Постанова

від 18.05.2015 по справі 910/2164/15-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2015 р. Справа№ 910/2164/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Сухового В.Г.

Жук Г.А.

при секретарі судового засідання Євдокимові В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінія Ріелті»

на рішення Господарського суду м. Києва

від 20.02.2015

у справі №910/2164/15-г (суддя - Спичак О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БВС Контакт», Київська обл., с. Тарасівка,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінія Ріелті», м. Київ,

про стягнення 119 671,26 грн,

за участю представників:

від позивача: 1) Невзгляденко Ю.В. - представник (довіреність №б/н від 22.12.2014);

від відповідача: не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;

від правонаступника Корзун В.А. - представник (довіреність №б/н від 15.05.2015),

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БВС Контакт» (надалі - ТОВ «БВС Контакт», позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінія Ріелті» (надалі - ТОВ «Лінія Ріелті», відповідач) про стягнення 119 671,26 грн, з яких 104 000,00 грн основного боргу, 1 205,26 грн 3 % річних та 14 466,00 грн інфляційних втрат, зумовлених неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати отриманого товару.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.02.2015 у справі № 910/2164/15-г позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінія Ріелті» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БВС Контакт» 104 000,00 грн основного боргу, 1 205,26 грн 3% річних, 14 466,00 грн інфляційних втрат та 2 393,43 грн судового збору.

Не погоджуючись із рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Лінія Ріелті» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2015 та постановити нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним і неповним дослідженням доказів, що є підставою для його скасування.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2015 колегією суддів у складі: головуючий суддя Мальченко А.О., судді Жук Г.А., Суховий В.Г. апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 20.04.2015.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2015 № 09-52/611/15, у зв'язку з перебуванням судді Сухового В.Г. у відпустці, відповідно до абзацу 2 підпунктів 2.3.50, 2.3.52 пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматичний розподіл справи №910/2164/15-г, справу передано для розгляду судовій колегії у складі: головуючий суддя Мальченко А.О., судді Жук Г.А., Чорногуз М.Г.

20.04.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від ТОВ «ЛІНІЯ РІЕЛТІ» та від ТОВ «БВС Контакт» надійшли клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 20.04.2015, в порядку статті 77 ГПК України, було оголошено перерву до 18.05.2015.

У зв'язку із виходом судді Сухового В.Г. з відпустки, на підставі розпорядження секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2015, справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Мальченко А.О., судді Жук Г.А., Суховий В.Г.

28.04.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача, відповідача та Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВБІЗНЕСХОЛДИНГ» надійшли клопотання про заміну позивача у справі - ТОВ «БВС Контакт» на ТОВ «КИЇВБІЗНЕСХОЛДИНГ».

В обґрунтування вказаних клопотань суду було надано завірену копію договору від 22.04.2015 про відступлення права вимоги за договором купівлі-продажу товарів № 1401 від 13.02.2014, згідно якого ТОВ «БВС Контакт» (в тексті договору - первісний кредитор) відступає належне йому право вимоги до боржника щодо стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу товарів з урахуванням всіх нарахованих штрафних санкцій та понесених первісним кредитором витрат, пов'язаних із розглядом спору в Господарському суді у справі №910/2164/15-г, а ТОВ «КИЇВБІЗНЕСХОЛДИНГ» (в тексті договору - новий кредитор) приймає на себе право вимоги грошових коштів у сумі 122 064,69 грн, що належить первісному кредитору згідно з вказаним договором.

Відповідно до пункту 1.2. зазначеного договору з дня його укладення та після сплати новим кредитором первісному кредиторові суми грошових коштів у розмірі, визначеному пунктом 2.1. цього договору, до нового кредитора переходять в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав та визначені пунктом 1.1. договору, всі права вимоги (замість первісного кредитора) до ТОВ «ЛІНІЯ РІЕЛТІ» (в тексті договору - боржник).

Згідно пункту 2.1. договору за передане право вимоги до боржника за договором купівлі-продажу товарів, новий кредитор протягом 3 днів з дня підписання договору зобов'язаний сплатити первісному кредитору суму у розмірі 90 000,00 грн.

До матеріалів справи додано докази сплати ТОВ «КИЇВБІЗНЕСХОЛДИНГ» 90 000,00 грн за передане йому право вимоги - платіжне доручення від 23.04.2015 №38 (а.с. 98).

Відповідно до статті 25 Господарського процесуального кодексу України у разі заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Згідно з правовою позицією, викладеною в абзаці 3 пункту 1.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 № 18, статтею 25 Господарського процесуального кодексу України передбачено процесуальне правонаступництво у зв'язку не лише із реорганізацією суб'єкта господарювання, а й в інших передбачених законом випадках, у тому числі заміни кредитора або боржника у зобов'язанні (статті відповідно 512 і 520 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статей 512, 513, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), який вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Поставивши на обговорення заявлені клопотання, вислухавши з цього приводу думку представників позивача та його правонаступника, враховуючи вищевикладені обставини та наявність відповідних доказів на їх підтвердження, колегія суддів, порадившись, дійшла висновку, що такі клопотання є обґрунтованими, підлягають задоволенню та здійснила заміну позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «БВС Контакт» на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «КИЇВБІСНЕСХОЛДИНГ».

В судовому засіданні 18.05.2015 представники позивача та його правонаступника проти доводів апеляційної скарги заперечили, вважають рішення законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване рішення без змін.

Відповідач свого уповноваженого представника не направив, хоча про день, місце та час розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином, за адресою, вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Вислухавши думку представників позивача та його правонаступника, враховуючи, що відповідач не повідомив суд про поважність причин нез'явлення до суду апеляційної інстанції та не заявив клопотання про відкладення розгляду справи, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності відповідача.

