення, зокрема вини відповідача та причинного зв'язку між порушенням та шкодою. Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Чохи Л.В., Антоніка С.Г., Чимбар Л.О., постановою від 20.10.14, перевірене рішення у справі скасував. Позовні вимоги задовольнив. Стягнув з відповідача на користь позивача 159 390,27 грн збитків. Суд апеляційної інстанції установив порушення відповідачем вимог земельного законодавства, що виявилось у тривалому використанні спірної земельної ділянки загальною площею 1,2288 га без договору оренди, поважних причини, які б перешкоджали здійснити таке оформлення останнім не наведено, при цьому, суд зазначив, що необхідна для укладення договору оренди технічна документація не виготовлена з вини відповідача. Відтак, суд апеляційної інстанції установив, що використання земельної ділянки відповідачем без належного правового оформлення, позбавило міську раду, як власника землі, права отримувати від цієї земельної ділянки дохід в розмірі орендної плати. Суд апеляційної інстанції установив наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення. Товариство з обмеженою відповідальністю "ПроТБ" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати, а рішення просить залишити в силі. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник вказує на неврахування апеляційним судом приписів статей 638 - 645 Цивільного кодексу України, статей 179 - 181 Господарського кодексу України, статей 123, 124 Земельного кодексу України, статті 16 Закону України "Про оренду землі", адже укладення договору є двостороннім процесом і затягування цього процесу сталось з вини позивача, в той час як ним вживались усі заходи для оформлення права користування земельною ділянкою. Скаржник зауважує і на тому, що такі обставини були частково встановлені при розгляді інших справи №39/5005/9654/2012, №5005/5164/2011. Окрім цього, скаржник вказує на порушення апеляційним судом приписів пункту 3.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.11 №6, статті 22 Цивільного кодексу України, статті 224 Господарського кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.93 № 284 "Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам", статей 4 2 , 4 3 , 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України, постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.12 №6 та наголошує на відсутності усіх складових цивільного правопорушення. Скаржник вважає безпідставним нарахування позивачем збитків за 2011 - 2012 роки, при цьому зауважує, що з серпня 2011 року сплачує земельний податок. Разом з цим, скаржник не погоджується з розрахунком збитків та вважає, що оскільки договір оренди не укладався, відсутні і підстави для стягнення збитків, які спричинені несплатою орендних платежів. Товариством з обмеженою відповідальністю "ПроТБ" при зверненні з касаційною скаргою, заявлялось клопотання про зупинення виконання постанови у даній справі до закінчення її перегляду в порядку касації, яке було відхилено з огляду на те, що заявником не наведено вмотивованих підстав для зупинення виконання постанови у справі. Від Дніпродзержинської міської ради отримано відзив на касаційну скаргу, в якому останній просить постанову у справі залишити без змін, а касаційну скаргу залишити без задоволення. Від Прокуратури міста Дніпропетровська відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., і пояснення представників відповідача та прокуратури, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено, і це підтверджується матеріалами справи, що 14.05.08 між громадянином Мінаєвим Ігорем Михайловичем - продавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПроТБ" - покупцем, укладено договір купівлі-продажу комплексу нежитлових будівель №1 на вул. Лазо, у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області, що складається в цілому з А-1 - будівля столярного відділення, 2/3 - цегла, 1/3 - шлакоблок, нежитлова площа 1224,4 кв.м; Б-1 - будівля складу допоміжних матеріалів, шлакоблок, нежитлова площа 110,8 кв.м; В-1 - будівля малярного цеху, шлакоблок, нежитлова площа 456,7 кв.м; Г-1 - будівля сушильних камер, шлакоблок, нежитлова площа 239,3 кв.м; Д-1 - будівля складу готової продукції, шлакоблок, нежитлова площа 531,8 кв.м; Ж-1 - будівля прохідної, шлакоблок, нежитлова площа 12,1 кв.м; 1-3 - огорожі; 1 - тротуар, загальною площею 2575,1 кв.м. Вказаний договір зареєстрований в реєстрі права власності на нерухоме майно 23.05.08. Судом установлено, що попередній власник нерухомого майна Мінаєв І.