Рішення

від 20.02.2015 по справі 910/2164/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2015Справа №910/2164/15-г

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «БВС Контакт» ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Лінія Ріелті» Простягнення 119 671,26 грн. Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Янчук М.В. - представник за довіреністю;

від відповідача: Корзун В.А. - представник за довіреністю;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БВС Контакт» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінія Ріелті» про стягнення 104 000,00 грн. основного боргу, 1 205,26 грн. 3% річних, 14 466,00 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не в повному обсязі сплачено вартість поставленого позивачем товару.

Ухвалою суду від 05.02.2015 року було порушено провадження у справі №910/2164/15-г та призначено її розгляд на 20.02.2015 року.

19.02.2015 року до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимоги ухвали суду.

В судовому засіданні 20.02.2015 року представник позивача надав усні пояснення відповідно до яких позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 20.02.2015 року надав відзив на позовну заяву та усні пояснення, відповідно до яких просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заперечуючи проти позову, представник відповідача зазначав, що поставка товару за видатковою накладною №0909/01 від 09.09.2014 року на суму 204 000,00 грн. відбулась поза межами договору №1401 від 13.02.2014 року, який станом на 09.09.2014 року припинив свою дію.

Факт отримання від позивача товару на суму 204 000,00 грн. відповідач не заперечував, однак, зазначав, що позивач не передав йому технічну документацію на товар, що згідно приписів ст. 666 ЦК України є підставою для притримання відповідачем оплати за цей товар.

Наявність заборгованості в розмірі 104 000,00 грн. за поставлений згідно зазначеної накладної товар відповідач не заперечував, проте зазначав, що оскільки сторонами не було погоджено строків оплати товару, то строк оплати настав з 31.12.2014 року - з моменту отримання відповідачем претензії про сплату заборгованості, а тому відсутні підстави для нарахування штрафних санкцій.

В судовому засіданні 20.02.2015 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13.02.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БВС Контакт» (позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінія Ріелті» (відповідач, покупець) був укладений договір купівлі-продажу №1401, відповідно до п.1.1 якого продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти у свою власність та оплатити товар в кількості та за ціною, що наводяться в рахунку-фактурі.

Договір набирає чинності з дати його укладання (підписання) сторонами та діє до моменту повного та належного виконання сторонами усіх своїх зобов'язань за договором (п.8.1).

Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що остаточний розрахунок за поставлений товар буде здійснено покупцем до 31.03.2014 року включно.

Як зазначав позивач, на виконання умов зазначеного договору до 31.04.2014 року, він поставляв відповідачу товар, який відповідачем оплачений, тобто всі зобов'язання за договором виконані і на підставі п.п. 3.1, 8.1 договору, строк його дії закінчився.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.09.2014 року позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 204 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями: видаткової накладної №0909/01 від 09.09.2014 року на суму 204 000,00 грн., довіреності №20 від 31.08.2014 року.

Відповідач оплатив поставлений товар частково на суму 100 000,00 грн., у зв'язку з чим в останнього перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 104 000,00 грн.

Відповідно до акту звіряння взаємних розрахунків, підписаного сторонами, станом на 05.12.2014 року у відповідача перед позивачем наявна заборгованість в розмірі 104 000,00 грн.

Позивач 17.12.2014 року направив на адресу відповідача претензію про погашення існуючої заборгованості у розмірі 104 000,00 грн., проте дана вимога відповідачем залишена без задоволення.

Враховуючи наведене, позивач просить суд стягнути з відповідача 104 000,00 грн. основного боргу, 1 205,26 грн. 3% річних та 14 466,00 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статтею 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою(ч.2 ст. 207).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Пунктом 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 року № 01-06/928/2012 передбачено, що відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (див. постанову Вищого господарського суду України від 28.02.2012 року № 5002-8/481-2011).

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (див. постанову Вищого господарського суду України від 21.04.2011 року № 9/252-10).

Судом встановлено, що відповідно до видаткової накладної №0909/01 від 09.09.2014 року позивач поставив відповідачу товар на суму 204 000,00 грн., проте відповідач поставлений товар оплатив частково на суму 100 000,00 грн., у зв'язку з чим в останнього перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 104 000,00 грн., наявність якої, в свою чергу, не заперечується відповідачем.

17.12.2014 року позивач надіслав на адресу відповідача претензію про погашення заборгованості у розмірі 104 000,00 грн., проте дана претензія залишена відповідачем без задоволення.

Станом на день розгляду справи в суді суму боргу відповідач не сплатив, жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем відповідач не надав, тому загальна заборгованість відповідача перед позивачем з поставки товару згідно видаткових накладних становить 104 000,00 грн.

Заперечуючи проти позову представник відповідача зазначав, що не передання позивачем відповідачу технічної документації на товар, згідно приписів ст. 666 ЦК України є підставою для притримання відповідачем оплати за цей товар.

Статтею 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 666 ЦК України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Проте, відповідачем не надано суду належних доказів того, що у позивача відповідно до умов договору або актів цивільного законодавства виник обов'язок щодо передачі відповідачу разом із товаром його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару, а тому підстави для відмови від договору або притримання оплати за отриманий товар у відповідача відсутні.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 104 000,00 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача 1 205,26 грн. 3% річних та 14 466,00 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 1.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Згідно п. 1.8. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» попереднє, до подання позову до господарського суду, звернення кредитора до боржника з вимогою про сплату сум пені, інфляційних нарахувань та процентів річних не передбачено законом і тому не є обов'язковим. Отже, неподання позивачем (кредитором) доказів такого звернення не тягне за собою відмови в задоволенні відповідних позовних вимог.

Викладеним вище спростовуються доводи відповідача про те, що, оскільки, сторонами не було погоджено строків оплати товару, то строк оплати настав з 31.12.2014 року, тобто, з моменту отримання відповідачем претензії про сплату заборгованості, а тому відсутні підстави для нарахування штрафних санкцій.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних нарахувань з урахуванням прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3 % та інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю, а саме, у розмірі 1 205,26 грн. та 14 466,00 грн., відповідно.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінія Ріелті» (місцезнаходження: 01015, м. Київ, вул. Старонаводницька, буд. 2-20, код ЄДРПОУ 38346225) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БВС Контакт» (місцезнаходження: 08161, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Тарасівка, вул. Шкільна, буд. 6, код ЄДРПОУ 36134371) 104 000 (сто чотири тисячі) грн. 00 коп. - основного боргу, 1 205 (одну тисячу двісті п'ять) грн. 26 коп. - 3% річних, 14 466 (чотирнадцять тисяч чотириста шістдесят шість) грн. 00 коп. - інфляційних втрат та 2 393 (дві тисячі триста дев'яносто три) грн. 43 коп. - судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.М. Спичак

Повне рішення складено

25.02.2015 року