18.05.2015 в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови апеляційного господарського суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарським судом норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Місцевим господарським судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 13.02.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «БВС Контакт» (в тексті договору - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінія Ріелті» (в тексті договору - покупець) був укладений договір купівлі-продажу № 1401 (далі - договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти у свою власність та оплатити товар в кількості та за ціною, що наводяться в рахунку-фактурі (пункт 1.1. договору).

Пунктом 3.4. договору сторони погодили, що остаточний розрахунок за поставлений товар буде здійснено покупцем до 31.03.2014 року включно.

Договір набирає чинності з дати його укладання (підписання) сторонами та діє до моменту повного та належного виконання сторонами усіх своїх зобов'язань за договором (пункт 8.1. договору).

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу товар згідно видаткової накладної від 13.02.2014 № 1302/01 на суму 318 715,30 грн.

Відповідачем було повністю оплачено отриманий за договором товар, у зв'язку з чим, сторонами свої зобов'язання за договором виконані у повному обсязі та, на підставі пунктів 3.1., 8.1. договору, строк його дії закінчився.

Після закінчення строку дії договору позивачем відповідачеві поставлено товар, а відповідачем, на підставі довіреності від 31.08.2014 № 20, вказаний товар отримано, що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною від 09.09.2014 № 0909/01 на суму 204 000,00 грн, що підписана уповноваженими представниками обох сторін та скріплена печатками підприємств.

За твердженнями позивача для передачі товару за вищевказаною видатковою накладною, договір у формі єдиного письмового документу між сторонами не укладався.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 1 статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Зважаючи на те, що у погодженій сторонами видатковій накладній визначено найменування, кількість, ціну товару, колегія суддів дійшла висновку про погодження сторонами істотних умов договору купівлі-продажу у спірних правовідносинах та укладення такого сторонами в простій письмовій формі.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Факт здійснення господарських операцій сторонами у справі з поставки товару підтверджується первинними бухгалтерськими документами.

Зокрема, видаткова накладна, на якій ґрунтуються позовні вимоги, оформлена відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку», затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24.05.1995 № 88, а надана суду довіреність на право отримання товарно-матеріальних цінностей - відповідно до вимог Інструкції «Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99.

Підписання відповідачем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, фіксуючи одночасно факт здійснення господарської операції та договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Згідно частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець, відповідно до статті 691 Цивільного кодексу України, зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Отже, укладення між ТОВ «БВС Контакт» та ТОВ «Лінія Ріелті» договору купівлі-продажу було спрямоване на отримання останнім товару і одночасного обов'язку зі здійснення його оплати.

За приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач оплатив поставлений товар частково на суму 100 000,00 грн, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 104 000,00 грн.

Відповідно до акту звіряння взаємних розрахунків, підписаного сторонами станом на 05.12.2014, у відповідача перед позивачем наявна заборгованість у розмірі 104 000,00 грн.

17.12.2014 позивач направив на адресу відповідача претензію про погашення існуючої заборгованості у розмірі 104 000,00 грн, проте, дана вимога відповідачем залишена без задоволення.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що позивачем не передано відповідачеві технічної документації на товар, що згідно приписів статті 666 Цивільного кодексу України є підставою для притримання відповідачем оплати за цей товар.

Статтею 662 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Проте, відповідачем не надано суду належних доказів того, що у позивача відповідно до умов договору або актів цивільного законодавства виник обов'язок щодо передачі відповідачу разом із товаром його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару.

Також у матеріалах справи відсутні докази наявності заперечень відповідача при отриманні товару щодо неналежності виконання позивачем обов'язку з передачі документів, що стосуються товару, встановлення відповідачем строку для їх передання або відмови від договору та повернення товару, більше того, відповідач підписав акт звіряння взаєморозрахунків, в якому визнав спірну заборгованість.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що зазначені твердження відповідача не є підставою для відмови від договору або притримання оплати за отриманий товар.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідачем доказів оплати товару у повному обсязі не надано, що в розумінні статті 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання.

Оскільки розмір заборгованості підтверджується наявними матеріалами справи, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу є обґрунтованою, документально підтвердженою та такою, що підлягає задоволенню в розмірі 104 000,00 грн.

Крім того, позивач заявив до стягнення з відповідача три проценти річних у розмірі 1 205,26 грн та інфляційні втрати у розмірі 14 466,00 грн за період з 10.09.2014 по 28.01.2015.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що оскільки сторонами не було погоджено строків оплати товару, то строк оплати настав з 31.12.2014, тобто, з моменту отримання відповідачем претензії про сплату заборгованості, а тому відсутні підстави для нарахування 3 % річних та інфляційних втрат за заявлений позивачем період.

Судова колегія погоджується з позицією місцевого господарського суду щодо відхилення даних тверджень відповідача як необґрунтованих та таких, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

Відповідно до пункту 1.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Колегія суддів встановила, що позивачем правильно визначено період нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, а саме, з 10.09.2014 - дня, наступного за днем прийняття товару, а відтак, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку щодо задоволення позовних вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат у повному обсязі.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарським судом міста Києва від 20.02.2015 року у справі №910/2164/15-г прийнято з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду не спростовують, у зв'язку з чим оскаржуване рішення має бути залишеним без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінія Ріелті" без задоволення.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на апелянта.

Керуючись статтями 4-3, 32-34, 43, 44, 49, 96, 99, 101 - 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Замінити позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "БВС Контакт" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "КИЇВБІЗНЕСХОЛДИНГ".

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінія Ріелті" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2015 року у справі №910/2164/15-г залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2015 року у справі №910/2164/15-г залишити без змін.

4. Матеріали справи №910/2164/15-г повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді В.Г. Суховий

Г.А. Жук