М. користувався земельною ділянкою площею 1,2288 га на підставі договору оренди земельної ділянки від 12.11.01, зі строком дії договору до 02.08.11. Як установлено судом, за результатами проведеної перевірки Управлінням земельних відносин Дніпродзержинської міської ради 28.03.13 складено акт обстеження стану та дотримання умов використання земельної ділянки, в якому зазначено, що земельна ділянка на вул. Лазо, 1, у місті Дніпродзержинську загальною площею 1,2288 га використовується Товариством з обмеженою відповідальністю "ПроТБ" для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель, які застосовуються у виробничих цілях, без оформлення права користування земельною ділянкою, земельна ділянка загороджена парканом. Листом від 11.06.13 Департамент комунальної власності та земельних відносин міської ради повідомив відповідача про проведення засідання комісії з питання визначення розміру збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам. Відповідно до акта про визначення розміру збитків від 17.06.13, затвердженого рішенням виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради від 25.06.13 №173, неодержаний міською радою дохід за використання відповідачем у період з 01.09.11 до 01.01.13 спірної земельної ділянки становить 159 390,27 грн. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога Дніпродзержинської міської ради про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПроТБ" 159 390,27 грн. - збитків, у вигляді неодержаних доходів за період з 01.09.11 до 01.02.13. Підставою для нарахування збитків стало порушення відповідачем вимог законодавства щодо використання земельної ділянки без оформлення договору оренди. Відповідно до статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Статтею 12 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст належить, зокрема розпорядження землями територіальних громад. Відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності. Підстави для настання цивільно-правової відповідальності за порушення земельного законодавства встановлено, зокрема, Земельним кодексом України. За приписами статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Водночас, відповідно до статті 156 Земельного кодексу України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки. Згідно зі статтею 157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до пункту 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.93 №284, відшкодуванню підлягають збитки власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. Неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення, викупу, або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян. Отже, власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених главою 24 Земельного кодексу України, та за процедурою, передбаченою вказаним Порядком. Вирішуючи спори за позовами органів місцевого самоврядування про стягнення з особи, яка набула у власність житловий будинок, будівлю або споруду і не переоформила право користування земельною ділянкою, шкоди у вигляді упущеної вигоди, зокрема у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки, суди вирішуючи цей спір, повинні застосовувати загальні положення статті 22, глави 82 Цивільного кодексу України. При цьому, суди мають достеменно з'ясовувати причини не оформлення чи несвоєчасного оформлення відповідного землекористування та обставини, пов'язані із вжиттям господарюючими суб'єктами усіх залежних від них заходів щодо одержання документів, які посвідчують право землекористування. Згідно з приписами статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдано не з її вини. Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Для застосування такого заходу відповідальності як відшкодування шкоди слід встановити як наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки), так і ступінь вини у розумінні статті 1193 Цивільного кодексу України. Дослідивши усі обставини справи та надавши оцінку зібраним у справі доказам, судом апеляційної інстанції установлено, що пунктом 4.5 рішення Дніпродзержинської міської ради від 14.01.02 №408-26/ XXIII "Про затвердження положення про загальні засади набуття реалізації і припинення права користування земельною ділянкою в м. Дніпродзержинську" передбачено, що особа, яка бажає оформити документи на землекористування із земель комунальної власності під об'єктами нерухомого майна, які знаходяться у її власності, подає заяву, клопотання, до міської ради тільки після розроблення землевпорядної документації з встановлення меж земельної ділянки в натурі, на місцевості. Міська рада у місячний строк розглядає заяву, клопотання, та приймає рішення про надання земельної ділянки. Згідно з пунктом 4.6 цього ж рішення підставою для укладення договору оренди і набуття права на оренду земельної ділянки, що перебуває у державній або комунальній власності, є рішення орендодавця або уповноваженого ним органу. Як установлено апеляційним судом, 19.09.08 Товариство з обмеженою відповідальністю "ПроТБ" зверталось до Дніпродзержинської міської ради із заявою про оформлення документів на землекористування, втім через ненадання товариством землевпорядної документації , вказана заява не була прийнята до розгляду. Судом апеляційної інстанції установлено і те, що вдруге до міської ради відповідач із заявою звернувся 02.02.11, договір на розробку технічної документації із землеустрою та встановлення меж земельної ділянки уклав лише 28.02.11, зі строком закінчення робіт 29.08.11. Між тим, як установлено апеляційним судом, на час вирішення даного спору, необхідна для укладення договору оренди земельної ділянки технічна документація у відповідача відсутня. При цьому, суд апеляційної інстанції установив наявність усіх елементів складових цивільного правопорушення, а саме факт порушення відповідачем вимог земельного законодавства, що виявився у тривалому використанні (більше 6 років) земельної ділянки без договору оренди, що є підставою для нарахування збитків, визначення і відшкодування яких врегульовано вказаним Порядком; причинний зв'язок між збитками і протиправною поведінкою відповідача, оскільки використання земельної ділянки відповідачем без належного правового оформлення, позбавило міську раду, як власника землі, права отримувати від цієї земельної ділянки дохід у вигляді орендної плати. Суд апеляційної інстанції установив і те, що відповідачем не доведено відсутності його вини, адже неприйняття радою рішення про надання земельної ділянки в оренду є наслідком недотримання саме відповідачем вимог щодо оформлення технічної документації. Водночас, апеляційний суд надав оцінку розрахунку збитків та визнав його обґрунтованим і таким, що здійснений у відповідності до вимог законодавства. Враховуючи те, що суд апеляційної інстанції установив усі обставини, які входять до предмета доказування при вирішенні даного спору, зокрема наявність усіх складових цивільного правопорушення, висновок суду про стягнення з відповідача збитків, у заявленому розмірі, визнається правомірним. Щодо доводу скаржника про те, що ним з серпня 2011 року сплачується земельний податок, договір оренди не укладався, тому відсутні підстави для стягнення збитків, спричинених несплатою орендних платежів, то згідно зі статтею 14 Податкового кодексу України плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Земельний податок - це обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток, паїв, а також постійних землекористувачів, що визначено підпунктом 14.1.72 статті 14 вказаного Кодексу. Отже, відповідно до визначення поняття земельного податку він є платежем, що сплачується власниками земельних ділянок та земельних часток, паїв, а також постійними землекористувачам, до яких відповідач не відноситься. Окрім того, як убачається з матеріалів справи, і це установлено апеляційним судом, розрахунок збитків здійснений з урахуванням сплаченого позивачем податку, при цьому позов подано не про сплату заборгованості у розмірі несплаченої орендної плати, а про сплату збитків, завданих користуванням земельною ділянкою без оформлення права на цю ділянку, і без сплати за її користування. Довід касаційної скарги про неврахування судом обставин установлених у інших справах №39/5005/9654/2012, №5005/5164/2011, визнається неспроможним, оскільки не спростовують установлених апеляційним судом обставин у даній справі. Посилання скаржника на порушення апеляційним судом приписів пункту 3.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.11 №6, статті 22 Цивільного кодексу України, статті 224 Господарського кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.93 № 284 "Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам", статей 4 2 , 4 3 , 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України, постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.12 №6, не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки такі твердження скаржника ґрунтуються на переоцінці доказів, яка за приписами статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Інші доводи викладені в касаційній скарзі також не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки не спростовують установленого апеляційним судом. Виходячи з того, що порушень чи неправильного застосування апеляційним судом норм чинного законодавства не виявлено, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування постанови суду апеляційної інстанції не вбачається. Витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника. Враховуючи викладене та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 8 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.10.14 у справі № 904/2845/14 залишити без змін.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПроТБ" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

В.Швець